Ухвала

від 20.11.2017 по справі 820/4339/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2017 р.Справа № 820/4339/17 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бегунца А.О.

Суддів: Рєзнікової С.С. , Старостіна В.В.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держпраці у Харківській області на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2017р. по справі № 820/4339/17

за позовом Головного управління Держпраці у Харківській області

до Комунального підприємства "Зміїв-житло" Зміївської міської ради

про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Головне управління Держпраці у Харківській області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Комунального підприємства "Зміїв-житло" Зміївської міської ради (далі-відповідач), в якому просив: застосувати заходи реагування у сфері державного нагляду до Комунального підприємства "Зміїв-житло" Зміївської міської ради, шляхом заборони робіт підвищеної небезпеки, а саме: обстеження, ремонт та чищення димарів; звернути постанову суду до негайного виконання та покласти на Управління Держпраці виконання постанови.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2017 року позовну заяву Головного Управління Держпраці у Харківській області до Комунального підприємства "Зміїв-житло" Зміївської міської ради про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду - залишено без руху. Надано позивачу термін - п'ять календарних днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання оригіналу платіжного документу про сплату судового збору в розмірі 1600,00 грн. Повідомлено позивача про необхідність виправити зазначені недоліки у визначений термін. Роз'яснено позивачу, що в разі невиконання вимог ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до цієї ухвали, позовна заява буде визнана неподаною та повернута позивачу.

Не погодившись із судовим рішенням, Головним управлінням Держпраці у Харківській області подано апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2017 року по справі № 820/4339/17.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, без повного і всебічного з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, а також на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представники сторін в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2017 року позовну заяву Головного управління Держпраці у Харківській області залишено без руху та надано позивачу термін - п'ять календарних днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання оригіналу платіжного документу про сплату судового збору в розмірі 1600,00 грн.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Положеннями ч.1 ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 107 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 106 цього Кодексу.

Так, приписами ч.3 ст.106 Кодексу передбачено, що серед іншого до позовної заяви додається також документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

Положення Закону України "Про судовий збір" визначають правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

За змістом ст.ст.1 та 2 цього Закону судовий збір справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат. Платниками цього платежу є: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Положеннями частини 2 цієї статті Закону встановлено розміри ставок судового збору залежно від документа і дії, за яку він справляється, та платника судового збору. При цьому, розміри ставок судового збору за подання до адміністративного суду позовних заяв також диференційовано за характером спору (майновий/немайновий), а також правовим статусом платника судового збору (фізична особа/фізична особа-підприємець/юридична особа/суб'єкт владних повноважень).

В той же час, приписи ст.5 Закону України "Про судовий збір" містять перелік суб'єктів, які звільняються від сплати судового збору, та підстав такого звільнення.

Відповідно до п.20 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, структурні підрозділи виконавчих органів міських рад міст обласного значення та об'єднаних територіальних громад, на які покладені функції із здійснення контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення.

Згідно із Положенням "Про Державну службу України з питань праці", затвердженим постановою Кабінету ОСОБА_1 України від 11 лютого 2015 року № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом ОСОБА_1 України через ОСОБА_1 соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно п. 7 цього Положення Держпраці України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до Положення "Про Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області", затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України 27.03.2015 № 340, позивач є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.

Згідно п. 14 вказаного Положення Управління Держпраці утримується за рахунок коштів Державного бюджету України. Структуру Управління Держпраці затверджує Голова Державної служби України з питань праці за погодженням з ОСОБА_1 соціальної політики України. Штатний розпис та кошторис Управління Держпраці затверджує Голова Державної служби України з питань праці.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки Державна служба України з питань праці здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи, а Управління Держпраці, в свою чергу, здійснюють свої повноваження на підставі кошторису, що затверджується Держпраці України, покладення на територіальні органи Держпраці України обов'язку сплати судового збору суперечить п. 20 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» та позбавляє Держпраці України реалізації права на доступ до правосуддя.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що у справі Delcourt v. Belgium Європейський Суд з прав людини зазначив, що "у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення".

У справі Bellet v. France Європейський Суд з прав людини відмітив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

При цьому, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 19.06.2001 року по справі "Креуз проти Польщі" (CASE OF KREUZ v. POLAND) - заява N 28249/95) вказав, що сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

В свою чергу, Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 28.11.2013 року № 12-рп/2013 зазначив, що «гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету ОСОБА_1 Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя, від 14 травня 1981 року № (81) 7: «У тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати» (підпункт 12 пункту D).

Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України.

Виходячи з наведеного, при прийнятті рішення у справі, суд першої інстанції порушив норми процесуального права, що призвело до помилкового залишення позовної заяви без руху, і, як наслідок, повернення позовної заяви Головному управлінню Держпраці у Харківській області.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із п.3 ч.1 ст.199 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, серед іншого, скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.

Відповідно до ч.1 ст.204 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Враховуючи вищевказане керуючись ст.ст.159, 160, 167, 195, ч. 4 ст. 196 ,199, 204, 205, 206, 209, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Харківській області задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2017р. по справі № 820/4339/17 скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_2 Судді (підпис) (підпис) ОСОБА_3 ОСОБА_4

Повний текст ухвали виготовлений 24.11.2017 р.