Ухвала

від 23.11.2017 по справі 815/6447/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/6447/16

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Кравченко М.М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Косцової І.П.

за участі секретаря - Скоріної Т.С.

представників апелянта - Копиця С.М., Коперсака М.С.;

представника позивача - Ігнатенко М.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Мегалайн Констракшн до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю Мегалайн Констракшн (далі - ТОВ Мегалайн Констракшн ) звернулось до суду першої інстанції з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (далі - ДПІ у Приморському районі м. Одеси) в якому, з урахуванням уточнень, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 09 листопада 2016 року:

- №0000841403, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2015 року, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду на суму 10 178,00 грн.;

- №0000851403, на підставі якого збільшено податок на додану вартість за податковими зобов'язаннями на суму 434 709,00 грн. та за штрафними фінансовими санкціями на суму 217 355,00 грн.;

- №0000861403, яким збільшено суму податкового зобов'язання податку на прибуток у розмірі 139 709,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 69 855,00 грн.;

- №0000871403, яким збільшено податок на додану вартість за податковим зобов'язанням на суму 370 255,00 грн. та за штрафними фінансовими санкціями 185 128,00 грн.

Оскаржуючи наведені вище податкові повідомлення-рішення, позивач посилався на відсутність з його боку порушень податкового законодавства та на відсутність з боку контролюючого органу доказів, які б свідчили про встановлення юридичної дефектності наданих для перевірки первинних документів бухгалтерського та податкового обліку.

Позивач стверджував, що господарські операції, які були здійснені ним та його контрагентами в особі ТОВ Аврора Фінанс та ТОВ Укрбуд Модерн спричинили реальне настання юридичних наслідків, що дає йому право включати вартість отриманих послуг до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, ДПІ у Приморському районі м. Одеси просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування апелянт посилається на те, що перераховані вище контрагенти позивача не мають необхідних умов для здійснення господарських операцій, оскільки не мають основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо.

Представники апелянта в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримали доводи викладені в апеляції та просили її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції проти апеляційної скарги заперечила та просила рішення суду залишити без змін.

З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не може бути задоволена на наступних підставах.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань свідчать про те, що основним видом діяльності ТОВ Мегалайн Констракшн будівництво житлових і нежитлових будівель.

На підставі наказу від 05 жовтня 2016 року № 1123, у період з 05 жовтня 2016 року по 11 жовтня 2016 року ДПІ у Приморському районі м. Одеси провела позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ Мегалайн Констракшн з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року.

19 жовтня 2016 року ДПІ у Приморському районі м. Одеси склала акт № 5300/15-53-14-03/38920758 Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ Мегалайн Констракшн з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року .

В акті перевірки встановлено, що позивач порушив:

- п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України та п.7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , що призвело до заниження податку на прибуток за 2015 рік в загальному розмірі 139 709,00 грн.;

- п.198.5 ст.198, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення показника від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по рядку 21 Декларації з ПДВ за грудень 2015 року у розмірі 10 178,00 грн. та заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, у розмірі 434 709,00 грн., у тому числі за вересень 2015 року на 258 023,00 грн., жовтень 2015 року на 2 402,00 грн., листопад 2015 року на 100 116,00 грн., грудень 2015 року на 74 168,00 грн.

Зі змісту акта вбачається, що позивач задекларувавши доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у сумі 5 592 321,00 грн. не допустив їх заниження або завищення.

Проте, перевіркою повноти визначення фінансового результату до оподаткування, вказаного у фінансовій звітності, відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або національних стандартів фінансової звітності за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року встановлено його заниження на 776 162,00 грн.

Так, позивач необґрунтовано відніс до складу показників рядку 2050 форми №2 Собівартість реалізованої продукції (товарів, послуг) вартість підрядних робіт суму 776 162,00 грн., отриманих від ТОВ Укрбуд Модерн , оскільки відсутній будь-який достатній обсяг підтверджуючих документів бухгалтерського та податкового обліку, відсутній доказ прямого зв'язку з наступною реалізацією товарів (наданням послуг, виконанням робіт) та відсутній доказ, що це пов'язано з провадженням господарською діяльністю.

