Ухвала

від 16.11.2017 по справі 461/4683/16

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 461/4683/16 Головуючий у 1 інстанції: Радченко В.Є.

Провадження № 22-ц/783/1246/17 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.

Категорія: 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді Приколоти Т.І.

суддів: Мікуш Ю.Р., Павлишина О.Ф.

з участю секретаря Іванової О.О.

з участю ОСОБА_2, ОСОБА_3.,

ОСОБА_4, ОСОБА_5,

ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Галицького районного суду м.Львова від 5 грудня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_2 до Акціонерного товариства Банк Фінанси та Кредит , з участю третьої особи: приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Коцюбинського А.В., про визнання припиненими відносин за договором іпотеки,-

встановила:

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 5 грудня 2016 року відмовлено узадоволенні позову ОСОБА_4, ОСОБА_2 до Акціонерного товариства Банк Фінанси та Кредит , з участю третьої особи: приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Коцюбинського А.В., про визнання припиненими правовідносин іпотеки за договорами іпотеки.

Рішення суду оскаржила ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин справи. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Зазначає, що 6 листопада 2006 року між ТОВ Банк Фінанси та Кредит , правонаступником якого є АТ Банк Фінанси та Кредит , і ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 05/06-ЛВ, а в наступному - додаткові угоди. На забезпечення зобов язань за кредитним договором між ОСОБА_4, ОСОБА_8 та ТОВ Банк Фінанси та Кредит укладено договори іпотеки від 6 та 7 листопада 2006 року. Рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 12 вересня 2012 року стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_8, ТОВ Львів'янка на користь АТ Банк Фінанси та Кредит заборгованість по кредитному договору. Вказане рішення не виконане у зв'язку із пропуском банком строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання, заборгованість фактично не стягнута. Зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 померла, спадкоємцем прав та обов'язків померлої є вона (ОСОБА_2). Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 10 червня 2016 року відмовлено у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та Кредит до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки і виселення. Вважає, що АТ Банк Фінанси та Кредит пропустив строки для захисту свого порушеного права, сплив строк позовної давності та строк пред'явлення виконавчого документу до виконання, зобов'язання ОСОБА_4 та всі похідні зобов'язання від основного зобов'язання за кредитним договором, в тому числі іпотека, є припиненими.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить відхилити.

Відповідно до вимог ст.ст. 3, 4 ЦПК України, ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у визначений законом спосіб.

Згідно зі ст.ст. 10, 58, 59, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, належними та допустимими доказами.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов язків є договори та інші правочини.

Встановлено, що 6 листопада 2006 року між ТОВ Банк Фінанси та Кредит , правонаступником якого є АТ Банк Фінанси та Кредит , і ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 05/06-ЛВ, потім - додаткові угоди.

Відповідно до умов кредитного договору банк надав позичальнику кредит (грошові кошти) в межах невідновлювальної кредитної лінії, з лімітом максимальної заборгованості 750000 доларів США з оплатою 14 процентів річних.

ОСОБА_4 прийняла ці кошти та зобов язалася належним чином використовувати і повернути кредит у повному обсязі до 20 жовтня 2021 року, сплатити за користування кредитом відсотки, виходячи з відсоткових ставок, вказаних у п. 3 кредитного договору.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

Згідно зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Положеннями ч. 1 ст. 572 ЦК України передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Є встановленим, що з метою забезпечення виконання умов кредитного договору, 6 листопада 2006 року між ТОВ Банк Фінанси та Кредит , ОСОБА_4 і ОСОБА_8 було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Коцюбинським А.В., зареєстрований за № 2160. Згідно із цим договором передано в іпотеку банку нерухоме майно, а саме: житловий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 320,9 кв.м, житловою - 158 кв.м. До будинку належат господарські будівлі та споруди позначені літерами: Б - цегляний сарай, №1 - металева хвіртка, №2 - огорожа з металевої сітки, №3 - огорожа з металевої сітки, №4 - металева хвіртка, №5 - металева хвіртка, А - цегляна надбудова, В - цегляний сарай; земельну ділянку, надану для будівництва та обслуговування житлового будинку, що розташована за цією адресою, площею 0,1000 га.

7 листопада 2006 року між ТОВ Банк Фінанси та Кредит , ОСОБА_4 та ОСОБА_8 було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Коцюбинським А.В., зареєстрований за № 2166 та передано в іпотеку банку нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення загальною площею 262.4 кв.м., позначені в технічному паспорті, складеному 5 вересня 2005 року ОКП ЛОР Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки : приміщення на першому поверсі 2-1/43,7 кв.м; 2-2/26,2 кв.м; 2-3/2,2 кв.м; 2-4/2,9 кв.м; 2-5/3,3 кв.м; 2-6/4,5 кв.м; 2-7/6,4 кв.м; 2-8/25,4 кв.м; площею 114,6 кв.м, приміщення в підвалі - 2-10/32,1 кв.м, 2-11/5,0 кв.м; 2-12/40,2 кв.м; 2-13/70,5 кв.м площею 147,8 кв.м., які знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

7 жовтня 2011 року Банк Фінанси та Кредит направив ОСОБА_4 і ОСОБА_11 вимогу про усунення перешкод в порядку ст. 35 Закону України Про іпотеку де зазначив днем остаточного виконання кредитного договору №05/06-ЛВ від 6 листопада 2006 року тридцятий день з дня отримання вимоги. Такі вимоги отримані позивачами 2 грудня 2011 року, а термін дострокового погашення заборгованості сплив 2 січня 2012 року.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 12 вересня 2012 стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_8, ТОВ Львівянка на користь АТ Банк Фінанси та Кредит 766 258,23 доларів США. Вказане рішення не виконане.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 померла. Першою Львівською державною нотаріальною конторою видано свідоцтво про право на спадщину на ім'я її дочки - ОСОБА_2

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок правонаступництва.

Судом встановлено, що 5 лютого 2016 року Першою Львівською державною нотаріальною конторою ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину після сметрі ОСОБА_8

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК України передбачено, які до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини, і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ст. 1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

Відповідно до вимог ст. 1282 ЦК України, спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.

Згідно з ст. 1297 цього Кодексу, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 23 Закону України Про іпотеку у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Згідно п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування , а саме: отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК ( 435-15 ) є правом, а не обов'язком спадкоємця. Відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину не може бути підставою для відмови у відкритті провадження у справі.

Якщо спадкоємець прийняв спадщину стосовно нерухомого майна, але зволікає з виконанням обов'язку, передбаченого статтею 1297 ЦК ( 435-15 ), зокрема з метою ухилення від погашення боргів спадкодавця, кредитор має право звернутися до нього з вимогою про погашення заборгованості спадкодавця, розмір якої може бути визначений за правилами статті 625 цього Кодексу.

Отже, враховуючи ст. 1218 ЦК України та ст. 23 Закону України Про іпотеку , ОСОБА_2 із прийняттям спадщини отримала право власності на все майно померлої ОСОБА_8, а також, набула всіх прав та обов'язків іпотекодавця за іпотечними договорами.

Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Правила припинення зобов язання передбачені ст. ст. 599-601, 605-609 ЦК України.

Правова природа іпотеки полягає у забезпеченні можливості кредитора у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого іпотекою, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку нерухомого майна переважно перед іншими кредиторами боржника. Іпотека за правовою природою є заставою та регулюється нормами § 6 гл. 49 ЦК та Законом України від 5 червня 2003 року № 898-IV Про іпотеку .

Підстави припинення застави визначені у ст. 593 ЦК України та ст. 28 Закону України Про заставу . Застава припиняється: з припиненням забезпеченого заставою зобов'язання; в разі загибелі заставленого майна; в разі придбання заставодержателем права власності на заставлене майно; в разі примусового продажу заставленого майна; при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави; в інших випадках припинення зобов'язань, установлених законом.

Статтею 17 Закону України Про іпотеку визначено, що підставами припинення іпотеки, зокрема, є: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Згідно із ч. 5 ст. 3 Закону України Про іпотеку іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

З матеріалів справи вбачається, що зобов язання за кредитним договором № 05/06-ЛВ 07 від 6 листопада 2006 року та укладеними в забезпечення його належного виконання договорів іпотеки від 6 та 7 листопада 2006 року не припинені.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 10 червня 2016 року відмовлено узадоволенні позову ПАТ Банк Фінанси та Кредит в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ Банк Фінанси та Кредит Чернявської О.С. до ОСОБА_4, ОСОБА_2 в частині звернення стягнення на предмет іпотеки. Відмовлено за спливом позовної давності, в частині виселення-за безпідставністю.

Рішенням Апеляціного суду Львівської області від 27 лютого 2017 року рішенням Галицького районного суду м. Львова скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в позові за безпідставністю.

Відповідно до ст. 27 Закону України Про заставу , застава (іпотека є різновидом застави) зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги, на іншу особу.

Зобов'язання за кредитним договором не припинилося, а тому і договір іпотеки є чинним та діє до повного виконання зобов'язання іпотекодавцем, у зв'язку з чим підстави для визнання припиненим договору іпотеки відсутні. На підставі аналізу наявних у справі доказів суд першої інстанції зробив вірний висновок, що в задоволенні позовних вимог про припинення права застави за договорами іпотеки необхідно відмовити. Крім того, при відмові в задоволенні позовних вимог про припинення відносин застави за договором іпотеки відсутні законні підстави для вчинення реєстраційних дій щодо скасування обтяжень нерухомого майна.

З висновками суду першої інстанції належить погодитися, оскільки ним правильно визначено характер спірних правовідносин та встановлено дійсні обставини справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Підстави для скасування рішення суду відсутні.

Керуючись ст. 303, п.1 ч.1, ст.307, ст.ст. 308, 313, ч.1 п.1 ст.314, ст.315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 5 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді