Рішення

від 23.11.2017 по справі 474/700/17

ВРАДІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 474/700/17

Провадження №2/474/247/17

РІШЕННЯ

Іменем України

23.11.17 року смт. Врадіївка

Врадіївський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Сокола Ф.Г.

за участю секретаря судового засідання Тодосьєвої А.С.

представника позивача Хараїма А.В.

відповідача ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Врадіївського районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення боргу в сумі 7 085 грн. 53 коп., -

встановив:

08.09.2017р. Врадіївський районний центр зайнятості (далі - позивач) звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач), в якому просить стягнути з останнього незаконно отриману допомогу по безробіттю у сумі 7 085 грн. 53 коп.

Обґрунтовуючи вимоги позивач посилається на те, що 20.05.2016р. відповідач звернувся до позивача із заявою з метою отримання соціальних послуг та реєстрації, як безробітного, у зв'язку з чим цього ж дня йому було надано статус безробітного. 27.05.2017р. відповідачу призначено допомогу по безробіттю, як застрахованій особі з урахуванням страхового стажу на 360 календарних днів та розпочато виплату вказаної допомоги. Відповідач перебував на обліку у центрі зайнятості з 20.05.2016р. по 22.05.2017р. та за цей період йому було нараховано та виплачено допомогу по безробіттю в сумі 27 008 грн. 97 коп. Наприкінці травня поточного року відповідач знову звернувся до позивача з метою постановки на облік та отримання соціальних послуг і під час заповнення заяви про надання (поновлення) статусу безробітного ним було зазначено, що він являється фермером або членом фермерського господарства. При реєстрації відповідач підтвердив той факт, що він є головою Фермерського господарства "Мрія" (далі - ФГ "Мрія"). З метою недопущення порушення законодавства у сфері зайнятості населення позивачем шляхом подання запиту в електронній формі через портал електронних сервісів Міністерства юстиції України було отримано відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, якими дійсно підтверджено, що відповідач з 16.02.2017р. є керівником ФГ "Мрія", тобто з дати, коли перебував на обліку у службі зайнятості та отримував матеріальне забезпечення. Внаслідок чого поверненню підлягає незаконно нарахована та виплачена відповідачу допомога по безробіттю за період з 16.02.2017р. по 21.05.2017р. в сумі 7 085 грн. 53 коп., яку відповідач добровільно не повернув.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві та просив їх задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав повністю, вказуючи на те, що він ніколи не був членом ФГ "Мрія" та жодного відношення до останнього не мав, а лише в кінці травня 2017 року дізнався, що віє є його головою, вказане на думку відповідача підтверджується відсутністю у його трудовій книжці жодних записів про членство чи головування у ФГ "Мрія", а також відсутністю у нього жодного доходу від господарської діяльності фермерського господарства. Відповідач також пояснив, що головою ФГ "Мрія" був його батько, який в січні 2017 року вирішив розпаювати землю належну фермерському господарству та виділити йому 2 га землі, оскільки фермерське господарство ліквідовувалося, у зв'язку з чим 31.01.2017р. був укладений та нотаріально посвідчений договір про спільну часткову власність на земельну ділянку. Відповідач здійснював посів сільськогосподарських культур лише на належній йому земельній ділянці згідно умов вказаного договору. Ліквідацією ФГ "Мрія" займався його брат, який повідомив відповідача, що останнє ліквідовано. На запитання суду відповідач повідомив, що він не ознайомлений з статутом ФГ "Мрія" та ніколи його не бачив, не знає хто є членами фермерського господарства та яким чином він був обраний головою останнього, дій щодо проведення державної реєстрації його головою ФГ "Мрія" не оскаржував. Відповідач також повідомив, що на даний час фермерське господарство не ліквідоване, оскільки державні органи гальмують цей процес.

