Постанова

від 22.11.2017 по справі 910/9316/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2017 р. Справа№ 910/9316/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Майданевича А.Г.

Гончарова С.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Каргалик Д.М. - представник за довіреністю № 7 від 24.10.2017;

від відповідача: не з'явились;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛПГ Техно"

на рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2017 у справі № 910/9316/17 (суддя - Смирнова Ю.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛПГ Техно"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮК Груп"

про стягнення боргу 1 428 484,87 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ЛПГ Техно (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ЮК Груп (надалі - відповідач) про стягнення 1 428 484,87 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору поворотної фінансової допомоги №ФП271016 від 27.10.2016 в частині повернення суми позики, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 1 154 433,20 грн. Крім основного боргу, за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання позивач просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 5 740,62 грн, інфляційні втрати у розмірі 212 518,72 грн та 3% річних у розмірі 55 792,33 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.08.2017 у справі № 910/9316/17 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛПГ Техно" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення у даній справі та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду 31.08.2017 апеляційну скаргу у даній справі було прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Коротун О.М., суддів: Сухового В.Г., Гончарова С.А., та призначено до розгляду на 25.09.2017.

Справа розглядалась різними складами суду.

У зв'язку з перебуванням 26.10.2017 судді Сухового В.Г., який не є головуючими суддею (суддею-доповідачем), на лікарняному, та відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 25.10.2017 для розгляду апеляційної скарги у даній справі було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Коротун О.М., судді - Гончаров С.А., Майданевич А.Г., вказана судова колегія ухвалою від 26.10.2017 прийняла апеляційну скаргу у даній справі до свого провадження, розглянула її по суті та ухвалила постанову у даній справі.

Розгляд справи неодноразово відкладався, зокрема ухвалою від 26.10.2017 - на 22.11.2017.

Представник позивача в судовому засіданні 22.11.2017 апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати з прийняттям нового про задоволення позову.

В судове засідання 22.11.2017 представник відповідача не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення 02.11.2017 відповідачу ухвали суду від 26.10.2017. Жодних заяв, клопотань від сторони не надходило.

Враховуючи те, що явка представників учасників апеляційного провадження судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість здійснення перевірки рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку за відсутності відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання (про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення відповідачу) за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, докази по справі, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, заслухавши пояснення представника позивача, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно з'ясовано судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 01.08.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю ЛПГ Техно (як позикодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю ЮК Груп (як позичальником) було підписано договір поворотної фінансової безвідсоткової допомоги №108/15 (надалі - договір).

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти у розмірі, визначеному у п.3.1 цього договору для поповнення обігових коштів позичальника, а позичальник зобов'язується повернути поворотну фінансову безвідсоткову допомогу у визначений цим договором строк. Грошовими коштами за цим договором є національна українська валюта - гривня.

Згідно з п. 3.1 договору розмір поворотної фінансової безвідсоткової допомоги становить 1 492 433,20 грн без ПДВ.

За змістом п. 4.1 договору позикодавець передає поворотну фінансову безвідсоткову допомогу позичальникові протягом п'яти днів з моменту підписання даного договору.

За умовами п.п. 4.2 - 4.4 договору поворотна фінансова безвідсоткова допомога надається в безготівковій формі платіжним дорученням шляхом перерахування відповідних грошових коштів на поточний рахунок позичальника. Поворотна фінансова безвідсоткова допомога вважається переданою позичальникові в момент зарахування коштів на поточний рахунок позичальника. Надання поворотної фінансової безвідсоткової допомоги позичальнику може здійснюватися частками в межах розміру позики, визначеного у п. 3.1 договору.

У відповідності до п.п. 5.1 - 5.2 договору строк повернення поворотної фінансової безвідсоткової допомоги - до 31.12.2015, який може бути продовжений за домовленістю сторін. Позичальник має повернути повну суму поворотної фінансової безвідсоткової допомоги або її частку в строк, що не перевищує 3-х робочих днів на вимогу позикодавця, починаючи з дня отримання такої вимоги. Але в будь-якому разі не пізніше ніж це зазначено в п. 5.1, якщо інше не передбачено додатковими угодами до договору.

Поворотна фінансова безвідсоткова допомога повертається в безготівковій формі платіжним дорученням шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позикодавця. Поворотна фінансова безвідсоткова допомога може бути повернена позичальником достроково. Поворотна фінансова безвідсоткова допомога вважається поверненою позикодавцю позичальником з моменту зарахування грошових коштів на поточний рахунок позикодавця. Списання коштів з банківського рахунку позичальника не звільняє його від відповідальності за повернення суми поворотної фінансової безвідсоткової допомоги, якщо ці гроші не надійшли на рахунок позикодавця. Повернення поворотної фінансової безвідсоткової допомоги позикодавцю може здійснюватися частками в межах грошових сум попередньо отриманих від позикодавця, але в межах строку, визначеного у п. 5.2 цього договору (п.п. 6.1 - 6.4 договору).

