Постанова

від 21.11.2017 по справі 567/915/17

ОСТРОЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 567/915/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2017 року м. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя - Панчук М.В.

секретар - Самолюк А.В.

за участі:

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Цимбалюк О.П.,

представника третьої особи Максютинського М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Острог справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Оженинської сільської ради Острозького району Рівненської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю ЮТ-АГРО , про визнання протиправним та скасування рішення Оженинської сільської ради Острозького району Рівненської області № 100 від 05 квітня 2016 року у частині включення земельної ділянки несільськогосподарського призначення до переліку ділянок, що підлягають продажу,

встановив:

в Острозький районний суд звернувся ОСОБА_1 з позовом до Оженинської сільської ради Острозького району Рівненської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю ЮТ-Агро , про визнання протиправним та скасування рішення Оженинської сільської ради Острозького району Рівненської області № 100 від 05 квітня 2016 року у частині включення земельної ділянки несільськогосподарського призначення до переліку ділянок, що підлягають продажу. Свої вимоги мотивує тим, що дана земельна ділянка, на час звернення до суду, здається в оренду на підставі оплатного договору оренди, що приносить дохід у бюджет територіальної громади та відчуження такої земельної ділянки призведе до позбавлення територіальної громади частини доходу. А її продаж не буде в майбутньому приносити стабільний дохід, в порівняні від здачі останньої в оренду, який використовувався б на поточні витрати територіальної громади села Оженин. Вказує, що дане рішення не є економічно доцільним та обґрунтованим, не відповідає інтересам територіальної громади та завдає шкоди її добробуту. Окрім того, зазначає, що дане рішення винесене поза межами повноважень Оженинської сільської ради і в спосіб, не передбачений законодавством України. Враховуючи зазначене, на думку позивача вказане рішення не відповідає інтересам територіальної громади с.Оженин і порушує його майнові права, як члена такої територіальної громади. З цих підстав просить позов задовольнити.

Представник позивача у відкритому судовому засіданні 04.10.2017р. підтримав позовну заяву та вказав, що на даний час відомо, що є договір оренди даної земельної ділянки, який не розірвано та не припинено в інший спосіб, а відтак, останній продовжує діяти та приносить дохід для територіальної громади. Однак, відповідач вирішив продати земельну ділянку по АДРЕСА_1 та даним позовом позивач просить відповідача пояснити, чому остання вирішила включити вказану земельну ділянку до переліку земель, що підлягають продажу та продати останню. Також вказав, що на даний час відсутні план зонування чи детальний план території, а відтак продаж такої ділянки буде суперечити законодавству України, доки таких планів не буде затверджено. Також вказав, що рішення про продаж вказаної земельної ділянки не приймалось, як і не приймалось рішення про винесення питання про продаж даної земельної ділянки. Однак спірний пункт, яким включено вказану земельну ділянку до переліку земель, що підлягають продажу - це перший крок до її продажу. Разом з тим, позивач не хоче чекати поки дана земельна ділянка буде продана, а тому оскаржує перший крок до майбутнього продажу земельної ділянки. При цьому вказав та визнав, що дія даного спірного пункту не перешкоджає і надалі володіти та розпоряджатися відповідачем земельною ділянкою. Вказав, що звернувся до суду, бо не хоче чекати до того моменту, коли буде вважати, що його право стовідсотково порушене, а бажає запобігти порушенню права, яке може виникнути у майбутньому, коли буде продана дана земельна ділянка. Вказав, що його право порушене тим, що дане рішення прийняте не в інтересах територіальної громади, тобто, втратиться стаття доходу до бюджету територіальної громади, яку остання отримувала з орендної плати. В інших судових засіданнях останній був відсутній, проти чого не заперечував позивач.

Позивач у відкритому судовому засіданні підтримав позов та додатково зазначив, що звернувся у суд як член територіальної громади і позов подав лише від свого імені, а інших членів територіальної громади та територіальної громади вцілому не представляє, та не є їхнім представником. Окрім того, зазначив, що так як ТОВ ЮТ-Агро є власником нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, відносно якої прийнято рішення зі спірним пунктом, то останнє має користуватися вказаною земельною ділянкою на умовах договору оренди, укладеного відповідачем із попереднім власником нерухомості - ПАТ Острозьке хлібоприймальне підприємство . Разом з тим, не зміг вказати, які саме його майнові права чи інтереси порушені.

Представник відповідача у відкритому судовому засіданні заперечила щодо позову з підстав, викладених у письмових запереченнях, та вказала, що дане рішення було прийнято в межах повноважень, у спосіб та у формі, передбачених законодавством України, враховуючи економічну доцільність для територіальної громади, оскільки наявна інвестиційна вигода для інтересів територіальної громади у вигляді створення нових робочих місць під час здійснення господарської діяльності ТОВ ЮТ-Агро , відповідних відрахувань до місцевого бюджету, окрім того, вказала, що до бюджету села буде надходити земельний податок, встановлення розміру якого входить до повноважень сільської ради, а відтак, буде дохід від такої земельної ділянки, окрім того, надійдуть інвестиції від господарської діяльності тощо. Разом з тим, сторона договору оренди - ВАТ Острозьке ХП в стані припинення за рішенням суду, окрім того, ще з 2011 р. не надходили будь-які платежі від оренди земельної ділянки згідно такого договору. Разом з тим, зазначив, що відповідач на даний час не користується вказаною земельною ділянкою.

Представник третьої особи у відкритому судовому засіданні заперечив щодо позовних вимог з підстав, викладених у запереченнях та зазначив, що позивач не конкретизував, які саме його майнові права порушені спірним пунктом рішення та звернув увагу, що позивач у судовому засіданні визнав, що у зв'язку з можливим ймовірним порушенням права у майбутньому, останній подав позов, з метою наперед запобігти ще не існуючим порушенням. А щодо прийняття оскаржуваного пункту в рішенні, то він відповідає інтересам територіальної громади, так як остання отримає дохід, на відміну від недіючого на даний час договору оренди, так як діяльність ВАТ Острозьке ХП була припинена за рішенням господарського суду. Вказує, що план зонування чи детальний план території може замінити детальний план території.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Рішенням Оженинської сільської ради Острозького району Рівненської області від 05.04.2016р. №100 Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом викупу ТОВ ЮТ-Агро (а.с.8) вирішено включити земельну ділянку несільськогосподарського призначення, яка знаходиться у АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 4,14 га, до переліку земельних ділянок, що підлягають продажу.

Як вбачається із договору оренди землі від 27.10.2009р. (а.с.10-16), укладеного між Оженинською сільською радою та ВАТ Острозьке хлібоприймальне підприємство , земельна ділянка площею 4,14 га, з цільовим призначенням - землі промисловості, нормативною грошовою оцінкою у 2 139 138,00 грн., яка знаходиться на території села Оженин, передана у орендне платне користування строком на 49 років ВАТ Острозьке хлібоприймальне підприємство , ідентифікаційний номер 00955785, місце знаходження якого, будівлі та споруди, що належать останньому на праві власності, є на даній земельній ділянці - по АДРЕСА_1. Договір зареєстровано в ДП Центр державного земельного кадастру , про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі зроблено запис від 27.10.2009р. за №04.09.586.00001.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованого 04.10.2017р. за №1003090292 (а.с.55-62), ПАТ Острозьке хлібоприймальне підприємство , ідентифікаційний код 00955785, місцезнаходження: 35800, Рівненська обл., Острозький р-н, с.Оженин, вул.Котляревського, 1, з 03.03.2014 р. в стані припинення, за судовим рішенням про банкрутство.

