Рішення

від 15.01.2019 по справі 546/230/16-ц

НОВОСАНЖАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Копія

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2019 року справа № 546/230/16-ц

2/542/181/19

Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Стрельченко Т.Г.,

при секретарі - Коркішко А.М.,

з участю представника відповідача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Нові Санжари, вул. Незалежності, 32, цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Обрій про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до Решетилівського районного суду Полтавської області з позовом до СТОВ Обрій про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

Позов обґрунтовував тим, що 20 червня 2011 померла його мати ОСОБА_3. ОСОБА_1 смерті матері він прийняв спадщину та 11 грудня 2015 року отримав свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку з кадастровим номером 5324285600:00:001:0003 площею 2,1838 га, розташовану на території Шевченківської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на цю земельну ділянку. За життя спадкодавця, 02 грудня 2004 року між ОСОБА_3 та відповідачем щодо зазначеної земельної ділянки було укладено договір оренди строком на сім років. ОСОБА_1 смерті матері він повідомив орендаря про відсутність наміру продовжувати чи поновлювати орендні відносини, на що 11 вересня 2015 року отримав відповідь, де було зазначено про те, що за життя матері їй було запропоновано продовжити термін дії зазначеного договору оренди землі та надіслано проект додаткової угоди. З урахуванням того, що строк дії договору оренди від 02.12.2004 року закінчився, просить витребувати з незаконного володіння і користування СТОВ Обрій належну йому зазначену земельну ділянку.

Ухвалою Решетилівського районного суду Полтавської області від 22.03.2016 року позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків (т. 1 а.с. 21).

Ухвалою Решетилівського районного суду Полтавської області від 12.04.2016 року відкрито провадження у справі, справу призначено до судового розгляду (т. 1 а.с. 26).

Рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області від 19.09.2017 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено (т. 1 а.с. 133, 134).

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області від 23.11.2017 року апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_4 відхилено. Рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 19.09.2017 року залишено без змін (т. 1 а.с. 179-184).

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.05.2018 року касаційну скаргу ОСОБА_2 - ОСОБА_4 задоволено частково. Рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 19.09.2017 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 23.11.2017 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (т. 1 а.с. 229-233).

Розпорядженням в.о. голови Решетилівського районного суду Полтавської області від 25.07.2018 року цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Обрій про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння передано на розгляд до Новосанжарського районного суду Полтавської області (т. 2 а.с. 1).

Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 08.08.2018 року справу прийнято до свого провадження суддею Стрельченко Т.Г., відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання (т. 2 а.с. 5).

Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 31.10.2018 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті (т. 2 а.с. 24).

Позивач та його представник в судове засідання не з'явилися, представник позивача через канцелярію суду надала заяву про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі то просила їх задовольнити.

Представник відповідача подав до суду заперечення проти позову, в яких зазначив, що за життя ОСОБА_3 відповідач належним чином виконував умови договору оренди землі від 02.12.2004 року, згідно п. 8 договору направив ОСОБА_3 пропозицію про продовження строку дії договору, але ця пропозиція залишилася поза увагою орендодавця. Вважає, що відповідач користується спірною земельною ділянкою на законних підставах і не вбачає підстав для повернення земельної ділянки позивачеві (т. 1 а.с. 55-57).

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 позов не визнав, підтвердивши обставини, викладені в запереченні проти позову, та крім того суду пояснив, що повідомлення ОСОБА_3 про відсутність наміру продовжувати термін дії договору оренди відповідач не отримував, після смерті ОСОБА_3 орендна плата по 2016 рік включно нарахована, але не виплачена, оскільки ніхто до відповідача з питання виплати орендної плати не звертався.

Давши оцінку матеріалам справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення представника відповідача, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, надавши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у зв'язку з наступним.

У відповідності зі ст.ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, наданих сторонами. Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 11.12.2015 року є власником земельної ділянки з кадастровим номером 5324285600:00:001:0003 площею 2,1838 га, що розташована на території Шевченківської сільської ради Решетилівського району Полтавської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яку він успадкував після ОСОБА_3, померлої 20 червня 2011 року (т. 1 а.с. 8).

02 грудня 2004 року між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Обрій , як орендарем, та ОСОБА_3, як орендодавцем, було укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець передав орендарю у платне користування належну їй на праві власності земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 2,18 га, що розташована на території Шевченківської сільської ради Решетилівського району Полтавської області. Договір зареєстрований у Решетилівському райвідділі Полтавського регіональної філії ДП ЦДЗК , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 06.12.2004 року за № 040456101473 (т. 1 а.с. 10, 11).

Згідно з пунктом 8 Договору його укладено на сім років з 21.03.2005 року по 21.03.2012 року. ОСОБА_1 закінчення строку Договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії Договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Строк дії Договору закінчився 21 березня 2012 року.

Позивач повідомив СТОВ Обрій , що він є єдиним спадкоємцем після померлої ОСОБА_3 та не має бажання продовжувати чи поновлювати строк дії договору оренди земельної ділянки, на що отримав повідомлення № 178-юр від 11.09.2015 року про те, що 20.03.2011 року було письмово повідомлено орендодавця ОСОБА_3 про намір СТОВ Обрій продовжити дію договору оренди землі, укладеного 02.12.2004 року, на наступні 7 років. При цьому орендар додав проект додаткової угоди, відповідно до якої прийняв на себе зобов'язання вносити орендну плату у розмірі п'яти відсотків нормативної вартості земельної ділянки1,5 відсотка, передбаченого п. 9 договору (т. 1 а.с. 12).

Позивач на прохання надати копію повідомлення про намір продовження договору оренди та додаткової угоди з відміткою про вручення особисто ОСОБА_3 з її особистим підписом, датою отримання, або, якщо дані документи надсилалися засобами поштового зв'язку, - докази отримання поштового направлення та опис вкладення, відповіді не отримав.

Згідно повідомлення відділу Держгеокадастру у Решетилівському районі у Полтавській області № 131/06-10 від 02.10.2015 року інформацією щодо надходження заяви про реєстрацію додаткової угоди до договору оренди землі від 02.12.2004 року за № 040456101517, зареєстрованого у Решетилівському райвідділі Полтавського регіональної філії ДП ЦДЗК , реєстрації даної заяви до журналу вхідної кореспонденції відділ не володіє (т. 1 а.с. 15).

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Звертаючись до суду з позовом про захист порушеного права, ОСОБА_2 посилався на закінчення строку дії договору та неналежне виконання орендарем свого обов'язку щодо повернення спірної земельної ділянки.

Згідно зі статтею 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Об'єктом оренди є земельна ділянка.

За змістом статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно зі статтею 79-1 ЗК України земельна ділянка набуває ознак об'єкта цивільних прав з моменту її формування з присвоєнням кадастрового номера та внесення у Державний земельний кадастр.

У частині 1 статті 777 ЦК України законодавець закріпив переважне право наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права.

Права наймача, що встановлені статтею 777 ЦК України, є переважними, тобто за своєю правовою природою вони є привілеями носія таких прав, який має перевагу на укладення відповідних договорів перед третіми особами.

У випадку виявлення наміру у наймодавця на укладення нового договору найму, реалізація переважного права попереднього наймача можлива лише в разі, коли йому стане відомо про такий намір.

Відповідно до положень статті 33 Закону України Про оренду землі реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

При цьому, для застосування частини 1 статті 33 Закону України Про оренду землі та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди землі необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив про наявність заперечень щодо поновлення договору та своє рішення.

Разом з тим, частиною 6 статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі , необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору, а така поведінка орендодавця стосовно попереднього орендаря буде недобросовісною.

У справі, що розглядається судом встановлено, що ОСОБА_2, як власник спірної земельної ділянки, неодноразово письмово повідомляв СТОВ Обрій про відмову у поновленні договору оренди землі та фактично висловив волевиявлення стосовно укладення вказаного договору у строки, передбачені ст. 33 Закону Про оренду землі .

Окрім того, попередній власник земельної ділянки ОСОБА_3 при житті, 17 січня 2011 року, повідомляла орендаря про відмову від продовження договору оренди (т. 1 а.с. 119).

Суд враховує, що згідно ч. 1 ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Статтею 93, ч. 4 ст. 124 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Частиною 1 статті 626 ЦК України, визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. За змістом частини 2 статті 792 ЦК України, майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства щодо договору, регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України Про оренду землі .

Крім того, стаття 764 Цивільного кодексу України також передбачає правовий механізм поновлення договору найму, що зводиться по суті до автоматичного продовження попередніх договірних відносин на той самий строк без укладення нового договору за умови, що, по-перше, наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму та, по-друге, відсутні заперечення наймодавця протягом одного місяця.

У справі № 594/376/17-ц ОСОБА_5 Верховного Суду прийшла висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

За змістом ч. 4 ст. 33 Закону України Про оренду землі у разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору припиняється.

Отже, наявність заперечень зі сторони власника земельної ділянки щодо поновлення договору з попереднім орендарем, свідчить про недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору, що дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, не порушено.

Таким чином, направивши СТОВ Обрій листи-повідомлення про відмову в продовженні дії договору, у зв'язку з чим необхідно виконати обов'язок щодо повернення об'єкта оренди, ОСОБА_2 скористався своїм конституційним правом вільно розпоряджатися своєю власністю, а продовження орендарем користування земельною ділянкою та його повідомлення про намір реалізувати переважне право на поновлення договору оренди за наявності заперечень орендодавця не є підставою для поновлення договору оренди землі.

У разі поновлення договору оренди землі умови договору можуть бути змінені за згодою сторін з укладенням додаткової угоди. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати чи інших істотних умов договору, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Оскільки між сторонами не досягнуто домовленості щодо істотних умов договору, що випливає з повідомлень ОСОБА_2, то СТОВ Обрій втратило своє переважне право на укладення договору оренди земельної ділянки.

Поновлення договору оренди може мати місце лише тоді, коли сторони до закінчення строку дії договору не вчиняли будь-яких значимих юридичних дій, передбачених частинами першою-п'ятою статті 33 Закону України Про оренду землі .

Таким чином, саме лише направлення СТОВ Обрій пропозиції про продовження строку оренди, так само як і продовження користування землею після закінчення строку оренди, за умови отримання ним волевиявлення орендодавця про небажання продовження оренди та вимоги повернення землі, не може слугувати підставою для поновлення дії орендних відносин між сторонами.

Отже, право СТОВ Обрій користування земельною ділянкою ОСОБА_2 є припиненим, а нормами діючого законодавства не передбачено внесення змін до договорів, правовідносини за якими припинено та які не є чинними. Відповідно до положень статті 33 Закону України Про оренду землі реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Відповідно до ч. 6 ЗУ Про оренду землі особа, яка управляє спадщиною, у складі якої є земельна ділянка сільськогосподарського призначення, що не перебуває в оренді, має право передати таку ділянку в оренду на строк до моменту державної реєстрації права власності спадкоємця на таку земельну ділянку або до набрання законної сили рішенням суду про визнання спадщини відумерлою, про що обов'язково зазначається у договорі оренди земельної ділянки.

Враховуючи сукупність даних обставин, суд приходить висновку, що позовні вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння є обґрунтованими та їх слід задовольнити.

При вирішенні вказаної справи суд враховує правові позиції, висловлені Верховним судом, викладені в постанові від 19.06.2018 року у справі № 379/324/16-ц, в постанові від 05.07.2018 року у справі № 695/1941/17, в постанові від 23.05.2018 року у справі № 573/626/17, в постанові від 10.05.2018 року у справі № 395/1448/16-ц та в постанові від 10.05.2018 року у справі № 546/230/16-ц.

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного суду.

Крім того слід зазначити, що висновкам суду не суперечать і постанови Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 695/852/15-ц, від 01 лютого 2018 року у справі № 924/503/17, від 25 квітня 2018 року у справі № 547/1432/15-ц та від 23 травня 2018 року у справі № 379/672/16-ц, проте в них встановлені інші фактичні обставини, зокрема те, що орендодавець у місячний термін не розглянув надісланий позивачем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди та у вказаний термін не надіслав на адресу позивача заперечень проти поновлення договору оренди землі.

В своїй постанові від 07 березня 2018 року у справі № 702/764/16-ц Верховний Суд зазначає, що для правильного вирішення справи та встановлення наявності підстав для поновлення договору оренду землі, суд повинен встановити, чи дотримано орендарем встановлений статтею 33 Закону України Про оренду землі строк для повідомлення орендодавця про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк, а орендодавцем - строк для повідомлення про наявність заперечень проти поновлення договору оренди. А отже, правова позиція суду по даній справі не протирічить висновкам суду по даній справі.

Зробленим судом висновкам не суперечать й постанови Верховного суду України від 23 листопада 2016 року у справі № 6-2540цс16, від 06 вересня 2017 року у справі № 6-2539цс16, від 25 лютого 2015 року у справі № 6-219 цс14, від 25 лютого 2015 року у справі № 6-10цс15, проте в них встановлені інші фактичні обставини, зокрема те, що орендодавці не направляли листи-повідомлення про відмову у поновленні договору оренди та не висловили будь-яких заперечень проти поновлення договору оренди.

Таким висновкам також не суперечать і постанови Верховного Суду України від 18 березня 2015 року у справі № 6-3цс15 та від 10 червня 2015 року у справі № 6-70цс15, а також постанова Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі № 547/89/16-ц, проте в них також встановлені інші фактичні обставини, зокрема те, що орендодавці направляли листи неналежної форми, а тому вони не створюють будь-яких прав та обов'язків для сторін у розумінні статті 33 Закону України Про оренду землі .

Таким висновкам не суперечать й постанови Верховного Суду України від 23 березня 2016 року у справі № 6-146цс16 та від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2027цс15, проте в них встановлено інші фактичні обставини, зокрема те, що сторони договору не дотримались вимог статті 33 Закону України Про оренду землі , щодо поновлення договору, оскільки орендар у встановлений законом строк не надіслав орендодавцю повідомлення про свій намір скористатися переважним правом щодо укладення договору на новий строк з відповідним проектом додаткової угоди.

Слід також зазначити, що такі ж правові висновки викладені і у постанові ОСОБА_5 Верховного Суду від 10 квітня 2018 року № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18) та постановах Верховного суду від 27.06.2018 року у справі № 594/284/17, від 13.06.2018 року у справах № 594/404/17-ц, № 594/298/17-ц, № 390/612/16-ц та № 375/12/16-ц, від 30.05.2018 року у справі № 704/438/16-ц, при цьому судами встановлено, що орендар не надав належних та допустимих доказів відправлення орендодавцю відповідних листів-повідомлень з проектом додаткової угоди.

Не суперечать зроблені судом висновки і постанові Верховного Суду від 20 березня 2018 року у справі № 912/645/17, оскільки у вказаній справі було встановлено, що частиною 6 статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено іншу підставу поновлення договору оренди: у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. При цьому, у зв'язку з відсутністю листа-заперечення від орендодавця договір було поновлено на тих самих умовах. В матеріалах даної справи міститься лист-заперечення, надісланий відповідно до ч. 6 ст. 33 Закону Про оренду землі , а тому правова позиція суду по даній справі не протирічить вказаним висновкам Верховного Суду.

Матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували відправлення відповідачем на адресу ОСОБА_3 повідомлення про намір СТОВ Обрій реалізувати переважне право на поновлення договору та двох примірників додаткової угоди, як і доказів отримання їх ОСОБА_3 Посилання представника відповідача на те, що доказом вищевказаного є копія журналу обліку вихідної кореспонденції за 2011 рік, суд не вважає доказом, який би свідчив про отримання документів ОСОБА_3

Судові витрати, понесені позивачем, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 626, 627, 764, 777, 792 ЦК України, ст.ст. 79, 79-1, 93, 124 ЗК України, Законом України Про оренду землі , ст.ст. 3, 12, 13, 19, 81, 141, 259, 264, 265, 268, 280, 257, 354 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_2 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Обрій про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння задовольнити.

Витребувати з незаконного володіння та користування Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Обрій (місце знаходження: с. Шевченкове, Решетилівський район, Полтавська область, 38450, ідентифікаційний код 30891196, поточний рахунок НОМЕР_1 у ВАТ ОСОБА_6 Аваль МФО 380805) земельну ділянку загальною площею 2,18 га, що розташована на території Шевченківської сільської ради (за межами населеного пункту) Решетилівського району Полтавської області, і повернути вказану земельну ділянку її власнику ОСОБА_2.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Обрій (місце знаходження: с. Шевченкове, Решетилівський район, Полтавська область, 38450, ідентифікаційний код 30891196, поточний рахунок НОМЕР_1 у ВАТ ОСОБА_6 Аваль МФО 380805) на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, - 551 (п'ятсот п'ятдесят одну) грн. 20 коп. судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи до Полтавського апеляційного суду через Новосанжарський районний суд.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Сторони по справі:

позивач: ОСОБА_2, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3;

відповідач: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Обрій , місце знаходження: с. Шевченкове, Решетилівський район, Полтавська область, 38450.

Суддя /підпис/

Відповідає оригіналу

Голова Новосанжарського районного суду

Полтавської області ОСОБА_7