В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що ним на виконання умов договору було надано відповідачу поворотну фінансову безвідсоткову допомогу у загальному розмірі 1 492 433,20 грн. Однак, відповідач у визначений договором строк суму отриманої позики в повному обсязі не повернув, а сплатив на користь позивача лише суму кошів у розмірі 338 000,00 грн. За таких обставин, позивач вказує на наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за договором №108/15 від 01.08.2015 у розмірі 1 154 433,20 грн.

Розглядаючи спір по суті у даній справі, місцевий господарський суд дійшов висновку, що оскільки позивачем належними та допустимими доказами не доведено факту надання Товариству з обмеженою відповідальністю ЮК Груп поворотної фінансової безвідсоткової допомоги на виконання договору №108/15 від 01.08.2015, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 1 154 433,20 грн, пені у розмірі 5740,62 грн, інфляційних втрат у розмірі 212518,72 грн та 3% річних у розмірі 55 792,33 грн є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками місцевого господарського суду, з урахуванням наступного.

Відповідно до ст.ст. 99, 101 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями ст. 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, в матеріалах справи наявні виписки з банківського рахунку № 26007702654626 за період з 04.08.2015 по 04.08.2015, відповідно до яких вбачається перерахування на користь відповідача обумовленої договором суми поворотної фінансової безвідсоткової допомоги, позивач посилається на платіжні доручення №00000000908 від 04.08.2015 на суму 209401,20 грн, №00000000909 від 04.08.2015 на суму 216362,80 грн, №00000000914 від 05.08.2015 на суму 167746,00 грн, №00000000915 від 05.08.2015 на суму 232254,00 грн, №00000000920 від 06.08.2015 на суму 54572,00 грн, №00000000921 від 06.08.2015 на суму 157734,00 грн, №00000000919 від 06.08.2015 на суму 45000,00 грн, №00000000938 від 10.08.2015 на суму 209152,80 грн, №00000000949 від 11.08.2015 на суму 200210,40 грн, а також відповідні банківські виписки по рахунку.

Однак, суд першої інстанції не визнав наявні виписки належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 33, 34, 36, 43 ГПК України надання відповідачу поворотної фінансової безвідсоткової допомоги у загальному розмірі 1 492 433,20 грн.

Суд апеляційної інстанції вважає помилковим такий висновок місцевого господарського суду, що обґрунтовується наступним.

Так, в матеріалах справи містяться листи позивача адресовані відповідачу з проханням у платіжних дорученнях №753 від 04.08.2015, №752 від 04.08.2015, №759 від 05.08.2015, №758 від 05.08.2015, №764 від 06.08.2015, №765 від 06.08.2015, №766 від 06.08.2015, №785 від 10.08.2015, №789 від 11.08.2015 вважати вірним наступне призначення платежу: Поворотна фінансова допомога згідно договору № 108/15 від 01 серпня 2015 .

При цьому в позовній заяві позивач самостійно вказав, що помилково в призначенні платежу у вказаних платіжних дорученнях вказав: оплата за скраплений газ .

Так, з метою встановлення всіх обставин у даній справі, суд апеляційної інстанції ухвалою від 25.09.2017 зобов'язав сторін надати суду пояснення щодо того, чи існують між сторонами інші правовідносини (крім договору №108/15 поворотної фінансової безвідсоткової допомоги від 01.08.2015).

На виконання вимог ухвали суду від 25.09.2017 позивач надав додаткові пояснення із долученням рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2017 у справі № 910/8643/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛПГ ТЕХНО" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮК ГРУП" про стягнення 698618,71 грн.

Так, вказаним рішенням позов було задоволено частково, стягнуто з ТОВ "ЮК ГРУП" на користь ТОВ "ЛПГ ТЕХНО" 459 824,50 грн основної заборгованості, 6897,37 грн судового збору.

З вказаного рішення вбачається, що між сторонами 22.07.2015 було укладено договір купівлі-продажу скрапленого газу № ПБ-053/1.

При цьому, при розгляді вказаної справи, Господарський суд міста Києва вказав: матеріалами справи підтверджується, що протягом строку дії договору позивач здійснював оплату товару за договором згідно виставлених йому відповідачем рахунків - фактур (належним чином засвідчені копії відповідних рахунків-фактур наявні в матеріалах справи).