Посилаючись на вимоги ст. 44 Податкового Кодексу України, контролюючий орган стверджує, суми витрат, не підтверджені відповідними документами бухгалтерського обліку не є витратами відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати .

Беручи до уваги встановлені порушення, ДПІ у Приморському районі м. Одеси робить висновок про заниження позивачем податку на прибуток у сумі 139 709,00 грн.

До того ж, ДПІ у Приморському районі м. Одеси встановлено, що позивачем за період вересень - грудень 2015 року занижені податкові зобов'язання на суму 444 888,00 грн.

Це порушення відбулося у зв'язку з віднесенням до складу податкового кредиту сум ПДВ від вартості робіт, отриманих від підприємства ТОВ Аврора Фінанс та ТОВ Укрбуд Модерн .

Податкова інспекція вважала, що відповідно до п. 198.5 ст.198 Податкового Кодексу України, позивач повинен був віднести суми ПДВ, що були в складі оплати за роботи, що виконувалися ТОВ Аврора Фінанс ТОВ Укрбуд Модерн до податкових зобов'язань.

Аналізуючи правомірність формування податкового кредиту за даний період, контролюючий орган зазначив, що не встановлено його завищення або заниження.

За наслідками встановлених порушень ДПІ у Приморському районі м. Одеси 09 листопада 2016 року прийняла наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0000841403, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 10 178,00 грн.;

- № 0000851403, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 434 709,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 217 355,00 грн.;

№ 0000861403 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 139 709,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 69 855,00 грн.

Далі, на підставі наказу від 19 жовтня 2016 року № 1173, у період з 20 жовтня 2016 року по 26 жовтня 2016 року ДПІ у Приморському районі м. Одеси провели позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ Мегалайн Констракшн з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 січня 2016 року по 30 червня 2016 року.

За результатами цієї перевірки 02 листопада 2016 року відповідачем складено акт №5508/15-53-14-03/38920758 про порушення позивачем:

- п.198.5 ст.198, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, у розмірі 370 255,00 грн., у тому числі січень 2016 року на 213 617,00 грн., лютий 2016 року на 121 738,00 грн., березень 2016 року на 34 900,00 грн.

Перевіркою було встановлено заниження податкових зобов'язань за операціями з ТОВ Укрбуд Модерн та ТОВ Аврора Фінанс на суму 265 662,00 грн.

Так, було встановлено віднесення до складу податкового кредиту у відповідних періодах податкової звітності сум ПДВ від вартості підрядних будівельних робіт, отриманих від ТОВ Аврора Фінанс та ТОВ Укрбуд Модерн , а саме: у січні 2016 року - 157 240,00 грн., у лютому 2016 року -108 422,00 грн.

ДПІ у Приморському районі м. Одеси зазначено в акті, що відповідно до п.198.5 ст.198 Податкового Кодексу України зазначені суми повинні бути віднесені до складу податкових зобов'язань, оскільки замовлені та отримані послуги не є господарською діяльністю позивача.

Також було встановлено, що перевіркою відображених у рядку 10.1. Декларації Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) товарів/послуг та необоротних активів на митній території України з основною ставкою показників за період з 01 січня 2016 року по 30 червня 2016 року у загальній сумі 3 512 875,00 не встановлено їх завищення (заниження). Зазначено, що на формування цих показників мало вплив придбання будівельних матеріалів, вартість послуг підрядних організацій, інше.

Завищення податкового кредиту на суму 187 709,00 грн. відбулося внаслідок зменшення показників від'ємного значення попереднього звітного податкового періоду, відображених у рядку 21 Декларації.

За наслідками виявлених порушень, 09 листопада 2016 року ДПІ у Приморському районі м. Одеси прийняла податкове повідомлення-рішення за № 0000871403 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 370 255,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 185 128,00 грн.

Суд першої інстанції задовольняючи позов виходив з того, що укладені договори позивача з його контрагентами щодо будівництва об'єктів відповідають його основному виду діяльності, їх виконання підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій.

Також, суд першої інстанції зауважив, що законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за допущені порушення законодавства інших юридичних осіб, позаяк на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

До того ж, на думку суду першої інстанції, доводи суб'єкта владних повноважень, щодо відсутності у контрагентів позивача основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, ґрунтуються на припущеннях, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо протиправності прийняти податкових повідомлень-рішень.

Водночас, у суду апеляційної інстанції для висновку про протиправність рішення суб'єкта владних повноважень є додаткові аргументи.

Як було зазначено вище, контролюючий орган в акті перевірки, а також в апеляційній скарзі звинувачує позивача в порушенні п.44.1, 44.2 ст.44, п.п.134.1.1.п.134.1 ст.134, п.7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , п.198.5 ст.198 та п. 200.4 ст.200 Податкового кодексу України.

Періоди, коли відбувалися ці порушення, окреслені часовими рамками - 01 січня 2015 року по 30 червня 2016 року.

Звинувачуючи позивача у порушенні п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, контролюючий орган вважав, що він як платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту ), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Аналізуючи зміст вказаної статті та роз'яснень, які містяться в податкових консультаціях Державної фіскальної служби України, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Так, у п. 198.5 Податкового кодексу України наведено випадки, коли платник ПДВ зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 даного Кодексу, скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду й зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, якщо вони призначені для використання або починають використовуватися в зазначених в цій нормі операціях.

Вказані компенсуючи податкові зобов'язання нараховують, зокрема, при використанні товарів/послуг, необоротних активів при здійсненні операцій, що не є господарською діяльністю платника податків.

Процедура нарахування компенсуючи податкових зобов'язань залежить від того, в який період було придбано товари/послуги, необоротні активи, що використовуються в операціях, перелічених у п. 198.5 ст.198 Податкового кодексу України .

Так, якщо товари/послуги, необоротні активи було придбано до 1 липня 2015 року без включення суми ПДВ до складу податкового кредиту з ПДВ, то при використанні їх в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, компенсуючи податкові зобов'язання нараховувати не потрібно, а якщо суми ПДВ при придбанні товарів/послуг було включено до складу податкового кредиту з ПДВ, то в подальшому, при їх використанні в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, необхідно нараховувати податкові зобов'язання.

Разом з тим, у випадку якщо товари/послуги, необоротні активи було придбано або виготовлено після 1 липня 2015 року, то податковий кредит відображають обов'язково незалежно від того, у якій саме діяльності вони в майбутньому будуть використовуватися (п. п. 198.1 - 198.3 Податкового кодексу України).

Отже, обов'язок щодо нарахування податкових зобов'язань з ПДВ відповідно до пункту 198.5 статті 198 розділу V Податкового кодексу України виникає у платника податку у разі, якщо придбані товари/послуги та/або необоротні активи призначаються для використання або починають використовуватися в неоподатковуваних операціях або не в господарській діяльності такого платника податку незалежно від того, чи при придбанні таких товарів/послуг суми ПДВ включалися до складу податкового кредиту, чи ні (за винятком товарів/послуг, придбаних до 1 липня 2015 року).

Зазначена правова норма чітко встановлює за якими критеріями, платник податків повинен нараховувати податкові зобов'язання і слід наголосити, що операції, за якими не підтверджений податковий кредит платника податку, не входить до цього переліку.

Законодавець встановив, якщо вартість придбаних товарів включається до складу витрат та, відповідно, до вартості товарів/послуг, операції з постачання яких є об'єктом оподаткування та пов'язані з отриманням доходів, такі товари/послуги визнаються такими, що призначаються для використання в господарській діяльності, і додаткового нарахування податкових зобов'язань за правилами, встановленими пунктом 198.5 статті 198 ПКУ, не здійснюється.

Для з'ясування наявності у позивача складу порушення, передбаченого п. 198.5 ст.198 Податкового кодексу України необхідно дослідити обставини чи придбавалися позивачем спірні послуги з метою їх використання в межах господарської діяльності.

Відповідно до п.п. 14.1.36. ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Як було зазначено вище основним видом діяльності ТОВ МегалайнКонстракшн є будівництво житлових і нежитлових будівель.

У листопаді 2015 року ТОВ Мегалайн Констракшн уклало ряд договорів підряду з ТОВ АБС Технолоджи , ТОВ С.П.Т. , за якими як Підрядник взяв на себе зобов'язання виконати за завданням Замовників роботи з підготовки земельної ділянки за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Мізікевича, ж/масив Ульянівка , масив Радужний (т.2 а.с.95-109).

За умовами цих договорів Підрядник має право для виконання робіт, що в ньому зазначені, залучати Субпідрядників.

З цією метою ТОВ МегалайнКонстракшн уклало з ТОВ Укрбуд Модерн 04 листопада 2015 року та 18 листопада 2015 року договори підряду.

Слід зазначити, що ТОВ Укрбуд Модерн має ліцензію на право зайняття господарською діяльністю, пов'язану зі створенням об'єктів архітектури з 03 березня 2015 року по 03 березня 2018 року.

Крім того, ТОВ Укрбуд Модерн за договором підряду, укладеному з ТОВ Мегалайн Констракшн , виконувало роботи щодо улаштування випробувальних паль на об'єкті Будівництво першої черги торговельно-розважального комплексу з паркінгом за адресою житловий масив Позняки у Дарницькому районі м. Києва.

Ці роботи за договором KIDEAL - 05/08/2015 від 05 серпня 2015 року були замовлені ТОВ Іммошан Україна - ТОВ Мегалайн Констракшн як Підряднику.

З метою виконання договору KIDEAL - 05/08/2015 від 05 серпня 2015 року, позивач також уклав договори підряду з ТОВ Аврора Фінанс .

Договори укладалися в період вересня 2015 року по квітень 2016 року.

Також слід зазначити, що ТОВ Аврора Фінанс отримало у січні 2015 року ліцензію на право зайняття господарською діяльністю, пов'язану зі створенням об'єктів архітектури строком на 3 роки.

Виконання договорів підтверджується за довідками формою № КБ-2в та № КБ-3, податковими накладними та формуванням ним податкового кредиту з вказаними контрагентами.

Разом з тим, посадова особа контролюючого органу, аналізуючи діяльність контрагентів позивача ТОВ Аврора Фінанс та ТОВ Укрбуд Модерн дійшла висновку, що у цих підприємств немає умов для здійснення господарських відносин, оскільки відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби.

Зазначені обставини, на думку контролюючого органу, є підставою для нарахування ТОВ Мегалайн Констракшн податкових зобов'язань, оскільки придбання ним таких послуг відбулося не в межах господарської діяльності позивача.

Не можна вважати таку правову позицію контролюючого органу законною та обґрунтованою, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 цієї ж статті Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 Податкового кодексу України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу .

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Про необґрунтованість визначення позивачем податкового кредиту та валових витрат можуть свідчити відсутність у його контрагентів необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Дійсно, на думку колегії суддів, ці обставини підлягали б дослідженню у випадку, якщо б контролюючий орган за результатами перевірки не визнав би за спірними операціями позивачу податковий кредит з ПДВ.

Втім, суб'єкт владних повноважень наполягає, що податковий кредит позивача щодо придбання за основною ставкою будівельних матеріалів, оплати вартості послуг підрядних організацій, з метою їх використання виключно у межах господарської діяльності платника податку, в розділі ІІ в Декларації з ПДВ сформований правильно.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що за таких обставин досліджувати господарські операції між позивачем та його контрагентами, яких контролюючий орган вважає сумнівними, для з'ясування питання правильності нарахування податкових зобов'язань за п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України, не відповідає суті цієї норми.

За ініціативою суду був витребуваний вирок щодо посадової особи ТОВ Аврора Фінанс , яким остання була визнана винною у фіктивному підприємництві та у внесенні в документи, що подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи завідомо неправдивих відомостей.

Між тим, на думку колегії суддів, обов'язок враховувати вирок суду щодо контрагента позивача присутній у разі дослідження питань щодо формування платником податку податкового кредиту.

Вартість господарських операцій, які замовляв позивач у ТОВ Аврора Фінанс та ТОВ Укрбуд Модерн включені до складу витрат та, відповідно, до вартості товарів з постачання яких є об'єктом оподаткування та пов'язані з отриманням доходів.

Отже, ці операції відносяться до господарської діяльності позивача та не підпадають під регулювання п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України.

Контролюючий орган також звинувачує позивача у порушенні п.п.44.1, 44.2 п.44 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України,п.7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , що призвело до заниження фінансового результату до оподаткування на суму 776 162,00 грн.

Згідно з п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Пункт 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати встановлює, що витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Мотивуючи свою позицію про порушення позивачем наведених вище правових норм, контролюючий орган зазначив, що ТОВ Мегалайн Констракшн у рядку 2050 форми №2 Собівартість реалізованої продукції (товарів, послуг) звіту про фінансові результати за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року зазначило суму - 5 081 300,00 грн., що складається з сум списання будівельних матеріалів, вартості послуг підрядних організацій, витрат на оплату праці, внесків на соціальні заходи, амортизацію основних фондів виробничого призначення та інше.

Перевіряючи даний показник, податкова інспекція встановила його завищення на суму 776 162,00 грн. і зазначила ця сума складається від оплати вартості підрядних робіт, отриманих від ТОВ Укрбуд Модерн .

Водночас, ураховуючи, що для підтвердження реальності вказаної господарської операції відсутній достатній обсяг підтверджуючих документів бухгалтерського та податкового обліку, а також відсутні докази використання послуг в подальшому в господарській діяльності, контролюючий орган визначив позивачу податок на прибуток в сумі 139 709,00 грн.

Колегія суддів не погоджується з рішенням ДПІ у Приморському районі м. Одеси, щодо збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 139 709,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 69 855,00 грн., оскільки господарські операції позивача з ТОВ Укрбуд Модерн оформлені відповідно до вимог статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а також постанови Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2005 року №668 Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві .

Наступне порушення, в якому звинувачують позивача, це порушення п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, що виразилося у завищення показника від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по рядку 21 Декларації з ПДВ за грудень 2015 року на суму 10 178,00 та заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за період з 01 січня 2016 року по 30 червня 2016 року в сумі 370 255,00 грн.

Згідно з п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пункт 200.4 ст.200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Механізм обчислення ПДВ базується на співставленні сум податкового зобов'язання і сум податкового кредиту.

Податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата події, що відбулася раніше:

а) дата списання коштів з банківського рахунка платника на оплату товарів/послуг;

б) дата отримання платником товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Отже, якщо від суми податкових зобов'язань відняти суму податкового кредиту - отримуємо суму ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету.

Контролюючий орган не заперечує проти того, що у позивача немає заборгованості щодо сплати податкових зобов'язань за операціями, за якими він виступав Підрядником, надаючи послуги Замовникам.

Так, за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року позивач задекларував та сплатив податкові зобов'язання на 1 218 164,00 грн., а за період з 01 січня 2016 року по 30 червня 2016 року на 3 605 276,00 грн.

Контролюючим органом в актів не розкрита інформація за якими операціями із якими контрагентами позивач формував податкові зобов'язання, звертається увага лише на те, що за операціями придбання послуг, які не використовувалися у господарській операції позивач повинен сплатити податкові зобов'язання з ПДВ в загальній сумі 1 022 319,00 грн. та підлягає зменшенню показник від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по рядку 21 Декларації з ПДВ.

Тобто, обов'язок сплати позивачем податкових зобов'язань з ПДВ, ДПІ у Приморському районі м. Одеси пов'язує зі сплатою ПДВ за придбані товари, хоча такий обов'язок існував лише до 01 січня 2016 року і стосувався товарів/послуг, придбаних до 1 липня 2015 року.

Отже, така правова позиція не є обґрунтованою, оскільки суперечить нормам Податкового кодексу України, що встановлюють порядок визначення податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Підсумовуючи викладене та керуючись ст.200 КАС України, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляції, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Мегалайн Констракшн до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту судового рішення.

Доповідач - суддя І.О. Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова