22/204-06-4088
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"01" серпня 2006 р. Справа № 22/204-06-4088
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого судді: Мирошниченко М. А.,
Суддів: Бєляновського В. В., Шевченко В. В.,
(згідно розпорядження Голови Одеського апеляційного господарського суду Балуха В. С. №63 від 04.07.2006 р., склад колегії суддів змінений з колегії суддів у складі суддів: Разюк Г. П., Петрова М. С. та Колоколова С. І. на колегію суддів у складі суддів: Мирошниченко М. А., Бєляновського В.В. та Шевченко В.В.),
при секретарі - Волощук О.О.,
за участю представників:
від позивача –АППБ „Аваль” –Безверхий А.М.,
від відповідача ТОВ „Вікторія” –Константинов Г.І.,
від відповідача СВК „Агрофірма Трояни” –Мінжирян П.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одеса апеляційну скаргу СВК „Агрофірма Трояни”
на рішення господарського суду Одеської області від 13.06.2006 р.
у справі №22/204-06-4088
за позовом Акціонерного поштово-пенсійного банку „Аваль” в особі Одеської обласної філії АППБ „Аваль” (м. Одеса)
до ТОВ „Вікторія” (с. Нові Трояни Болградського району Одеської області) та Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Агрофірма Трояни” (с. Нові Трояни Болградського району Одеської області)
про визнання недійсною угоди купівлі-продажу та зобов'язання повернути отриману техніку,
ВСТАНОВИЛА:
21.04.2006 р. (вх. № 4768) Акціонерним поштово-пенсійним банком „Аваль” в особі Одеської обласної філії АППБ „Аваль” (далі - Позивач) у господарському суді Одеської області пред'явлено позов до ТОВ „Вікторія” (далі - Відповідач - 1) та Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Агрофірма Трояни” (далі - Відповідач - 2) про визнання недійсним акту купівлі - продажу та зобов'язання Відповідача - 2 відшкодувати йому (позивачу) вартість незаконно отриманої техніки у розмірі 226 502,75 грн.. Позивач також просив стягнути з відповідачів понесені ним судові витрати (а.с. 2-5).
В процесі розгляду справи, а саме, 13.06.2006р. (вх. №12435), позивач уточнив свої вимоги і просив суд визнати недійсною угоду купівлі-продажу заставленої техніки у кількості 27 штук, укладену між Відповідачем-1 та Відповідачем-2, та зобов'язати Відповідача-2 повернути Відповідачу-1 незаконно отриману за цією угодою техніку, яка перебуває у нього (позивача) в заставі. Позивач також просив стягнути з відповідачів 3365,02 грн. витрат по сплаті держмита та 118,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу (а.с. 71-73).
Свої вимоги, з посиланням на норми матеріального права, позивач мотивував наступним.
24.12.2002р. між Позивачем та Відповідачем-1 було укладено кредитний договір №010/03-1/411 на отримання Відповідачем-1 кредиту у розмірі 250 000 грн. зі строком його погашення до 24.12.2003р. та зі сплатою 20% за користування кредитом. У подальшому за згодою сторін цього договору, додатковими угодами розмір кредиту було збільшено до 800 000 грн. зі строком погашення до 02.10.2004р.. З метою забезпечення виконання Відповідачем-1 умов вищевказаного договору Позивач та Відповідач-1 11.02.2003р. уклали договір застави сільськогосподарської техніки у кількості 40 одиниць (трактори - 24 одиниці, комбайни - 16 одиниць) загальною вартістю 944 425,00 грн.. Оскільки Відповідач не розрахувався за договором кредиту (загальна сума боргу складає 726 865,10 грн.), то на підставі виконавчого напису нотаріуса, було відкрито виконавче провадження про звернення стягнення на вищезазначене заставлене майно і здійснено його опис та оцінку, а також накладено на нього арешт. При цьому, це майно було оцінено на загальну суму 750 088,58 грн.. Як далі зазначає у позові Позивач, 09.12.2005р. йому стало відомо, що вищезазначене заставлене майно у кількості 27 одиниць було самостійно без погодження з ним реалізовано Відповідачем - 1 Відповідачу - 2, що підтверджується довідкою ТОВ „ Дружба” та копіями технічних паспортів. При цьому, зазначене майно оцінювалось у сумі 356 202,75 грн., а йому надійшло від цієї реалізації лише 129 700,00 грн., тобто спричинено збитки на суму 226 502,75 грн..
Враховуючи викладене, позивач вважає, що цією угодою порушено його права, умови договору застави та приписи чинного законодавства, а тому просив визнати цю угоду недійсною та зобов'язати Відповідача - 2 повернути відповідачу - 1 отримане за нею майно.
Відповідачі участі у розгляді справи у суді першої інстанції не приймали.
Рішенням господарського суду Одеської області від 13.06.2006р. (суддя Торчинська Л.О.) вищезазначений позов задоволено. Суд визнав угоду купівлі - продажу заставленої техніки між Відповідачем - 1 та Відповідачем - 2 недійсною та зобов'язав Відповідача - 2 повернути Відповідачу - 1 отриману за цією угодою техніку. Суд також стягнув з відповідачів на користь Позивача 1297,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу (а.с. 75-76). В обґрунтування свого висновку, суд послався на те, що відповідачі, уклавши угоду, порушили права позивача як заставоутримувача та приписи чинного законодавства. В підтвердження того, що зазначена позивачем угода мала місце суд послався на наявні у матеріалах справи довідку ТОВ „ Дружба”, в якій зазначено, що техніку було реалізовано Відповідачем - 1 Відповідачу - 2 та копії технічних паспортів, з яких вбачається, що техніка зареєстрована за Відповідачем-2.
Не погоджуючись із вищезазначеним судовим рішенням, 23.06.2006 р. (вх. №2311) Відповідач-2 звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати це рішення і прийняти нове, яким відмовити у позові. Свою позицію він обґрунтовував тим, що будь-яких угод щодо придбання зазначеної техніки він з Відповідачем-2 не укладав, а придбав її у ТОВ „Ізотов” на підставі договору купівлі-продажу від 03.09.2004р. і цей договір рішенням господарського суду Одеської області від 09.12.2005р. визнано дійсним.
Розгляд апеляційної скарги було призначено на 01.08.2006р., про що сторони, відповідно до приписів ст.98 ГПК України, були повідомлені належним чином.
У письмовому відзиві на скаргу Позивач просив суд залишити її без задоволення, а судове рішення - без змін, оскільки воно відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам.
За клопотанням представників сторін фіксування судового засідання здійснювалось без використовування технічних засобів.
Судова колегія задовольнила клопотання представників відповідачів про залучення до матеріалів справи додаткових доказів (договорів та накладних), оскільки вони не приймали участі у розгляді справи і не мали можливості надати ці докази суду першої інстанції.
Представник скаржника Відповідача - 2 в усних поясненнях наданих апеляційному суду підтримав свою скаргу і просив її задовольнити на викладених у ній підставах.
Представник позивача в усних поясненнях наданих апеляційному суду просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення без змін.
Представник Відповідача - 1 в усних поясненнях наданих апеляційному суду просив суд задовольнити скаргу Відповідача - 2 на викладених у ній підставах.
За згодою представників сторін, згідно ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.
Заслухавши усні пояснення представників сторін, ознайомившись з доводами апеляційної скарги та запереченням на неї, дослідивши обставини і матеріали справи, в тому числі наявні у них докази та додаткові докази, відповідність викладеним в рішенні висновкам цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.
Задовольняючи позов, місцевий суд дійшов висновку, що Відповідач-1 продав Відповідачу-2 закладене ним (Відповідачем-1) Позивачу майно і ця угода порушує права Позивача та приписи чинного законодавства.
Проте, з таким висновком погодитись не можна, виходячи з такого.
Позивач у позові та уточненні до нього просив визнати недійсною укладену між відповідачами угоду по купівлі –продажу 27 одиниць заставленої техніки. При цьому, він не зазначив у позові, якої саме техніки, тобто її індивідуальної ознаки (вид, марка, модифікація, заводський номер та/або номер двигуна, номер свідоцтва про реєстрацію та інші). Він також не вказав дату складання цієї угоди.
Задовольняючи позов, місцевий суд, у порушення норм ГПК України, не з'ясував цих обставин та визнав недійсною угоду без зазначення виду цього правочину, дати його складання та його предмету. Суд також зобов'язав Відповідача - 2 повернути Відповідачу - 1 техніку, взагалі не вказавши, у порушення ст.84 ГПК України, яку саме і в якій кількості.
Зазначені порушення процесуальних норм, відповідно до ст.104 ГПК України, є самостійною підставою для скасування судового рішення.
Задовольняючи позов, місцевий суд дійшов висновку, що заставлену техніку було реалізовано Відповідачу - 2 саме Відповідачем - 1. Такий висновок місцевий суд зробив з аналізу наявних у матеріалах справи довідки ТОВ „Дружба”, копій свідоцтв на право власності на трактори і комбайни та акту перевірки майна Відповідача-1, з яких, на думку суду, вбачається, що техніку, а саме, трактори та комбайни різних видів та модифікацій у кількості 27 одиниць, було реалізовано Відповідачем-1 Відповідачу-2 , а той, в свою чергу, оформив на неї свідоцтва про право власності.
Однак, зазначені докази не можна вважати належними та достатніми для такого висновку.
Так, по - перше, довідка стороннього підприємства - ТОВ „Дружба” не може бути доказом укладання цієї угоди, оскільки це товариство не наділено повноваженнями підтверджувати факти укладання чи не укладання того чи іншого правочину, який невідомо коли і за яких обставин було укладено. Як би цей правочин укладався за участю цього товариства, в тому числі в якості посередника або комісіонера, то воно повинно було оформити це укладення належним чином, однак, такі докази у матеріалах справи відсутні.
Наявні у матеріалах справи копії свідоцтв про реєстрацію за Відповідачем-2 деякої техніки, яка знаходилась у закладі, підтверджують лише факт, що власником цієї техніки став Відповідач-2, але не підтверджують, що він придбав її саме у Відповідача-1. Крім того, зазначені копії, у порушення ст.36 ГПК України, належним чином не засвідчені.
Акт перевірки майна Відповідача - 1 від 16.11.2005р. також лише підтверджує, що частину техніки, яка раніше належала Відповідачу-1 і знаходилась у заставі, переоформлено на Відповідача-2. Однак, цей акт також не свідчить, що Відповідач-2 придбав цю техніку безпосередньо у Відповідача-1.
З викладеного вбачається, що позивач не довів належними і достатніми доказами, що Відповідач-1 здійснив відчуження закладеної техніки Відповідачу-2 за будь-яким правочином (угодою).
В той же час, з наданого скаржником суду апеляційної інстанції рішення господарського суду Одеської області від 09.12.2005р. у справі №15/287-05-7845 вбачається, що закладене майно, в тому числі зазначене у довідці ТОВ „Дружба”, було відчужено Відповідачем-1 товариству з обмеженою відповідальністю „Ізотов” за договором від 03.09.2004р..
Більш того, з наданих суду апеляційної інстанції додаткових доказів вбачається, що Відповідач-1 за договором б/н від 03.09.2004р. продав ТОВ „Ізотов” заставлену ним (Відповідачем-1) позивачу техніку, а ТОВ „Ізотов” за договором від 03.02.2005р. продав її Відповідачу-2.
Зазначені договори не розірвано і не визнано недійсними у встановленому порядку, тобто вони є чинними і підтверджують набуття цієї техніки Відповідачем-2 від ТОВ „Ізотов”, а не від Відповідача-1.
З викладеного вбачається, що Відповідач-1 не укладав з Відповідачем-2 будь-яких правочинів (угод) по відчуженню (купівлі - продажу) заставленого ним Позивачу майна, тобто зазначені відповідачі не здійснювали між собою дій спрямованих на набуття (встановлення), зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а саме, такими ознаками відповідно до ст.ст. 202 та 626 ЦК України характеризується правочин, в тому числі договір.
Відповідно до ст.215 ЦК України, недійсним може визнаватись правочин укладений з порушенням приписів ст.203 цього Кодексу та в інших випадках передбачених чинним законодавством.
З викладеного вбачається, що визнати недійсним можливо тільки реально укладений правочин (угоду).
Приймаючи до уваги, що судова колегія дійшла висновку, що зазначений у позові Позивачем правочин (угода) між Відповідачем-1 та Відповідачем-2 не укладався (не відбувалась), то відповідно його не можна визнати недійсним, а тому в цій частині позову необхідно відмовити, у зв'язку з безпідставністю та необґрунтованістю цих вимог.
Вимоги Позивача в частині зобов'язання Відповідача-2 повернути Відповідачу-1 техніку також не обґрунтовані, оскільки Відповідач-2 придбав цю техніку не у Відповідача-1, а у ТОВ „Ізотов”, а тому правових підстав для повернення ним цієї техніки Відповідачу-1 немає.
З огляду на викладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення місцевого суду, відповідно до приписів ст.ст. 103 та 104 ГПК України, - скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Оскільки суд задовольняє апеляційну скаргу, з Позивача на користь Відповідача-2, відповідно до ст.49 ГПК України, необхідно стягнути понесені останнім витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 202,203,215,626 ЦК України та ст.ст. 35,49,84,99,101-105 ГПК України, колегія суддів -
ПОСТАНОВИЛА:
1. Апеляційну скаргу СВК „Агрофірма Трояни” - задовольнити.
2. Рішення господарського суду Одеської області від 13.06.2006 р. у справі №22/204-06-4088 - скасувати.
Акціонерному поштово-пенсійному банку „Аваль” в особі Одеської обласної філії АППБ „Аваль” (м. Одеса) у позові до ТОВ „Вікторія” (с. Нові Трояни Болградського району Одеської області) та Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Агрофірма Трояни” (с. Нові Трояни Болградського району Одеської області) про визнання недійсною угоди купівлі - продажу та зобов'язання повернути отриману техніку - відмовити.
3. Стягнути з Акціонерного поштово-пенсійного банку „Аваль” в особі Одеської обласної філії АППБ „Аваль” (м. Одеса, 65000, вул. Садова,10, ідентифікаційний код 23876031) на користь Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Агрофірма Трояни” (с. Нові Трояни Болградського району Одеської області, 68711, Ізмаїльська,30, ідентифікаційний код 33010513) 1133 (одна тисяча сто тридцять три) грн. - витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.
4. Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.
Постанова, згідно ст.105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий: Мирошниченко М. А.
Судді: Бєляновський В. В.
Шевченко В. В.
Суд | Одеський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 01.08.2006 |
Оприлюднено | 03.09.2007 |
Номер документу | 70523 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Одеський апеляційний господарський суд
Мирошниченко М.А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні