Постанова

від 07.11.2017 по справі 910/17450/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2017 р. Справа№ 910/17450/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Тарасенко К.В.

Іоннікової І.А.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 07.11.2017 року

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Банк "Національні інвестиції" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Національні інвестиції" на ухвалу господарського суду міста Києва від 09.10.2017

у справі №910/17450/17 (суддя - Сташків Р.Б.)

за позовом публічного акціонерного товариства "Банк "Національні інвестиції" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Національні інвестиції"

до товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРТАНАЙЛ"

про стягнення 123 323 616,49 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.10.2017 у справі №910/17450/17 позовну заяву і додані до неї документи повернуто без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України у зв'язку з відмовою у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору в порядку ст. 8 Закону України "Про судовий збір" та, відповідно, відсутністю доказів сплати судового збору.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, позивач - публічне акціонерне товариство "Банк "Національні інвестиції" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Національні інвестиції" звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та передати позовні матеріали до господарського суду міста Києва. Крім того, скаржник просив відстрочити сплату судового збору за подання апеляційної скарги.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Тарасенко К.В., Іоннікова І.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.10.2017 клопотання ПАТ "Банк "Національні інвестиції" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Національні інвестиції" про відстрочення сплати судового збору задоволено. Відстрочено скаржнику сплату судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду міста Києва від 09.10.2017 у справі №910/17450/17 до прийняття судового рішення, апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник ПАТ "Банк "Національні інвестиції" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Національні інвестиції" надав суду свої пояснення по справі в яких, підтримав подану апеляційну скаргу в повному обсязі з доводами викладеними в ній та просив суд апеляційної інстанції ухвалу місцевого господарського суду від 09.10.2017 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для розгляду.

Представники ТОВ "ФОРТАНАЙЛ" у судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явився, про день та час розгляду справи, відповідач повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму від 26 грудня 2011 року № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з абз. 1 п. 3.9.2 вищезазначеної постанови Пленуму, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи викладене, заслухавши думку представника скаржника, що з'явився у судове засідання, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки ТОВ "ФОРТАНАЙЛ" про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Участь у судовому засіданні 07.11.2017 року представників сторін, що не з'явились, судом обов'язковою не визнавалась.

Крім того, у відповідності до ч.2 ст. 102 ГПК України суд апеляційної інстанції обмежений п'ятнадцятиденним строком розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, а продовження строку розгляду у відповідності до ч. 3 ст. 69 ГПК України без клопотання сторони не передбачено ГПК України.

Також, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи. Такої ж правової позиції дотримується й Вищий господарський суд України, зокрема, у своїй постанові від 07.07.2016 року по справі 910/21819/15.

Застосовуючи відповідно до ч.1ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Разом з тим, відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Відповідно до статті 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду. Окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду, зокрема, про повернення позовної заяви.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду слід скасувати з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою господарського суду міста Києва від 09.10.2017р. позовну заяву ПАТ "Банк "Національні інвестиції" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Національні інвестиції" і додані до неї документи повернуто без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України у зв'язку з відмовою у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору в порядку ст. 8 Закону України "Про судовий збір" та, відповідно, відсутністю доказів сплати судового збору.

Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що позивачем не було надано доказів сплати судового збору в установлених порядку та розмірі. Місцевий господарський суд зазначив, що ПАТ "Банк "Національні інвестиції" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Національні інвестиції" не надано належних доказів, що підтверджували б наявність, передбачених ст. 8 Закону України "Про судовий збір" виняткових обставин, які могли б слугувати підставою для відстрочення сплати судового збору, тому суд відмовив в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання позовної заяви. При цьому, місцевий господарський суд зазначив, що сам факт перебування банку на стадії ліквідації та призначенням на управління банком Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не доводить як відсутності у банку коштів взагалі так і неможливості виділення ним коштів на оплату судового збору на даний час.

Відповідно до п. 3 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Згідно зі статтею 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін.

Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

При цьому, оскільки, статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати (пункт 3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Таким чином, зі змісту статті 8 Закону України "Про судовий збір" вбачається, що відстрочення сплати судового збору є правом суду, а не його обов'язком, при цьому єдиною підставою для вчинення судом зазначених у наведеній нормі дій є врахування ним майнового стану сторони. Обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на заінтересовану сторону.

Апелянт, звертаючись із скаргою на ухвалу місцевого суду від 09.10.2017р. про повернення позовної заяви без розгляду, зазначає про відсутність станом на день подання позову до суду можливості сплати судового збору у визначеному законом розмірі у зв'язку із тим, що відповідно до постанови правління НБУ від 01 грудня 2015 р. № 853 Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ БАНК НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 грудня 2015р. № 214 Про початок процедури ліквідації AT БАНК НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ та делегування повноважень ліквідатора банку .

Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ БАНК НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ , призначено уповноважену особу Фонду гарантування та визначено строк ліквідації з 03 грудня 2015 року до 02 грудня 2017 року включно.

Уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку від імені Фонду виконує функції з ліквідації неплатоспроможного банку відповідно до Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб та Положення Про виведення неплатоспроможного банку з ринку , затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 2 від 05.07.2012 року (надалі - Положення).

Відповідно до пункту 2.17. глави 2 розділу V Положення, з метою забезпечення процедури ліквідації, уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку ініціює відкриття накопичувального рахунку неплатоспроможного банку у національній валюті та іноземній валюті в територіальному управлінні НБУ.

Відповідно до пункту 3.4. глави 2 розділу V Положення на накопичувальний рахунок банку зараховуються кошти такого банку і надходження на його користь. З цього рахунку проводяться розрахунки з кредиторами й оплата витрат на здійснення процедури ліквідації (інші рахунки Банку закриваються, а накопичувальний рахунок є єдиним).

Уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку здійснює витрати на ліквідацію неплатоспроможного банку за рахунок коштів банку в межах кошторису витрат банку на здійснення ліквідації, затвердженого виконавчою дирекцією Фонду.

Уповноважена особа Фонду здійснює заходи з забезпечення процедури ліквідації, в тому числі шляхом подачі відповідних позовів до суду та всі витрати AT БАНК НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ , в тому числі сплата судового збору, під час ліквідації здійснюються виключно за рахунок власних коштів Банку і виключно з накопичувального рахунку в Національному банку України в межах кошторису затвердженого Фондом.

Кошти із державного бюджету на забезпечення процедури ліквідації не передбачені та не виділяються.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем до клопотання про відстрочення сплати судового збору додавалися докази скрутного майнового стану AT БАНК НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ (копія довідки Національного банку України від 02.10.2017 № 55-0007/67273). Залишок коштів на накопичувальному рахунку Банку в Національному банку України становить 3,82 гривень.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини (далі - Суд), необхідність визнання якої законодавчо ґрунтується на нормах пункту 1 Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції від 17.07.1997, згідно якого Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції, а також статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006, у якій зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Суду розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

У справі Bellet v. France (Application no. 23805/94) Суд зазначив, що стаття 6 §1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

До того ж, судова колегія апеляційного господарського суду, зазначає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (1950) та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

Тобто, на переконання колегії суддів, позивач виконав вимоги статті 8 Закону України Про судовий збір та довів свій скрутний майновий стан (повна відсутність коштів на сплату судового збору). При цьому, господарський суд міста Києва відмовляючи в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору не врахував доводи і докази наведені Банком, положення постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 21.02.2013 № 7 та практику Європейського суду з прав людини щодо права на доступ до суду, гарантованого у п.1 ст.6 Конвенції.

Оскільки суд першої інстанції помилково відмовив позивачу у відстрочці судового збору за подання позовної заяви в наслідок чого необґрунтовано повернув позовну заяву без розгляду, ухвала суду підлягає скасуванню.

Колегія суддів звертає увагу на те, що така ж правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 11.10.2017 р. у справі № 924/497/17.

Відповідно до ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи а також порушення або неправильне застосування норм матеріального права чи процесуального права, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

У відповідності до ч. 7 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

Оскільки, колегія суддів дійшла висновку, що господарським судом міста Києва помилково та необгрунтовано прийнято ухвалу від 09.10.2017 року у справі № 910/17450/17 про повернення позовної заяви, тому оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню, а позовні матеріали - передачі на розгляд до господарського суду міста Києва.

Також, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.10.2017 клопотання ПАТ "Банк "Національні інвестиції" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Національні інвестиції" про відстрочення сплати судового збору задоволено та відстрочено скаржнику сплату судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду міста Києва від 09.10.2017 у справі №910/17450/17 до прийняття судового рішення.

Відповідно до п. 4.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з числа зазначених у частині сьомій статті 106 ГПК або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу з числа зазначених у частині четвертій статті 111-13 ГПК з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідних апеляційної та/або касаційної скарг, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами статті 49 ГПК.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-106 ГПК України, господарський апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Банк "Національні інвестиції" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Національні інвестиції" на ухвалу господарського суду міста Києва від 09.10.2017 року у справі № 910/17450/17 задовольнити.

2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 09.10.2017 року у справі № 910/17450/17 - скасувати.

3. Позовні матеріали № 910/17450/17 передати на розгляд до господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді К.В. Тарасенко

І.А. Іоннікова