Постанова

від 25.01.2018 по справі 369/4286/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/4286/16-ц Головуючий у І інстанції Пінкевич Н. С. Провадження № 22-ц/780/346/18 Доповідач у 2 інстанції Верланов Категорія 46 25.01.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 січня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді - Верланова С.М.,

суддів - Іванової І.В., Савченка С.І.,

за участю секретаря - Вергелес О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 жовтня 2017 року у справі за позовом керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київської міської ради, Ритуальної служби спеціалізованого комунального підприємства Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування до ОСОБА_1, Головного управління Держгеокадастру у Київській області про визнання недійсним наказів, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та відновити її стан, який існував до порушення прав,

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2016 року керівник Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області звернувся до суду з указаним позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради, Ритуальної служби спеціалізованого комунального підприємства Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування (далі - Ритуальна служба СКП Спецкомбінат ПКПО , мотивуючи його тим, що наказом Головного управління Держземагенства у Київській області від 27 червня 2013 року (далі - ГУ Держземагенства у Київській області) надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовним розміром 0,06 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Віта-Поштової сільської ради. На підставі зазначеного наказу товариство з обмеженою відповідальністю Оксоль розробило проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 Наказом ГУ Держземагенства у Київській області від 10 липня 2013 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,06 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3222481200:05:002:5026, що розташована на території Віта-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області. Зазначав, що 19 липня 2013 року Реєстраційною службою Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області прийнято рішення про реєстрацію приватного права власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_1

Позивач вважав, що зазначені вище накази ГУ Держземагенства у Київській області прийняті з порушенням вимог чинного земельного законодавства. Вказував, що за результатами геодезичних робіт по відновленню меж земельної ділянки, яка перебуває у постійному користуванні Ритуальної служби СКП Спецкомбінат ПКПО встановлено, що земельна ділянка, яка належить ОСОБА_1, частково (площею 0,0170 га) накладається на земельну ділянку, яка перебуває у постійному користуванні Ритуальної служби СКП Спецкомбінат ПКПО , що підтверджується даними кадастрового плану. Припинення права постійного користування земельною ділянкою в частині земельної ділянки площею 0,0170 га, наданої ОСОБА_1, відбулося з порушеннями вимог ЗК України, зокрема, без згоди її землекористувача: Київського міськвиконкому та Ритуальної служби СКП Спецкомбінат ПКПО . Крім того, прокурор вказував, що Державною інспекцією сільського господарства в рамках перевірки проведено обстеження земельної ділянки ОСОБА_1 та встановлено її не цільове використання, а саме, ОСОБА_1 на належній їй земельній ділянці з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства самовільно збудувала магазин.

З урахуванням наведеного, прокурор просив визнати недійсними накази Головного управління Держземагенства у Київській області від 27 червня 2013 № КИ/3222481200:05:002/00001689 та від 10 липня 2013 № КИ/3222481200:05:002/00002402; скасувати рішення Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222481200:05:002:5026 площею 0,06 га, (індексний номер 4372572 від 26.07.2013); зобов'язати ОСОБА_1 привести вказану земельну ділянку до попереднього стану, який існував до порушення прав, шляхом знесення самовільно збудованої споруди.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 жовтня 2017 року позов керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області задоволено частково.

Визнано недійсними накази Головного управління Держземагенства у Київській області №КИ/3222481200:05:002/00001689 від 27 червня 2013 року та №КИ/3222481200:05:002/00002402 від 10 липня 2013 року.

Скасовано рішення Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222481200:05:002:5026 площею 0,06 га, (індексний номер 4372572 від 26 липня 2013 року).

