Постанова

від 27.11.2017 по справі 916/953/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2017 р.Справа № 916/953/17 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

головуючого судді: Жекова В. І.,

суддів: Лашина В. В., Богатиря К. В.

(Склад колегії суду визначено, згідно з протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 19.09.2017 р.)

при секретарі судового засідання - Чеголя Є.О.,

за участю представників учасників процесу:

Прокуратури Одеської області - ОСОБА_1,

Одеської міської ради - ОСОБА_2,

Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради - ОСОБА_3,

ТОВ «Промислова інвестиційно-інноваційна група» - ОСОБА_4,

розглянувши апеляційні скарги Заступника прокурора Одеської області та Одеської міської ради

на рішення господарського суду Одеської області від 04.07.2017 р.

у справі №916/953/17

за позовом Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради

до Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради та ТОВ «Промислова інвестиційно-інноваційна група»

про визнання недійсним договору та зобов'язання вчинити певні дії

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 27.07.2017 р. розгляд апеляційних скарг призначений на 20.09.2017 р.

Розпорядженням в.о. керівника апарату Одеського апеляційного господарського суду №1101 від 19.09.2017 р. призначено повторний автоматичний розподіл справи, у зв'язку з відпусткою судді члена-колегії ОСОБА_5 з 14.09.2017 р. по 06.10.2017 р. та судді члена-колегії ОСОБА_6 з 01.09.2017 р. по 01.10.2017 р. включно.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 19.09.2017 р. для розгляду апеляційних скарг Заступника прокурора Одеської області та Одеської міської ради на рішення господарського суду Одеської області від 04.07.2017 р. у справі №916/953/17 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Жекова В. І., суддів: Лашина В. В., Богатиря К. В.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 19.09.2017 р. справа була прийнята до провадження вказаним складом.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 20.09.2017 р. розгляд апеляційних скарг був відкладений на 04.10.2017 р.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 04.10.2017 р. розгляд апеляційних скарг був відкладений на 15.11.2017 р.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 15.11.2017 р. продовжено строк розгляду справи на 15 днів до 30.11.2017 р. та відкладено розгляд справи №916/953/17 на 27.11.2017 р.

Учасники судового процесу, відповідно до ст. 98 ГПК України, належним чином повідомлялись про час і місце розгляду апеляційних скарг.

Відповідно до вимог ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні, яке відбулось 27.11.2017 р., оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

20.04.2017 р. Заступник прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради та ТОВ «Промислова інвестиційно-інноваційна група» , в якому просив визнати недійсним договір оренди комунального майна - берегозахисної споруди у вигляді підпірної стінки, загальною площею 20 погонних метрів квадратних, що розміщена в м. Одеса, узбережжя Чорного моря, друга черга протизсувних споруд, між траверсом №9 та №10 в районі 13-ї станції Великого Фонтану, укладений 15.05.2015 р. між Управлінням інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради та ТОВ "Промислова інвестиційно-інноваційна група" шляхом підписання сторонами удаваного правочину - договору про співробітництво та організацію взаємовідносин від 15.05.2015 р. №03/с-15; зобов'язати ТОВ "Промислова інвестиційно-інноваційна група" повернути на користь Одеської міської ради комунальне майно - берегозахисну споруду у вигляді підпірної стінки, загальною площею 20 погонних метрів квадратних, що розміщена в м. Одеса, узбережжя Чорного моря, друга черга протизсувних споруд, між траверсом №9 та №10 в районі 13-ї станції Великого Фонтану (а.с. 3-9).

Обґрунтовуючи позов, Заступник прокурора Одеської області послався на те, що про удаваність угоди свідчать умови оспорюваного договору, які не відповідають вимогам ст. 1130 ЦК України, а навпаки, є істотними умовами договору оренди, зокрема, щодо об'єкту оренди, його страхування, терміну, на який укладається договір оренди.

Також, у позові зазначено, що договір оренди комунального майна порушує вимоги Закону України "Про оренду державного та комунального майна", оскільки Одеською міською радою не приймалося рішення щодо передачі у користування ТОВ «Промислова інвестиційно-інноваційна група» комунального майна у вигляді берегозахисної споруди та конкурсу з цього приводу не проводилося.

Рішенням господарського суду Одеської області від 04.07.2017 р. (суддя Цісельський О. В.) у позові відмовлено (а.с. 142-153).

Рішення мотивоване тим, що в оспорюваному договорі відсутні такі істотні умови договору оренди, як орендна плата з урахуванням її індексації, порядок використання амортизаційних відрахувань, забезпечення виконання зобов'язань неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо, обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки майна, які б дозволили суду встановити, що між сторонами вчинено саме договір оренди комунального майна.

Суд також зазначив, що між сторонами не відбулося фактичної передачі об'єкту за договором про співробітництво.

Також, в оскарженому рішенні встановлено, що підпірна стінка, як берегозахисна споруда, яка є об'єктом оспорюваного договору про співробітництво, є гідротехнічною спорудою, а тому на підставі ч.2 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" взагалі не може бути об'єктом договору оренди комунального майна.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.07.2017 р. в тексті мотивувальної частини рішення господарського суду Одеської області від 04.07.2017 р. у справі №916/953/17 виправлено допущені описки та вказано читати: "Враховуючи вищенаведене, суд вважає що позовні вимоги прокурора є повністю не законними, не підтвердженими матеріалами справи та такими, що не підлягають задоволенню".

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.07.2017 р. у вступній частині рішення господарського суду Одеської області від 04.07.2017 р. у справі №916/953/17 у предметі позову виправлено допущену описку та вказано читати предмет позову: "про визнання недійсним договору та зобов'язання повернути майно".

Не погодившись з рішенням господарського суду Одеської області від 04.07.2017 р., Заступник прокурора Одеської області звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та позов задовольнити, з тих підстав, що судом не взято до уваги те, що спірний договір є договором оренди комунального майна.

Також, не погодившись зі вказаним судовим рішенням, Одеська міська рада звернулася до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та позов задовольнити, з тих підстав, що спірний договір є удаваним та вчиненим сторонами для приховання договору оренди комунального майна, який укладений всупереч Закону України Про оренду державного та комунального майна .

20.09.2017 р. від ТОВ «Промислова інвестиційно-інноваційна група» надійшли письмові пояснення на скарги, в яких воно просило суд залишити рішення без змін, а скарги - без задоволення.

Представники Прокуратури Одеської області та Одеської міської ради у судовому засіданні підтримали апеляційні скарги та просили їх задовольнити.

Представник Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради просив позов в частині визнання договору недійсним задовольнити, а майно повернути йому, як балансоутримувачу.

Представник ТОВ «Промислова інвестиційно-інноваційна група» просив відмовити у задоволенні апеляційних скарг.

Відповідно до ч.2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередньою судовою інстанцією належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 101 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що розпорядженням Одеської обласної ради від 17.09.1996 р. №62/Р-96 (а.с. 22) передано майно протизсувного управління обласної державної адміністрації до власності Одеської міської ради.

Рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 13.12.1996 р. №552 (а.с. 42-43) прийнято майно Одеського протизсувного управління в комунальну власність міста.

Згідно з листом Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради від 03.02.2017 р. №02/01-10/113 (а.с. 27), берегозахисна споруда у вигляді підпірної стінки, загальною площею 20 погонних метрів, що розміщена в м. Одеса, узбережжя Чорного моря, друга черга протизсувних споруд, між траверсом №9 та №10 в районі 13-ї станції Великого Фонтану, яка є предметом договору про співробітництво та організацію взаємовідносин №03/с-15 від 15.05.2015 р., знаходиться на балансі управління (основні засоби) та є комунальною власністю територіальної громади міста ОСОБА_5.

15.05.2015 р. між Управлінням інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради і ТОВ "Промислова інвестиційно-інноваційна група" укладений договір про співробітництво та організацію взаємовідносин №03/с-15 (а.с. 28-32), відповідно до п.1.1. якого сторони зобов'язуються шляхом об'єднання зусиль спільно діяти з метою створення умов для розвитку курортно-рекреаційної структури на узбережжі Чорного моря в м. Одеса і для підтримання берегозахисної споруди у належному технічному стані.

Відповідно до п.1.2 договору, для реалізації спільного проекту задіється берегозахисна споруда у вигляді підпірної стінки, загальною площею 20 погонних метрів квадратних, що розміщена в м. Одеса, узбережжя Чорного моря, друга черга протизсувних споруд, між траверсом №9 та №10 в районі 13-ї станції Великого Фонтану, згідно схеми, що є невід'ємною частиною договору (Додаток №1).

Відповідно до п.1.3 договору, ТОВ "Промислова інвестиційно-інноваційна група" бере на себе зобов'язання виконувати за власний рахунок на безповоротній основі поточний ремонт, реконструкцію та/або капітальний ремонт берегозахисної споруди: підпірна стінка, загальною площею 20 погонних метрів.

Згідно з п.1.4., ТОВ "Промислова інвестиційно-інноваційна група" має право надавати послуги платного сервісу, відповідно до Правил устаткування та обслуговування пляжів м. Одеси.

Згідно з п.1.5. договору, берегозахисна споруда є власністю територіальної громади міста ОСОБА_5, а ТОВ "Промислова інвестиційно-інноваційна група" надається право користування нею виключно для реалізації вищезазначених цілей та згідно умов даного договору.

Відповідно до п.1.6. договору, право власності на берегозахисну споруду у повному обсязі залишається у територіальної громади міста ОСОБА_5, умови даного договору не передбачають виникнення у ТОВ "Промислова інвестиційно-інноваційна група" повного або часткового права власності на берегозахисні споруди, зазначені у п.1.2. даного договору.

Згідно з п.2.1 договору, для досягнення цілей, вказаних у розділі 1 договору, Управління забезпечує: технічними даними, які визначені відповідними технічними документами (п.2.1.1); технічною інформацією необхідною для проведення обстеження берегозахисної споруди, підготовки та проведення поточного та капітального ремонту та/або реконструкції, вимогам до експлуатації (п.2.1.2); розробку технічних умов (технічного завдання) для проведення капітального ремонту та/або реконструкції берегозахисної споруди (п.2.1.3); допомогу в погодженні та затвердженні у встановленому порядку проектної документації з поточного та/або капітального ремонту та/або реконструкції берегозахисної споруди (п.2.1.4); надає ТОВ "Промислова інвестиційно-інноваційна група" рекомендації щодо покращення берегозахисних функцій споруд, надає методологічну допомогу (п.2.1.5).

Відповідно до п.2.2 договору, Управління має право: контролювати наявність, стан, напрями та ефективність використання, хід виконання робіт з поточного ремонту, а також з реконструкції та/або капітального ремонту берегозахисної споруди, задіяної згідно розділу 1 цього договору (п.2.2.1); вступати з ініціативою щодо внесення змін до цього договору або його розірвання у разі погіршення стану берегозахисної споруди внаслідок невиконання або неналежного виконання умов цього договору (п.2.2.2); вимагати дострокового розірвання договору у разі: систематичного ухилення ТОВ "Промислова інвестиційно-інноваційна група" від виконання приписів Управління, невиконання умов цього договору, систематичного порушення ТОВ "Промислова інвестиційно-інноваційна група" Правил устаткування та експлуатації пляжів міста ОСОБА_5, невикористання берегозахисної споруди або використання не за цільовим призначенням (п.2.2.3.).

Згідно з п.2.3. договору, для досягнення цілей, вказаних в розділі 1 договору, ТОВ "Промислова інвестиційно-інноваційна група" зобов'язане: за власні кошти, силами спеціалізованої організації, провести обстеження технічного стану аварійної берегозахисної споруди та надати відповідні висновки Управлінню до 01.07.2015 р. (п.2.3.1); за результатами обстеження берегозахисної споруди та висновків спеціалістів замовити за власний рахунок у відповідної ліцензованої організації проектну документацію з капітального ремонту та/або реконструкції берегозахисної споруди і погодити її з Управлінням у встановленому порядку до 01.09.2015 р. (п.2.3.2); до 01.07.2015 р. за власні кошти скласти графік виконання робіт та погодити його з Управлінням; після його погодження, до 01.12.2015 р. за власні кошти здійснити відповідні ремонтні роботи у строк, встановлений даним графіком; даний графік є невід'ємною частиною договору (Додаток №2) (п.2.3.3); виключно за погодженням з Управлінням виконати роботи з поточного ремонту, реконструкції та/або капітального ремонту берегозахисної споруди, відповідно до графіку виконання робіт, який складається ТОВ "Промислова інвестиційно-інноваційна група" та узгоджується сторонами і є невід'ємною частиною договору (Додаток № 2) (п.2.3.4); у подальшому, виключно за погодженням з Управлінням, своєчасно здійснювати за власний рахунок поточний ремонт, та/або капітальний ремонт берегозахисної споруди, а також у терміни і в обсягах зазначених приписами Управління, ремонтно-відновлювальні і профілактичні роботи з метою підтримки берегозахисної функції споруди; ця умова договору не розглядається як дозвіл на здійснення поліпшень берегозахисних споруд (п.2.3.5); у разі, якщо ТОВ "Промислова інвестиційно-інноваційна група" подає заяву на погодження Управлінням здійснення невід'ємних поліпшень берегозахисної споруди, він зобов'язаний надати експертний висновок та проектно-кошторисну документацію на здійснення невід'ємних поліпшень; здійснення невід'ємних від берегозахисних споруд поліпшень оформлюється додатковим договором (п.2.3.6); забезпечити Управлінню доступ на берегозахисну споруду з метою перевірки їх стану і відповідності напряму використання за цільовим призначенням, згідно умов даного договору (п.2.3.7); дотримуватись вимог законодавства, будівельних норм, рішень органів місцевого самоврядування щодо використання берегозахисної споруди та пляжів, уникати дій, які можуть шкідливо вплинути на їх протизсувні властивості, що включає будівництво будь-яких капітальних об'єктів; не здійснювати на берегозахисній споруді будівництво, реконструкцію або будь-які будівельні роботи, у т.ч. і підготовчі, без узгодження даних дій з Управлінням та до моменту одержання й передачі Управлінню повністю оформленої та узгодженої дозвільної документації на дані види робіт (п.2.3.8); протягом місяця після укладання цього договору укласти договори страхування майна - берегозахисної споруди на суму не менше, ніж його балансова вартість, на користь Управління, яке несе ризик випадкової загибелі чи пошкодження берегозахисної споруди та обов'язкового страхування відповідальності перед третіми особами на випадок спричинення збитків у результаті власної діяльності у порядку, визначеному законодавством, і надати Управлінню копії страхових полісів і платіжних доручень; постійно поновлювати договори страхування таким чином, щоб увесь строк дії договору майно (берегозахисна споруда) та відповідальність були застраховані та своєчасно інформувати Управління з наданням відповідної документації (п.2.3.9.); після створення пляжу в світлий час доби нести відповідальність за безпеку життя і здоров'я відпочиваючих та інших осіб, які перебувають на території берегозахисної споруди, згідно із законодавством (п.2.3.10.); у разі зміни рахунку, назви підприємства, телефону, юридичної адреси повідомляти про це Управління у тижневий строк (п.2.3.11.).

Відповідно до п.2.4 договору, ТОВ "Промислова інвестиційно-інноваційна група" має право: користуватися берегозахисною спорудою та надавати послуги оздоровчо-пляжного сервісу, відповідно до Правил устаткування та експлуатації пляжів міста ОСОБА_5, затверджених Одеською міською радою, у тому числі надання послуг літнього кафе, протягом строку, на який він укладений (п.2.4.1); достроково припинити дію договору, письмово попередивши про це Управління за два місяця (п.2.4.2); одержувати від Управління наявну в нього технічну, проектну-кошторисну документацію для виконання робіт із ремонту берегозахисної споруди, згідно заходів, розроблених Управлінням на поточний рік (п.2.4.3).

Згідно з п.6.1. договору, договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін.

Відповідно до п.6.2. договору, його укладено строком на 10 років та він є чинним до 15.05.2025 р., у разі не припинення його дії в достроковому порядку, передбаченому п.2.2.3. даного договору.

Згідно з п.6.3. договору, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов даного договору за два місяці до закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно з п.6.7., чинність цього договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; достроково за взаємною згодою сторін, за рішенням суду або відповідно до п.2.2.3 цього договору; банкрутства ТОВ "Промислова інвестиційно-інноваційна група"; ліквідації Управління або ТОВ "Промислова інвестиційно-інноваційна група".

Згідно з актом контролю використання берегозахисної споруди у вигляді підпірної стінки, між траверсом №9 та №10 другої черги ПЗС від 30.05.2017 р. (а.с. 116), який складений представниками Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради, при обстежені вказаної берегозахисної споруди встановлено: берегозахисна споруда у вигляді підпірної стінки між траверсом №9 та №10 другої черги ПЗС - є предметом договору про співробітництво та організацію взаємовідносин № 03/с-15 від 15.05.2015 р.; на берегозахисній споруді у вигляді підпірної стінки між траверсом №9 та №10 другої черги ПЗС - встановлено балкон у вигляді майданчику літнього кафе.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч.1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК.

Згідно зі ст. 179 ГК України, майново - господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно зі ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно зі ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.2 ст. 67 ГК України, підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Згідно зі ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно зі ст. 235 ЦК України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Для вчинення удаваного правочину необхідна спільна мета двох сторін приховати інший правочин, який бажають вчинити обидві сторони та настання відповідних результатів.

Таким чином, обов'язковою ознакою удаваного правочину є фактичне встановлення між сторонами правочину інших правовідносин ніж ті, щодо яких його було оформлено.

Відповідно до п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 р. № 9, за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини.

На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі ст. 235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин.

Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Оскільки при вчиненні удаваного правочину настання його мети приховати інший правочин бажають досягти обидві сторони, то до відносин цих сторін застосовуються правила того правочину, якому відповідала внутрішня воля сторін і який вони насправді вчинили.

До удаваних правочинів наслідки недійсності, передбачені статтею 216 ЦК, можуть застосовуватися тільки у випадку, коли правочин, який сторони насправді вчинили, є нікчемним або суд визнає його недійсним як оспорюваний.

Аналізуючи предмет спірного договору співробітництва та організації взаємовідносин №03/с-15 від 15.05.2015 р., суд апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду Одеської області, що останній, з огляду на зміст правовідносин, є змішаним та за своєю правовою природою відповідає зобов'язальним правовідносинам, що виникають з договорів підряду (виконання робіт з поточного та/або капітального ремонту берегозахісної споруди), та договорів про спільну діяльність (об'єднання коштів та майна з метою досягнення спільної мети створення умов для розвитку курортно-рекреаційної структури на узбережжі Чорного моря в м. Одеса та для підтримання берегозахісної споруди у належному технічному стані).

Згідно з ч.2 ст. 628 ЦК України, сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ч.1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч.1 ст. 1130 ЦК України, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

Згідно зі ст. 1131 ЦК України, договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Як вбачається зі змісту наведеного вище спірного договору, а саме з пункту 1.1., сторонами чітко визначено мету його укладання - спільна діяльність по створенню умов для розвитку курортно-рекреаційної структури на узбережжі Чорного моря в м. Одеса і для підтримання берегозахисної споруди у належному технічному стані.

При цьому, досягнення сторонами мети, зазначеної у п.1.1 договору підтверджується також змістом інших пунктів договору, які визначають права і обов'язки сторін за цим договором, а також завдання і функції Управління.

Згідно з Положенням про Управління, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 28.02.2011 р. № 384-VI, завданням та функціями Управління є забезпечення розробки та реалізації оперативних заходів і довгострокових програм розвитку інженерної інфраструктури узбережжя та ефективного використання території міста і морського узбережжя.

Для цього Управління може залучати на договірних засадах кошти і матеріальні ресурси організацій, підприємств, фізичних осіб-підприємців.

Також вказаним Положенням передбачено, що Управління контролює у межах своїх повноважень діяльність підприємств та організацій усіх форм власності відносно забезпечення належного утримання, ефективної експлуатації території узбережжя та її інженерної інфраструктури, відповідно до вимог чинного законодавства та актів місцевого самоврядування (пункт 2.1.3); виступає замовником всіх робіт, пов'язаних з інженерними мережами, шляховими роботами, водовідведенням та водопостачанням, енергозабезпеченням, будівництвом чи реконструкцією споруд інженерного захисту на території узбережжя (пункт 2.1.4); залучає на договірних засадах кошти і матеріальні ресурси організацій і підприємств, незалежно від форми власності, та суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб, які експлуатують чи використовують берегову зону, для часткової або повної їх участі в реконструкції, ремонтно-поновлювальних роботах на об'єктах берегозахисного комплексу узбережжя (пункт 2.1.5).

Тобто, Управління повинно забезпечити належний технічний стан інженерної інфраструктури узбережжя та його ефективне використання, у тому числі із залученням коштів і матеріальних ресурсів на договірних засадах.

Таким чином, зміст договору про співробітництво відповідає вимогам Цивільного кодексу України, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, що передбачає виконання вимоги дійсності правочину, передбаченої ч.1 ст. 203 вказаного Кодексу.

Відповідно до ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента, та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Вказані обставини свідчать про те, що, уклавши спірний договір, Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради м. Одеса та ТОВ "Промислова інвестиційно-інноваційна група" діяли за вільним волевиявленням, яке відповідало їх внутрішній волі, володіли необхідною цивільною дієздатністю, мали на меті настання реальних правових наслідків та виключно тих прав та обов'язків, які передбачені договором.

Оспорюваний правочин є змішаним договором, однак це не суперечить принципу свободи договору та загальним положенням цивільного законодавства, оскільки за цим договором не відбулося переходу права користування берегозахисною спорудою в порядку оренди, а також фактично вказана споруда не вибувала із володіння власника, що свідчить про недоведеність удаваного характеру оспорюваного правочину.

Разом із тим передача в оренду об'єктів нерухомості, які є державною та комунальною власністю, а також набуття права оренди на такі об'єкти, відносини між орендодавцями та орендарями, порядок укладення відповідного договору та його істотні умови регулюються Законом України „Про оренду державного та комунального майна» .

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» , орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з ч.1 ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» , істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань, нарахування яких передбачено законодавством; відновлення орендованого майна та порядок його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

За приписами ч.1 ст. 284 ГК України, істотними умовами договору оренди є об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації), строк, на який укладається договір оренди, орендна плата з урахуванням її індексації, порядок використання амортизаційних відрахувань, відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що спірний договір не містить всіх вище перелічених істотних умов договору оренди комунального майна.

Крім того, до матеріалів справи не надано доказів здійснення фактичної передачі Управлінням інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради м. Одеса ТОВ "Промислова інвестиційно-інноваційна група" берегозахисної споруди у вигляді підпірної стінки, загальною площею 20 погонних метрів квадратних, що розміщена в м. Одеса, узбережжя Чорного моря, друга черга протизсувних споруд, між траверсом №9 та №10 в районі 13-ї станції Великого Фонтану.

До того ж діючим законодавством України не передбачена можливість оренди берегозахисних споруд.

Згідно з ч.2 ст. 4 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 р. № 2269 (зі змінами та доповненнями), об'єктами оренди не можуть бути, у тому числі, захисні споруди цивільного захисту, а саме: водосховища та водогосподарські канали комплексного призначення, міжгосподарські меліоративні системи, гідротехнічні захисні споруди (крім гідротехнічних споруд рибогосподарської технологічної водойми).

Відповідно до п.4 ст. 1 Закону України «Про морські порти» від 17.05.2012 р. № 4709-VI (зі змінами та доповненнями), гідротехнічні споруди морських портів (гідротехнічні споруди) - інженерно-технічні споруди (портова акваторія, причали, пірси, інші види причальних споруд, моли, дамби, хвилеломи, інші берегозахисні споруди, підводні споруди штучного та природного походження, у тому числі канали, операційні акваторії причалів, якірні стоянки), розташовані в межах території та акваторії морського порту і призначені для забезпечення безпеки мореплавства, маневрування та стоянки суден.

Згідно з п.1.3 Правил безпеки при експлуатації каналів, трубопроводів, інших гідротехнічних споруд у водогосподарських системах, затверджених наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України від 03.04.2012 р. № 661, гідротехнічна споруда - інженерна споруда, призначена для керування водним режимом, використовування водних ресурсів або для запобігання шкідливій дії вод.

Наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 11.01.2010 р. №1 затверджено ДБН В.2.4-3-2010 "Гідротехнічні споруди. Основні положення".

За приписами ДБН В.2.4-3-2010 до основних гідротехнічних споруд відносяться, зокрема, стояни і підпірні стіни, що входять до складу напірного фронту.

До другорядних гідротехнічних споруд відносяться, зокрема, стояни і підпірні стіни, що не входять до складу напірного фронту.

Таким чином, берегозахисна споруда у вигляді підпірної стінки, загальною площею 20 погонних метрів квадратних, що розміщена в м. Одеса, узбережжя Чорного моря, друга черга протизсувних споруд, між траверсом №9 та №10 в районі 13-ї станції Великого Фонтану, - є гідротехнічною берегозахисною спорудою, яка взагалі не може бути об'єктом договору оренди.

Зазначене вище, спростовує доводи прокурора про те, що, уклавши спірний договір, його сторони мали на меті приховати відносини оренди комунального майна, оскільки аналіз умов спірного договору свідчить про укладення змішаного договору, який містить елементи договору про спільну діяльність, згідно положень ст.ст. 1130,1131 ЦК України та договору підряду, що відповідає загальним засадам цивільного законодавства, передбаченим ст. 6 ЦК України, а також свідчить про відсутність в ньому умов, притаманних правовідносинам оренди комунального майна.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з місцевим господарським судом щодо того, що вимоги прокурора про визнання недійсним договору оренди комунального майна, укладеного 15.05.2015 р. між Управлінням інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради та ТОВ "Промислова інвестиційно-інноваційна група" шляхом підписання сторонами удаваного правочину - договору про співробітництво та організацію взаємовідносин від 15.05.2015 р. №03/с-15 є необґрунтованими.

Таким чином, не можуть бути й задоволені вимоги щодо зобов'язання ТОВ "Промислова інвестиційно-інноваційна група" повернути на користь Одеської міської ради комунальне майно.

Отже, твердження апелянтів щодо того, що судом першої інстанції під час прийняття оскаржуваного судового рішення в неповному обсязі було досліджено всі фактичні обставини справи, які суттєве значення мали для вирішення справи по суті, колегією суддів апеляційної інстанції до уваги не приймаються, оскільки з матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції в повному обсязі було досліджено всі фактичні обставини справи та цілком обґрунтовано було прийнято рішення щодо відмови у задоволенні позовних вимог.

З огляду на викладене, судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що оскаржуване рішення суду прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак підстави для його зміни або скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 77, 85, 99, 101-105 ГПК України,

колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Одеської області від 04.07.2017 р. зі справи №916/953/17 залишити без змін, а апеляційні скарги Заступника прокурора Одеської області та Одеської міської ради - без задоволення.

Постанова, відповідно до вимог ст. 105 ГПК України, набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено та підписано 27.11.2017 р.

Головуючий суддя: Жеков В. І.

Судді: Лашин В. В.

ОСОБА_7