Постанова

від 11.09.2018 по справі 826/23592/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

11 вересня 2018 року

справа №826/23592/15

адміністративне провадження №К/9901/55827/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.,

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2018 року (судді - Безименна Н.В., Аліменко В.О., Качма А.Ю.) у справі №826/23592/15 за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання Південно-Західна залізниця до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

У жовтні 2015 року Державне територіально-галузеве об'єднання Південно-Західна залізниця (далі - Об'єднання, позивач у справі) звернулося до суду з адміністративним позовом до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників (далі - податковий орган, відповідач у справі, правонаступник - Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

09 листопада 2017 року Окружний адміністративний суд міста Києва постановою адміністративний позов задовольнив повністю, визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 05 жовтня 2015 року № 0002054201, № 0002064201.

Зазначена постанова оскаржена податковим органом у апеляційному порядку.

19 січня 2018 року ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду апеляційна скарга податкового органу залишена без руху у зв'язку з несплатою судового збору, апелянту надано десятиденний строк для усунення недоліків апеляційної скарги. Ухвала отримана відповідачем 23 січня 2018 року.

05 лютого 2018 року на адресу суду апеляційної інстанції надійшло клопотання про відстрочення сплати судового збору.

08 лютого 2018 року ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду відмовлено відповідачу у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору, апеляційну скаргу повернуто її заявнику у зв'язку з не усуненням недоліків апеляційної скарги. Ухвала отримана відповідачем 14 лютого 2018 року.

У травні 2018 року відповідач повторно звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою на постанову суду першої інстанції від 09 листопада 2017 року, одночасно заявивши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

17 травня 2018 року ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу залишено без руху та запропоновано протягом десяти днів з дня вручення ухвали звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку із зазначенням інших причин для поновлення строку. Ухвала отримана відповідачем 25 травня 2018 року.

06 червня 2018 року на адресу суду апеляційної інстанції надійшла заява податкового органу про поновлення строку на апеляційне оскарження.

12 червня 2018 року ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою податкового органу на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

10 липня 2018 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга податкового органу на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2018 року, у якій відповідач (скаржник у справі), із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

28 серпня 2018 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу податкового органу, в якому спростовані доводи касаційної скарги, платник податків просить залишити її без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції без змін.

Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент ухвалення постанови суду першої інстанції) передбачено порядок та строки апеляційного оскарження.

Частиною 2 вказаної статті визначено, що апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Відповідно до частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Таким чином, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після закінчення строків, установлених статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, та якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суд поновлює або продовжує процесуальний строк, якщо визнає поважною причину пропуску даного строку (поважність причин повинен доводити скаржник).

Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Як на підставу поважності пропуску строку на апеляційне оскарження та його поновлення позивач посилався на неможливість звернення з апеляційною скаргою у строки визначені процесуальним законодавством у зв'язку з неможливістю сплатити судовий збір.

Суд вважає, що наведені скаржником доводи не можуть бути підтвердженням поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у неї коштів, призначених для сплати судового збору, не звільняють державний орган від обов'язку своєчасної сплати судового збору.

Окрім того, пунктом 2 розділу ІІ Закону України від 22 травня 2015 року №484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" Кабінет Міністрів України зобов'язаний забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.

В той же час, з огляду на приписи, зокрема, статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційне оскарження судового рішення, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом для чого, як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, має вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Відтак, відповідач в особі свого керівника, який, в силу наданих йому повноважень, має можливість безпосереднього впливу на процес організації діяльності податкового органу, повинен забезпечити належний рівень здійснення претензійно - позовної роботи, а тому зазначені відповідачем підстави для поновлення строку апеляційного оскарження не можна визнати поважними, оскільки вони не пов'язані з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання апеляційної скарги і не надають права у будь-який необмежений після спливу цього строку час реалізовувати право на апеляційне оскарження судових рішень.

З огляду на зазначене, Суд приходить до висновку, що у суду апеляційної інстанції були наявні підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Посилання відповідача в касаційній скарзі на судові рішення Верховного Суду, які ухвалені в інших справах, є безпідставними з огляду на відмінність фактичних обставин.

Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2018 року у справі №826/23592/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді Р.Ф.Ханова

І.А.Гончарова

І.Я.Олендер