Ухвала

від 23.11.2017 по справі 546/230/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 546/230/16-ц Номер провадження 22-ц/786/2771/17Головуючий у 1-й інстанції Горулько О. М. Доповідач ап. інст. Кривчун Т. О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2017 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого судді: Кривчун Т.О.

Суддів: Гальонкіна С.А., Лобова О.А.

секретар: Філоненко О.В.

за участю: представника позивача - ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_2

на рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 19 вересня 2017 року

по справі за позовом ОСОБА_3 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Обрій" (далі - СТОВ Обрій ) про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача,-

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2016 року ОСОБА_3звернувся до місцевого суду з вказаним позовом до СТОВ Обрій ,посилаючись на те, щоІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати, ОСОБА_4, після смерті якої він прийняв спадщину та 11 грудня 2015 року отримав свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку площею 2,1838 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташовану на території Шевченківської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, та Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на цю земельну ділянку.

Зазначає, що, за життя спадкодавця, 02 грудня 2004 року, між ОСОБА_4 та відповідачем було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки строком на сім років та після смерті матері він повідомив орендаря про відсутність наміру продовжувати чи поновлювати орендні відносини, на що 11 вересня 2015 року отримав відповідь, де було зазначено про те, що за життя матері їй було запропоновано продовжити термін дії вказаного вище договору оренди землі та надіслано проект додаткової угоди.

З урахуванням наведеного вважає, що відповідачем порушено вимоги ст.33 ЗУ Про оренду землі , оскільки строк дії договору оренди від 02 грудня 2004 року закінчився та не підлягав поновленню.

Відповідно до вищевикладеного прохав витребувати з незаконного володіння і користування СТОВ Обрій земельну ділянку площею 2,18 га, розташовану на території Шевченківської сільської ради Решетилівського району Полтавської області і повернути вказану земельну ділянку її власнику - ОСОБА_3, вирішити питання судових витрат.

Рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області від 19 вересня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_3 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Обрій" про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння, відмовлено.

З цим рішенням не погодився позивач, представник якого в поданій апеляційній скарзі, посилаючись порушення місцевим судом норм матеріального права, невідповідність рішення суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що стороною позивача надано суду належні докази повідомлення орендодавцем ОСОБА_4 орендаря про відсутність у неї наміру продовжувати договір оренди, укладений між нею та СТОВ Обрій 02.12.2004 року, а саме: заяву ОСОБА_4, адресовану відповідачу про відсутність бажання продовжувати дію спірного договору; опис вкладення до цінного листа, де адресатом вказано СТОВ Обрій , а вкладенням є вказана вище заява; квитанція (з присвоєнням реєстраційного номеру цінному листу) відділення поштового зв'язку.

З урахуванням наведеного вважає, що орендодавець належним чином та завчасно повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди, що об'єктивно та категорично свідчить про неможливість пролонгації спірного договору.

Зауважує, що вимоги, необхідні для продовження договору оренди від 02.12.2004 року, укладеного між ОСОБА_4 та СТОВ Обрій на новий строк, у порядку ст.33 ЗУ Про оренду землі , зокрема, і належне виконання орендарем свого обов'язку по сплаті орендної плати, відсутні.

У наданих суду письмових запереченнях СТОВ Обрій зазначає, що відповідачем в повній мірі дотримано вимоги ст.33 ЗУ Про оренду землі , які встановлюють порядок поновлення договору оренди на новий строк на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Вважають, що факт направлення 17.01.2011 року ОСОБА_4 заяви СТОВ Обрій про розірвання договору оренди землі від 02.12.2004 року та відсутність наміру продовжувати його дію, не свідчить про відсутність у неї обов'язку розглядати в порядку, встановленому ч.5 ст.33 ЗУ Про оренду землі лист-повідомлення СТОВ Обрій про поновлення зазначеного договору оренди землі і за наявності заперечення повідомити орендареві про прийняте рішення з цього питання.

Вказують, що орендодавцем ОСОБА_4 не направлявся орендареві лист-повідомлення про заперечення поновлення договору оренди землі від 02.12.2004 року.

Окрім того, зазначають, що після відкриття спадщини (20.06.2011 року) позивач ОСОБА_3 не цікавився станом земельної ділянки, яка залишилась після смерті матері, право на спадщину щодо цієї земельної ділянки оформив лише 11.12.2015 року, до СТОВ Обрій по питанню врегулювання відносин щодо користування зазначеною земельною ділянкою не звертався. А тому вважають що відповідач продовжує користуватися спірною земельною ділянкою на законних підставах.

З урахуванням наведеного прохали апеляційну скаргу відхилити, а рішення місцевого суду залишити без змін.

У судовому засіданні представник позивача доводи, наведені в апеляційній скарзі, підтримала та прохала її задовольнити.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, вислухавши пояснення учасників процесу, приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги з наступних підстав.

У відповідності до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст.214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом першої інстанції вірно встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 02.12.2004 року між ОСОБА_4 - Орендодавець та СТОВ Обрій - Орендар було укладено Типовий договір оренди землі, згідно умов якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Шевченківської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, загальною площею 2,18 га, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 21103,66 грн. (а.с.10-11).

Договір зареєстрований у Решетилівському районному відділі Полтавської регіональної філії ДП ЦДЗК , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 06 грудня 2004 року за №040456101473.

Згідно актового запису №10 в Книзі реєстрації смертей Шевченківської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, ОСОБА_4 померла 20.06.2011 року, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 21.06.2011 року (а.с.7).

Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 11.12.2015 року, ОСОБА_3 успадкував після смерті ОСОБА_4 земельну ділянку площею 2,1838 га, що розташована: Полтавська обл., Решетилівський район, Шевченківська сільська рада, яка належала померлій на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_3, виданого Шевченківською сільською радою Решетилівського району Полтавської області 16.06.1996 року на підставі рішення Шевченківської сільської ради від 12.04.1996 року та зареєстрованого в Книзі записів держаних актів на право приватної власності на землю за №497, кадастровий номер НОМЕР_1. Цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.8).

Як убачається з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №49619910 від 11.12.2015 року, ОСОБА_3 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 2,1838 га, яка розташована за адресою: Полтавська обл., Решетилівський район, Шевченківська сільська рада, з кадастровим номером НОМЕР_1 (а.с.9).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий суд виходив із того, що, оскільки по закінченню строку дії договору оренди від 02.12.2004 року орендар продовжує користуватися земельною ділянкою і на протязі встановленого законом місяця після закінчення строку дії договору оренди до відповідача не надійшов лист-повідомлення про заперечення у поновленні строку дії договору оренди, то відсутні підстави для витребування спірної земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

Такі висновки суду першої інстанції в повній мірі відповідають встановленим по справі обставинам та нормам матеріального права, виходячи з наступного.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Законом України Про оренду землі , Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст.ст.10,11,60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст.ст.116, 125 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Законом України "Про оренду землі" визначено істотні умови договору оренди земельної ділянки та порядок продовження договору.

Згідно із ч.1 ст.19 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, що діяла на час укладення Договору), строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. В силу ч.1 ст.31 цього Закону договір оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснювати свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладання.

Відповідно до ч.4 ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

За змістом ч.2 ст.792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно - правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України "Про оренду землі".

У відповідності до ст.13 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, яка була чинна на момент спірних правовідносин) під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частинами 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист- повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У силу статей 319, 626 ЦК України реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України "Про оренду землі", можлива лише за умов дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Згідно п.8 Типового договору оренди землівід 02.12.2004 року, укладеного між ОСОБА_4 та СТОВ Обрій договір укладено на 7 років, з 21.03.2005 року по 21.03.2012 року. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.

З матеріалів справи вбачається, що 17 березня 2011 року відповідачем було направлено орендодавцю ОСОБА_4 повідомлення за №37 про намір продовжити строк дії договору оренди землі від 02.12.2004 року та два примірники додаткової угоди (а.с.94-95).

Згідно Журналу обліку вихідної кореспонденції за 2011 рік, відповідачем була направлено ОСОБА_4 лист, зареєстрований під номером за №37, про підписання додаткової угоди (а.с.96-98).

З наведеного вбачається, щоСТОВ Обрій , згідно вимог статті 33 Закону України "Про оренду землі", до спливу дії Типового договору оренди землівід 02.12.2004 року (строк дії якого закінчувався 21.03.2012 року), направило 17.03.2011 року ОСОБА_4 повідомлення про намір продовжити дію спірного договору на наступні 7 років та два примірники додаткової угоди від 17.03.2011 року (а.с.94-95).

Після направлення відповідачем ОСОБА_4 вказаного вище листа від 17.03.2011 року з примірниками додаткової угоди, Орендодавцем у визначений Законом місячний термін не було надіслано Орендарю письмове повідомлення про відмову в поновленні договору оренди та укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди.

Окрім того, згідно Реєстру виплати орендної плати за землю ОСОБА_4 (ОСОБА_3.) за період 2004-2015 роки, Книг обліку розрахунків з орендодавцями за 2002-2014 роки, орендодавцю за 2004-2010 роки повністю виплачено орендну плату та за 2011-2012 роки частково виплачено орендну плату (у формі надання послуг) (а.с.58-72).

Відповідно до вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду стосовно того, що відповідачем у визначеному Законом України Про оренду землі порядку, дотримано строків та процедури повідомлення орендодавця про намір реалізувати своє переважне право на поновлення договору оренди на новий строк та станом на момент поновлення договору СТОВ Обрій належно виконувались його умов щодо сплати орендної плати за 2004-2010 роки. При цьому, від орендодавця ОСОБА_4 у місячний термін не находило заперечень на надісланий відповідачем лист від.17.03.2011 року щодо наміру СТОВ Обрій продовжити договірні відносини та укласти додаткову угоду.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що орендодавець належним чином та завчасно повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди, шляхом написання 17.01.2011 року ОСОБА_4 заяви про відсутність бажання продовжувати дію спірного договору та надіслання її відповідачу, є безпідставними з урахуванням наступного.

Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) чітко передбачений порядок поновлення договору оренди землі, а саме право на відмову у поновленні договору оренди землі у орендодавця виникає після виявлення орендарем наміру скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, а не перед ним.

Тобто, направлення ОСОБА_4 заяви від 17.01.2011 року відповідачу про відсутність бажання поновлювати договір оренди та намір його розірвати після закінчення строку, до виявлення такого наміру СТОВ Обрій шляхом надіслання 17.03.2011 року ОСОБА_4 повідомлення про бажання продовжити дію спірного договору та два примірники додаткової угоди, не можна розцінювати, як належне виконання вимог ст.33 ЗУ "Про оренду землі", щодо відмови орендодавця у пролонгації договору.

В даному випадку вказану заяву можна розцінювати як намір розірвати договір оренди від 02.12.2004 року, що, згідно п.39 спірного договору, в односторонньому порядку не допускається (а.с.10-11).

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції також не спростовують та зводяться до незгоди із судовим рішенням без належного обґрунтування нормами права.

Суд першої інстанції повно та об'єктивно встановив фактичні обставини справи і дав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази, на підставі яких дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

З огляду на те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ч.1 ст.308, ст.315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2, - відхилити.

Рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 19 вересня 2017 року,- залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.

ГОЛОВУЮЧИЙ: /підпис/ Т.О. Кривчун

СУДДІ: /підпис/ С.А. Гальонкін

/підпис/ О.А. Лобов

ЗГІДНО:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області Т.О. Кривчун