Рішення

від 20.10.2017 по справі 369/4286/16-ц

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/4286/16-ц

Провадження № 2/369/3108/17

РІШЕННЯ

Іменем України

20.10.2017 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Пінкевич Н.С.,

при секретарі Водала А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київської міської ради, Ритуальної служби спеціалізоване комунальне підприємство Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування до ОСОБА_1, Головного управління Держгеокадастру у Київській області про визнання недійсним наказів, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та відновити її стан, який існував до порушення прав, -

в с т а н о в и в :

У травні 2016 року Прокурор-керівник Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області звернувся до суду з даним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що наказом ГУ Держземагенства у Київській області надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої на території Віта-Поштової сільської ради, орієнтовним розміром земельної ділянки 0,06 га., з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства. На підставі вищезазначеного наказу ТОВ Оксоль розробив проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 та надано на затвердження Головного управління Держземагенства у Київській області. Наказом ГУ Держземагенства у Київській області затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 3222481200:05:002:5026 у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 площею 0,06 га на території Віта-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області та надано земельну ділянку у власність. Реєстраційною службою Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області прийнято рішення про реєстрацію приватного права власності на вищевказану земельну ділянку. Вказав, що дані накази прийняті з порушенням чинного земельного законодавства. Так, за результатами геодезичних робіт по відновленню меж земельної ділянки, яка перебуває у постійному користуванні Ритуальної служби спеціалізованого комунального підприємства Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування встановлено, що земельна ділянка, яка належить ОСОБА_1 з кадастровим номером 3222481200:05:002:5026 частково (0,0170 га.) накладається на земельну ділянку, яка перебуває у постійному користуванні вищезазначеного Підприємства. При цьому ця частина земельної ділянки не вилучалась та не надавалась згода на її вилучення. Тобто припинення права постійного користування земельною ділянкою - в частині земельної ділянки площею 0, 0170га, наданої ОСОБА_1, - відбулося з порушеннями вимог ст.ст. 15-1, 83, 116, 141, 142 Земельного кодексу України, зокрема, без згоди її землекористувача, а саме Київської міськвиконкому та Ритуальної служби спеціалізоване комунальне підприємство Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування . Також вказав, що у порушення вимог законодавства ОСОБА_1 самовільно без будь-якої документації збудувала споруду, яка підлягає знесенню.

Просив суд визнати недійсними накази Головного управління Держземагенства у Київській області від 27.06.2013 № КИ/3222481200:05:002/00001689та від 10.07.2013 № КИ/3222481200:05:002/00002402; скасувати рішення Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222481200:05:002:5026 площею 0,06 га, (індексний номер 4372572 від 26.07.2013); зобов'язати ОСОБА_1 Володимирівнупривести земельну ділянку з кадастровим номером 3222481200:05:002:5026 площею 0,06 га,розташовану на території Віта-Поштової сільської радиКиєво-Святошинського району Київської області, до попереднього стану, який існував до порушення прав, шляхом знесення самовільного збудованої споруди; судові витрати покласти на відповідача.

У судовому засіданні представник позивача та Ритуальної служби спеціалізованого комунального підприємства Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обсуговування позовні вимоги підтримали. Просили суд задоволити позов.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 проти позову заперечував. Просив відмовити в задоволенні позову.

У судовому засіданні представник ГУ Держгеокадастру у Київській області позовні вимоги визнали та просили задоволити позов.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в розгляді справи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

За ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

До повноважень центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів, належить - розпорядження землями сільськогосподарського призначення, саме державної власності(ст. 15-1 та 122 Земельного кодексу України), однак за умови додержання чинного земельного законодавства та виконання вимог ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України.

За ст. 116 Земельного кодексу України Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених Земельним Кодексом України.

Окрім того, порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначено ст. 118 Земельного кодексу України.

Так, відповідно ч. 6 вказаної статті громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).

Відповідно до ч.5 ст.116 Земельного кодексу України, земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

При розгляді справи судом встановлено, що наказом Головного управління Держземагенства у Київській області № КИ/3222481200:05:002/00001689 від 27 червня 2013 року надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої на території Віта-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, орієнтовною площею 0,06 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

На підставі вищезазначеного наказу ТОВ Оксоль розробив проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 та надано на затвердження Головного управління Держземагенства у Київській області.

Наказом Головного управління Держземагенства у Київській області №КИ/3222481200:05:002/00002402 від 10 липня 2013 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 3222481200:05:002:5026 у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 площею 0,06 га на території Віта-Поштової сільської радиКиєво-Святошинського району Київської області та надано земельну ділянку у власність.

