Ухвала

від 14.11.2017 по справі 804/9095/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

14 листопада 2017 рокусправа № 804/9095/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.

суддів: Уханенка С.А. Богданенка І.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

за участю:

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.03.2017 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Дніпрокрансервіс до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпрокрансервіс» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000341401 від 03.08.2016 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.01.2017 року адміністративний позов було задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінвському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 03.08.2016 року №0000341401.

Державна податкова інспекція у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.03.2017 року скасувати, та винести нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська була проведен документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Дніпрокрансервіс» (код ЄДРПОУ 36573894) з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Металосистема» (код ЄДРПОУ 36573894) за період липень-жовтень 2015.

За результатом проведеної перевірки, податковий орган дійшов висновку про порушення Позивачем:

-п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, ТОВ «Дніпрокрансервіс» занижено ПДВ всього на суму 82047.00 грн., в т.ч.:

- за липень 2015 року на суму 20000.00 грн.;

- за серпень 2015 року на суму 15833.00 грн.;

- вересень 2015 року на суму 28046.00 грн.;

- за жовтень 2015 року на суму 18168.00 грн.

На підставі вказаних висновків, 03.08.2016 року податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000341401, яким Позивачу було нараховано суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 123070.50 грн., з яких 82047.00 грн. сума податкового зобов'язання та 41023.50 грн. сума штрафних санкцій.

Не погодившись з обґрунтованістю прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення, Позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган при винесенні оскаржуваного податкового-повідомлення рішення не діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб визначенні законодавством, що свідчить про необхідність його скасування.

Суд апеляційної інстанції погоджується з зазначеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбаванням товарів (робіт, послуг), до складу сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідок якої є поставка товару (робіт, послуг), понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт понесення витрат та сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними первинними документами.

Як вбачається з матеріалів справи, основним видом діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрокрансервіс» за КВЕД зокрема є виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій, виробництво підіймального та вантажно-розвантажувального устаткування.

Так, з метою здійснення господарської діяльності, 10.07.2015 року Позивачем був укладений господарський договір №10-07-15 з ТОВ «Металосистема» .

За результатом виконання господарських зобов'язань з вказаним контрагентом та виконання умов договору, Позивачем був сформований податковий кредит у загальному розмірі 82047.00 грн.

Однак, на думку податкового органу, зазначені господарські відносини було вчинено не з метою настання наслідків обумовлених договором, а надані позивачем до перевірки документи не є первинними в розумінні Закону, та не можуть слугувати підтвердження реальності здійснення господарських операцій. Зазначені факти, на думку податкового органу, свідчать про відсутність у Позивача належних правових підстав для формування податкового кредиту за наслідком проведення господарських операцій з ТОВ «Металосистема» .

Суд апеляційної інстанції, дослідивши господарські відносини Позивача з вказаними контрагентами, не погоджується з зазначеними висновками податкового органу, з огляду на наступне.

Як свідчать встановлені обставини справи, між Позивачем та ТОВ «Дніпрокрансервіс» було укладено договір №10-07-15 від 10.07.2015 року, відповідно до п.1 якого, Продавець зобов'язується на умовах та в порядку визначеному чинним договором передати металопродукцію Покупцю у власність для використання його підприємницької діяльності, а Покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього визначену грошову суму на умовах та в порядку визначених чинним договором.

На підтвердження здійснення господарської операції, Позивачем було надано копії податкових накладних від 10.07.2015 року №71000001, від 31.08.2015 року №8310002, від 18.09.2015 року №9180001, від 30.10.2015 року №1030003 та №1030001, видаткових накладних №РН-00051/3 від 30.10.2015 року, №РН-0000027 від 10.07.2015 року, №РН-00051/4 від 30.10.2015 року, №РН-0000056 від 18.09.2015 року, №РН-0000049 від 25.09.2015 року, товарно-транспортних накладних №РН-00051/3 від 30.10.2015 року, №РН-0000027 від 10.07.2016 року, №РН-00051/4 від 30.10.2015 року, №Рн-0000056 від 18.09.2015 року, №РН0000049 від 28.09.2015 року.

Також, на підтвердження отримання продукції за вказаними договорами та їх використання у власній господарській діяльності, Позивачем було надано до суду копії договорів та інших господарських документів з ТОВ «ПСК Южстрой» , ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат» , ТОВ «Стальконструкція» .

Досліджені вище документи по господарським відносинам Позивача з ТОВ «Металосистема» відповідають вимогам чинного законодавства, та визнаються судом апеляційної інстанції як первинні з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до ч.2 ст.9 означеного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань платників здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення).

Надані позивачем для підтвердження реальності здійснення господарської операції, первинні документи відображають зміст та обсяг укладеного договору, містять всі необхідні реквізити, та обов'язкові посвідчення, що вказує на безпідставність висновків податкового органу про неправомірне відображення позивачем сум податку на додану вартість у податковій звітності за вказаними господарськими операціями.

Також, слід зазначити, що податкове законодавство України не ставить право платника податку на оформлення податкового кредиту в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, тощо.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, або припустився інших порушень при здійсненні господарської діяльності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту на підставі належним чином оформлених первинних документів, в тому числі податкових накладних, отриманих в ході реального здійснення господарських операцій, що ґрунтується на вимогах податкового законодавства.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.03.2017 року була прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для її скасування.

Керуючись ч.3 ст.160, ст. 195, ст. 196, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.03.2017 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: Ю.М. Дадим

Суддя: С.А. Уханенко

Суддя: І.Ю. Богданенко