Як вбачається із договору комісії №2 від 15.10.2015р., укладеного між ТОВ ЮТ-Агро та ФОП ОСОБА_4 (а.с.82-85), додаткової угоди від 22.12.2015р. до Договору комісії №2 від 15.10.2015р., укладеної між ТОВ ЮТ-Агро та ФОП ОСОБА_4 (а.с.86-91), договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 23.02.2016р., укладеного між ПАТ Острозьке хлібоприймальне підприємство , в особі ліквідатора Михайловського С.В. та ФОП ОСОБА_4, в інтересах та за рахунок ТОВ ЮТ-Агро (а.с.92-101), акту приймання-передачі майна від 23.02.2016р. згідно Договору комісії №2 від 15.10.2015р., укладеного між ТОВ ЮТ-Агро та ФОП ОСОБА_4 (а.с.102-111), інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №53852437, сформованої 23.02.2016р. о 16:03:11 приватним нотаріусом Острозького районного нотаріального округу Бернацькою І.М. відносно об'єкта нерухомості реєстраційний номер 857348956242 (а.с.112-115), цілісний майновий комплекс, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, з 23.02.2016р. перебуває у приватній власності ТОВ ЮТ-Агро , код ЄДРПОУ 36922125.

Відповідно до регламенту Оженинської сільської рад VІІ скликання, затвердженого рішенням сесії №12 від 27.12.2015р., за змістом станом на 05.04.2016р. (а.с.130-147), зазначено, що: п.10 ст.1.3 - до повноважень сільської ради належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин; ст.4.1 зазначає, що - здійснення сільською радою своїх повноважень будується на основі, зокрема колективного вирішення питань місцевого значення, поєднанні місцевих а державних інтересів, реалізації волі виборців через своїх депутатів; сільська рада проводить свою роботу сесійно, яка складається із пленарних засідань сільської ради і засідань постійних та інших комісій, що проводяться, як правило, в період між пленарними засіданнями; ч.1 ст.2.5 - сесія сільської ради є правомочною, якщо в пленарному засіданні бере участь більше половини депутатів від загального складу ради; ч.1,3,5 ст.2.11 прийняття рішень - рішення сільської ради вважаються прийнятими, якщо після їх обговорення за них проголосувала більшість від загального складу ради, - рішення сільської ради приймаються відкритим нефіксованим голосуванням та таємним голосуванням, - рішення сільської ради приймаються голосуванням. Яке можу бути: відкрите нефіксоване; відкрите поіменне, проведене шляхом опитування кожного депутата і фіксації секретаріатом сесії результату цього голосування ( за , проти , утримався , не взяв участі в голосуванні ). Поіменне голосування проводиться за вимогою 1/3 загального складу ради, його результати додаються до протоколу сесії, за рішенням ради можуть бути оприлюдненні в місцевій газеті, на офіційному сайті сільської ради, на інформаційному стенді сільської ради; таємне - шляхом заповнення і подачі бюлетенів, в цьому випадку результати голосування підраховуються лічильною комісією, обраною радою; ч.1,2,3,4 ст.2.11 - засідання сільської ради протоколюється, стенографується. Ведення протоколу засідання здійснює секретар ради; - у протоколі сесії сільської ради зазначаються такі дані: найменування ради, порядковий номер сесії (в межах скликання), дата та місце проведення сесії; число депутатів, обраних до сільської ради, число присутніх на засіданні депутатів; порядок денний сесії; прізвища депутатів, виступаючих у дебатах (для осіб, які не є депутатами сільської ради, посади), а також депутатів, які внесли запити, тексти їх виступів; перелік всіх прийнятих рішень з зазначенням числа голосів, поданих за рішення, проти та тих, які утрималися; - до протоколу сесії додаються рішення, прийняті сільською радою, тексти доповідей, співдоповідей. Письмові запити, тексти вступів депутатів, які записалися, але не виступили у зв'язку з припиненням дебатів, список запрошених на сесію; - у разі допущення в протоколі неточностей, тощо, депутат може протягом 3 днів після оформлення протоколу подати на них зауваження на ім'я головуючого на засіданні.

Відповідно до заяви ТОВ ЮТ-Агро вих.№01/24/02 від 24.02.2016р., вх.№Т-20/020-03-04 від 24.02.2016р. (а.с.118), ТОВ ЮТ-Агро просило у Оженинської сільської ради надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо передачі земельної ділянки площею 4,14 га (кадастровий номер НОМЕР_1), що знаходиться у АДРЕСА_1 у власність шляхом викупу для обслуговування будівель та споруд цілісного майнового комплексу.

Як вбачається із Результату поіменного голосування на засіданні 6 сесії Оженинської сільської ради сьомого скликання 05 квітня 2016 року з Питання порядку денного №100 Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом викупу ТОВ ЮТ-Агро (а.с.119), у графі рішення в цілому За - проставлено 12+1 відміток + та 12 підписів, Проти - один підпис, Утримався - 4 підписи, Не взяв участі у голосуванні - підписи відсутні. Та згідно протоколу №7 Сесії Оженинської сільської ради Острозького району Рівненської області 05.04.2016р. (а.с.120-127) зазначено, що до складу сільської ради обрано - 22 депутати, присутні на сесії - 18 депутатів, відсутні 4 депутати, головуючий - сільський голова Дика А.В. Суд робить висновок, що більшість від загального складу - 12 депутатів, тобто, 22/2+1=12. Згідно п.15 даного протоколу №7 на обговорення сесії ставилося питання щодо Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом викупу ТОВ ЮТ-Агро , обговорювалось питання Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду терміном на 49 років ТОВ ЮТ-Агро , та прийнято рішення Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом викупу ТОВ ЮТ-Агро , зазначено, що голосували: за - 12 депутатів + 1 голос, проти - 1 депутат, утримались - 4 депутати. З огляду на що, суд приходить до висновку про обговорення доцільності у прийнятті одного з двох поданих альтернативних проектів, так як заслуховувався і проект надання такої земельної ділянки в оренду.

Як вбачається із результату поіменного голосування, у графі За проставлено позначку + напроти ОСОБА_8, однак відсутній підпис, разом з тим, суд враховує, що відповідно до ч.5 ст.2.11 прийняття рішення Регламенту Оженинської сільської ради фіксація поіменного голосування здійснюється секретаріатом сесії згідно граф: за , проти , утримався і не взяв участі в голосуванні . Суд робить висновок, що більш точний спосіб такої фіксації не регламентований, а проставлення особистих підписів депутатів біля своїх результатів голосування не встановлено, тобто, проставлення підписів депутатами є додатковою ініціативою секретаріату, на який покладено обов'язок підрахунку таких голосів. Разом з тим, суд звертає увагу, що у разі неправильного підрахунку таких голосів чи допущення інших неточностей відповідно до ч.3 ст.2.11 протокол сесії цього Регламенту, депутати мають право протягом 3-х днів після оформлення протоколу подати на них зауваження на ім'я головуючого на засіданні, тобто, не проставляючи особистий підпис біля результату голосування, депутати не позбавлені контролю за правильністю підрахунку голосів. При цьому, зважаючи, що такий результат голосування ніким не оспорювався, що встановлено у судовому засіданні, а відтак останній вважається дійсним. При цьому, суд зазначає, що рішення приймається за умови позитивного голосування 12-ма депутатами та в даному випадку така кількість як позначок + у графі за , так і підписів - наявні у Результаті поіменного голосування, оригінал якого був досліджений у судовому засіданні.

Як вбачається із Положення про постійні комісії Оженинської сільської ради, затвердженого рішенням Оженинської сільської ради №36 від 23.12.2015р. (а.с.148-156, 161), останнє визначає повноваження, компетенцію та порядок організації роботи постійних комісій та згідно ч.2 розділу 4 компетенція постійних комісій сільської ради даного Положення, у Оженинській сільській раді діє комісія з питань земельних відносин та розвитку села, до повноважень якої входить зокрема, розгляд звернень громадян із земельних питань.

Відповідно до виданої Оженинською сільською радою заяви від 20.11.2017р. вих.№664/02.16 (а.с.162), на виконання договору оренди землі від 27.10.2009р. орендна плата від ПАТ Острозьке хлібоприймальне підприємство надійшла до Оженинської сільської ради в сумі 31 143,50 грн. за період з квітня по грудень 2010 року. Починаючи з січня 2011 року орендна плата ПАТ Острозьке хлібоприймальне підприємство жодного разу не сплачувалось.

Як вбачається із доповідної записки від 13.07.2016р. (а.с.163-165), сформованої головним бухгалтером Оженинської сільської рад ОСОБА_8 та спеціалістом-землевпорядником Оженинської сільської ради ОСОБА_9, на виконання розпорядження №33 від 12.07.2016р., останні проаналізували можливе надходження до бюджету сільської ради орендної плати у разі надання в оренду земельної ділянки площею 4,14 га. Разом з тим, суд критично ставиться до висновків даної доповідної записки, так як, остання сформована не щодо земельної ділянки, яка розташована у АДРЕСА_1 та щодо якої наявний предмет розгляду у даній справі, а щодо невизначеної земельної ділянки площею 4,14 га, розташованої на території Оженинської сільської ради Острозького району Рівненської області без зазначення її цільового призначення, наявних об'єктів нерухомості тощо, такий висновок сформований після прийняття рішення №100 від 05.04.2016р., в даному висновку проаналізовано лише питання надходжень від оренди земельної ділянки, та відсутній порівняльний аналіз із продажем такої земельної ділянки.

Як вбачається із постанови Острозького районного суду від 14.12.2016р. (а.с.166-171), постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2017р. у справі №567/808/16-а (а.с.19-24), Оженинською сільською радою відмінялося рішення №100 від 05.04.2016р. рішенням №133 від 01.07.2016р., однак останнє було визнане нечинним та скасоване.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Україна відповідно до ст.1 Конституції України є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. У ч.1 ст.8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Статтею 5 Конституції України закріплено, що носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.2 ЗУ Про місцеве самоврядування в Україні від 21.05.1997 р. №280/97-ВР, місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та Законів України.

Ст.24 ЗУ Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що правовий статус місцевого самоврядування в Україні визначається Конституцією Україні, цим та іншими Законами, які не повинні суперечити положенням цього ж Закону.

Органи місцевого самоврядування при вирішенні питань місцевого значення, віднесених до їхньої компетенції, є суб'єктами владних повноважень, які виконують владні управлінські функції, зокрема, нормотворчу, координаційну, дозвільну, реєстраційну, розпорядчу. Конституція України визначає, що предметом віддання місцевого самоврядування є не будь-які питання суспільного життя, а питання місцевого значення. Перелік таких питань визначено у Конституції України та в ст.26 вищевказаного ЗУ Про місцеве самоврядування в Україні .

Конституційне призначення місцевого самоврядування полягає в праві територіальних громад як самостійно, так і через органи місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах законів.

У п. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 26.03.2002 р. у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положення частини другої ст.28 ЗУ Про статус депутатів місцевих Рад народних депутатів (справа про охорону трудових прав депутатів місцевих рад) (Реєстраційний №6-рп/2002) Конституційний Суд України звернув увагу на політико-правову природу органів місцевого самоврядування, зазначивши, що такі є представницькими органами, через які здійснюється право територіальної громади самостійно вирішувати не будь-які питання суспільного життя, а питання саме місцевого значення, тобто такі, які пов'язані передусім з життєдіяльністю територіальних громад і перелік яких визначено у Конституції України і законах України.

Отже, органи місцевого самоврядування здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Згідно ст.59 ЗУ Про місцеве самоврядування в Україні рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених п.4,16 ст.26, п.1,29,31 ст.43 та ст.55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Результати поіменного голосування підлягають обов'язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до ЗУ "Про доступ до публічної інформації". На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід'ємною частиною протоколу сесії ради.

Як вбачається із п.34 ч.1 ст.26 ЗУ Про місцеве самоврядування в Україні , виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Зокрема, згідно пунктів а-г ст.12 Земельного кодексу України від 25.10.2001 р. №2768-III, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Як вбачається із ч.1 ст.122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Щодо порядку продажу земельних ділянок, то згідно ч.4 ст.83 ЗК України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: а) землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо); б) землі під залізницями, автомобільними дорогами, об'єктами повітряного і трубопровідного транспорту; в) землі під об'єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом; г) землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом; ґ) землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом; д) земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування; е) земельні ділянки, штучно створені в межах прибережної захисної смуги чи смуги відведення, на землях лісогосподарського призначення та природно-заповідного фонду, що перебувають у прибережній захисній смузі водних об'єктів, або на земельних ділянках дна водних об'єктів; є) землі під об'єктами інженерної інфраструктури міжгосподарських меліоративних систем, які перебувають у комунальній власності. Разом з тим, земельна ділянка, яка розташована у АДРЕСА_1 не відноситься до вищевказаного переліку земельних ділянок.

Відповідно до ч.1 ст.134 ЗК України, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Згідно ч.2 цієї статі, не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб. Судом встановлено у судовому засіданні що, спірна земельна ділянка перебуває у приватній власності ТОВ ЮТ-Агро , а відтак необхідно застосовувати поза конкурсний продаж земельної ділянки.

Відповідно до ч.8, 11 ст.128 ЗК України, ціна земельної ділянки визначається за експертною грошовою оцінкою, що проводиться суб'єктами господарювання, які є суб'єктами оціночної діяльності у сфері оцінки земель відповідно до закону, на замовлення органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Кошти, отримані від продажу земельних ділянок державної або комунальної власності, зараховуються органами державної влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування відповідно до державного та/або місцевих бюджетів у порядку, визначеному законом.

Отже, у разі продажу такої земельної ділянки, така процедура продажу проходить в поза конкурсному порядку, ціна встановлюється через експертну грошову оцінку, а виручені кошти надходять до бюджету сільської ради. А відтак, Оженинська сільська рада при прийнятті спірного пункту діяла в межах законодавства України. Разом з тим, судом встановлено, що рішенням №100 від 05.04.2016р. Оженинська сільська рада не передає вказану земельну ділянку ТОВ ЮТ-Агро , а лише надає останньому право на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом викупу, що зокрема встановлено і в постанові Острозького районного суду від 14.12.2016р. справа №567/808/16-а, яка набрала законної сили.

Щодо відсутності економічної доцільності та необґрунтованості прийнятого пункту рішення №100, невідповідності інтересам територіальної громади та завдання шкоди добробуту територіальної громади даним пунктом рішення, суд зазначає, що позивачем не надано жодних доказів у підтвердження таких тез, при цьому суд зазначає, що згідно подано відповідачем заяви від 20.11.2017р. №664/02.16 вказаний позивачем договір оренди земельної ділянки від 27.10.2009р. не виконувався з початку 2011 р. та на даний час орендар припинив свою господарську діяльність на підставі рішення господарського суду. Твердження ж представника позивача, якого підтримав позивач, що рішення прийняте не в інтересах територіальної громади, через те, що втрачається дохід до бюджету територіальної громади, яку остання отримувала з орендної плати за договором оренди не знайшло свого підтвердження, так як такий договір належно не виконувався з 2011 року, а орендар уже з 2014 у стані припинення. Окрім того, законодавством України не передбачено потреба у проведенні розрахунків економічної доцільності на стадії віднесенні земельної ділянки до переліку ділянок, які підлягають продажу.

Окрім того, суд зазначає, що оцінка законності користування спірною земельною ділянкою ТОВ ЮТ-Агро , відсутності плану зонування чи детального плану території, не входила в предмет розгляду справи, а відтак судом не надається правова оцінка підставам такого користування чи не користування, зокрема, на умовах договору оренди земельної ділянки від 27.10.2009р. та наявності чи відсутності плану зонування чи детального плану території, при цьому судом встановлено, що на даний час відсутні будь-які рішення щодо належності даної земельної ділянки ТОВ ЮТ-Агро на праві приватної власності та законність укладення договорів купівлі-продажу тощо, таких прав не перевірялася. Окрім того, позивачем не оскаржується інші пункти рішення, якими дозволено розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом викупу ТОВ "ЮТ-Агро".

З огляду на вищевказане, суд, спираючись на норми Конституції України, ЗУ Про місцеве самоврядування в Україні та ЗК України, приходить до висновку, що вирішення спірної частини рішення відноситься до повноважень Оженинської сільської ради, прийняте у формі рішення на пленарному засіданні сесії, тобто вчинене на підставі та у спосіб визначений законодавством України. При цьому суд зазначає, що таке рішення оскаржується лише в частині включення земельної ділянки несільськогосподарського призначення до переліку ділянок, що підлягають продажу. Законність інших пунктів рішення позивачем під сумнів не ставиться.

Перевіривши наведені у позовній заяві доводи, заслухавши учасників справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких під став.

Завданням адміністративного судочинства згідно з ч.1 ст.2 КАС України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.3 КАС України позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Ст.6 КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до ч.2 ст.171 КАС України, право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктами правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Тобто оскаржити такий акт інші особи не можуть.

Таке ж правило має застосовуватись і до правових актів індивідуальної дії.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 01.06.2010 № 781/11/13-10 Щодо застосування окремих норм матеріального права під час розгляду адміністративних справ звернуто увагу судів на ті обставини, що нормативно-правові акти - це правові акти управління, які встановлюють, змінюють, припиняють (скасовують) правові норми. Нормативно-правові акти містять адміністративно-правові норми, які встановлюють загальні правила регулювання однотипних відносин у сфері виконавчої влади, розраховані на тривале застосування. Вони встановлюють загальні правила поведінки, норми права, регламентують однотипні суспільні відносини у певних галузях і, як правило, розраховані на довгострокове та багаторазове їх застосування.

Індивідуальні акти стосуються конкретних осіб та їхніх відносин. Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозастосовний характер. Головною рисою таких актів є їхня конкретність, а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата - конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами.

З'ясування цієї обставини має істотне значення для правильного вирішення справи, оскільки нормативно-правові акти можуть бути оскаржені широким колом осіб (фізичних та юридичних), яких вони стосуються. Індивідуальні ж акти можуть бути оскаржені лише особами, безпосередні права, свободи чи охоронювані законом інтереси яких такими актами порушені.

Дослідивши зміст рішення №100 від 05.04.2016р., суд дійшов висновку про те, що вказаний акт місцевого самоврядування є актом індивідуальної дії, який не зачіпає права позивача, не покладає на нього будь-яких додаткових зобов'язань, позивач не є суб'єктом рішення, а відтак, не належить до кола суб'єктів правовідносин, щодо яких буде застосовуватись оскаржуваний акт місцевого самоврядування.

Згідно п.21 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008р. №2 Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ , якщо суд встановить, що оскаржуваний акт до особи не застосовувався і вона не перебуває у відносинах, до яких цей акт може бути застосовано, то це може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

У п.1.1. Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.06.2010 № 781/11/13-10 Щодо застосування окремих норм матеріального права під час розгляду адміністративних справ також висловлена правова позиція, згідно з якою звернення до суду з позовом особи, якій не належить право вимоги (неналежний позивач), є підставою для відмови у задоволенні такого позову, оскільки права, свободи чи інтереси цієї особи у сфері публічно-правових відносин не порушено.

Окрім того, сама по собі приналежність до громади будь-якого села не дає права на оскарження актів органів місцевого самоврядування даного села за для перевірки їх законності чи обґрунтованості, право оскарження акту місцевого самоврядування встановлено лише для тих суб'єктів права, інтереси яких воно зачіпає.

Крім того, суд зважає на наступне.

З правового аналізу положень статей 21, 105, 162 КАС України, адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу владних повноважень (його посадової особи), зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішенням, дією або бездіяльністю, оскільки захист інтересів осіб в адміністративному судочинстві має бути спрямований на поновлення прав та інтересів позивача.

Під підставою адміністративного позову слід розуміти обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, доводить факт порушення своїх прав, або ймовірність порушення нормативним актом прав у майбутньому.

Відповідно до вимог ч.2 ст.6 КАС України, позивач на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, надає докази, а в разі неможливості - зазначає докази, які не може самостійно надати.

Незалежно від підстав позову, визначених позивачем, адміністративні суди перевіряють коло обставин, що можуть слугувати підставами позову, з одного боку - для встановлення обов'язку вчинити певну дію (наявності права на прийняття рішення), з іншого - на доведення правової заінтересованості особи у виконанні цього обов'язку саме на її користь.

Відповідно до положень ч.1 ст.6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно ч.3 ст.11 КАС України, кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Тобто, для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що у зв'язку з прийняттям рішення, дією або бездіяльністю суб'єктом владних повноважень порушуються права позивача.

При цьому, позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.

Втім, право на звернення до адміністративного суду з позовом не завжди співпадає з правом на судовий захист, яке закріплено у ст.6 КАС України. Саме по собі звернення до адміністративного суду за захистом ще не означає, що суд зобов'язаний надати такий захист. Адже для того, щоб було надано судовий захист суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу та інтерес, про захист яких вона просить і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем у публічно-правових відносинах.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Право на захист - це самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця права лише в момент порушення чи оспорення останнього.

Разом з тим, у судовому засіданні зі слів позивача та його представника встановлено, що права позивача на даний час не порушені та вони діють на випередження, попереджаючи можливе порушення прав позивача на майбутнє, з метою недопущення продажу земельної ділянки. Разом з тим, позивачем не вказано конкретного майнового права, порушення якого було допущено прийняттям оскаржуваного пункту рішення №100 від 05.04.2016р.

При цьому суд вказує, що позивач при зверненні до суду не обґрунтував у чому саме полягає порушення його майнового права та законного інтересу у зв'язку із включенням земельної ділянки несільськогосподарського призначення до переліку ділянок, що підлягають продажу, не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження вказаних обставин. Позивачем не зазначено та не додано жодних доказів того, що між ним та Оженинською сільською радою Острозького району Рівненської області виникли певні публічно-правові відносини і що оскаржуваний пункт рішення порушує саме його права та інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Враховуючи вкладене, виходячи із завдань адміністративного судочинства, встановлених ч.1 ст.2 КАС України, зважаючи на відсутність факту порушення прав та інтересів позивача з боку відповідача при прийнятті оскаржуваного пункту рішення №100, а відтак відсутні підстави для вжиття заходів судового захисту таких прав.

Оскільки, оскаржуваним рішенням не порушуються права, свободи та інтереси позивача, обставини якими позивач обґрунтовує свій позов не спростовують правомірність оскарженого пункту рішення, суд прийшов до висновку, що позов є необґрунтованим та такими, що не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у відповідності до ст.94 КАС України суд враховує, що судових витрат, які підлягають стягненню з позивача на користь відповідача, у справі не виявлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 11, 12, 69-71, 158-163, 185-186, 254 КАС України, суд -

постановив:

в адміністративному позові ОСОБА_1 до Оженинської сільської ради Острозького району Рівненської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю ЮТ-АГРО , про визнання протиправним та скасування рішення Оженинської сільської ради Острозького району Рівненської області № 100 від 05 квітня 2016 року у частині включення земельної ділянки несільськогосподарського призначення до переліку ділянок, що підлягають продажу - відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Острозький районний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня її проголошення, або протягом десяти днів з дня отримання копії постанови особами, які брали участь у справі, але не були присутні при її проголошенні. Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Острозького районного судуПанчук М.В.