Ухвала

від 22.11.2017 по справі 820/3084/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2017 р.Справа № 820/3084/17 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Катунова В.В. , Бершова Г.Є.

за участю секретаря судового засідання Ружинської К.О

за участі представників:

позивача - ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.08.2017р. по справі № 820/3084/17

за позовом Приватного підприємства "Зерно-15"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

ПП "Зерно-15" звернулось до суду із позовом, у якому просило скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області №0000071412 від 11.05.2017 р., яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 317347,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31.08.2017 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. При цьому, апелянт зазначає, що суд першої інстанції неповністю з'ясував обставини, які мають значення для справи, у зв'язку з чим дійшов помилкових висновків.

Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував у повному обсязі, вважав постанову суду першої інстанції такою, що не підлягає скасуванню.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення учасників судового засідання, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судовим розглядом, фахівцями Головного управління ДФС у Харківській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП "Зерно-15" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при визначені сум податкового кредиту та податкових зобов'язань за період з 01.10.2016 року по 31.10.2016 року по взаємовідносинах з постачальником ФГ "М'ясні традиції" на суму 317347 грн. та податкових зобов'язань по ланцюгу подальшої реалізації товарів, придбаних у ФГ "М'ясні традиції", що містяться у податковій декларації з ПДВ за жовтень 2016 року.

За результатами перевірки складений акт від 20.04.2017 року № 2991/20-40-14-07-07/39801100, яким встановлено порушення ПП Зерно-15 : п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, чим завищено розмір податкового кредиту за жовтень 2016 року на суму 317347 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду на загальну суму 317347 грн. та завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в сумі 317347 грн.

За наслідками проведеної перевірки Головним управлінням ДФС у Харківській області винесено податкове повідомлення-рішення №0000071412 від 11.05.2017 р., яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 317347 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що реальність здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами підтверджено належним чином оформленими первинними документами, які можуть бути достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

У відповідності до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

За правилами п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судовим розглядом встановлено, що підставою для прийняття податковим органом спірного податкового повідомлення - рішення стали висновки щодо нереальності правочинів, укладених ПП Зерно-15 з ФГ М'ясні традиції , виходячи з наступної податкової інформації: ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області №4199-1/7/14-03-14-02 стосовно діяльності ФГ М'ясні традиції за період з 01.10.2016 року по 30.11.2016 року, якою встановлена відсутність реальності здійснення господарської діяльності підприємства; лист ОУ ГУ ДФС у Миколаївській області від 13.12.2016 року №9662/7/14-29-21-11, про проведені заходи, якими встановлена відсутність за податковою адресою ФГ Садко , адреса: 54020, вул. Декабристів, буд. 41/10; лист ГУ ДФС Луганської області від 23.03.2017 року Я№772/7/12-32-14-01-10, про неможливість документального підтвердження від ФГ М'ясні традиції по взаємовідносинам з позивачем, у зв'язку з відсутністю ФГ М'ясні традиції за місцезнаходженням, а також, наявність кримінального провадження № 42016131580000087 за заявою ОСОБА_3 про внесення неправдивих змін до статуту ФГ Садко , без його згоди та відома, як голови ФГ Садко .

Із матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ФГ М'ясні традиції ( ФГ "Садко") укладено договір поставки №78-1/01 від 20.10.2016 року, згідно якого Фермерське господарство Садко (Продавець) (правонаступником якого є ФГ М'ясні традиції ) зобов'язується передати у власність ПП Зерно-15 (Покупець), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товар (соняшник - ДСТУ 7011-2009) в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі. Найменування, кількість та його загальна вартість визначається згідно рахунків-фактур.

Відповідно до Специфікації №1 до договору поставки №78-1/01 від 20.10.2016 року, сторони обумовили загальну кількість товару у 300 тон (+/- 10%), за ціною 8145,85грн. без ПДВ за 1 тону, загальною вартістю 2443755 грн., а також ПДВ 488751грн.

У виконання умов зазначеного договору ФГ М'ясні традиції здійснило постачання обумовленого договором товару, що підтверджується наступними видатковими накладними та відповідними податковими накладними: видаткова накладна № 26 від 21.10.2016 року, в підтвердження постачання соняшника, у кількості 30,582 тон, загальною вартістю 298 939 грн. 66 коп. з ПДВ та відповідна податкова накладна № 26/2 від 21.10.2016року; видаткова накладна № 27 від 23.10.2016 року, в підтвердження постачання соняшника, у кількості 50, 287 тон, загальною вартістю 491 556 грн. 43 коп. з ПДВ та відповідна податкова накладна № 27/2 від 23.10.2016року; видаткова накладна № 28 від 24.10.2016 року, в підтвердження постачання соняшника, у кількості 102, 528 тон, загальною вартістю 1002 213 грн. 25 коп. з ПДВ та відповідна податкова накладна № 28/2 від 24.10.2016 року.

Згідно п. 1.4 договору поставки №78-1/01 від 20.10.2016 року, якість товару, що постачається за даним договором має відповідати вимогам державних стандартів та технічним умовам ДСТУ 7011:2009 (п.1 Договору). За умовами п. 2.4 того ж договору сторони домовились, що якість товару підтверджується даними аналізу проведеного виробничою технічною лабораторією Покупця.

Виконання сторонами положень договору щодо якості товару підтверджено: картками аналізу зерна (соняшнику), проведеними лабораторією ДП Хлібна база №85 : №1427 від 21.10.2016року; №1486 від 24.10.2016року; №1488 від 24.10.2016року; №1489 від 24.10.2016року; №1487 від 24.10.2016року; №1485 від 24.10.2016року; №1474 від 23.10.2016року; №1428 від 21.10.2016року; №1473 від 23.10.2016року;- реєстрами накладних на прийняте зерно з визначенням показників якості за середньодобовим зразком за стандартом ДСТУ 7011:2009: №1560 від 23.10.2016року; №1515 від 21.10.2016року; №1561 від 23.10.2016року; №1572 від 24.10.2016року; №1574 від 24.10.2016року; №1573 від 24.10.2016року; №1576 від 24.10.2016року; №1575 від 24.10.2016року; №1514 від 21.10.2016року.

Перевезення товару підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними (ф.1-ТН):

№1/2 від 21.10.2016року на автомобіль НОМЕР_1, яким перевозився соняшник, у кількості 16,422 тон; №1/1 від 21.10.2016року на автомобіль НОМЕР_2, яким перевозився соняшник, у кількості 17,052 тон; №1/6 від 24.10.2016року на автомобіль НОМЕР_3, яким перевозився соняшник, у кількості 22,842 тон; №1/10 від 24.10.2016року на автомобіль НОМЕР_2 , яким перевозився соняшник, у кількості 17,262 тон; №1/7 від 24.10.2016року на автомобіль КАМАЗ державний номер 10145ХА, яким перевозився соняшник, у кількості 20,122 тон; №1/8 від 24.10.2016року на автомобіль НОМЕР_4, яким перевозився соняшник, у кількості 31,882 тон; №1/9 від 24.10.2016року на автомобіль НОМЕР_1, яким перевозився соняшник, у кількості 17,062 тон; № 1/4 від 23.10.2016року на автомобіль НОМЕР_5, яким перевозився соняшник, у кількості 31,152 тон; № 1/5 від 23.10.2016року на автомобіль НОМЕР_6, яким перевозився соняшник, у кількості 22,762 тон.

Також, позивачем укладений договір поставки №78-2/01 від 20.10.2016 року, згідно з яким Фермерське господарство Садко (Продавець) (правонаступником якого є ФГ М'ясні традиції ) зобов'язується передати у власність ПП Зерно-15 (Покупець), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товар (кукурудза - ДСТУ 4525:2006. Кукурудза. Технічні умови.) в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі. Найменування, кількість та його загальна вартість визначається згідно рахунків-фактур.

Відповідно до Специфікації №1 до договору поставки №78-2/01 від 20.10.2016року, сторони обумовили загальну кількість товару у 200 тон (+/- 10%), за ціною 3395грн.85коп. без ПДВ за 1тону, загальною вартістю 679 170 грн. 00 коп., а також ПДВ 135 834грн.00коп. ( а.с.88).

У виконання умов зазначеного договору ФГ М'ясні традиції здійснило постачання обумовленого договором товару, що підтверджується видатковими накладними та відповідними податковими накладними: № 25 від 21.10.2016 року, в підтвердження постачання кукурудзи, у кількості 27,33 тон, загальною вартістю 111370 грн. 30 коп. з ПДВ та відповідна податкова накладна № 25/2 від 21.10.2016 року.

Крім того, надано картку аналізу зерна (соняшнику), проведеного лабораторією ДП Хлібна база №85 : №1434 від 21.10.2016 року; реєстр накладних на прийняте зерно з визначенням показників якості за середньодобовим зразком за стандартом ДСТУ 4525:2006: №1521 від 21.10.2016 року.

На підтвердження здійснення перевезення товару надані товарно-транспортні накладні (ф.1-ТН): №1/3 від 21.10.2016 року на автомобіль НОМЕР_7, яким перевозився соняшник, у кількості 29,762 тон.

Розрахунки за отриману продукцію від ФГ М'ясні традиції підтверджено платіжними дорученнями: №46 від 15.11.2016 року на суму 118 975,31 грн.; №989 від 27.10.2016 року на суму 209448,76 грн.; №1017 від 08.10.2016 року на суму 806000 грн.; №1024 від 10.11.2016 року на суму 28469,57 грн..; №1029 від 11.11.2016 року на суму 741186 грн.

Також, 01.07.2016 року між ПП Зерно-15 (поклажодавець) та ДП Хлібна база №85 (зерновий склад) укладено договір складського зберігання зерна № 01/07-ЗЕ, за умовами якого зерновий склад приймає насіння соняшника не вище 20% олійної домішки. А рівень вологості для зерна не повинен перевищувати: для пшениці, ячменю, жита, кукурудзи - 14%, для соняшника - 8%. Рівень засмічення при зберіганні до року не повинен перевищувати: для пшениці, ячменю, жита-1%; для кукурудзи - 2%, для соняшника-3%. Таким чином, обставини щодо прийняття продукції зерновим складом за кількісними і якісними показниками зазначеними у наведених вище складських та як наслідок у первинних бухгалтерських документах підтвердженні документально та відповідають суті господарських операцій.

Крім того, у ході судового розгляду справи встановлено, що отриманою від Фермерського господарства Садко продукцією, позивач розпорядився наступним чином.

Між позивачем (Продавець) та Публічним акціонерним товариством Державна продовольчо-зернова корпорація України (Покупець) був укладений договір поставки №ХАР0195-С від 01.11.2016 року, відповідно до п. 1.1 якого Продавець зобов'язується поставити і передати у власність Покупця, а покупець прийняти і оплатити зерно українського походження врожаю 2016року, найменування та класність якого встановлюється додатковими угодами. Додатковою угодою № 001Я3 від 01.11.2017року до вказаного договору, встановлено, що Продавець передає у власність покупця наступний товар: ячмінь 3-го класу, вологістю не більше 14%, сміттєва домішка не більше 2%, фузаріоз не більше 1%, натура не менше 580г/л. (ДСТУ-3769:98), у кількості 250 тон, загальною вартістю 915000 грн. разом з ПДВ.

У виконання умов договору поставки №ХАР0195-С від 01.11.2016 року, позивач здійснив постачання товару, про що свідчать: видаткова накладна №173 від 07.11.2016 року та довіреність на отримання ТМЦ №0711-3 від 07.11.2016 року. При цьому якість поставленого за вказаним договором товару підтверджується: складською квитанцією на зерно № 2471 від 07.11.2016 року, карткою № 374 від 07.11.2016 року аналізу зерна, виданою лабораторією Філії ПАТ ДПЗКУ Савинського елеватору .

Також, між позивачем (Постачальник) та ТОВ Агропросперіс Трейд (Покупець) був укладений договір поставки №540 від 31.10.2016 року, відповідно до п. 1.1 якого Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупця, а Покупець прийняти і оплатити сільськогосподарську продукцію українського походження врожаю 2016року. За умовами п.п. 1.2, 1.3 того ж договору визначені наступні характеристики товару: кукурудза 3-го класу, вологістю не більше 14%, сміттєва домішка не більше 2%, биті зерна не більше 1%, (ДСТУ-4525:2006), у кількості 700 +/- 5% тон, загальною вартістю 2 919 000 грн. разом з ПДВ.

На виконання умов договору поставки №540 від 31.10.2016 року, позивач здійснив постачання товару, про що свідчать: видаткова накладна №167 від 01.11.2016 року. Якість поставленого за вказаним договором товару підтверджується: складською квитанцією на зерно №1744 від 01.11.2016 року, карткою №376 від 01.11.201 6року аналізу зерна, виданою лабораторією ПП Хлібна база №85 . За отриману за договором поставки №540 від 31.10.2016 року кукурудзу, Покупець здійснив оплату на користь позивача в сумі 2946384,41 грн. згідно рахунку № 123 від 01.11.2016 року, про що свідчить банківська виписка з рахунку позивача станом на 10.11.2106 року.

Крім того, між позивачем (Постачальник) та Дочірнім підприємством з іноземною інвестицією Сантрейд (Покупець) укладений договір поставки №60135993 від 09.11.2016 року, відповідно до п. 1.1 якого Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупця, а Покупець прийняти і оплатити Товар - насіння соняшнику врожаю 2016 року. За умовами п.2.1 того ж договору визначені наступні показники товару: вологістю не більше 8%, сміттєва домішка не більше 3%, масляна домішка, не більше 15%, (ДСТУ-7011:2009), у кількості (п.3.1 Договору) 1000 +/- 5% метричних тон, загальною вартістю (п.4.1 договору) 10800000 грн. разом з ПДВ.

У виконання умов договору поставки №60135993 від 09.11.2016 року, позивач здійснив постачання товару, про що свідчать: видаткова накладна №182 від 26.11.2016 року, довіреність на отримання ТМЦ №0932830 від 11.11.2016 року. Якість поставленого за вказаним договором товару підтверджується: посвідчення №003394 від 26.11 2016 року, №003395 від 26.11 2016 року, №003396 від 26.11 2016 року, №003397 від 26.11 2016 року, №003398 від 26.11 2016 року, №003404 від 26.11 2016 року, №003400 від 26.11 2016 року, №003401 від 26.11 2016 року, №003402 від 26.11 2016 року, №003403 від 26.11 2016 року про якість зерна, виданою лабораторією ПП Хлібна база №85 . За отриманий за договором поставки №60135993 від 09.11.2016 року Товар (насіння соняшника), Покупець здійснив оплату на користь позивача в сумі 2118096,41 грн. згідно рахунку №138 від 26.11.2016 року, про що свідчить банківська виписка з рахунку позивача станом на 23.11.2016 року.

Отже, на підставі викладеного колегія суддів підтримує висновки суду першої інстанції щодо підтвердження фактів передачі, отримання, використання та взаємних розрахунків за продукцію, отриману за договорами, укладеними між позивачем, ФГ Садко , а також між позивачем та Публічним акціонерним товариством Державна продовольчо-зернова корпорація України , ТОВ Агропросперіс Трейд , Дочірнім підприємством з іноземною інвестицією Сантрейд .

Таким чином, колегія суддів зазначає, що при укладанні та виконанні зазначених договорів дії господарюючих суб'єктів були направлені на реальне настання юридичних наслідків за укладеними правочинами та відсутність у них ознак їх нікчемності.

Разом з тим, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги стосовно неможливості підтвердження реальності господарських операцій позивача з огляду на порушення, допущені при оформленні певних первинних документів, з огляду на наступне.

Оцінка господарських операцій повинна даватись на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов укладення конкретного правочину з обов'язковим врахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства.

При цьому формальні помилки в первинних документах не можуть бути вирішальною ознакою безтоварності здійснених господарських операцій

Аналогічної думки дотримується Вищий адміністративний суд України, зокрема в ухвалі від 21.01.2015 р. № К/800/32317/14 зазначивши, щ окремі недоліки в оформленні первинних документів (видаткових накладних) не перешкоджають ідентифікувати учасників спірних операцій, а тому не можуть бути підставою для висновку про необґрунтованість податкової вигоди платника.

Також, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 14.05.2014 р. № К/80/22772/13 зазначено, що можливі недоліки форми первинних документів не зумовлюють для них втрату доказової сили в розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та не виключають можливість їх використання платником при відображенні та (або) підтвердженні показників податкової звітності згідно зі ст. 44 ПК України.

Щодо доводів апеляційної скарги відносно неможливості підтвердження реальності господарських операцій з огляду на податкову інформацію стосовно контрагентів позивача колегія суддів зазначає наступне.

В силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права, а таким чином за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Судовим розглядом не встановлено та матеріалами справи не підтверджено, наявність між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договорів, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

Крім того, слід вказати, що відповідно до ст.ст. 627, 628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відтак, відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України законодавцем закріплено презумпцію правомірності правочину. Правомірність є конститутивною ознакою правочину, як юридичного факту.

Також, відносно посилань податкового органу на наявне кримінальне провадження № 42016131580000087 за заявою ОСОБА_3 про внесення неправдивих змін до статуту ФГ Садко , без його згоди та відома, як голови ФГ Садко , як на підставу вважати фіктивними правочини, укладені позивачем із таким контрагентом, колегія суддів погоджується із твердженнями суду першої інстанції про відсутність обвинувального вироку суду за даним кримінальним провадженням, та відхилення таких доводів.

Слід вказати, що порушення позивачем вимог податкового законодавства відповідач пов'язує виключно з недоліками, які на його думку мають місце в діяльності підприємства-контрагента, але обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції , ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також Юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі Булвес АД проти Болгарії від 22.01.09 р. судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

За таких обставин колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції, що надані позивачем первинні бухгалтерські документи на виконання вищезазначених договорів за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства та підтверджують право позивача на формування податкового кредиту.

Отже, реальність здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами підтверджено належним чином оформленими первинними документами, які можуть бути достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що вказані вище договори були складені з метою їх реального виконання, позивач ставив за мету здійснення господарської діяльності, а не отримання податкової вигоди.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області №0000071412 від 11.05.2017 р. є неправомірним, а тому підлягає скасуванню.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.08.2017р. по справі № 820/3084/17 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_4 Судді ОСОБА_5 ОСОБА_6 Повний текст ухвали виготовлений 27.11.2017 р.