Постанова

від 23.11.2017 по справі 821/1067/17

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2017 р.м. ХерсонСправа № 821/1067/17

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Василяки Д.К.,

при секретарі: Собчук Є.В., за участю представника відповідача ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Херсонській області, третя особа - Музиківська сільська рада Білозерського району Херсонської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (далі по тексту - відповідач), третя особа - Музиківська сільська рада Білозерського району Херсонської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги (з урахуванням заяви про зміну предмету позову) обґрунтовано тим, що 24 травня 2017 року позивач звернувся до відповідача з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтованою площею 1,5063 га для ведення особистого селянського господарства. 22 червня 2017 року позивач отримав відповідь про відмову у задоволенні клопотання. Відмову обґрунтовано невідповідністю місця розташування об'єктів вимогам законів, прийнятих до них нормативно - правових актів, схем землеустрою, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому порядку.

Вважає надану відповідачем відповідь про відмову в задоволенні клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою такою, що порушує права, оскільки Земельним кодексом України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства.

Представник позивача подав до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідач надав до суду заперечення, які обґрунтовано тим, що 17 червня 2017 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 07 червня 2017 року № 413, якою затверджено Стратегію удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними. Відповідно до вказаної стратегії Держгеокадастр та його територіальні органи під час передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність в межах норм безоплатної приватизації повинні формувати перелік земельних ділянок, що передаються в межах норм безоплатної приватизації на території відповідної області за формулою.

Вказав, повноваження Головного управління щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності в рамках безоплатної приватизації розповсюджується виключно на - 25 % від площі земельних ділянок, право оренди на які було продано на території відповідної області у кварталі, що передував поточному кварталу. Для цього Головне управління формує переліки земельних ділянок та визначає площу земельних ділянок, які можна передати в межах норм безоплатної приватизації на території Херсонської області та розміщує на сайті управління.

Зазначив, що земельна ділянка, яку бажає отримати позивач не увійшла до вищевказаного переліку.

Представник відповідача в судовому засідання проти задоволення позовних вимог заперечував.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне: відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Судом встановлено, що 24 травня 2017 року позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, орієнтованою площею 1,5063 га для ведення особистого селянського господарства. До вказаного клопотання додано графічний матеріал бажаного місця розташування, копія паспорту та довіреності представника.

22 червня 2017 року за вих. № Ш-6609/0-2127/6-17 відповідачем надано відповідь про відмову у задоволенні клопотання. Відмову обґрунтовано невідповідністю місця розташування об'єктів вимогам законів, прийнятих до них нормативно - правових актів.

Статями 13, 14 Конституції України встановлено, що земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

На підставі п.1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру (Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 р. №15 (по тексту - в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Відповідно до Положення основними завданнями Держгеокадастру України є, зокрема реалізація державної політики у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Відповідно до п. 7 зазначеного Положення Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно ст. 3 Земельного кодексу, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Право власності на землю гарантується, набувається та реалізується громадянами виключно у відповідності до закону.

Відповідно до статті 19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Частиною 1 статті 22 Земельного кодексу України визначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Пунктом «а» частини 3 статті 22 Земельного кодексу України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Пунктами 6, 7 ст. 118 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_3 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, законодавством встановлено виключний перелік підстав, за наявності яких заявникові може бути відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

В ході розгляду справи встановлено, що відповідачем надано відповідь, яка не відповідає фактичним обставинам, оскільки судом не встановлено невідповідності місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів у розумінні ч. 7 ст. 118 ЗК України.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідач відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з підстав, які не передбачені законодавством.

Суд зазначає, що підстава для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, як включення/не включення земельної ділянки до переліку земельних ділянок, які можливо передати в межах норм безоплатної приватизації на території Херсонської області, Земельним кодексом або іншим законом не передбачена.

У Стратегії удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними (далі - Стратегія), затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 7 червня 2017 року за № 413 "Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними", дійсно викладено, що Держгеокадастр та його територіальні органи під час передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність в межах норм безоплатної приватизації повинні:

формувати перелік земельних ділянок та визначати площу земельних ділянок, яка передається в межах норм безоплатної приватизації на території відповідної області за такою формулою: Sбп = Sаук х 0,25, де Sбп - площа земельних ділянок, яку пропонується передати безоплатно у власність на території відповідної області; Sаук - площа земельних ділянок, право оренди та/або емфітевзису на яку було продано на території відповідної області у кварталі, що передував поточному кварталу;

щокварталу за 10 днів до закінчення поточного кварталу оприлюднювати перелік земельних ділянок, які пропонується передавати у наступному кварталі (розрахованих за зазначеною формулою), на офіційних веб-сайтах територіальних органів Держгеокадастру за місцем розташування земельних ділянок;

надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою та передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації відповідно до зазначених переліків, насамперед учасникам антитерористичної операції;

враховувати позицію відповідної сільської та селищної ради під час надання (передачі) земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність громадян.

На думку суду, вказана Стратегія затверджена Кабінетом Міністрів України в супереч положенням Конституції України, Земельного кодексу України, які мають вищу юридичну силу в регулюванні даних спірних правовідносин, ніж норми постанови Кабінету Міністрів України, та положення яких не передбачають жодних формул щодо визначення коефіцієнтів кількості земельних ділянок, що можуть бути видані.

За таких підстав суд приходить до висновку, що Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області відмовлено позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки протиправно.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15 затверджено Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області надати дозвіл ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 1,5063 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка знаходиться поза межами населених пунктів на території Музиківської сільської ради, Білозерського району, Херсонської області на земельній ділянці з кадастровим номером земельної ділянки 6520383500:02:001:0002, суд не вбачає підстав для їх задоволення, оскільки вказане є втручання в дискреційні повноваження відповідача.

Суд зазначає, що дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження.

Повноваження суду при вирішенні адміністративної справи визначені статтею 162 КАС України, відповідно до пункту 2 частини 1 якої у разі задоволення адміністративного позову суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. У другому абзаці вказаної статті зазначено, що суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, проте відповідний спосіб захисту має бути законним та відповідати певній нормі права.

Суд зазначає, що він може втрутитися в дискреційні повноваження лише за наявності обґрунтованих підстав невиконання вимог законодавства.

Оскільки на час розгляду справи відсутні докази щодо можливості неналежного розгляду заяви позивача, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.

В даному випадку суд вважає, що правильним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 24.05.2017 р. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій.

Проаналізувавши викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст.2,8,9,12,17,19, 158,159, 160-163,167 КАС України, суд -

постановив :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, викладену у відповіді № Ш-6609/0-2127/6-17 від 22 червня 2017 року.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 24 травня 2017 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 1,5063 га для ведення особистого селянського господарства.

Стягнути на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) судові витрати в сумі 640 (шістсот сорок) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (код ЄДРПОУ 39766281) шляхом безспірного списання з рахунків органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 24 листопада 2017 р.

Суддя Василяка Д.К.

кат. 6.2