19 липня 2013 року Реєстраційною службою Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області прийнято рішення про реєстрацію права власності земельної ділянки з кадастровим номером 3222481200:05:002:5026 за ОСОБА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомості 116118932224, номер запису про право власності 1836355).

З пояснень осіб, які беруть участь в розгляді справи, вбачається, що за результатами геодезичних робіт по відновленню меж земельної ділянки, яка перебуває у постійному користуванні Ритуальної служби спеціалізованого комунального підприємства Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування встановлено, що земельна ділянка, яка належить ОСОБА_1 з кадастровим номером 3222481200:05:002:5026 частково (0,0170 га.) накладається на земельну ділянку, яка перебуває у постійному користуванні Ритуальній службі спеціалізованого комунального підприємства Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування .

Частинами 2 та 3 статті 83 ЗК України закріплено, що у комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Земельні ділянки державної власності, які передбачається використати для розміщення об'єктів, призначених для обслуговування потреб територіальної громади (комунальних підприємств, установ, організацій, громадських пасовищ, кладовищ, місць знешкодження та утилізації відходів, рекреаційних об'єктів тощо), а також земельні ділянки, які відповідно до затвердженої містобудівної документації передбачається включити у межі населених пунктів, за рішеннями органів виконавчої влади передаються у комунальну власність.

Згідно положення частини 4 цієї ж статті ЗК України, не можуть передаватись у приватну власність землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо).

Також судом встановлено, що у 1985 році був виданий Київському міськвиконкому Державного акту на право користування землею серія Б № 086031 площею 37,2 га для розміщення Київського міського кладовища. Акт зареєстрований в Книзі записів державних актів на право користування землею за № 81 від 1985 року.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 30.11.2005 № 2203, Про організаційно-правові заходи, пов'язані з впровадженням Закону України Про поховання та похоронну справу , затверджено Порядок функціонування та утримання кладовищ міста Києва. Згідно п.п.1.1 та п.п.1.2 Порядку Ритуальній службі спеціалізованого комунального підприємства Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування для розміщення місця поховання в постійне користування надана земельна ділянка, у тому числі для забезпечення функціонування кладовища Південне , яке розташоване в Києво-Святошинському районі, с.Віта Поштова.

За клопотанням сторони судом було призначено судову експертизу.

15 червня 2017 року до суду надійшов висновок експерта КНДІСЕ за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи №11588/16-41 від 08 червня 2017 року. Відповідно до даного висновку земельна ділянка площею 0,06 га з кадастровим номером 3222481200:05:002:5026, яка розташована на території Віта-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області та належить ОСОБА_1 на праві власності, частково накладається на земельну ділянку площею 37,2 га, яка перебуває у постійному користуванні РС КП Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування . Площа накладання становить 0,0170 га (170 кв.м).

Відстані від межі земельної ділянки, що перебуває у постійному користуванні СКП "Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування", до межі тієї частини земельної ділянки ОСОБА_1, яка накладається на земельну ділянку, що перебуває у постійному користуванні СКП "Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування", мають наступні розміри у метрах: від межі кладовища до т. 10 на межі земельної ділянки ОСОБА_1 - 20, 60 метрів; від межі кладовища до межі земельної ділянки ОСОБА_1 між т. 10 та т. 11 - 20, 83 метра; від межі кладовища до т. 1 на межі земельної ділянки ОСОБА_1 - 4,22 метра; від межі кладовища до межі земельної ділянки ОСОБА_1 між т. 1 та т. 2 - 8,88 метра.

Згідно п.п. а , б ч.1 ст. 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою та вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом.

Так, ч. 3 ст. 142 Земельного кодексу України передбачено, що припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів АРК, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень (п. 2 ст. 149 Земельного кодексу України).

Тобто, виходячи з аналізу зазначених норм права, відповідно до встановленої ними процедури, згода власника та землекористувача на вилучення або відчуження земельної ділянки державної або комунальної власності, наданої у постійне користування підприємству, є обов'язковою.

Відповідно до листа РС СКП Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування №93 від 26 січня 2016 року землекористувач спірної земельної ділянки будь яких згод на припинення права користування належної їм земельної ділянки не надавали.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Перелік способів захисту порушених прав визначає ст. 16 ЦК України. Цей перелік не є вичерпним, і суд може захистити порушені права чи інтереси і в інший спосіб, який встановлений договором або законом.

Вказана норма кореспондується із ст. 152 ЗК України, відповідно до якої власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Також відповідно до ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Частиною 3 статті 152 Земельного Кодексу України передбачено, що захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування та шляхом застосування інших, передбачених законом способів.

Статтею 155 ЗК України проголошено, що у разі видання державним органом акта, яким порушуються права щодо володіння, користування чи розпорядження належною особі земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

За наведених вище обставин, суд приходить до висновку, що оскаржувані накази суперечать закону та порушують права позивача.

Частиною другою статті 158 Земельного кодексу України встановлено, що виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Вказані помилки призводять до порушення права власності. Зміст свідоцтва на право власності на земельну ділянку, виданого відповідачу, розробленої технічної документації через допущені помилки суперечить вказаним вимогам щодо недопущення в помилок, а тому дані накази не можливо розцінювати як такі, що відповідають вимогам закону щодо їх змісту.

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, врегульовані нормами Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень . Відповідно до ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам, яка проводиться на підставі заяви власника, іншого право набувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи, разом із якою подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку.

Таким чином, припинення права постійного користування земельною ділянкою - в частині земельної ділянки площею 0,0170 га, наданої ОСОБА_1, відбулося з порушеннями вимог ст.ст. 15-1, 83, 116, 141, 142 Земельного кодексу України, зокрема, без згоди її землекористувача, а саме Київської міськвиконкому та Ритуальної служби спеціалізоване комунальне підприємство Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування . Посилання представника відповідача щодо неможливості прийняття судом висновку експерта, суд оцінює критично, оскільки поданий висновок був підтриманий експертом в судовому засіданні, а висновок та пояснення спеціаліста не спростовують обставин, викладених у висновку експерта. Належних та допустимих доказів на підтвердження своїх заперечень відповідач суду не надав. ОСОБА_1 отримала у власність спірну земельну ділянку на підставі незаконних наказів Головного управління Держземагенства у Київській області винесених з порушенням чинного земельного законодавства, як наслідок державна реєстрація права власності на земельну ділянку також підлягає скасуванню. Тому в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Згідно акту обстеження Державною інспекцією сільського господарства в Київській області № 04-19/102/1 від 16 грудня 2015 року в рамках проведення перевірки, проведено обстеження земельної ділянки наданої ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, встановлено її не цільове використання на земельній ділянці розміщено споруду - магазин.

Згідно вимог ст. 22 Земельного кодексу України до земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Положенням статті 20 Земельного кодексу України встановлено, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статями 31, 33-37 цього Кодексу.

Тобто, за ст.33 Земельного кодексу України земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть використовуватися лише для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Власники земельних ділянок зобов'язані використовувати їх за цільовим призначенням (ст. 91 Земельного кодексу України).

Статтею 373 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності на землю (земельну ділянку) набувається та здійснюється відповідно до закону.

Згідно з пунктом 7Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004, судам слід мати на увазі, що спори, пов'язані із земельними відносинами, розглядаються в позовному провадженні. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК).

Позивачем не надано суду доказів того, що на час розгляду справи на спірній земельній ділянці знаходиться будь-яка збудована споруда. Дана обставина також підтверджується і оглянутими фото з проведеної експертизи. Тому в цій частині позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст.1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 14, 19, 121,143 Конституції України, ст. ст. 2, 23 Закону України Про прокуратуру , ст. ст. 16, 21, 203, 327 Цивільного кодексу України, ст. 1, 15-1, 116, 118, 122, 126, 141, 142, 149 Земельного кодексу України, ст.ст. 10, 30 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , ст. ст. 2, 15, 16 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99, ст. 15, 27, 45, 46, 107, 118-120, 151, 152 ЦПК України, -

в и р і ш и в :

Позовну заяву керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київської міської ради, Ритуальної служби спеціалізоване комунальне підприємство Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування до ОСОБА_1, Головного управління Держгеокадастру у Київській області про визнання недійсним наказів, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та відновити її стан, який існував до порушення прав задоволити частково.

Визнати недійсними накази Головного управління Держземагенства у Київській області № КИ/3222481200:05:002/00001689 від 27 червня 2013 року та №КИ/3222481200:05:002/00002402 від 10 липня 2013 року.

Скасувати рішення Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222481200:05:002:5026 площею 0,06 га, (індексний номер 4372572 від 26.07.2013).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача судовий збір в розмірі 2 756 грн. (дві тисячі сімсот п'ятдесят шість грн.).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Н.С. Пінкевич