МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Миколаїв
26 жовтня 2017 року Справа № 814/1422/17
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Князєва В.С. , за участю секретаря судового засідання Западнюк К.А.,
від позивача: ОСОБА_1,
представника відповідача: ОСОБА_2С
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за
за позовомАвтогаражного кооперативу Комунар , пр-т Г.України, 1-Т, м. Миколаїв, 54025 до відповідачаДержавної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Потьомкінська, 24/2, м. Миколаїв, 54030 проскасування податкового повідомлення - рішення від 23.05.16 № НОМЕР_1, в с т а н о в и в:
Автогаражний кооператив Комунар (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі - відповідач) з вимогами про скасування податкового повідомлення-рішення від 23.05.2016 року № НОМЕР_1.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідачем неправомірно донараховано суми орендної плати за землю, оскільки у 2014 році плата за землю справлялась із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передував бюджетному періоду, в якому планувалось застосовувати плату. Враховуюче викладене, позивач вважає прийняте відповідачами податкове повідомлення-рішення таким, що підлягає скасуванню.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав.
Відповідач проти позову заперечував та зазначив, що перевіркою встановлено заниження позивачем податкового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб. Отже, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є законним та скасуванню не підлягає.
В судовому засіданні представник відповідача просив в задоволенні позову відмовити.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд встановив наступне.
Посадовими особами ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області було проведено документальну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства під час нарахування та сплати з 01.04.2014р. по 01.05.2015р. орендної плати за земельні ділянки комунальної власності та складено акт перевірки від 13.04.2015р. №167/14-03-14-02/23088718 (далі - акт перевірки).
Перевіркою було встановлено порушення позивачем п.п. 288.5.1 п.288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, внаслідок чого платником занижено суму орендної плати за земельні ділянки комунальної власності за період з 01.04.2014р. по 01.05.2015р. в розмірі 289674,89 грн, в тому числі за період з 01.04.2014р. по 31.12.2014р. - 186272,61 грн; за період з 01.01.2015р. по 01.05.2015р. - 103402,08 грн.
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 23 травня 2016р. №0004411402, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб в сумі 289674,69 грн та застосовано штрафну санкцію 72418,67 грн.
В акті перевірки контролюючий орган посилається на приписи пункту 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України в редакції Закону України Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання від 27.03.2014г., відповідно до якого розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.
За умовами договору оренди від 30.11.2011 року №8528, укладеного між позивачем в якості орендаря та Миколаївською міською радою в якості орендодавця, позивачу в оренду було передано земельну ділянку площею 30543 кв.м. для обслуговування автогаражного кооперативу (металеві гаражі без оглядових ям), строком на 10 років, з орендною платою 0,1% від нормативної грошової оцінки цієї ділянки (а.с. 13).
В ході перевірки не встановлено порушення індексації нормативної грошової оцінки на ділянку позивача (а.с. 14).
В той же час контролюючий орган донарахував позивачу різницю між сплаченою ним ставкою орендної плати у розмірі 0.10% та ставкою 3%, яку він вважав необхідною до сплати, та на цю різницю було збільшено податкові зобов'язання позивача у податковому повідомленні-рішенні, що оскаржується.
Відповідно до приписів пунктів 288.4 та підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.
У позовній заяві позивач стверджує щодо необхідності застосування до виниклих відносин приписів пункту 12.3.4 статті 12 Податкового кодексу щодо спеціального порядку встановлення та застосування місцевих податків, однак суд ці доводи відхиляє, оскільки відповідно до статті 9 Податкового кодексу України плата за землю є загальнодержавним податком.
У своїх запереченнях позивач посилається на правову позицію, викладену у Постанові Верховного суду України від 02.12.2014 року, відповідно до якої, виходячи з пріоритетності норм ПК над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК, до моменту внесення до договору оренди землі відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1. пункту 288.5 статті 288 ПК.
Відповідно до статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, Висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
Так, суд відзначає, що в іншій постанові Верховного Суду України від 11 червня 2013 року по справі № 21-166а13, Верховний Суд України, розглядаючи аналогічну справу, дійшов протилежного висновку, та виклав наступну правову позицію: договір оренди землі є цивільно-правовим, а отже, йому притаманні такі ознаки, як свобода договору, обов'язковість його виконання сторонами тощо. Суб'єкт владних повноважень, який не є учасником договору, не може здійснювати владні управлінські функції шляхом втручання у відносини сторін договору, але має право контролювати належність виконання договору та відповідність його умов чинному законодавству України, зокрема стежити, щоб такі умови не суперечили інтересам суспільства. Якщо ж договір пов'язаний зі сплатою податків і, на думку суб'єкта владних повноважень, спрямований на ухилення від їх сплати, останній, за допомогою адміністративних заходів, уповноважений відновити публічний порядок. Отже, зміна розміру земельного податку згідно із Законом України від 3 червня 2008 року № 309-VI Про внесення змін до деяких законодавчих актів України є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі його учасниками і не тягне автоматичну зміну умов договору щодо розміру орендної палати, а відтак відповідного донарахування ДПІ суми податкового зобов'язання з орендної плати із застосуванням штрафних санкцій за податковими повідомленнями-рішеннями.
Суд звертає увагу на невдалу конструкцію норми пунктів 288.4 та підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, якими, з одного боку, передбачено, що розмір орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а з іншого боку зазначається, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.
Таке формулювання у законі може ввести у невизначеність платників податку щодо правильних дій в такий ситуації, оскільки чітко не визначає, що такий платіж повинен бути сплачений незалежно від змісту договору оренди.
У справі Серков проти України , Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття закону включає в себе вимогу, щоб законодавство було доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним у застосуванні. В цьому рішенні Європейський суд з прав людини також акцентує увагу на те, що зміна тлумачення норми закону Верховним судом України суттєво впливає на можливість прийняття рішень платником податку. Європейський суд відзначає, що відсутність необхідної передбачуваності та чіткості національного законодавства з такого важливого фіскального питання, яка призводила до його суперечливого тлумачення судом, порушує вимоги Конвенції щодо якості закону .
Отже по даній справі суд робить висновок, що положення підпункту 288.5.1. пункту 288.5 статті 288 ПК розповсюджуються на сторін договору під час його укладання, внесення змін до такого договору, і крім того, повинні спонукати відповідну місцеву раду до перегляду умов відповідних договорів оренди. Оскільки зміни до договору оренди землі, укладеного між позивачем та міською радою не вносились, приписи підпункту 288.5.1. пункту 288.5 статті 288 ПК не є чіткими та передбачуваними, судова практика касаційного суду з цього питання не є однозначною, то в даному випадку суд вважає за необхідне керуватися приписами підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України щодо презумпції правомірності рішень платника податків у випадку, якщо норма закону допускає множинне (неоднозначне) трактування прав та обов'язків платника податків.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Суд також бере до уваги що, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне адміністративний позов задовольнити повністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 2, 11, 71, 94, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області від 23.05.2016 року № НОМЕР_1.
3. Присудити Автогаражному кооперативу Комунар (код ЄДРПОУ 23088718) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області судовий збір в сумі 5431,40 грн., сплачений квитанціями № 1511 від 17.07.2017 року на суму 192,00 грн. та № 755 від 10.08.2017 року на суму 5239,40 грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.
Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.
Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя В.С. Князєв
Постанова оформлена у відповідності до ст. 163 КАС України
та підписана суддею 02 листопада 2017 року.
Суд | Миколаївський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 26.10.2017 |
Оприлюднено | 27.11.2017 |
Номер документу | 70507314 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Миколаївський окружний адміністративний суд
Князєв В.С.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні