Ухвала

від 23.11.2017 по справі 815/5852/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/5852/16

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г. П.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Косцової І.П.

за участі секретаря - Скоріної Т.С.

представників апелянта - ОСОБА_1, ОСОБА_2;

представника позивача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Мегалайн Констракшн до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю Мегалайн Констракшн (далі - ТОВ Мегалайн Констракшн ) звернулось до суду першої інстанції з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (далі - ДПІ у Приморському районі м. Одеси) в якому, з урахуванням уточнень, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19 жовтня 2016 року:

- №0000761403, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2015 року, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду на суму 94 415,00 грн.;

- №0000771403, на підставі якого збільшено податок на додану вартість за податковими зобов'язаннями на суму 388 173,00 грн. та за штрафними фінансовими санкціями на суму 194 087,00 грн.;

- №0000751403, на підставі якого збільшено податок на додану вартість за податковими зобов'язаннями на суму 524 368,00 грн. та за штрафними фінансовими санкціями на суму 262 184,00 грн.;

- №0000741403, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2016 року, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду на суму 22 970,00 грн.

Оскаржуючи наведені вище податкові повідомлення-рішення, позивач посилався на відсутність з його боку порушень податкового законодавства та на відсутність з боку контролюючого органу доказів, які б свідчили про встановлення юридичної дефектності наданих для перевірки первинних документів бухгалтерського та податкового обліку.

Позивач стверджував, що господарські операції, які були здійснені ним та його контрагентами: ТОВ Демо Груп , ТОВ Гелеонбуд , ТОВ Будстей , ТОВ Служба безпеки Троя , ТОВ Нортлейн та ТОВ Аврора Фінанс спричинили реальне настання юридичних наслідків, що дає йому право включати вартість отриманих послуг до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2016 року позов задоволено. Суд визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 19 жовтня 2016 року за №№0000741403, НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права ДПІ у Приморському районі м. Одеси просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Представники апелянта в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримали доводи викладені в апеляції та просили її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції проти апеляційної скарги заперечила та просила рішення суду залишити без змін.

З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що немає підстав для задоволення апеляційної скарги на наступних підставах.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що у вересні 2016 року ДПІ у Приморському районі м. Одеси на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п. 78.2 ст.78 Податкового кодексу України провела позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ Мегалайн Констракшн з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2016 року при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з підприємствами ТОВ Демо Груп , ТОВ Гелеонбуд , ТОВ Будстей , ТОВ Служба безпеки Троя та ТОВ Нортлейн .

За наслідками перевірки 28 вересня 2016 року складено акт № 4947/15-53-14-03/38920758, яким встановлено порушення позивачем п.198.5 ст.198, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України.

Зазначені порушення складалися в тому, що позивач, формуючи свої податкові зобов'язання за період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2016 року при здійсненні господарських взаємовідносин TOB Гелеонбуд , TOB Будстей , TOB Служба безпеки Троя , TOB Нортлейн , TOB Демо Груп занизив їх на суму 547 339,00 грн.

Виявлені порушення норм податкового законодавства призвели, на думку посадових осіб контролюючого органу, до:

- завищення показника від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по рядку 21 Декларації по ПДВ за червень 2016 року у розмірі 22 970,00 грн.;

- заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2016 року, всього у сумі 524 368,00 грн., у т.ч. за періодами:

- квітень 2015 року у сумі 4 133,00 грн.;

- травень 2015 року у сумі 6 393,00 грн.;

- серпень 2015 року у сумі 13753,00 грн.;

- березень 2016 року у сумі 23 107,00 грн.;

- квітень 2016 року у сумі 139 815,00 грн.;

- травень 2016 року у сумі 89 924,00 грн.;

- червень 2016 року у сумі 39 279,00 грн.

При цьому, в розділі акта перевірки Податкові зобов'язання відповідачем встановлено віднесення позивачем до складу податкового кредиту, у перелічених вище періодах, ПДВ у сумі 547 339,00 грн., яке було сплачено останнім у складі вартості підрядних робіт, отриманих від підприємств: TOB Демо Груп , TOB Гелеонбуд , TOB Будстей , TOB Служба безпеки Троя ,TOB Нортлейн .

Вважаючи, що здійснені витрати не пов'язані з провадженням господарської діяльності позивача, ДПІ у Приморському районі м. Одеси дійшла висновку про обов'язок платника податків сплатити податкові зобов'язання (т.1 а.с.62).

Контролюючий орган, роблячи такий висновок спирається на те, що аналіз діяльності перелічених вище підприємств свідчить про відсутність у них необхідних умов для здійснення господарських операцій, оскільки відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби.

Перевіряючи правильність декларування позивачем податкового кредиту, посадова особа ДПІ у Приморському районі м. Одеси встановила його завищення лише на 104 015,00 грн., зокрема:

- за березень 2016 року - 16 575,00 грн., за травень 2016 року - 25 191,00 грн., за червень 2016 року - 62 249,00 грн.

Вказане порушення ДПІ у Приморському районі м. Одеси пояснює завищенням задекларованих підприємством показників у рядку 16 Декларації з ПДВ Від'ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного податкового періоду , внаслідок зменшення показників від'ємного значення попереднього звітного податкового періоду, відображених у рядку 21 Декларації Сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду .

До того ж в акті зазначено, що перевіркою показників, відображених у рядку 10.1. Декларації Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) товарів/послуг та необоротних активів на митній території України за основною ставкою за період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2016 року у загальній сумі 4 825 555,00 грн. встановлено, що на їх формування мало вплив придбання будівельних матеріалів, вартість послуг підрядних організацій, інше. При цьому, проведеною перевіркою відображеного показника не встановлено його завищення або заниження.

Унаслідок виявлених порушень, ДПІ у Приморському районі м. Одеси 19 жовтня 2016 року прийняла податкові повідомлення-рішення:

- №0000751403, на підставі якого збільшено податок на додану вартість за податковими зобов'язаннями на суму 524 368,00 грн. та за штрафними фінансовими санкціями на суму 262 184,00 грн.;

- №0000741403, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2016 року, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду на суму 22 970,00 грн.(т.1 а.с.32).

Також ДПІ у Приморському районі м. Одеси у вересні 2016 року на підставі пп.20.1.4 п. 20.1 ст.20, п. 78.2 ст. 78 Податкового кодексу України провела позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ Мегалайн Констракшн з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2015 року по 31 грудня 2015 року при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з підприємством ТОВ Аврора Фінанс .

За наслідками перевірки складено акт, яким встановлено порушення п.198.5 ст.198, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до:

- завищення показника від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по рядку 21 Декларації по ПДВ за грудень 2016 року у розмірі 94 415,00 грн.;

- заниження ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету за період з 01 жовтня 2015 року по 31 грудня 2015 року всього у сумі 390 575,00 грн., у т.ч.:

- за жовтень 2015 року на 243 358,00 грн.;

- за листопад 2015 року на 147 217,00 грн.

Аналіз вказаного акта також свідчить про заниження позивачем своїх податкових зобов'язань при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ Аврора Фінанс на суму 482 588,00 грн., а саме: відповідач наголосив на тому, що позивач, придбаваючи від ТОВ Аврора Фінанс послуги за договором будівельного підряду, не використовував їх в господарській діяльності, а тому зобов'язаний нарахувати за вказаними господарськими операціями податкові зобов'язання.

Проте, перевіряючи податковий кредит за взаємовідносинами з даним контрагентом, контролюючий орган зробив висновок про відсутність порушень при його декларуванні та зазначив, що не встановлено його завищення (заниження).

У зв'язку з виявленими порушеннями, ДПІ у Приморському районі м. Одеси 19 жовтня 2016 року прийняла щодо ТОВ Мегалайн Констракшн податкові повідомлення-рішення:

- №0000761403, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2015 року, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду на суму 94 415,00 грн.;

- №0000771403, на підставі якого збільшено податок на додану вартість за податковими зобов'язаннями на суму 388 173,00 грн. та за штрафними фінансовими санкціями на суму 194 087,00 грн. (т.1 а.с.29).

Суд першої інстанції задовольняючи позов виходив з того, що господарські взаємовідносини позивача з контрагентами підтверджено договорами, первинними обліковими документами в будівництві, зокрема, за формою №КБ-2в та №КБ-3, податковими накладними.

Також суд першої інстанції зауважив, що законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за допущені порушення законодавства інших юридичних осіб, позаяк на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

До того ж, на думку суду першої інстанції, доводи суб'єкта владних повноважень, щодо відсутності у контрагентів позивача основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, ґрунтуються на припущеннях, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо протиправності прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Водночас, у суду апеляційної інстанції для висновку про протиправність рішення суб'єкта владних повноважень є додаткові аргументи.

Так, як було зазначено вище, позивача звинувачують у порушенні п.198.5 ст.198 та п. 200.4 ст.200 Податкового кодексу України.

Періоди, коли відбувалися ці порушення, окреслені часовими рамками - 01 січня 2015 року по 30 червня 2016 року.

Звинувачуючи позивача у порушенні п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, контролюючий орган вважав, що він як платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту ), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Аналізуючи зміст вказаної статті та роз'яснення, які містяться в податкових консультаціях Державної фіскальної служби України, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Так, у п. 198.5 Податкового кодексу України наведено випадки, коли платник ПДВ зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 даного Кодексу , скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду й зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, якщо вони призначені для використання або починають використовуватися в зазначених в цій нормі операціях.

Вказані компенсуючи податкові зобов'язання нараховують, зокрема, при використанні товарів/послуг, необоротних активів при здійсненні операцій, що не є господарською діяльністю платника податків.

Процедура нарахування компенсуючих податкових зобов'язань залежить від того, в який період було придбано товари/послуги, необоротні активи, що використовуються в операціях, перелічених у п. 198.5 ст.198 Податкового кодексу України.

Так, якщо товари/послуги, необоротні активи було придбано до 1 липня 2015 року без включення суми ПДВ до складу податкового кредиту з ПДВ, то при використанні їх в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, компенсуючи податкові зобов'язання нараховувати не потрібно, а якщо суми ПДВ при придбанні товарів/послуг було включено до складу податкового кредиту з ПДВ, то в подальшому,при їх використанні в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, необхідно нараховувати податкові зобов'язання.

Разом з тим,у випадку якщо товари/послуги, необоротні активи було придбано або виготовлено після 1 липня 2015 року, то податковий кредит відображають обов'язково незалежно від того, у якій саме діяльності вони в майбутньому будуть використовуватися (п. п. 198.1 - 198.3 Податкового кодексу України).

Отже, обов'язок щодо нарахування податкових зобов'язань з ПДВ відповідно до пункту 198.5 статті 198 розділу V Податкового кодексу України виникає у платника податку у разі, якщо придбані товари/послуги та/або необоротні активи призначаються для використання або починають використовуватися в неоподатковуваних операціях або не в господарській діяльності такого платника податку незалежно від того, чи при придбанні таких товарів/послуг суми ПДВ включалися до складу податкового кредиту, чи ні (за винятком товарів/послуг, придбаних до 1 липня 2015 року).

Для з'ясування питання наявності у позивача складу порушення, передбаченого п. 198.5 ст.198 Податкового кодексу України необхідно дослідити обставини чи придбавалися позивачем спірні послуги з метою їх використання в межах господарської діяльності.

Відповідно до п.п. 14.1.36. ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності ТОВ Мегалайн Констракшн є будівництво житлових і нежитлових будівель.

Здійснюючи господарську діяльність, ТОВ Мегалайн Констракшн як Генпідрядник за період з грудня 2014 року по квітень 2016 року укладало договори з Замовниками, зокрема ТОВ ІММОШАН Україна , ТОВ С.П.Т. , ТОВ РІАЛ ІСТЕЙТ Ф.К.А.У на виконання будівельних робіт ( т.3 а.с.96-217).

Відповідно до змісту вказаних договорів, позивач брав на себе обов'язок виконати за завданням Замовника власними або залученими силами та засобами певний перелік будівельних робіт, а Замовник зобов'язується прийняти роботу та оплатити її.

Для виконання робіт за договорами Генерального підряду, позивач як Замовник уклав договори підряду з контрагентами TOB Гелеонбуд , TOB Будстей , TOB Служба безпеки Троя , TOB Нортлейн , TOB Демо Груп та ТОВ Аврора Фінанс , які зокрема виконували роботи по організації будівельного майданчика, влаштування залізобетонного паркану, виконання інженерно-геодезичних досліджень і таке інше.

Виконання вказаних робіт оформлювалося довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою КБ-3 та актами приймання виконаних робіт за формою КБ2в.

Переліченими вище контрагентами за надані позивачу послуги виписувались податкові накладні, які були підставою для формування податкового кредиту.

Як було зазначено вище, акт перевірки не містить зауважень щодо позивача по формуванню ним податкового кредиту з вказаними контрагентами.

Разом з тим, посадова особа контролюючого органу, аналізуючи діяльність контрагентів позивача TOB Демо Груп , ТОВ Аврора Фінанс , TOB Гелеонбуд , TOB Будстей , TOB Служба безпеки Троя , TOB Нортлейн дійшла висновку, що у цих підприємств немає умов для здійснення господарських відносин, оскільки відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби.

Зазначені обставини, на думку контролюючого органу, є підставою для нарахування ТОВ Мегалайн Констракшн податкових зобов'язань, оскільки придбання ним таких послуг відбулося не в межах господарської діяльності позивача.

Не можна вважати таку правову позицію контролюючого органу законною та обґрунтованою, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 цієї ж статті Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 Податкового кодексу України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Про необґрунтованість визначення позивачем податкового кредиту та валових витрат можуть свідчити відсутність у його контрагентів необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Дійсно, на думку колегії суддів, ці обставини підлягали б дослідженню у випадку, якщо б контролюючий орган за результатами перевірки зменшив би позивачу податковий кредит з ПДВ.

Натомість, останній, за спірними операціями, нарахував позивачу податкові зобов'язання, зазначаючи в акті про відсутність порушень при формуванні податкового кредиту.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що за таких обставин досліджувати господарські операції між позивачем та його контрагентами, яких контролюючий орган вважає сумнівними, для з'ясування питання правильності нарахування податкових зобов'язань за п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України, не відповідає суті цієї норми.

Зазначена правова норма чітко встановлює за якими критеріями, платник податків повинен нараховувати податкові зобов'язання і слід наголосити, що операції за якими не підтверджений податковий кредит платника податку не входить до цього переліку.

Законодавець встановив, якщо вартість придбаних товарів включається до складу витрат та, відповідно, до вартості товарів/послуг, операції з постачання яких є об'єктом оподаткування та пов'язані з отриманням доходів, такі товари/послуги визнаються такими, що призначаються для використання в господарській діяльності, і додаткового нарахування податкових зобов'язань за правилами, встановленими пунктом 198.5 статті 198 ПКУ, не здійснюється.

Вартість господарських операцій, які замовляв позивач у TOB Демо Груп , ТОВ Аврора Фінанс , TOB Гелеонбуд , TOB Будстей , TOB Служба безпеки Троя , TOB Нортлейн включені до складу витрат та, відповідно, до вартості товарів/послуг, операції з постачання яких є об'єктом оподаткування та пов'язані з отриманням доходів.

Отже, ці операції відносяться до господарської діяльності позивача та не підпадають під регулювання п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України.

За ініціативою суду був витребуваний вирок щодо посадової особи ТОВ Аврора Фінанс , якого визнали винним у фіктивному підприємництві та у внесенні в документи, що подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи завідомо неправдивих відомостей.

Між тим, на думку колегії суддів, обов'язок враховувати вирок суду щодо контрагента позивача присутній у разі дослідження питань щодо формування платником податку податкового кредиту.

Переходячи до питання декларування позивачем податкових зобов'язань, колегія суддів встановила, що за період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2016 року, який був предметом перевірки, позивач задекларував податкові зобов'язання з ПДВ на загальну суму 5 535 189,00 грн.

Контролюючим органом в актів не розкрита інформація за якими операціями із якими контрагентами позивач формував податкові зобов'язання, звертається увага лише на те, що за операціями придбання послуг, які не використовувалися у господарській операції позивач повинен сплатити податкові зобов'язання з ПДВ в загальній сумі 912 541,00 грн. та підлягає зменшенню показник від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по рядку 21 Декларації з ПДВ.

Тобто, обов'язок сплати позивачем податкових зобов'язань з ПДВ, ДПІ у Приморському районі м. Одеси пов'язує зі сплатою ПДВ за придбані товари, хоча такий обов'язок існував лише до 01 січня 2016 року і стосувався товарів/послуг, придбаних до 1 липня 2015 року.

Слід зазначити, що сума податкового кредиту позивача за господарськими операціями щодо придбання послуг за договорами підряду до 01 липня 2015 року складала - 10 526,00 грн., а після 01 липня 2015 року було включено до складу податкового кредиту за даними операціями 1 019 401,00 грн.

Яким чином, контролюючим органом була визначена сума податкових зобов'язань з ПДВ та в результаті цього зменшено від'ємне значення встановити зі змісту акта неможливо.

Так, відповідно до п.187.1 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналіз виконання позивачем вимог вказаної статті, контролюючим органом не зроблено.

Наступне порушення, в якому звинувачують позивача, це порушення п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, що виразилося у завищення показника від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по рядку 21 Декларації з ПДВ за грудень 2015 р. на суму 10 178,00 та заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за період з 01 січня 2016 року по 30 червня 2016 року в сумі 370 255,00 грн.

Згідно з п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пункт 200.4 ст.200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Механізм обчислення ПДВ базується на співставленні сум податкового зобов'язання і сум податкового кредиту.

Податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата події, що відбулася раніше:

а) дата списання коштів з банківського рахунка платника на оплату товарів/послуг;

б) дата отримання платником товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Отже, якщо від суми податкових зобов'язань відняти суму податкового кредиту - отримуємо суму ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету.

Беручи до уваги, відсутність з боку контролюючого органу претензій до формування позивачем податкового кредиту, відсутні підстави вважати, що позивач завищив показник від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по рядку 21 Декларації з ПДВ за грудень 2015 року на суму 10 178,00 та занизив податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за період з 01 січня 2016 року по 30 червня 2016 року в сумі 370 255,00 грн.

Підсумовуючи викладене та керуючись ст.200 КАС України, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляції, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Мегалайн Констракшн до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту судового рішення

Доповідач - суддя І.О. Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова