Постанова

від 07.06.2007 по справі 8/191-ап-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/191-АП-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м.Херсон, вул. Горького, 18

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

"07" червня 2007 р.                                                   Справа № 8/191-АП-07

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Хом"якової В.В. при секретарі Зибцевій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу  

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Херсонський комбінат хлібопродуктів"

до Державної податкової інспекції у м.Херсоні  

про  визнання нечинними актів

за участю представників сторін:  

від  позивача - представник Довбиш А.В., дов. №614/10 від 21.03.07.

від  відповідача - СДПІ Лазарчук Р.О., дов. №3160/9/10-026 від 20.03.07.

          Відкрите акціонерне товариство “Херсонський комбінат хлібопродуктів” (позивач) звернулось до суду з позовною заявою про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень  ДПІ у м. Херсоні від 10.11.2006 № 0008762301/0, від 06.12.06 №0008762301/1, від 06.12.2006 № 0009532301/1, від 02.02.2007 № 0008762301/2, від 02.02.07 № 0009532301/2, якими  було зменшено  бюджетне відшкодування з ПДВ. Позивач посилається на те, що ним укладений договір з нерезидентом, відповідно до якого позивач  виконує комплекс робіт по перевалці вантажів, що експортуються, на судна на митній території України. Надані  нерезиденту послуги є супутніми послугами при експорті товарів в розумінні пункту 1.4 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість”. Згідно з п. 6.2 ст. 6 Закону „Про податок на додану вартість” при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку на додану вартість становить „0” відсотків до бази оподаткування незалежно від того, хто саме виконує послуги –безпосередній експортер товарів чи інший суб'єкт господарювання. Супутні послуги - послуги, вартість яких включається відповідно до норм митного законодавства до митної вартості товарів, що експортуються або імпортуються. Позивач стверджує, що  витрати по навантаженню, вивантаженню, перевантаженню експортного товару до пункту перетинання митного кордону України входять до митної вартості товарів, вказаної в вантажних митних деклараціях (ст.. 274 Митного кодексу України).

Державна податкова інспекція у м. Херсоні (відповідач) заперечує проти позову, посилаючись на те, що позивач  не може надавати   супутні послуги, бо не є експортером товару. Позивач здійснює обслуговування товарів, що експортуються, а не здійснює безпосередньо експорт таких товарів. Місцем надання послуг є митна територія України, тому ця операція згідно з  вимогами пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 , пп.. „г” п. 6.5 ст. 6 Закону України „Про податок на додану вартість” підлягає оподаткуванню за ставкою 20%. Послуги по перевалці товарів на експорт не належать до переліку супутніх послуг, приведених в Митному Кодексі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

          Податковим повідомленням-рішенням ДПІ у м. Херсоні від 10 листопада 2006 року № 0008762301/0  було зменшене  бюджетне відшкодування з податку на додану вартість  ВАТ “Херсонський комбінат хлібопродуктів” на суму 195131 грн.  Податкове повідомлення-рішення прийняте за висновками акту від 6листопада 2006 року виїзної позапланової документальної перевірки   з питань дотримання вимог податкового законодавства ВАТ “ Херсонський комбінат хлібопродуктів” за період серпень 2006 року. Посадові особи податкової інспекції встановили, що згідно з декларацією з ПДВ за липень 2006 року від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту складає 2381923 грн., перевіркою декларації встановлено від'ємне значення 2186792 грн. Відхилення в сумі 1032770 грн. виникли в  зазначені обсягу операцій на митній території  України, що оподатковуються за ставкою 20 %, що призвело до  заниження суми податкових зобов'язань на 195131 грн., завищення  суми від'ємного значення на 195131 грн. Це призвело до  завищення суми бюджетного відшкодування наступного звітного періоду  (серпень 2006 року) на 195131 грн. На думку податкової інспекції, завищення бюджетного відшкодування сталось внаслідок необґрунтованого застосування нульової ставки ПДВ до  послуг, які надавав позивач нерезиденту  - компанії “W.J. Grain LTD”, Угорщина, по перевалці сільгоспкультур за межі митної території України відповідно до договору  про перевалку зернових культур від 01.07.04 № 010704. В акті перевірки вказано, що підприємство повинно оподатковувати послуги за ставкою 20 %, так як операції по наданню послуг оформлені актами виконаних робіт та наданих послуг, а не належно оформленими митними вантажними деклараціями експорту товарів та супутніх послуг. Вартість супутніх  послуг включається до митної вартості товарів. А митна вартість товарів  відповідно до ст. 274 Митного кодексу України включає в себе ряд фактичних витрат, які поніс платник податку –експортер у зв'язку із здійсненням експорту таких товарів. Позивач не є експортером товарів. Крім того, згідно з пунктом 3.1 статті 3 Закону “Про податок на додану вартість” об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, з ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорту) та з вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорту).  Визначення місця поставки послуг наведено у п. 6.5 ст. 6 Закону. Зокрема, відповідно до загального правила для визначення місця поставки послуг, встановленого п. 6.5 ст. 6 Закону, місцем поставки вважається місце, де особа, яка надає послугу, зареєстрована платником цього податку, а для послуг у сфері діяльності, допоміжній транспортній, такій як навантаження, розвантаження, перевантаження, складська обробка товарів та інші аналогічні види робіт (включаючи страхування), місцем поставки є місце, де фактично надаються послуги (частина третя підпункту "г" п. 6.5 ст. 6 Закону). При наданні послуг, місце поставки яких згідно із вищевказаними правилами визначено на митній території України, вартість таких послуг включається в базу оподаткування за ставкою 20 %.

          Скарга позивача, подана в порядку адміністративного оскарження до ДПІ у м. Херсоні, залишена без задоволення, податкове повідомлення-рішення № 0008762301/0 залишено без змін, додатково зменшено суму бюджетного відшкодування на 39026 грн. 20 коп., у зв'язку з цим на адресу позивача надіслано податкове повідомлення-рішення № 0009532301/1 від 06.12.06.  ДПА у Херсонській області та ДПА України   скаргу підприємства залишено без задоволення.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню за наступних підстав.

Ставки податку на додану вартість наведені у ст. 6   Закону “Про податок на додану вартість”, яка передбачає, що об'єкти оподаткування оподатковуються за ставкою 20 відсотків, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка.

Відповідно до п. 6.2 ст. 6 Закону України  про ПДВ, “при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить “0” відсотків до бази оподаткування”. “ Товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою митною вантажною декларацією” (п. 6.2.1 ст. 6 Закону про ПДВ).

За змістом п. 1.14 ст. 1 Закону про ПДВ супутні послуги - це послуги, вартість яких включається відповідно до норм митного законодавства до митної вартості товарів, що експортуються або імпортуються. Порядок і методи визначення митної вартості товарів, що вивозяться (експортуються) наведено у главі 48 Митного кодексу України  від 11.07.2002р. № 92-1V , де визначено, що митна вартість товарів - це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України (ст.259 Кодексу).

До митної вартості товарів, що вивозяться (експортуються), також включаються фактичні витрати, якщо вони не були раніше до неї включені:

а) на навантаження, вивантаження, перевантаження, транспортування та страхування до пункту перетинання митного кордону України;

б) комісійні та брокерські винагороди;

в) ліцензійні та інші платежі за використання об'єктів права інтелектуальної власності, які покупець повинен прямо чи побічно здійснити як умову продажу (експорту) товарів, які оцінюються.

              Спір між сторонами виник через питання за якою ставкою “0” чи “20” відсотків необхідно обкладати послуги позивача по завантаженню на морський транспорт  сільськогосподарської продукції, яка вивозилась за межі митної території України не позивачем, а іншими підприємствами.  Вартість цих послуг (4,15 дол. або 6,25 дол. США за тону вантажу) включена експортерами сільгосппродукції до складу митної вартості товарів, що підтверджено документально вантажними митними деклараціями  та інвойсами і відповідачем не заперечується, ці послуги нерозривно пов'язані і є частиною експорту. Будь-яких претензій  до методики визначення митної вартості товарів, що експортується, ні у митниці, ні у податковій інспекції немає. Таким чином, витрати з завантаження вантажу відносяться до складу митної вартості товару, і являються супутніми щодо експорту товару. Супутність при цьому розуміється як категорія, спричинена природою експорту певних товарів, і ця спричинена природою експорту товарів категорія має місце і підпадає під одне й теж законодавче визначення і у випадку вчинення послуги експортером, і у випадку вчинення послуги іншою особою у відносинах з покупцем-нерезидентом.

Посилання податкового органу на те, що позивач не є експортером, і тому не має право на нульову ставку ПДВ, суд вважає помилковим, оскільки у Законі про ПДВ немає вказівки на те, що супутні експорту послуги обкладають за нульовою ставкою тільки в експортера товарів. Виходячи із приписів Закону про ПДВ об'єктом для оподаткування податком на додану вартість  є товари (роботи, послуги), а не окреме підприємство, організація, установа. Чинні законодавчі акти не містять жодного застереження щодо суб'єктного складу учасників операції по поставці супутніх експорту товарів послуг, для оподаткування при визначенні розміру ставки податку не має значення: хто саме виконує такі послуги - безпосередній експортер, що реалізує товар, чи інший суб'єкт господарювання за угодою з покупцем - нерезидентом. Посилання податкової інспекції на оформлення послуг актами , а не вантажно-митними деклараціями, які є  доказом експорту, суд також вважає необґрунтованим. Пункт 6.2.1 ст. 6 Закону про ПДВ передбачає обов'язковим оформлення ВМД при експорті товарів, і не ставить обов'язковою умовою оформлення супутніх експорту послуг окремими вантажними митними деклараціями.

Доводи податкової інспекції щодо того, що місцем надання послуг є митна територія України, тому ця операція згідно з  вимогами пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 , пп.. „г” п. 6.5 ст. 6 Закону України „Про податок на додану вартість” підлягає оподаткуванню за ставкою 20%, також суд вважає необґрунтованими.

Згідно з пп. 3.1.1 Закону про ПДВ об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України. Як бачимо, головним для визначення об'єкта оподаткування є встановлення місця надання послуг. Якщо місце надання послуг знаходиться на митній території України, то такі операції є об'єктом обкладення ПДВ, якщо місце надання послуг знаходиться за межами митної території України, то такі послуги не є об'єктом оподаткування. Визначення ж власне місця поставки послуг наведено в п. 6.5 Закону про ПДВ. Місце поставки послуг  залежить від виду послуг, що надаються. Згідно підпункту “г” п. 6.5 ст. 6 Закону  в діяльності, допоміжній  транспортній,  такій як навантаження, розвантаження,  перевантаження,  складська обробка товарів та інші аналогічні види робіт (включаючи страхування) місцем поставки послуг є місце, де  фактично надаються послуги у сфері. Дану обставину сторони не заперечують. Супутні експорту послуги завжди надаються на митній території України, приймаючи до уваги викладене та тлумачення терміну «супутні послуги». Вартість цих послуг є об'єктом оподаткування, ці операції не звільнені від оподаткування, і  ставка оподаткування цих послуг є «0»відсотків відповідно до п. 6.2 ст. 6  Закону про ПДВ.     

На підставі викладеного, суд визнає дії ДПІ по зменшенню бюджетного відшкодування з ПДВ неправомірними.

Відповідно до п. 5.3. Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 р. № 253 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 27.05.2003 р. № 247) у разі, якщо за результатами розгляду скарги сума податкового зобов'язання залишається без змін, раніше надіслане податкове повідомлення не відкликається, а з метою доведення до платника податків граничного строку сплати податкового зобов'язання податковим органом складається та надсилається платнику податків податкове повідомлення, при цьому через дріб проставляється номер скарги, щодо якої воно складене (1 –для першої, 2 –для другої тощо). Відповідно до п. 1.9. ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкове повідомлення є письмовим повідомленням контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом. Тому вимоги позивача про визнання нечинними всіх податкових повідомлень-рішень із дробами “0”, “1”, “2”,  прийнятих за висновками акту перевірки  від  6 листопада 2006 року є підставними.

Задовольняючи позов, витрати позивача зі сплати  17 грн. 00 коп. судового збору підлягають компенсації йому з Державного бюджету України.

          Вступна та резолютивна частини постанови оголошені в судовому засіданні.

Керуючись ст.ст.  94, 159 –163, 167  Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Позов задовольнити. Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні про  зменшення бюджетного відшкодування податку на додану вартість ВАТ “Херсонський комбінат хлібопродуктів” від 10.11.2006 № 0008762301/0, від 06.12.06 №0008762301/1, від 06.12.2006 № 0009532301/1, від 02.02.2007 № 0008762301/2, від 02.02.07 № 0009532301/2.

2. Відшкодувати відкритому акціонерному товариству “Херсонський комбінат хлібопродуктів (м.Херсон, вул. Порт - елеватор, 5) з Державного бюджету 17 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.  

4. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                               В.В. Хом"якова