Постанова

від 16.05.2018 по справі 906/803/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 906/803/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, Баранець О.М., Вронська Г.О.

розглянувши у порядку письмового провадження матеріали касаційної скарги Управління праці та соціального захисту населення Черняхівської районної державної адміністрації Житомирської області

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду

(головуючий - Мамченко Ю.А., судді: Дужич С.П., Тимошенко О.М.)

від 23.11.2017

у справі № 906/803/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Житомирської філії ПАТ "Укртелеком"

до Управління праці та соціального захисту населення Черняхівської районної державної адміністрації Житомирської області

про стягнення 81 657, 93 грн,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017 року Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Житомирської філії ПАТ "Укртелеком" звернулося до Господарського суду Житомирської області із позовною заявою до Управління праці та соціального захисту населення Черняхівської районної державної адміністрації Житомирської області про стягнення 81 657, 93 грн відшкодування витрат по наданню телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення у 2016 році.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в період з січня по грудень 2016 року позивачем були надані телекомунікаційні послуги на пільгових умовах категоріям споживачів, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", Закону України та Закону України "Про охорону дитинства", проте відповідачем не було відшкодовано позивачу витрати, понесені внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість у загальній сумі 81 657,93 грн. При цьому, у відповідності до вимог чинного законодавства вказана сума має бути відшкодована позивачу за рахунок державних субвенцій відповідачем - Управління праці та соціального захисту населення Черняхівської районної державної адміністрації Житомирської області, який є головним розпорядником коштів місцевого бюджету щодо вказаних витрат. При цьому, позивач зазначає, що зобов'язання сторін у даній справі виникли на підставі чинного законодавства.

Матеріально-правовою підставою позову визначені стаття 63 Закону України "Про телекомунікації", статті 48, 89, 102 Бюджетного кодексу України, статті 11, 318, 509, 525, 527, 530, 601, 633 Цивільного кодексу України, пункти 5, 8 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256.

Обґрунтовуючи свої заперечення проти позову Управління праці та соціального захисту населення Черняхівської районної державної адміністрації Житомирської області послалось на те, що: видатки на оплату пільг за послуги не передбачено Законом України "Про Державний бюджет України на 2016 рік"; фінансування місцевої програми з надання окремих видів пільг громадянам Черняхівського району за рахунок бюджетів сільських (селищних) рад та об'єднаних територіальних громад є неможливим у зв'язку з недостатністю коштів; надані пільги з послуг зв'язку в 2017 році профінансовано в сумі 25 810 грн.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 12.09.2017 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 28.09.2017 у справі №906/803/17 позовні вимоги задоволено повністю. Суд стягнув з Управління праці та соціального захисту населення Черняхівської районної державної адміністрації Житомирської області на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Житомирської філії ПАТ "Укртелеком" 81 657, 93 грн.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.11.2017 рішення Господарського суду Житомирської області від 28.09.2017 у справі №906/803/17 залишено без змін.

При розгляді справи судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини:

- Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Житомирської філії ПАТ "Укртелеком" у період із січня по грудень 2016 року надавало пільговим категоріям споживачів телекомунікаційні послуги на пільговій основі, вартість яких підлягає відшкодуванню за рахунок субвенції з бюджету на суму 81 657, 93 грн;

- заборгованість Управління праці та соціального захисту населення Черняхівської районної державної адміністрації Житомирської області перед Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Житомирської філії ПАТ "Укртелеком" становить 81 657, 93 грн;

- несплата Управлінням праці та соціального захисту населення Черняхівської районної державної адміністрації Житомирської області компенсації витрат на надання послуг зв'язку на пільговій основі стала підставою для звернення Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Житомирської філії ПАТ "Укртелеком" з позовом до суду про стягнення у розмірі 81 657, 93 грн.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Управління праці та соціального захисту населення Черняхівської районної державної адміністрації Житомирської області є головним розпорядником коштів місцевого бюджету на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення; неналежне фінансування заходів соціального захисту окремих категорій громадян не є підставою для позбавлення позивача права на відшкодування витрат. Суди попередніх інстанцій також послалися на практику Європейського суду з прав людини, за змістом якої невиправдане посилання на відсутність належного фінансування заходів соціального захисту або відсутність бюджетних коштів не можуть бути підставою для звільнення від відповідальності боржника або для виправдання бездіяльності відповідного органу.

Судові рішення обґрунтовані, серед іншого, нормами частини 3 статті 63 Закону України "Про телекомунікації", статтями 48, 89, 102 Бюджетного кодексу України, статтею 23 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", пунктами 2, 3 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256.

Не погоджуючись з постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.11.2017 у справі №906/803/17 Управління праці та соціального захисту населення Черняхівської районної державної адміністрації Житомирської області звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить вказану постанову суду апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові повністю.

Узагальнені доводи Управління праці та соціального захисту населення Черняхівської районної державної адміністрації Житомирської області, які викладені у касаційній скарзі:

- Законом України "Про Державний бюджет України за 2016 рік" не передбачені субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з оплати телекомунікаційних послуг окремим категоріям громадян, тому у відповідача відсутня вина в несвоєчасному виконанні зобов'язання;

- помилковим є висновок суду про те, що відповідач є головним розпорядником бюджетних коштів місцевого бюджету на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, належним відповідачем у справі та належним боржником, оскільки лише у разі отримання бюджетних призначень управління в особі керівника матиме повноваження головного розпорядника бюджетних коштів;

- суд апеляційної інстанції не врахував положення статті 46 Бюджетного кодексу України, якою визначені стадії виконання бюджету;

- у постанові суд зазначив, що відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність відповідача і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, при цьому, не обґрунтував у чому полягає бездіяльність управління, які саме обов'язки управління повинно і могло виконати, але не виконало, та яке зобов'язання відповідач міг взяти на себе без відповідних повноважень;

- відповідач вживав всі можливі заходи щодо вирішення питання відшкодування коштів позивачу за надані пільги з послуг зв'язку, в тому числі направлені листи до сільських (селищних) рад з метою виділення коштів з місцевого бюджету.

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Житомирської філії ПАТ "Укртелеком" не скористалось правом подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу, що в силу частини 3 статті 295 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судових рішень.

На розгляд Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Студенця В.І. (головуючий), Вронської Г.О. і Баранця О.М. 12.03.2018 передано касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Черняхівської районної державної адміністрації Житомирської області на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 23.11.2017 у справі №906/803/17.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Студенця В.І. - головуючого, Баранця О.М., Вронської Г.О. від 22.03.2018 касаційну скаргу прийнято до письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Касаційний господарський суд, переглядаючи у касаційному порядку оскаржувані судові рішення, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

За змістом пунктів 1, 6 статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту тощо визначаються виключно законами України.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".

Статтею 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" визначено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Соціальні пільги на отримання телекомунікаційних послуг для ряду категорій громадян встановлено такими Законами України: "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу", "Про жертви нацистських переслідувань", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист". Норми цих Законів, зокрема, закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовний обов'язок оператора телекомунікація надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.

Статтями 89, 102 Бюджетного кодексу України (у редакції, чинній на час спірних правовідносин) визначено, що видатки на відшкодування вартості послуг наданих пільговим категоріям громадян здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг з послуг зв'язку за рахунок субвенцій з державного бюджету визначено постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету". Відповідно до пункту 3 Порядку головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів).

Отже, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що розпорядником коштів бюджетного фінансування вказаних соціальних пільг у Черняхівському районі Житомирської області є Управління праці та соціального захисту населення Черняхівської районної державної адміністрації Житомирської області, а відшкодування витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг, здійснюється останнім за рахунок державних субвенцій.

Згідно з частиною 6 статті 48 Бюджетного кодексу України зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг по оплаті за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державного казначейства України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень частин першої-четвертої статті 48 Бюджетного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Частиною статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (частина 2 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Разом з тим, згідно з частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

В свою чергу, Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Житомирської філії ПАТ "Укртелеком" зобов'язане дотримуватися положень законодавства про соціальний захист, здійснюючи при цьому підприємницьку діяльність з надання послуг зв'язку, які мають оплатний характер. Покладення на Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Житомирської філії ПАТ "Укртелеком" витрат, пов'язаних з наданням послуг пільговим верствам населення, без їх відшкодування відповідним органом суперечить засадам справедливості, добросовісності та розумності, встановленим статтею 3 Цивільного кодексу України

Також, відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 та у справі "Бакалов проти України" від 30.11.2004 зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Встановивши, що телекомунікаційні послуги на пільгових умовах Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Житомирської філії ПАТ "Укртелеком" надавались на виконання імперативних законодавчих приписів і те, що Управління праці та соціального захисту населення Черняхівської районної державної адміністрації Житомирської області в силу закону має відшкодувати спірні витрати позивачу за рахунок бюджетних коштів, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову. Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах від 15.05.2012 у справі № 11/446, від 22.03.2017 у справі № 905/2358/16, а також позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 20.03.2018 у справі № 921/7/17-г/17, від 27.03.2018 у справі № 925/974/17, від 05.04.2018 у справі № 921/373/17-г/14

Також суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що у спірних правовідносинах саме Управління праці та соціального захисту населення Черняхівської районної державної адміністрації Житомирської області (як розпорядник коштів) виступає як зобов'язана сторона і є належним відповідачем у справі.

Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, колегія суддів вважає, що доводи Управління праці та соціального захисту населення Черняхівської районної державної адміністрації Житомирської області, викладені у касаційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків судів попередніх інстанцій. Окрім того, наведені доводи були розглянуті та їм було надано належну правову оцінку судами попередніх інстанцій.

Крім того, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Відповідно до частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судами попередніх інстанцій на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 309, 314 - 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Черняхівської районної державної адміністрації Житомирської області залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 28.09.2017 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 23.11.2017 у справі №906/803/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Баранець

Г. Вронська