Ухвала

від 20.07.2017 по справі 610/1820/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 610/1820/17 Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/790/1206/17 Суддя доповідач ОСОБА_2

Категорія: В порядку КПК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючогосудді - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря - ОСОБА_5 ,

прокурора - ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові матеріали за апеляційною скаргою прокурора відділу Лозівської місцевої прокуратури Харківської області ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Балаклійського районного суду Харківської області від 07 липня 2017 року, якою відмовлено слідчому у задоволенні клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні № 42017221380000055, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України,-

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Балаклійського районного суду Харківської області від 07.07.2017 року відмовлено у задоволенні клопотання слідчого Балаклійського ВП ГУНП в Харківській області про арешт майна.

Судом першої інстанції встановлено, що до Балаклійського відділу Лозівської місцевої прокуратури Харківської області 24.05.2017 з УСБУ в Харківській області надійшло повідомлення про те, що на території Морозівської сільської ради Балаклійського району Харківської області за межами населеного пункту розташована земельна ділянка, кадастровий номер 6320284400:01:000:0521, площею 57,6 га., яка належить комунальному закладу «Балаклійська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-П ступенів Харківської обласної ради» (код ЄДРПОУ 23010082), який розташований за адресою: Харківська область, м. Балаклія, вул. Партизанська, 5, відповідно до державного акта на право постійного користування землею серії І-ХР № 003299 від 2001 року. На даний час комунальний заклад «Балаклійська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів Харківської обласної ради» вказану земельну ділянку не використовує, проте зазначена земельна діялянка на теперішній час використовується невстановленими особами, в комерційних цілях та без будь-яких правовстановлюючих документів на неї, зокрема засіяна насінням соняшника.

В ході проведення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, 16.06.2017 слідчим СВ Балаклійського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_7 проведено огляд місця події, тобто земельної ділянки, з кадастровим № 6320284400:01:000:0521, яка знаходяться на території Морозівської сільської ради Балаклійського району Харківської області, за межами населеного пункту.

Відповідно до вказаного вище протоколу огляду слідчим було встановлено, що вищевказана земельна ділянка використовується невстановленими особами, а саме засіяна насінням соняшника.

16.06.2017 органом досудового розслідування вказана річ (рослини культури - соняшника) була визнана речовим доказом у кримінальному провадженні № 42017221380000055.

Таким чином, слідчий вважає, що необхідність арешту вказаного майна зумовлюється тим, що воно буде відігравати доказову роль у даному кримінальному провадженні. Незастосування цього заходу буде перешкоджати встановленню істини по справі внаслідок того, що вилучене майно може бути відчуженим, спотвореним, чи взагалі знищеним. Також у разі незастосування цього заходу не буде забезпечено подальше успішне проведення судової-почеркознавчої, судової-економічної та інших експертиз.

Надаючи оцінку дослідженим в ході розгляду клопотання доказам, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність умов, передбачених ч. 2 ст. 173 КПК України, а відповідно й наявності беззаперечних обставин, що дають підстави для задоволення клопотання.

З матеріалів досудового розслідування не вбачається, яка вартість самовільно зайнятої земельної ділянки.

Також слідчий в своєму клопотанні не визначив розмір та вартість майна, індивідуальні ознаки (сорт), що не узгоджується з вимогами ст. 171 КПК України та позбавляє можливості визначити порядок виконання ухвали, проведення конкретних дій, направлених на збереження цілісності і вартості даного майна.

Доводи слідчого, що рослини культури соняшника, які засіяні на спірній земельній ділянці зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, є майном, набутим кримінально-противоправним шляхом - необґрунтовані.

Відповідальність за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України передбачена за самовільне зайняття земельної ділянки, яким завдано значної шкоди законному володільцю або власнику.

Предметом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 197-1 КК України земельна ділянка, як об`єкт права власності. Обов`язковою ознакою складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, є завдання значної шкоди її законному володільцю або власнику, однак розмір шкоди в клопотанні також не зазначений. Не визначено в клопотанні і спосіб накладення арешту.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, прокурор відділу Лозівської місцевої прокуратури Харківської області ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Балаклійського районного суду Харківської області від 07.07.2017 року та постановити нову, якою задовольнити клопотання слідчого, погодженого з прокурором, про арешт майна.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт зазначив наступне.

На вказане майно, тобто насіння соняшнику, яке росте на земельній ділянці, що має кадастровий номер 63201284400:01:000:0521 необхідно накласти арешт у зв`язку з тим, що воно відповідає критеріям, передбаченими ч. 2 ст. 167 КПК України, а саме: використане як засоб вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди.

Крім того, необхідність арешту вказаного майна зумовлюється тим, що воно буде відігравати доказову роль у даному кримінальному провадженні, задля повноти проведення досудового розслідування та забезпечення доказової бази у кримінальному провадженні.

Незастосування цього заходу буде перешкоджати встановленню істини по справі внаслідок того, що вилучене майно може бути відчуженим, спотвореним чи взагалі знищеним.

Також, у разі незастосування цього заходу не буде забезпечено подальше успішне проведення експертизи для встановлення розміру матеріальної шкоди завданої самовільним зайняттям земельної ділянки, а також у разі необхідності в подальшому й інших судових експертиз, необхідних для забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування та в наступному судового розгляду в розумні строки вищевказаного кримінального провадження.

На обґрунтування підстав накладення арешту слідчим в клопотанні зазначено, що на зазначене в клопотанні майно, а саме культура соняшника необхідно накласти арешт оскільки воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Вислухавши доповідь судді, пояснення прокурора про підтримку апеляційної скарги, перевіривши представлені матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи із наступного.

Слідчим в клопотанні не було зазначено розмір шкоди, а отже і не доведено співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження.

У відповідності до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно до ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 173 КПК України регламентовано, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2)можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1)можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Надаючи оцінку дослідженим в ході розгляду клопотання доказам, слідчий суддя правомірно дійшов висновку про відсутність умов, передбачених ч. 2 ст. 173 КПК України, а відповідно й наявності беззаперечних обставин, що дають підстави для задоволення клопотання.

З матеріалів досудового розслідування не вбачається, яка вартість самовільно зайнятої земельної ділянки.

Також слідчий в своєму клопотанні не визначив розмір та вартість майна, його індивідуальні ознаки (сорт), що не узгоджується з вимогами ст. 171 КПК України та позбавляє можливості визначити порядок виконання ухвали, проведення конкретних дій, направлених на збереження цілісності і вартості даного майна.

Крім того, у відповідності до ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Доводи слідчого, що рослини культури соняшника, які засіяні на спірній земельній ділянці зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, є майном, набутим кримінально-протиправним шляхом - необґрунтовані.

За таких обставин ухвалу слідчого судді слід вважати такою, що відповідає вимогам ч.1 ст.173 КПК України і підстав для її скасування з мотивів вказаних в апеляційній скарзі апелянта, на думку колегії суддів, немає.

Керуючись ст.ст.392,405,407,419,422,423 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И ЛА:

Апеляційну скаргу прокурора відділу Лозівської місцевої прокуратури Харківської області ОСОБА_6 відхилити.

Ухвалу слідчого судді Балаклійського районного суду Харківської області від 07 липня 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий -

Судді -