Крім того, суд відмічає, що як до початку розгляду справи по суті так і під час такого розгляду на запитання та пропозицію суду щодо необхідності подачі та витребування доказів на підтвердження як вимог позовної заяви так і заперечень проти позову зазначених відповідачем в судовому засіданні, від учасників судового розгляду жодних заяв чи клопотань не надходило, при чому останні зазначали, що такої необхідності не має.

Заслухав пояснення представника позивача, відповідача, дослідив письмові докази, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.05.2016р. відповідачу за його заявою від 20.05.2016р. надано статус безробітного та призначена допомога по безробіттю.

Відповідач перебував на обліку, як безробітний з 20.05.2016р. по 22.05.2017р. та за цей час йому було нараховано і виплачено допомогу по безробіттю в сумі 27 008 грн. 97 коп.

Вищевказані обставини підтверджуються заявами відповідача про надання (поновлення) статусу безробітного та про призначення (поновлення) виплати допомоги по безробіттю від 20.05.2017р., персональною карткою відповідача № НОМЕР_2, та додатком № 2 до персональної картки, в якому відображені рішення прийняті позивачем стосовно відповідача, який особисто під підпис ознайомлювався з рішеннями прийнятими відносно нього, довідкою-розрахунком отримання допомоги по безробіттю відповідачу з 20.05.2016р. по 22.05.2017р.

В свою чергу, із заяви відповідача про надання (поновлення) статусу безробітного від 20.05.2017р. слідує, що останній власноручно у відповідних графах заяви відмітив, що не являється членом особистого селянського господарства, фермером або членом фермерського господарства, не навчається на денній (очній) формі навчання, а також, що він ознайомлений з правами та обов'язками зареєстрованого безробітного та відповідальністю за подання недостовірних даних та документів, на підставі яких приймається рішення про надання статусу безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, що визначені Законами України "Про зайнятість населення" та "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Із заяви відповідача про надання (поновлення) статусу безробітного та про призначення (поновлення) виплати допомоги по безробіттю від 20.05.2017р. слідує, що останній ознайомлений з умовами і тривалістю призначення допомоги по безробіттю відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Як вбачається з позовної заяви, та що підтверджується відповідачем, останній наприкінці травня 2017 року звернувся до позивача з метою постановки на облік та отримання соціальних послуг і під час заповнення заяви про надання (поновлення) статусу безробітного ним було зазначено, що він являється фермером або членом фермерського господарства та при реєстрації відповідач підтвердив той факт, що він є головою ФГ "Мрія".

З метою недопущення порушення законодавства у сфері зайнятості населення позивачем було проведено розслідування страхового випадку по відповідачу шляхом подання запиту в електронній формі через портал електронних сервісів Міністерства юстиції України було отримано відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ФГ "Мрія" з яких вбачається, що:

- ідентифікаційний код юридичної особи 20893193;

- засновник (учасник) ОСОБА_2, розмір внеску до статутного фонду (грн.) 100.00;

- кінцевий бенефіціарний власник ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1;

- розмір статутного капіталу (грн.) 100.00;

- види діяльності: Код КВЕД 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); Код КВЕД 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; Код КВЕД 46.31 Оптова торгівля фруктами й овочами;

- органом управління юридичної особи - голова СФГ;

- з 16.02.2017р. керівник - ОСОБА_2;

- з 16.02.2017р. підписант - ОСОБА_2;

- голова комісії з припинення або ліквідатор ОСОБА_2;

- ФГ "Мрія" зареєстроване 20.08.1998р., дата запису 29.12.2004р.;

- з 10.03.2017р. в стані припинення;

-записи про державну реєстрацію припинення юридичної особи, підстави для його внесення відсутні.

При чому слід відмітити, що згідно Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" дані відомості є загальнодоступними і їх отримання не потребує дотримання будь-якої спеціальної процедури (реєстрація, отримання кодів та паролів доступу тощо).

Відповідно до інформації № 212 від 04.09.2017р. Управління агропромислового розвитку Врадіївської районної державної адміністрації щодо посівів сільськогосподарських культур по ФГ "Мрія" (голова - ОСОБА_2) вбачається, що згідно оперативної звітності по ФГ "Мрія" посіви сільськогосподарських культур урожаю 2017 року (овочево-баштанні культури) становлять 9,9 га.

З листа Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДВС у Миколаївській області № 450/10/14-17-12 від 08.11.2017р. слідує, що ФГ "Мрія" (код ЄДРПОУ 20893193, голова - ОСОБА_2) 20.02.2017р. було подано звітну на 2017р. декларацію по єдиному податку четвертої групи, підписану ОСОБА_2, 07.08.2017р. було подано уточнюючу декларацію по єдиному податку четвертої групи на 2017р. у зв'язку з відсутністю земельної ділянки за даним фермерським господарством, підписану ОСОБА_2 ФГ "Мрія" сплатило за за 1 і 2 квартали 2017р. єдиний податок з с/г товаровиробників. Даний платник податку знаходиться в стадії припинення.

При чому слід відмітити, що перебування ФГ "Мрія" в стадії припинення також підтверджується повідомленням державного реєстратора юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про відмову у проведенні державної реєстрації припинення юридичної особи від 13.11.2017р.

Згідно довідки-розрахунку позивача поверненню підлягає незаконно нарахована та виплачена допомога по безробіттю відповідачу з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати забезпечення та надання соціальних послуг за період з 16.02.2017р. по 21.05.2017р., включно, в сумі 7 085 грн. 53 коп., з розрахунку 95 календарних днів, а саме: з 16.02.2017р. по 28.02.2017р. в сумі 961 грн. 30 коп., з 01.03.2017р. по 31.03.2017р. в сумі 2 292 грн. 36 коп., з 01.04.2017р. по 30.04.2017р. в сумі 2 218 грн. 41 коп. та з 01.05.2017р. по 21.05.2017р. в сумі 1 613 грн. 46 коп.

Відповідачем вищевказаний розрахунок належними та допустимими доказами не спростований.

12.07.2017р. позивачем на адресу відповідача направлено рекомендованим листом претензійний лист № 4 від 10.07.2017р. щодо сплати суми боргу у розмірі 7 085 грн. 53 коп., яка незаконно нарахована та виплачена останньому в період перебування на обліку в центрі зайнятості, з проханням добровільно в 15-ти денний термін здійснити повний розрахунок з Фондом загальнообов'язкового державного страхування на випадок безробіття, однак даний претензійний лист повернувся до позивача з причин закінченням терміну зберігання у відділенні поштового зв'язку, що підтверджується фіскальним чеком від 12.07.2017р. та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 5630101013822.

Відповідачем на підтвердження заперечень на позов надано копію договору про спільну часткову власність на земельну ділянку від 31.01.2017р., укладеного між ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4, який 31.01.2017р. посвідчений приватним нотаріусом Врадіївського районного нотаріального округу Миколаївської області Демченко Т.М., зареєстровано в реєстрі за № 71.

Так, згідно вказаного договору його сторони за взаємною згодою даним договором здійснили визначення часток у спільній власності на земельну ділянку, набуту ними у спільну сумісну власність (п. 1).

Відповідно до п.п. 2 та 3 договору, його предметом є земельна ділянка площею 9,9070 га, кадастровий номер НОМЕР_3, розташована за адресою: Миколаївська область, Врадіївський район, Врадіївська селищна рада, яка належить сторонам на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4 виданого Врадіївською райдержадміністрацією Миколаївської області 23.10.2003р., на підставі розпорядження Врадіївської райдержадміністрації від 10.07.2003р. № 368-р, акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 2, виданого на ім'я ОСОБА_4.

З п. 4 договору слідує, що відповідно до розпорядження № 119-р, виданого Врадіївською районною державною адміністрацією Миколаївської області 25.05.2016р., цільове призначення земельної ділянки було змінено з "для ведення фермерського господарства" на "для ведення товарного сільськогосподарського виробництва".

На підставі договору про спільну часткову власність на земельну ділянку від 31.01.2017р. за відповідачем зареєстровано право спільної часткової приватної власності на 2250/10000 земельної ділянки площею 9,907 га, кадастровий номер НОМЕР_3, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

З наданих відповідачем до суду відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників ДВС України про суми виплачених доходів, вбачається, що за період з 01.01.2017р. по 30.06.2017р. відповідач отримував лише соціальні виплати від позивача.

Судом також встановлено, що в трудовій книжці серії НОМЕР_5 оформленої на відповідача відсутні записи щодо членства або головування останнього у ФГ "Мрія" чи в іншому фермерському господарстві.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

У відповідності до ч. 2 ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Пунктами 2, 7 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про зайнятість населення" визначено, що безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

Зайнятість - не заборонена законодавством діяльність осіб, пов'язана із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або іншій формі, а також діяльність членів однієї сім'ї, які здійснюють господарську діяльність або працюють у суб'єктів господарювання, заснованих на їх власності, у тому числі безоплатно.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 43 Закону України "Про зайнятість населення", статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (далі - Закон), страхування на випадок безробіття здійснюється за принципами: надання державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав; обов'язковості страхування на випадок безробіття всіх працюючих на умовах трудового договору (контракту) та на інших підставах, передбачених законодавством про працю, за цивільно-правовим договором, військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби), осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, фізичних осіб - підприємців, а також добровільності такого страхування громадянами України, які працюють за межами України, членами особистого селянського та фермерського господарства, якщо вони не є найманими працівниками; цільового використання коштів страхування на випадок безробіття.

Згідно ч.ч. 1, 3 та 4 ст. 22 Закону, право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості.

Загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років, а для осіб, зазначених у частині другій статті 6 цього Закону та абзаці третьому частини четвертої статті 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", - 180 календарних днів.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 31 Закону визначено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного.

Відповідно до ч.ч. 2 та 3 ст. 36 Закону, застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

У відповідності до ч.ч. 1 та 2 ст. 3 Господарського кодексу України (далі - ГК України), під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Статтею 42 ГК України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

В свою чергу, відповідно до ст. 1 Закону України "Про фермерське господарство", фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Частинами 1 та 2 ст. 3 Закону України "Про фермерське господарство", визначено, що членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім'ї, родичі, які об'єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень Статуту фермерського господарства. Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом).

При створенні фермерського господарства одним із членів сім'ї інші члени сім'ї, а також родичі можуть стати членами цього фермерського господарства після внесення змін до його Статуту.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 4 Закону України "Про фермерське господарство", головою фермерського господарства є його засновник або інша визначена в Статуті особа.

Голова фермерського господарства представляє фермерське господарство перед органами державної влади, підприємствами, установами, організаціями та окремими громадянами чи їх об'єднаннями відповідно до закону.

Голова фермерського господарства укладає від імені господарства угоди та вчиняє інші юридично значимі дії відповідно до законодавства України.

Згідно ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної чи юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Тому, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач отримав допомогу по безробіттю безпідставно, тому є всі законні підстави для стягнення виплаченого забезпечення з відповідача за період з 16.02.2017р. по 21.05.2017р. в сумі 7 085 грн. 53 коп.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на відсутність у його трудовій книжці записів щодо членства чи головування у ФГ "Мрія" як підставу для підтвердження факту відсутності жодного відношення до фермерського господарства та не обізнаність останнього про те, що він є головою фермерського господарства з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 34 Закону України "Про фермерське господарство", члени фермерського господарства і особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом), підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і пенсійному забезпеченню в порядку, встановленому законом.

В свою чергу, п.п. 1.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 28.07.1993р. (далі - Інструкція) визначено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Відповідно до приписів Інструкції внесення відомостей до трудової книжки здійснюється власником або уповноваженим ним органом, які, в свою чергу, несуть також відповідальність за вчасність та правильність внесення відомостей до трудової книжки.

Отже, з огляду на вищевикладене слідує, що відсутність запису в трудовій книжці відповідача про його членство чи головування у ФГ "Мрія" жодним чином не підтверджує факту відсутності відношення до вказаного фермерського господарства, а лише свідчить про те, що відповідач як голова ФГ "Мрія" та його власник не забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо порядку ведення трудових книжок у ФГ "Мрія".

В контексті вказаного слід наголосити на тому, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ФГ "Мрія", яке зареєстроване 20.08.1998р., відповідач не тільки являється головою ФГ "Мрія" з 16.02.2017р., а також є його засновником, кінцевим беніфіціарним власником та вніс сто відсотків до його статного капіталу.

З наданого самим відповідачем договору про спільну часткову власність на земельну ділянку від 31.01.2017р., укладеного між ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4, який 31.01.2017р. посвідчений приватним нотаріусом Врадіївського районного нотаріального округу Миколаївської області Демченко Т.М., зареєстровано в реєстрі за № 71, вбачає що він стосується земельної ділянки, яка належить його сторонам на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4, виданого Врадіївською райдержадміністрацією Миколаївської області 23.10.2003р., на підставі розпорядження Врадіївської райдержадміністрації від 10.07.2003р. № 368-р. Вищевказана земельна ділянка надавалася сторонам договору, в тому числі відповідачу, для ведення фермерського господарства.

Крім того, згідно листа Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДВС у Миколаївській області № 450/10/14-17-12 від 08.11.2017р. слідує, що ФГ "Мрія" (код ЄДРПОУ 20893193, голова - ОСОБА_2) 20.02.2017р. було подано звітну на 2017р. декларацію по єдиному податку четвертої групи, підписану ОСОБА_2

Вищезазначене спростовує твердження відповідача щодо відсутності у нього жодного відношення до ФГ "Мрія" та не обізнаність останнього до кінця травня 2017 року про своє головування у ФГ "Мрія".

Щодо тверджень відповідача про відсутність у нього доходів від ведення фермерського господарства, що підтверджується відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників ДВС України про суми виплачених доходів, суд зазначає, що згідно чинного законодавства фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян з метою отримання прибутку, при чому підприємницька діяльність здійснюється на власний ризик, а тому для віднесення діяльності до підприємницької діяльності, в тому числі фермерського господарства, факт отримання прибутку не має жодного значення.

Крім того, відповідно до приписів ст. 1 Закону України "Про зайнятість населення" для визначення зайнятості береться до уваги саме мета здійснення діяльності - одержання доходу, а не кінцевий результат такої діяльності.

Таким чином, з сукупності вищевикладеного вбачається, що позов є законним, обґрунтованим та підлягає задоволенню, а доводи відповідача щодо заперечення проти позову спростовуються дослідженими під час судового розгляду доказами та не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами наявними в матеріалах справи.

У відповідності до ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

На підставі п. 18 ч. 5 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору.

Згідно ч. 2 ст. 79 ЦПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Так, ч 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2017 року встановлений в розмірі 1 600 грн. 00 коп.

У відповідності до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", ставка судового збору за позовну вимогу майнового характеру, яка подана юридичною особою становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що у еквіваленті становить 1 600 грн. 00 коп.

Таким чином, в силу приписів ст.ст. 79, 88 ЦПК України та ст.ст. 4, 5 Закону України "Про судовий збір", враховуючи те, що судом не встановлено обставин, які свідчать про звільнення відповідача від сплати судового збору, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 600 грн. 00 коп., який визначається станом на час звернення позивача до суду з даним позовом.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 88, 158, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов Врадіївського районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення боргу в сумі 7 085 грн. 53 коп. - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, (ІПН: НОМЕР_1) на користь Врадіївського районного центру зайнятості (ЄДРПОУ: 23618240, р/р 37174008140323, МФО 826013 ГУДКУ в Миколаївській області) борг в сумі 7 085 (сім тисяч вісімдесят п'ять) грн. 53 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через Врадіївський районний суд Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Ф.Г. Сокол