Матеріалами справи також підтверджується, що:

- згідно платіжних доручень № 710 від 22.07.2015, № 716 від 23.07.2015, № 717 від 23.07.2015, № 720 від 24.07.2015 та № 867 від 03.09.2015 позивачем була перерахована оплата за скраплений газ по ціні 12350,00 грн. за одну тону, на загальну суму 1054902,00 грн., тобто оплату здійснено за поставку 85,42 т скрапленого газу. Проте, фактично товар був поставлений в кількості 76,75 т на загальну суму 947862,50 грн., що підтверджується видатковими накладними № 197 від 29.07.2015, № 200 від 04.08.2015, № 201 від 05.08.2015 та № 216 від 10.08.2015 року, що свідчить про недопоставку відповідачем товару в кількості 8,67 т на загальну суму 107039,50 грн.;

- 20.08.2015 здійснив оплату відповідачу за 14,0 т скрапленого газу по ціні 13000,00 грн. за 1 т на загальну суму 182000,00, що підтверджується платіжним дорученням № 827 від 20.08.2015. Проте, фактично відповідач поставив позивачу 13,206 т скрапленого газу на загальну суму 171678,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 222 від 20.08.2015, що свідчить про недопоставку відповідачем товару в кількості 0,794 т на загальну суму 10322,00 грн.;

- 25.08.2015 позивач здійснив оплату відповідачу за 21,94 т скрапленого газу по ціні 12000,00 грн. за 1 т на загальну суму 263302,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 831 від 25.08.2015 Проте, фактично відповідач поставив позивачу 21,32 т скрапленого газу на загальну суму 255840,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 241 від 25.08.2015, що свідчить про недопоставку відповідачем товару в кількості 0,62 т на загальну суму 7462,00 грн.;

- 03.09.205 року позивач здійснив оплату Відповідачу за 16,54 т скрапленого газу по ціні 12300,00 грн. за 1 т, на загальну суму 203442,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 866 від 03.09.2015. Проте, фактично відповідач поставив позивачу 16,24 т скрапленого газу на загальну суму 199752,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 257 від 01.09.2015, що свідчить про недопоставку товару відповідачем в кількості 0,30 т на загальну суму 3690,00 грн.;

- 09.09.2015 позивач здійснив оплату відповідачу за 20,0 т скрапленого газу по ціні 10350,00 грн. за 1 т на загальну суму 207000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 903 від 09.09.2015, Проте, відповідач фактично поставив позивачу 20,64 т скрапленого газу на загальну суму 213624,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 283 від 09.09.2015, що свідчить про додаткову поставку відповідачем позивачу товару в кількості 0,64 т на загальну суму 6624,00 грн.;

- 25.09.2015 позивач здійснив оплату відповідачу за 34,66 т скрапленого газу по ціні 9750,00 грн на загальну суму 337935,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 981 та № 982 від 25.09.2015. Проте відповідач взагалі не здійснив поставку оплаченого позивачем скрапленого газу по ціні 9750,00 грн. за 1 т на загальну суму 337935,00 грн.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" № 3477-IV від 23.02.2006, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (див. рішення Суду у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007).

Таким чином, судом апеляційної інстанції було встановлено, що між позивачем та відповідачем наявні інші правовідносини, не пов'язані із договором № 108/15 про надання поворотної фінансової безвідсоткової допомоги від 01.08.2015.

При цьому, дослідивши наявні в матеріалах даної справи банківські виписки, суд апеляційної інстанції встановив, що такі виписки (суми вказані в них) жодним чином не співпадають з платежами, виписками та рахунками, які були оплачені ТОВ "ЛПГ Техно" (як авансові платежі за договором купівлі-продажу скрапленого газу № ПБ-053/1) саме відповідачу - і ТОВ "ЮК Груп".

Таким чином, суд апеляційної інстанції встановив, що між сторонами дійсно існують правовідносини щодо поставки скрапленого газу, однак фактично наявність таких правовідносин не виключає можливості існування між сторонами інших правовідносин (зокрема, на підставі договору № 108/15 про надання поворотної фінансової безвідсоткової допомоги від 01.08.2015).

Більше того, доказом існування таких дійсних правовідносин також є наявність банківської виписки від 25.09.2015 (а.с. 26), відповідно до якої відповідач частково повернув позивачу поворотну фінансову допомогу згідно договору 108/15 про надання поворотної фінансової безвідсоткової допомоги від 01.08.2015 у розмірі 338 000,00 грн.

Таким чином, в матеріалах справи наявні докази в розумінні ст.ст. 33, 34, 36, 43, 99, 101 ГПК України вчинення відповідачем конклюдентних дій, що свідчать про факт надання відповідачу поворотної фінансової допомоги.

А тому, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують надання позивачем поворотної фінансової допомоги згідно договору 108/15 від 01.08.2015 (незважаючи на помилкове зазначення в призначенні платежу за скраплений газ ).

При цьому, суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідач жодним чином не спростував наявність інших договорів або ж віднесення спірних платежів до інших договорів, аніж згідно договору 108/15 від 01.08.2015 та договору купівлі-продажу скрапленого газу № ПБ-053/1, відповідно.

Так, дослідивши наявні в матеріалах справи виписки з банківського рахунку № 26007702654626 за період з 04.08.2015 по 04.08.2015, та з урахуванням часткового повернення відповідачем поворотної фінансової безвідсоткової допомоги 01.08.2015 у розмірі 338 000,00 грн, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення поворотної фінансової допомоги у розмірі 1 154 433,20 грн. А тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Окрім цього, позивачем було також заявлено до стягнення з відповідача пені у розмірі 5740,62 грн, інфляційних втрат у розмірі 212518,72 грн та 3% річних у розмірі 55792,33 грн.

Щодо вказаних похідних позовних вимог, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до п. 5.1. договору строк повернення поворотної фінансової безвідсоткової допомоги - до 31.12.2015.

Так, відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання за заявлені періоди.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заявлений позивачем розрахунок є обґрунтованим та арифметично вірним у заявленому розмірі (5 740,62 грн).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем було допущено арифметичні помилки, а тому обґрунтованими в цій частині є позовні вимоги про стягнення 47 062,92 - 3% річних та 206 063,87 грн - інфляційних втрат. В решті задоволення позовних вимог - слід відмовити. А тому в частині відмови - рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Таким чином, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 154 433,20 грн - основного боргу, 5 740,62 грн - пені, 47 062,92 - 3% річних та 206 063,87 грн - інфляційних втрат. А тому відмова в задоволенні позову в цій частині судом першої інстанції - є неправомірною.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню щодо стягнення з відповідача 1 154 433,20 грн - основного боргу, 5 740,62 грн - пені, 47 062,92 - 3% річних та 206 063,87 грн - інфляційних втрат, а рішення суду першої інстанції в цій частині - скасуванню на підставі пунктів 1, 4 частини 1 статті 104 ГПК України з ухваленням нового рішення про задоволення позову частково та покладанням судових витрат на сторони, пропорційно задоволеним позовним вимогам у порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись статтями 32-34, 36, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛПГ Техно" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2017 у справі № 910/9316/17 - задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2017 у справі № 910/9316/17 в частині відмови в стягненні 1 154 433,20 грн - основного боргу, 5 740,62 грн - пені, 47 062,92 - 3% річних та 206 063,87 грн - інфляційних втрат - скасувати з прийняттям нового рішення в цій частині про задоволення позову з новим розподілом судових витрат.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮК Груп" (02121, м. Київ, вул. ХАРКІВСЬКЕ ШОСЕ, будинок 174, квартира 1, ідентифікаційний код юридичної особи 39257503) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛПГ Техно" (02081, м. Київ, вул. ЗДОЛБУНІВСЬКА, будинок 7-А, ідентифікаційний код юридичної особи 34544495) 1 154 433 (один мільйон сто п'ятдесят чотири тисячі чотириста тридцять три) грн 20 коп - основного боргу, 5 740 (п'ять тисяч сімсот сорок) грн 62 коп - пені, 47 062 (сорок сім тисяч шістдесят дві) грн 92 коп - 3% річних та 206 063 (двісті шість тисяч шістдесят три) грн 87 коп - інфляційних втрат та 21 199 (двадцять одну тисячу сто дев'яносто дев'ять) грн 51 коп - судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

3. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2017 у справі № 910/9316/17 - залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮК Груп" (02121, м. Київ, вул. ХАРКІВСЬКЕ ШОСЕ, будинок 174, квартира 1, ідентифікаційний код юридичної особи 39257503) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛПГ Техно" (02081, м. Київ, вул. ЗДОЛБУНІВСЬКА, будинок 7-А, ідентифікаційний код юридичної особи 34544495) 23 319 (двадцять три тисячі триста дев'ятнадцять) грн 46 коп - судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

5. Видачу наказів доручити місцевому господарському суду.

6. Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у встановленому чинним законодавством порядку.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді А.Г. Майданевич

С.А. Гончаров