Постанова

від 09.11.2017 по справі 826/23592/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 листопада 2017 року № 826/23592/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.,

при секретарі судового засідання Борсуковській А.О.,

за участю сторін:

представників позивача - Помазанової М.В., Нікітіч Ю.Ю., Філозоп О.В.,

представника відповідача - Щуренко Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця"

до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця" (далі - позивач) до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.10.2015 року №0002054201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 3 000 470,00 грн., з яких 2 000 313,00 грн. за основним платежем та 1 000 157,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій та №0002064201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 9 147 854,00 грн., з яких 6 098 569,00 грн. за основним платежем та 3 049 285,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 вересня 2016 року залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року, позовні вимоги задоволено.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 23.02.2017 року скасував рішення судів попередніх інстанцій, справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.03.2017 року вказану справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили їх задовольнити.

В обґрунтування заявлених позовних вимог вказали на те, що позивачем належним чином складеними первинними документами підтверджено реальність виконання господарських взаємовідносин з ТОВ "СВ Трейдінг", ТОВ "Миттон", ТОВ "Промислові Інновації України", ТОВ "Композитресурс" та відображено в бухгалтерському обліку позивача, а відтак висновки податкового органу про завищення витрат та податкового кредиту перевіреного періоду є безпідставними.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог в судовому засіданні заперечував, просив відмовити у їх задоволенні. Вказав на те, що за результатами перевірки позивача було встановлено відсутність фактичного отримання товарно-матеріальних цінностей позивачем від вказаних контрагентів по ланцюгу постачання, з огляду на що податковим органом правомірно донараховано спірними податковими повідомленнями-рішення податкові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні операцій з придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ "СВ Трейдінг", ТОВ "Миттон", ТОВ "Промислові Інновації України", ТОВ "Композитресурс", про що склав акт від 23.09.2015 року №948/28-10-42-10/04713033, яким встановив порушення позивачем вимог пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, пунктів 139.1.6, 139.1.9 статті 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), у результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на 2 000 313,00 грн. за 2014 рік; пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.4, пункту 201.6, пункту 201.10 статті 201 ПК України, у результаті чого занижено податок на додану вартість на 6 098 569,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 05.10.2015 року №0002054201, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 3 470 000, 00 грн., з яких основний платіж - 2000313,00 грн., штрафні санкції - 1000157, 00 грн.); №0002064201 від 05.10.2015, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 2147854,00 грн., з яких основний платіж 6 098 569,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 3 049 285,00 грн.

Контролюючим органом зроблено висновок про відсутність підстав у позивача на формування податкового кредиту та віднесення сум до валових витрат по взаємовідносинам з контрагентами: ТОВ "СВ Трейдінг", ТОВ "Миттон", ТОВ "Промислові Інновації України", ТОВ "Композитресурс". Так, відповідач в акті перевірки зазначив про те, що позивачем не надано накладної, яка б підтверджувала факт реальності поставки товарів залізничним транспортом та для виконання умов зазначених договорів необхідний належний штат працівників, який би здійснював завантаження та перевезення товару.

Однак, суд не може погодитися з такими висновками відповідача та вважає їх передчасними з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (покупець) та ТОВ "СВ Трейдінг" (постачальник) були укладені договори від 18.12.2014 року № ПЗ/Е-142462/НЮ, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця опори контактної мережі та провід М-95; договір від 16.12.2014 року №ПЗ/Е-142417/НЮ, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупцю автозапчастини (в кількості близько 170 шт.) та договір 02.12.2014 року №ПЗ/Е-142338/НЮ, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупця опори контактної мережі та провід.

Відповідно до рахунку-фактури від 30.12.2014 року №СФ-16 ТОВ СВ Трейдінг здійснювало постачання опори СО-135-79 в кількості 27 шт. та провід м-95 в кількості 2895 кг. Щодо основних характеристик опори СО-135-79 з Інтернет - ресурсу висота такої опори 13, 5 м. та вага 2, 38 т. та рахунку - фактури №СФ-15 від 30.12.2014 року ТОВ "СВ Трейдінг" здійснювало постачання опори СО-135-59 в кількості 39 шт. та провід в кількості 2600 кг.

ТОВ "СВ Трейдінг" на виконання умов вказаних договорів виписано видаткові накладні від 29.12.2014 року №РН-0000010, від 30.12.2014 року №РН-0000011 та податкові накладні: від 31.12.2014 року №7, від 31.12.2014 року №5, від 31.12.2014 року №6.

Суми податку на додану вартість, сплачені у ціні вартості придбаного товару включені позивачем до складу податкового кредиту у грудні 2014 року.

Крім того, судом встановлено, що між позивачем (покупець, замовник) та ТОВ "Миттон" (постачальник, підрядник) укладені договори від 04.04.2014 року №ПЗ/Е-141341/НЮ, від 15.12.2014 року №ПЗ/Е-142410/НЮ, від 24.11.2014 року №ПЗ/Е-14228б/НЮ, від 25.09.2014 року №ПЗ/Е-141984/НЮ, відповідно до умов яких ТОВ "Миттон" зобов'язалося поставити на адресу позивача товар та виконати роботи та реконструкцію об'єктів інфраструктури Дарницького залізничного вузла.

На виконання умов вказаних договорів ТОВ "Миттон" виписані рахунки-фактури від 30.12.2014 року №149, від 15.12.2014 року №127, від 10.12.2014 року №123, від 10.12.2014 року №124, від 15.12.2014 року №129, 29.12.2014 року №147; видаткові накладні та податкові накладні: №3 від 10.12.2014 року, №4 від 11.12.2014 року, №8 від 22.12.2014 року, №11 від 29.12.2014 року, №15 від 30.12.2014 року, №13 від 30.12.2014 року, №6 від 16.12.2014 року, №9 від 22.12.2014 року, №10 від 22.12.2014 року, №7 від 16.12.2014 року, №16 від 30.12.2014 року, №13 від 30.12.2014 року, №18 від 30.12.2014 року, акти приймання виконаних будівельних робіт; акти вартості обладнання, придбаного виконавцем робіт.

Суми податку на додану вартість, сплачені у ціні вартості придбаних послуг, включені позивачем до складу податкового кредиту грудня 2014 року.

Також, судом встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ "Промислові Інновації України" (постачальник) укладено ряд договорів на поставку: деталей контактної мережі, кабельної продукції №ПЗ/НХ-142537/НЮ від 30.12.2014 року, №ПЗ/Е-141346/НЮ від 04.04.2014 року, №ПЗ/Е-141344/НЮ від 04.04.2014 року, №ПЗ/Е-141348/НЮ від 04.04.2014 року, на виконання умов яких були виписані видаткові та податкові накладні: №28 від 30.12.2014 року, №29 від 30.12.2014 року, №8 від 15.12.2014 року, №20 від 25.12.2014 року, №22 від 26.12.2014 року, №30 від 30.12.2014 року, №23 від 29.12.2014 року, №18 від 23.12.2014 року, №5 від 09.12.2014 року, №19 від 24.12.2014 року.

Також судом встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ "Композитресурс" (постачальник) укладено ряд договорів поставки:

- від 04.12.2014 року № ПЗ/НХ-142355/НЮ. Виробник товару: ТОВ "ЛЕМЗ", м. Луганськ. Найменування товару: запчастини до електровозів серії ЧС. Рік випуску - 2014:

- від 04.12.2014р. № ПЗ/НХ-142356/НЮ. Виробник товару: ТОВ ЛЕМЗ , м. Луганськ. Найменування товару: запчастини до електровозів серії ЧС. Рік випуску - 2014;

- від 08.12.2014р. № ПЗ/НХ-142370/1110. Виробник товару: ТОВ ЛЕМЗ , м. Луганськ. Найменування товару: редуктор. Рік випуску - 2014.

Суми податку на додану вартість, сплачені у ціні вартості придбаний товарів включені позивачем до складу податкового кредиту за грудень 2014 року.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Датою виникнення права платника податку на додану вартість на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до приписів підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, достатніми підставами для виникнення у платника податку права на податковий кредит є наявність податкових накладних, виданих йому підприємством-контрагентом, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, встановлення судом реальності та товарності господарської операції.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що у Податковому кодексі України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Відповідно до пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №969 від 21.12.2010 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 року за № 1401/18696 (далі - Порядок №969), пункту 2 Порядку №165 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані в якості платників податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства. Податкові накладні за своєю формою та змістом відповідають статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та Порядку №165, зокрема, містять такі обов'язкові реквізити як порядковий номер податкової накладної та дату її виписки, точне найменування юридичних осіб, їх індивідуальні податкові номери, назву товару, його ціну та вартість.

Відтак, судом встановлено, що позивачем податковий кредит сформований у відповідності з зазначеними положеннями Податкового кодексу України, підтверджений відповідними податковими накладними, що виписані контрагентами зареєстрованими платниками податку на додану вартість.

У той же час, відповідачем не наведено жодних доводів та не надано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість включення позивачем до складу податкового кредиту спірних сум податку по господарським операціям з ТОВ "СВ Трейдінг", ТОВ "Миттон", ТОВ "Промислові Інновації України", ТОВ "Композитресурс".

Закон України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" пов'язує господарську операцію не з самим по собі фактом підписання цивільно-правової угоди (договору), а з безпосереднім фактом руху активів платника податків та рухом його коштів. Відтак, для того, щоб господарська операція вважалася законною, необхідною умовою є реальність її виконання, тобто пов'язаність змісту та обсягу господарської операції, що відображена в первинних документах з рухом товару, наданням послуг, виконанням робіт.

З акту перевірки вбачається, що відповідачем під час проведення контрольного заходу детально здійснено аналіз первинних бухгалтерських та податкових документів, доказів оплати, за наслідками господарських взаємовідносин позивача зі спірними контрагентами.

Суд приймає до уваги те, що жодних зауважень до наданих до перевірки документів, змісту та обсягу господарських операцій, що зазначені в таких документах, акт перевірки в собі не містить.

Натомість, податкова інспекція посилається виключно на те, що 1) дефектність податкові накладних; 2) третіми особами в ланцюгу постачання, з якими позивач безпосередньо у взаємовідносини не вступав, допущено порушення норм податкового законодавства; 3) до перевірки не надано документи на перевезення товарів.

Крім того, висновок податкового органу про те, що порушення контрагентами позивача по ланцюгу постачання вимог податкового законодавства, свідчить про відсутність у позивача права на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є помилковим з огляду на те, що чинне податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання визначення складу податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

У податковому праві визначається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.02.2013 року по справі № К/9991/74156/12. Крім того листом Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11 визначено, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом".

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник податку на додану вартість не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник податку на додану вартість не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Отже, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог чинного законодавства України, сформовані на підставі аналізу змісту фінансово-господарської діяльності, яка відбувалась між контрагентами позивач (другий ланцюг постачання), не є належним доказом у справі, оскільки результати аналізу другого ланцюга постачання відповідно до вимог податкового законодавства України не можуть бути підставами для висновків, які стосуються позивача.

Також, відповідач зазначає, що в 2014 році позивачем здійснювалась поставка з Автономної Республіки Крим, Російської Федерації та м. Луганськ проте, відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України" від 12.08.2014 року №1636-VІІ на території ВЕЗ "Крим" діє особливий правовий режим економічної діяльності фізичних та юридичних осіб, у тому числі особливий порядок застосування норм регуляторного, податкового та митного законодавства України, а також особливий режим внутрішньої та зовнішньої міграції фізичних осіб.

В Акті перевірки відповідач також зазначає, що невідомо яким саме чином товарно-матеріальні цінності транспортувалися із м. Сімферополя (ВЕЗ "Крим") та м. Луганська (зони проведення АТО).

З матеріалів справи вбачається, що придбання позивачем шестерні ЧС8 у зборі 500.0015.001, у кількості 21 шт., за договором №ПЗ/НХ-142356/НЮ від 04.12.2014 року підтверджується видатковою накладною №10 від 04.12,2014 року. Вказаний товар переданий на ВП Локомативне депо Київ-Пасажирський 04.12.2014 року за транзитним рахунком №Т-000224 від 04.12.2014 року. Шестерні у кількості 3 шт. були використані в господарській діяльності позивача, що підтверджується лімітною карткою за грудень 2014 року, відтак сума витрат у розмірі 504 000,00 грн. обґрунтовано включена останнім до складу витрат у відображена у рядку 05.1 Декларації з податку на прибуток підприємства за 2014 рік.

Придбання позивачем редукторів 600.000.004 у кількості 20 шт. на суму 9 270 540,00 грн. (без ПДВ) підтверджується видатковою накладною №9 від 08.12.2014 року. Поставка таких товарно-матеріальних цінностей підтверджується транзитним рахунком-фактурою від 08.12.2014 року №Т-000225 на ВП Моторвагонне депо Фастів-1, яке останнім використано у ремонті для ув'язування колійних пар, що підтверджує акт від 30.12.2014 року №1.

Вказане, на думку суду, свідчить про правомірність відображення позивачем у складі витрат підприємства за 2014 рік витрати у розмірі 9 270 540,00 грн. на придбання вказаних товарно-матеріальних цінностей та у рядку 05.1 Декларації з податку на прибуток підприємства за 2014 рік.

Досліджуючи наявні у справі докази та враховуючи наведені положення податкового законодавства, суд приходить до висновку, що позивачем доведено правомірність формування витрат та податкового кредиту перевіреного періоду на підставі належним чином складених первинних бухгалтерських документів.

При цьому, відповідачем по суті не надано в порядку виконання обов'язку, передбаченого частиною другою статті 71 КАС України, будь-яких належних та допустимих доказів, не доведено наявності обставин та підстав, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкових вигод та які б відповідно до вищезгаданих положень податкового законодавства та законодавства з питань бухгалтерського обліку унеможливлювали формування позивачем спірних сум податкових вигод за вищезгаданими операціями, які б свідчили про нездійснення спірних операцій та про юридичну дефектність первинних документів за спірними операціям, а відтак відповідач не довів законності та обґрунтованості висновків акту перевірки та оскаржуваних рішень.

Наведені ж відповідачем в акті перевірки аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 КАС України.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене та враховуючи встановлені у справі обставини, суд приходить до висновку про протиправність прийнятих податковим органом податкових повідомлень-рішень та наявність правових підстав для їх скасування.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

ПОСТАНОВИВ :

Позовні вимоги Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників від 05.10.2015 року №0002054201 та №0002064201.

Стягнути на користь Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" (код ЄДРПОУ 04713033) сплачений судовий збір у розмірі 182 224,86 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників.

Постанова, відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Є.В. Аблов