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення в цій частині про відмову у задоволенні позовних вимог, а в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін. При цьому зазначає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, невірно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права. Вказує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про накладення земельних ділянок, які належать ОСОБА_1 та Ритуальній службі СКП Спецкомбінат ПКПО , а також про порушення прав Ритуальної служби СКП Спецкомбінат ПКПО . Зазначає, що судом порушено вимоги ст.23 Закону України Про прокуратуру , що призвело до незастосування ст.121 ЦПК України щодо подання позову прокурором в інтересах держави в особі Київської міської ради та Ритуальної служби СКП Спеціалізований ПКПО . Вказує, що судом порушено ст.ст.58, 59, 66 ЦПК України щодо висновку експерта, який покладений судом в основу оскаржуваного рішення суду. Також зазначає, що суд безпідставно стягнув з ОСОБА_1 на користь позивача судовий збір.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до пункту 9 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України, нова редакція якого набрала чинності 15 грудня 2017 року, справи у судах апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому діючою редакцією ЦПК України.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, припинення права постійного користування земельною ділянкою в частині земельної ділянки площею 0,0170 га, наданої ОСОБА_1 на підставі оспорюваних наказів ГУ Держземагенства у Київській області, відбулося з порушеннями вимог закону, а саме, без згоди землекористувача: Київської міської ради та Ритуальної служби СКП Спеціалізований ПКПО . Оскільки ОСОБА_1 отримала у власність спірну земельну ділянку на підставі незаконних наказів ГУ Держземагенства у Київській області, то суд дійшов висновку, що рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку також підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.

Згідно з ч.1 ст.21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до положень ст.116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених ЗК України.

Статтею 118 ЗК України встановлено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначено.

Частиною 6 ст. 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) .

Відповідно до ч.5 ст.116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Судом першої інстанції встановлено та не заперечується сторонами, що наказом ГУ Держземагенства у Київській області № КИ/3222481200:05:002/00001689 від 27 червня 2013 року надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої на території Віта-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, орієнтовною площею 0,06 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

На підставі зазначеного наказу товариство з обмеженою відповідальністю Оксоль розробило проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1

Наказом ГУ Держземагенства у Київській області №КИ/3222481200:05:002/00002402 від 10 липня 2013 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,06 га, кадастровий номер 3222481200:05:002:5026, для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Віта-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

19 липня 2013 року Реєстраційною службою Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області прийнято рішення про реєстрацію права власності земельної ділянки з кадастровим номером 3222481200:05:002:5026 за ОСОБА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомості 116118932224, номер запису про право власності 1836355).

Також судом першої існтанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що у 1985 році Київському міськвиконкому був виданий державний акт на право користування землею серія Б № 086031 на земельну ділянку площею 37,2 га для розміщення Київського міського кладовища, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право користування землею за № 81 від 1985 року.

Згідно з розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 2203 від 30 листопада 2005 року Про організаційно-правові заходи, пов'язані з впровадженням Закону України Про поховання та похоронну справу , затверджено Порядок функціонування та утримання кладовищ міста Києва, згідно з пунктами 1.1, 1.2 якого Ритуальній службі СКП Спецкомбінат ПКПО надана в постійне користування вказана вище земельна ділянка для розміщення місця поховання та для забезпечення функціонування кладовища Південне , яке розташоване у с.Віта Поштова Києво-Святошинського району Київської області.

Судом першої інстанції встановлено, що за результатами геодезичних робіт по відновленню меж земельної ділянки, яка перебуває у постійному користуванні Ритуальної служби СКП Спецкомбінат ПКПО встановлено, що земельна ділянка, яка належить ОСОБА_1, частково (площею 0,0170 га) накладається на земельну ділянку, яка перебуває у постійному користуванні Ритуальної служби СКП Спецкомбінат ПКПО , що підтверджується даним кадастрового плану.

Судом першої інстанції було призначено у справі судову земельно - технічну експертизу за клопотанням представника позивача.

Згідно з висновком судової земельно-технічної експертизи №11588/16-41 від 08 червня 2017 року, проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, земельна ділянка площею 0,06 га з кадастровим номером 3222481200:05:002:5026, яка розташована на території Віта-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області та належить ОСОБА_1 на праві власності, частково накладається на земельну ділянку площею 37,2 га, яка перебуває у постійному користуванні Ритуальної служби СКП Спецкомбінат ПКПО . Площа накладання становить 0,0170 га (170 кв.м). Відстані від межі земельної ділянки, що перебуває у постійному користуванні Ритуальної служби СКП Спецкомбінат ПКПО , до межі тієї частини земельної ділянки ОСОБА_1, яка накладається на земельну ділянку, що перебуває у постійному користуванні ритуальної служби СКП Спецкомбінат ПКПО , мають такі розміри у метрах: від межі кладовища до т.10 на межі земельної ділянки ОСОБА_1 - 20, 60 метрів; від межі кладовища до межі земельної ділянки ОСОБА_1 між т. 10 та т. 11 - 20, 83 метра; від межі кладовища до т.1 на межі земельної ділянки ОСОБА_1 - 4,22 метра; від межі кладовища до межі земельної ділянки ОСОБА_1 між т.1 та т.2 - 8,88 метра (а.с.150-159, т.1).

Судовий експерт ОСОБА_2, яка проводила вказану судову земельно-технічну експертизу, підтримала висновок експертизи у суді першої інстанції.

Згідно з п.п. а , б ч.1 ст.141 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою та вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частиною 3 ст.142 ЗК України передбачено, що припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів АРК, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень (п.2 ст. 149 Земельного кодексу України).

Системний аналіз зазначених норм свідчить про те, що встановлена законом процедура отримання згоди власника та землекористувача на вилучення або відчуження земельної ділянки державної або комунальної власності, наданої їм у постійне користування підприємству, є обов'язковою.

З листа Ритуальної служби СКП Спецкомбінат ПКПО №93 від 26 січня 2016 року вбачається, що Ритуальна служба СКП Спецкомбінат ПКПО не надавала згоду на припинення права користування частини земельної ділянки, що розташована у с.Віта Поштова Києво-Святошинського району.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно встановлено, що припинення права постійного користування земельною ділянкою в частині земельної ділянки площею 0,0170 га, наданої ОСОБА_1 на підставі оспорюваних наказів ГУ Держземагенства у Київській області, відбулося без згоди землекористувача: Київської міської ради та Ритуальної служби СКП Спецкомбінат ПКПО .

Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке суд захищає у спосіб, встановлений ч.2 ст.16 ЦК України або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Частиною 1 ст. 155 ЗК України передбачено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Виходячи з положень ст.152 ЗК України та роз'яснень, які містяться у п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16 квітня 2004 року Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ , власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (ст. 16 ЦК України).

Установивши, що надана у власність ОСОБА_1 земельна ділянка частково накладається на земельну ділянку, яка перебуває у постійному користуванні Ритуальної служби СКП Спецкомбінат ПКПО та припинення права постійного користування земельною ділянкою в частині земельної ділянки площею 0,0170 га, наданої у власність ОСОБА_1, відбулося з порушеннями вимог закону, а саме, без згоди її землекористувача: Київської міської ради та Ритуальної служби СКП Спецкомбінат ПКПО , колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визнання недійсними оспорюваних наказів ГУ Держземагенства у Київській області від 27 червня 2013 року та від 10 липня 2013 року.

Відповідно до ч.2 ст.26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Оскільки ОСОБА_1 отримала у власність спірну земельну ділянку на підставі незаконних наказів ГУ Держземагенства у Київській області, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що державна реєстрація права власності на спірну земельну ділянку підлягає скасуванню.

Таким чином рішення суду першої інстанції в цій частині ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду є обґрунтованими, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не взято до уваги, що прокурором не обґрунтовано причини звернення до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради та Ритуальної служби СКП Спеціалізований ПКПО , є безпідставними, виходячи з такого.

Відповідно до п.2 ст.121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, визначених законом.

У статті 123 Конституції України встановлено, що організація і порядок діяльності органів прокуратури визначається законом.

Такі випадки передбачені, зокрема, ст.ст.23, 33, 36-1 Закону України Про прокуратуру , ч.ч.1,2 ст. 45 ЦПК України (в редакції статті на час звернення до суду з указаним позовом), відповідно до яких прокурор може звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб, або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах; прокурор здійснює у суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії цивільного процесу.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року №3-рп/99 прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Під поняттям орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах , потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади. Під представництвом прокуратурою України інтересів держави треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України та законами України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави. Ці дії включають подання прокурором позовної заяви, його участь у розгляді справи за позовною заявою, а також у розгляді судом будь-якої іншої справи за ініціативою прокурора чи за визначенням суду, якщо це необхідно для захисту інтересів держави.

Згідно з ч.1 ст.10 Закону України Про місцеве самоврядування сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до ч.1 ст. 6 Закону України Про столицю України - місто-герой Київ передбачено, що місцеве самоврядування у місті Києві здійснюється територіальною громадою міста як безпосередньо, так і через Київську міську раду, районні в місті ради (у разі їх утворення) та їх виконавчі органи.

Частиною 1 статті 10-1 Закону України Про столицю України - місто-герой Київ передбачено, що питання організації управління районами в місті Києві належать до компетенції Київської міської ради і вирішуються відповідно до Конституції, цього та інших законів України, рішень міської ради про управління районами міста.

Виконавчим органом Київської міської ради є Київська міська державна адміністрація, яка паралельно виконує функції державної виконавчої влади, що є особливістю здійснення виконавчої влади в місті Києві.

Таким чином Київська міська рада має право як уповноважений власником орган вимагати поновити свої порушені права.

Відповідно до пунктів 1.3, 4.1 статуту Ритуальної служби СКП Спецкомбінат ПКПО , затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 28 квітня 2005 року за № 710 (далі - Статут), підприємство за своєю організаційно-правовою формою є комунальним комерційним унітарним підприємством, заснованим на власності територіальної громади м. Києва, безпосередньо підпорядковується Головному управлінню ритуальних послуг виконавчого органу Київради (Київська міська державна адміністрація) (а.с. 30-41, т.1). Майно підприємства належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва і закріплюється за ним на праві господарського відання.

Тобто, Київська міська рада в особі Ритуальної служби СКП Спецкомбінат ПКПО , що єкомунальним підприємством, заснованим на власності територіальної громади м. Києва та безпосередньо підпорядковується виконавчому органу Київради, є уповноваженим органом щодо розпорядження переданим у його відання комунальним майном, у тому числі, земельною ділянкою площею 37,2 га.

За змістом статей 13,14 Конституції України, земля, її надра, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

У даній справі прокуратурою заявлено позов в інтересах держави відповідно до положень ст.121 Конституції України, ст. 36-1 Закону України Про прокуратуру , оскільки підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави на землю, порушення права постійного користування на земельну ділянку безпосередньо порушує державні інтереси в сфері регулювання правовідносин власності та управління майном територіальної громади.

Тому твердження ОСОБА_1 про необґрунтованість прокурором причин звернення до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради та Ритуальної служби СКП Спецкомбінат ПКПО спростовується наявними у справі доказами та не ґрунтується на вимогах закону.

Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що при пред`явленні позову прокурором порушено абз.3 ч.3 ст.23 Закону України Про прокуратуру про те, що не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній.

Так, відповідно до статуту Ритуальної служби СКП Спецкомбінат ПКПО за класифікаційними даними Держстату України, останнє за організаційно-правовою формою є комунальним підприємством, що не відповідає критеріям, визначеним у частині 2 ст.22 Господарського Кодексу України, яка перераховує види суб'єктів господарювання державного сектора економіки: ними є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, що забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що при проведенні судової земельно-технічної експертизи судовим експертом у порушення вимог Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх затвердження межовими знаками від 18 травня 2010 року №376, не було повністю визначено межі земельної ділянки у відповідності до поворотних точок, а тому вважає, що не можна визначити накладання земельних ділянок сторін, є необгрунтованими, виходячи з такого.

Зі змісту висновку судової земельно-технічної експертизи від №11588/16-41 від 08 червня 2017 року вбачається, що дана експертиза була проведена судовим експертом ОСОБА_2, яка була попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок і за відмову без поважних причин від виконання покладених на неї обов'язків. Під час проведення експертизи судовий експерт керувалася вказаною вище Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх затвердження межовими знаками, а також іншими нормативними актами. Висновок експерта є категоричним та не викликає подвійного тлумачення і свідчить про те, що в експерта було достатньо матеріалів для проведення експертизи, їх належність і достатність експертом під сумнів не ставилась.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що наданий ОСОБА_1 науково-експертний висновок від 12 жовтня 2017 року та пояснення спеціаліста не спростовують обставин, викладених у висновку судової земельно-технічної експертизи від №11588/16-41 від 08 червня 2017 року. Належних та допустимих доказів на спростування висновку експерта відповідачка суду не надала.

З наведених підстав є необґрунтованими і твердження в апеляційній скарзі про те, що суд помилково визначив площу накладення земельних ділянок ОСОБА_1 та Ритуальної служби СКП Спецкобінат ПКПО у розмірі 0,017 га, оскільки така площа накладення земельної ділянки відповідачки визначена у висновку судової земельно-технічної експертизи, який ОСОБА_1 не спростований.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції помилково не залучив до участі у справі в якості співвідповідача Реєстраційну службу Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області, не заслуговують на увагу, виходячи з такого.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно

Згідно із ч.1 ст.19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав і свідоцтво про право власності на нерухоме майно як правовстановлюючий документ є підставою державної реєстрації прав особи на це майно, тобто лише за його наявності у особи виникає право власності на нерухомість.

Враховуючи, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це лише офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, а предметом спору у даній справі є, зокрема, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, а не визнання неправомірними дії Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області, то в даному випадку відсутні підстави для залучення Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської областідо участі у справі в якості співвідповідача.

Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно стягнув з ОСОБА_1 судові витрати, то вони є помилковими, оскільки не ґрунтується на матеріалах справи та вимогах закону.

Зі змісту позову вбачається, що прокурором пред'явлено позов до ГУ Держгеокадастру у Київській області і ОСОБА_1 про визнання недійсним наказів, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та відновлення її стану, який існував до порушення прав.

Відповідно до ч.1 ст. 79 ЦПК (в редакції статті на час ухвалення судового рішення) України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать, зокрема , витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз (п. 4 ч.2. ст.79 ЦПК України).

Відповідно до положень ч.1 ст.88 ЦПК України (в редакції статті на час ухвалення судового рішення), якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

По справі встановлено, що належний при подачі прокурором позову розмір судового збору за три вимоги немайнового характеру (визнання недійсним наказів, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та відновлення її стану, який існував до порушення прав) становив 4 134 грн. (1 378?3). Також встановлено, що за проведення судової земельно-технічної експертизи Ритуальною службою СКП Спецкобінат ПКПО сплачено 5 283 грн. 80 коп. Тобто, загальна сума судових витрат становила 9 418 грн. 80 коп.

Оскільки судом першої інстанції задоволено дві позовні вимоги про визнання недійсним наказів та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, а в задоволенні вимоги про відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав відмовлено, то колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача судового збору у розмірі 2 756 грн. відповідно до положень ч.1 ст.88 ЦПК України (в редакції статті на час ухвалення судового рішення).

Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи, а зводяться до переоцінки доказів.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення правне оскаржується, тому відповідно до положень ст.375 ЦПК України апеляційним судом не перевіряється.

Ураховуючи наведене та положення ст.375 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий

Судді