Постанова

від 17.04.2018 по справі 916/953/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 916/953/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В.Г.,

суддів: Катеринчук Л.Й., Погребняка В.Я.

за участю секретаря судового засідання - Анісімової М.О.;

учасники справи:

позивач - Заступник прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради,

представник Одеської міської ради - Асташенкова О.І.

представник Генеральної прокуратури України - Савицька О.В.

відповідач 1 - Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради,

відповідач 2 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислова інвестиційно-інноваційна група",

розглянувши касаційні скарги Заступника прокурора Одеської області та Одеської міської ради,

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.11.2017

у складі колегії суддів: Жекова В.І. (головуючий), Лашина В.В., Богатиря К.В.

та на рішення Господарського суду Одеської області від 04.07.2017

у складі судді Цісельського О.В.

у справі за позовом Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради

до Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради та Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислова інвестиційно-інноваційна група"

про визнання недійсним договору та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ

Обставини справи встановлені судами першої та апеляційної інстанції

1. 15.05.2015 між Управлінням інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради (далі - Управління) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислова інвестиційно-інноваційна група" (далі - ТОВ "Промислова інвестиційно-інноваційна група") укладений Договір про співробітництво та організацію взаємовідносин № 03/с-15 (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1. якого сторони зобов'язуються шляхом об'єднання зусиль спільно діяти з метою створення умов для розвитку курортно-рекреаційної структури на узбережжі Чорного моря в м. Одеса і для підтримання берегозахисної споруди у належному технічному стані.

2. Відповідно до пункту 1.2 Договору, для реалізації спільного проекту задіюється берегозахисна споруда у вигляді підпірної стінки, загальною площею 20 погонних метрів квадратних, що розміщена в м. Одеса, узбережжя Чорного моря, друга черга протизсувних споруд, між траверсом № 9 та № 10 в районі 13-ї станції Великого Фонтану, згідно схеми, що є невід'ємною частиною договору (Додаток №1).

3. Відповідно до пункту 1.3 договору ТОВ "Промислова інвестиційно-інноваційна група" бере на себе зобов'язання виконувати за власний рахунок на безповоротній основі поточний ремонт, реконструкцію та/або капітальний ремонт берегозахисної споруди: підпірна стінка, загальною площею 20 погонних метрів.

4. Згідно з пунктом 1.4. Договору ТОВ "Промислова інвестиційно-інноваційна група" має право надавати послуги платного сервісу, відповідно до Правил устаткування та обслуговування пляжів м. Одеси.

5. Згідно з пунктом 1.5. Договору, берегозахисна споруда є власністю територіальної громади міста Одеси, а ТОВ "Промислова інвестиційно-інноваційна група" надається право користування нею виключно для реалізації вищезазначених цілей та згідно умов даного договору.

6. Згідно з листом Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради від 03.02.2017 №02/01-10/113, берегозахисна споруда у вигляді підпірної стінки, загальною площею 20 погонних метрів, що розміщена в м. Одеса, узбережжя Чорного моря, друга черга протизсувних споруд, між траверсом №9 та №10 в районі 13-ї станції Великого Фонтану, яка є предметом договору про співробітництво та організацію взаємовідносин №03/с-15 від 15.05.2015, знаходиться на балансі управління (основні засоби) та є комунальною власністю територіальної громади міста Одеси.

7. Згідно з актом контролю використання спірної берегозахисної споруди від 30.05.2017, який складений представниками Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради, при обстежені вказаної берегозахисної споруди встановлено, що вона є предметом договору про співробітництво та організацію взаємовідносин № 03/с-15 від 15.05.2015 та на берегозахисній споруді встановлено балкон у вигляді майданчику літнього кафе.

Обґрунтування позовних вимог

8. 20.04.2017 Заступник прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради та ТОВ "Промислова інвестиційно-інноваційна група", в якому просив визнати недійсним договір оренди комунального майна берегозахисної споруди у вигляді підпірної стінки, загальною площею 20 погонних метрів квадратних, що розміщена в м. Одеса, узбережжя Чорного моря, друга черга протизсувних споруд, між траверсом № 9 та № 10 в районі 13-ї станції Великого Фонтану, укладений 15.05.2015 між Управлінням інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради та ТОВ "Промислова інвестиційно-інноваційна група" шляхом підписання сторонами удаваного правочину - договору про співробітництво та організацію взаємовідносин від 15.05.2015 №03/с-15; зобов'язати ТОВ "Промислова інвестиційно-інноваційна група" повернути на користь Одеської міської ради комунальне майно берегозахисну споруду у вигляді підпірної стінки, загальною площею 20 погонних метрів квадратних, що розміщена в м. Одеса, узбережжя Чорного моря, друга черга протизсувних споруд, між траверсом № 9 та № 10 в районі 13-ї станції Великого Фонтану.

9. Позовні вимоги мотивовані тим, що спірний договір, укладений між відповідачами, є удаваним та вчинений його сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, а саме - договору оренди комунального майна, про що свідчать умови оспорюваного договору, які не відповідають вимогам статті 1130 Цивільного кодексу України, а навпаки, є істотними умовами договору оренди. Тому правовідносини, що виникли між сторонами мають регулюватися Законом України "Про місцеве самоврядування" та Законом України "Про оренду державного та комунального майна". Прокурор зазначає, що договір оренди комунального майна, укладений між відповідачами, порушує вимоги Закону України "Про оренду державного та комунального майна", оскільки Одеською міською радою не приймалося рішення щодо передачі у користування ТОВ "Промислова інвестиційно-інноваційна група" комунального майна у вигляді берегозахисної споруди.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

10. 04.07.2017 рішенням Господарського суду Одеської області в позові відмовлено. Рішення мотивоване тим, що в оспорюваному договорі відсутні такі істотні умови договору оренди, які б дозволили суду встановити, що між сторонами вчинено саме договір оренди комунального майна. Суд також зазначив, що між сторонами не відбулося фактичної передачі об'єкту за договором про співробітництво. Крім того суд вказав, що підпірна стінка, як берегозахисна споруда, яка є об'єктом оспорюваного договору про співробітництво, є гідротехнічною спорудою, а тому на підставі частини другої статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" взагалі не може бути об'єктом договору оренди комунального майна.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

11. 27.11.2017 постановою Одеського апеляційного господарського суду рішення суду першої інстанції залишено без змін. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про те, що спірний Договір з огляду на зміст правовідносин, є змішаним та за своєю правовою природою відповідає зобов'язальним правовідносинам, що виникають з договорів підряду (виконання робіт з поточного та/або капітального ремонту берегозахисної споруди) та договорів про спільну діяльність (об'єднання коштів та майна з метою досягнення спільної мети створення умов для розвитку курортно-рекреаційної структури на узбережжі Чорного моря в м. Одеса та для підтримання берегозахисної споруди у належному технічному стані).

Короткий зміст вимог касаційних скарг та відзиву

12. 11.12.2017 Заступник прокурора Одеської області подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.11.2017 та рішення Господарського суду Одеської області від 04.07.2017 та прийняти нове рішення про задоволення позову.

13. 13.12.2017 Одеська міська рада подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати прийняті у справі рішення та постанову судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог Заступника прокурора Одеської області.

14. Відзиву на касаційні скарги не надходило.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

15. Звертаючись з касаційними скаргами Заступник прокурора Одеської області та Одеська міська рада мотивують касаційні скарги порушенням судами статей 2, 5, 11, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статті 25, частини 6 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування". Скаржники стверджують, що судами не враховано, що спірний договір фактично є договором оренди комунального майна, укладеним шляхом підписання удаваного правочину - договору про співробітництво та організацію взаємовідносин, вчинений для приховання передачу у користування комунального майна та уникнення зобов'язань щодо внесення плати за користування.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

16. Господарський процесуальний кодекс України (у редакції до 15.12.2017)

16.1. Стаття 33. Обов'язок доказування і подання доказів

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

16.2. Стаття 34. Належність і допустимість доказів

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

16.3. Стаття 43. Оцінка доказів

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

17. Господарський процесуальний кодекс України (в редакції після 15.12.2017)

Стаття 300. Межі розгляду справи судом касаційної інстанції

1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

18. Цивільний кодекс України

18.1. Стаття 203. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

18.2. Стаття 215. Недійсність правочину

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

18.3. Стаття 235. Правові наслідки удаваного правочину

1. Удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

2. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

19. Закон України "Про оренду державного та комунального майна"

19.1. Стаття 2. Оренда

1. Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

2. Державну політику у сфері оренди здійснюють:

органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності.

19.2.Стаття 9. Порядок укладення договору оренди

1. Фізичні та юридичні особи, які бажають укласти договір оренди, направляють заяву, проект договору оренди, а також інші документи згідно з переліком, що визначається Фондом державного майна України (далі - матеріали), відповідному орендодавцеві, зазначеному у статті 5 цього Закону.

Орендодавець відмовляє в укладенні договору оренди в разі, якщо:

орган, уповноважений управляти майном, не дає згоди на укладення договору оренди;

19.3. Стаття 10. Істотні умови договору оренди

1. Істотними умовами договору оренди є:

об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації);

термін, на який укладається договір оренди;

орендна плата з урахуванням її індексації;

порядок використання амортизаційних відрахувань, якщо їх нарахування передбачено законодавством;

відновлення орендованого майна та умови його повернення;

виконання зобов'язань;

забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо;

порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди;

відповідальність сторін;

страхування орендарем взятого ним в оренду майна;

обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

19.4.Стаття 11. Оцінка об'єкта оренди

Оцінка об'єкта оренди здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Оцінка об'єкта оренди передує укладенню договору оренди. У разі якщо на момент продовження дії договору оренди остання оцінка об'єкта оренди була зроблена більш як три роки тому, для продовження (поновлення) договору оренди провадиться оцінка об'єкта оренди.

20. Закон України "Про місцеве самоврядування"

20.1.Стаття 16. Організаційно-правова, матеріальна і фінансова основи місцевого самоврядування

5. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

20.2.Стаття 60. Право комунальної власності

5. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи

і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

А. Щодо суті касаційної скарги

21. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

22. Судами встановлено, що між відповідачами у справі виникли правовідносини, на підставі укладеного договору, предметом якого є берегозахисна споруда, яка знаходиться на балансі Управління та є комунальною власністю територіальної громади міста Одеси. Судами також встановлено, що на підставі акту контролю використання спірної берегозахисної споруди від 30.05.2017 на берегозахисній споруді встановлено балкон у вигляді майданчику літнього кафе. Таким чином ТОВ "Промислова інвестиційно-інноваційна група" фактично отримало право користування берегозахисною спорудою для здійснення підприємницької діяльності.

23. Однак, суди першої та апеляційної інстанцій, встановивши обставини справи не врахували, що за спірним договором про співробітництво та організацію взаємовідносин, Управління фактично передало ТОВ "Промислова інвестиційно-інноваційна група" в користування об'єкт комунальної власності, не врахувавши, що відповідно до положень Закону України "Про місцеве самоврядування" та Закону України "Про оренду державного та комунального майна" така правомочність належить власнику майна - територіальній громаді, від імені та в інтересах якої діє Одеська міська рада. Разом з тим Одеською міською радою рішення про передачу ТОВ "Промислова інвестиційно-інноваційна група" в оренду комунального майна не приймалося та відповідні повноваження не делегувалися Управлінню, що також свідчить про відсутність волі власника на укладення спірного договору. Таким чином, спірний договір, відповідно до положень частини першої статті 235 Цивільного кодексу України, є удаваним правочином, укладеним з метою приховання дійсного правочину між сторонами, а саме - договору оренди комунального майна. Положення статей 9, 10, 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлюють порядок укладення договору оренди комунального майна, який сторонами у даному випадку дотримано не було, зокрема - відсутнє рішення органу місцевого самоврядування на укладення договору оренди, оцінка об'єкту оренди не проводилася. Крім того, відповідно до положень частини другої статті 4 зазначеного Закону гідротехнічні захисні споруди не можуть бути об'єктами оренди. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість доводів касаційних скарг про те, що суди першої та апеляційної інстанцій невірно встановили правову природу спірного правочину та помилково встановили його відповідність нормам закону.

24. Враховуючи те, що спірний договір не відповідає встановленим законодавством вимогам, Суд дійшов висновків про наявність підстав для визнання його недійсним відповідно до статей 203, 215 Цивільного кодексу України, з огляду на що, позовні вимоги Заступника прокурора Одеської області в цій частині підлягають задоволенню.

25. Звертаючись із позовом Заступник прокурора також просив суд зобов'язати ТОВ "Промислова інвестиційно-інноваційна група" повернути на користь Одеської міської ради комунальне майно - берегозахисну споруду у вигляді підпірної стінки. Оскільки судами позивачу було відмовлено в задоволенні вимог в частині визнання договору недійсним, зазначена позовна вимога про зобов'язання повернути майно судами попередніх інстанцій не розглядалася. Верховний Суд, в силу положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, не наділений повноваженнями з'ясовувати дійсні обставини справи, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а тому справа в цій частині підлягає передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

26. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновків про те, що касаційні скарги Одеської міської ради та Заступника прокурора Одеської області підлягають частковому задоволенню, а рішення та постанова у справі підлягають скасуванню.

27. В частині позовних вимог Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради про визнання недійсним договору Верховний Суд вважає за необхідне застосувати повноваження, передбачені статтею 311 Господарського процесуального кодексу України та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.

28. В частині позовної вимоги про зобов'язання повернути майно справа підлягає передачі на новий розгляд до суду першої інстанції, відповідно до частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України. При новому розгляді даної справи суду необхідно врахувати вищевикладене, повно та всебічно дослідити і надати правову оцінку всім зібраним у справі доказам у сукупності, з'ясувати правові підстави заявлених позовних вимог та розглянути справу у вказаній частині з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 300, 301, 310, 311, 315, 316 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Заступника прокурора Одеської області задовольнити частково.

2. Касаційну скаргу Одеської міської ради задовольнити частково.

3. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.11.2017 та рішення Господарського суду Одеської області від 04.07.2017 у справі № 916/953/17 скасувати.

4. В частині позовних вимог про визнання недійсним договору про співробітництво та організацію взаємовідносин № 03/с-15 від 15.05.2015 прийняти нове рішення, яким позов Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова інвестиційно-інноваційна група" задовольнити.

5. Визнати недійсним договір про співробітництво та організацію взаємовідносин № 03/с-15 від 15.05.2015, укладений між Управлінням інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислова інвестиційно-інноваційна група".

6. У частині позовних вимог про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова інвестиційно-інноваційна група" повернути на користь Одеської міської ради комунальне майно справу передати на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

7. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді Л. Катеринчук

В. Погребняк