Постанова

від 30.05.2018 по справі 821/1067/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2018 р.м.ОдесаСправа № 821/1067/17

Категорія: 6.2 Головуючий в 1 інстанції: Василяка Д.К.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Крусяна А.В.,

Лук'янчук О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2017р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, третя особа - Музиківська сільська рада Білозерського району Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2017р. ОСОБА_2 звернулася в суд із позовом до ГУ Держгеокадастру у Херсонській області, третя особа - Музиківська сільська рада Білозерського району Херсонській області, в якому просила:

- визнати протиправною відмову ГУ Держгеокадастру у Херсонській області у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою;

- зобов'язати ГУ Держгеокадастру у Херсонській області повторно розглянути заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки та прийняти відповідне рішення.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка зазначила, що 24.05.2017р. вона звернулася із заявою до ГУ Держгеокадастру у Херсонській області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтованою площею 1,5063га для ведення особистого селянського господарства. Однак, листом-відповіддю ГУ Держгеокадастру у Херсонській області за №Ш-6609/0-2127/6-17 від 22.06.2017р. їй відмолено у наданні вказаного дозволу. Відмову обґрунтовано невідповідністю місця розташування об'єктів вимогам законів, прийнятих до них нормативно - правових актів, схем землеустрою, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому порядку.

Позивачка вважає надану відповідь про відмову в задоволенні клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою такою, що порушує її права, оскільки ЗК України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства.

Посилаючись на вказані обставини просила вимоги задовольнити.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2017р. адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною відмову ГУ Держгеокадастру у Херсонській області у наданні дозволу проекту землеустрою.

Зобов'язано ГУ Держгеокадастру у Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 24.05.2017р. Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 1,5063га для ведення особистого селянського господарства.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ Держгеокадастру у Херсонській області на користь ОСОБА_2 судовий збір у сумі 640грн. (шістсот сорок).

В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі апелянт просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення норм права.

Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті та відсутні клопотання від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, постанови суду без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відмова ГУ Держгеокадастру щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 є незаконною та протиправною, оскільки нормами ЗК України чітко передбачено підстави відмови у відведенні земельних ділянок.

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судовою колегією встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у травні 2017р. ОСОБА_2 звернулася із клопотанням до ГУ Держгеокадастру у Херсонській області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, орієнтованою площею 1,5063га для ведення особистого селянського господарства. До вказаного клопотання додано графічний матеріал бажаного місця розташування, копія паспорту та довіреності представника.

Однак, листом-відповіддю ГУ Держгеокадастру у Херсонській області за Ш-6609/0-2127/6-17 від 22.06.2017р. відмовлено у задоволенні вказаного клопотання. Відмову обґрунтовано невідповідністю місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих до них нормативно - правових актів.

Перевіряючи правомірність дій ГУ Держгеокадастру у Херсонській області щодо відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, які позивач просить визнати протиправними, судова колегія виходить з наступного.

Приписами ст.13,14 Конституції України встановлено, що земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

У відповідності до п.1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - Положення), затвердженого постановою КМУ за №15 від 14.01.2015р. (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується КМУ через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

За правилами Положення основними завданнями Держгеокадастру України є, зокрема реалізація державної політики у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Відповідно до п.7 зазначеного Положення Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно ст.3 ЗК України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Право власності на землю гарантується, набувається та реалізується громадянами виключно у відповідності до закону.

У відповідності до ст.19 ЗК України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Приписами ч.1 ст.22 ЗК України визначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Пунктом а ч.3 ст.22 ЗК України встановлено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

За правилами ч.1 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Пунктами 6, 7 ст.118 ЗК України встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналізуючи вищевикладене, апеляційний суд зазначає, що законодавством чітко встановлено виключний перелік підстав, за наявності яких заявникові може бути відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Як вбачається із матеріалів справи, що відповідь Держгеокадастру не відповідає фактичним обставинам, оскільки ні судом першої інстанції, ні апеляційним судом не встановлено невідповідність місця розташування бажаного позивачкою об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів у розумінні ч.7 ст.118 ЗК України.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що Держгеокадастр відмовив ОСОБА_2 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з підстав, які не передбачені нормами законодавства України.

Враховуючи вищевикладене та з метою захисту порушених прав позивачки, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про часткове задоволення адміністративного позову ОСОБА_2

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що постанова суду ухвалена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311,315,316,322,325 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2017р. - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: А.В. Крусян

О.В. Лук'янчук