Ухвала

від 20.11.2017 по справі 815/2699/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2017 р.м. ОдесаСправа № 815/2699/17

Категорія: 8.3Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І.В. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Домусчі С.Д.,

- ОСОБА_1,

за участю: секретар судового засідання - Курманова І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_1 апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 червня 2017 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Бессарабія-Агро до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Бессарабія-Агро звернулось до суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Одеській області, в якому позивач просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.02.2017 року №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12 липня 2017 року заявлений позов задоволено.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її задовольнити та скасувати рішення суду першої інстанції з прийняттям по справі нового рішення про відмову у задоволенні заявлених вимог, наголошуючи на порушенні судом першої інстанції, зокрема, норм матеріального права, невідповідності висновків суду обставинам справи.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 77.1 ст. 77 Податкового кодексу України, відповідно до наказу від 09.11.2016 року № 1843 та на підставі направлень від 23.11.2016 року, посадовими особами відповідача була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ Бессарабія-Агро з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 03.02.2014 року по 30.09.2016 року, за результатами якої складений акт від 07.02.2017 року № 31/15-32-14-02/39076260.

На підставі вищевказаного акту перевірки та з урахуванням рішення ГУ ДФС в Одеській області № 1148/10/15-32-14-02-12 від 21.02.2017 року, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 24.02.2017 року: № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток на суму 41549522 грн. та нараховано штрафні санкції в сумі 9766883 грн.; № НОМЕР_2, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 43467247 грн.; № НОМЕР_3, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 948641 грн. та нараховано штрафну санкцію в розмірі 237160 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Як вбачається з акту оскаржуваної перевірки та апеляційної скарги, виставляючи позивачу податкові повідомлення - рішення від 24.02.2017 року №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, відповідач посилається на не підтвердження первинними документами операцій позивача з наступними контрагентами: ТОВ Діавест Груп , ТОВ Спрінг Інвестмент , ТОВ Веструм , ТОВ Кілен ЛТД , ТОВ Спецторг Трейдінг , ТОВ Форенекс , ТОВ Сілма ЛТД , ТОВ Оксі-Лайф , ТОВ Рефул Ресурс , ТОВ Стік Груп , ТОВ Зерноторгова Компанія Прометей , ТОВ Специнвест , ТОВ Агросвіт ТД , ТОВ Прометей-голд , ТОВ Нордлайф , ТОВ Лоза Новоозерного , ТОВ Спіріт Компані , СФГ Кристал , ТОВ Креонгруп Інвест .

Перевіривши надані позивачем копії первинної документації (договори, акти приймання-передачі наданих послуг, податкові накладні, рахунки на оплату тощо), суд першої інстанції дійшов висновку, що зазначені висновки ГУ ДФС в Одеській області є безпідставними, а позивачем у повній мірі підтверджено документально факти виконання договорів між сторонами.

Також, виставляючи позивачу податкові повідомлення - рішення від 24.02.2017 року №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, відповідач послався на здійснення позивачем продажу транспортного засобу за нижчою від балансової вартості ціною, що призвело до заниження податкових зобов'язань у вересні 2016 року на суму 588642 грн.

Відхиляючи вказані доводи відповідача, суд першої інстанції послався на надані позивачем первинно-бухгалтерські документи, які за висновком суду першої інстанції підтверджують здійснення позивачем у вересні 2016 року продажу автомобіля за балансовою вартістю за даними бухгалтерського обліку.

На підставі наведеного у сукупності, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення є протиправними та підлягають скасуванню, а вимоги позивача підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з яких виходив останній задовольняючи заявлені вимоги позивача, з огляду на викладене.

Так, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується апелянтом, на підтвердження виконання умов укладених позивачем договорів з ТОВ Діавест Груп , ТОВ Спрінг Інвестмент , ТОВ Веструм , ТОВ Кілен ЛТД , ТОВ Спецторг Трейдінг , ТОВ Форенекс , ТОВ Сілма ЛТД , ТОВ Оксі-Лайф , ТОВ Рефул Ресурс , ТОВ Стік Груп , ТОВ Зерноторгова Компанія Прометей , ТОВ Специнвест , ТОВ Агросвіт ТД , ТОВ Прометей-голд , ТОВ Нордлайф , ТОВ Лоза Новоозерного , ТОВ Спіріт Компані , СФГ Кристал , ТОВ Креонгруп Інвест , останнім, як під час перевірки, так і до суду, надані наступні документи: договори поставки, специфікації, рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні, реєстри щодо приймання соняшнику, товарно-транспортні накладні, картки по рахунку щодо бухгалтерського обліку, акти здачі-прийняття робіт, прибуткові ордери, платіжні доручення, акти передавання-приймання зерна, акти прийому-передачі зерна, складські квитанції, договори купівлі-продажу щодо придбання контрагентами соняшнику, договори купівлі - продажу виробничого комплексу, накази про прийняття на роботу, листи-заявки на відвантаження соняшнику, договори на перевезення, акти виконаних робіт щодо перевезення соняшнику, акти-розрахунки соняшнику (а.с.17-250 т.4, 1-249 т.5, 1-250 т.6, 1-250 т.7, 1-250 т.8, 1-250 т.9, 1-250 т.10, 1-250 т.11, 1-250 т.12, 1-250 т.13, 1-250 т.14, 1-250 т.15, 1-250 т.16, 1-245 т.17, 1-246 т.18, 1-249 т.19, 1-103, 118-123 т.20).

Як вірно зазначено судом першої інстанції, як в ході перевірочних заходів, так і під час їх адміністративного та судового оскарження, позивачем надані договори, акти приймання-передачі наданих послуг, податкові накладні, рахунки на оплату тощо, складені ТОВ Бессарабія-Агро та перевізниками, які не є пов'язаними особами з ТОВ Бессарабія-Агро , та у сукупності підтверджують реальний рух активів між ТОВ Прометей-Елеватор , на якому зберігалося придбане насіння соняшнику.

Крім того, на підтвердження подальшого руху придбаного насіння соняшнику позивачем надані копії приходних ордерів на передачу сировини - соняшнику від ТОВ Бессарабія-Агро до ПП Бессарабія-В у межах переробки давальницької сировини, що є додатковим доказом реальності господарських операцій з поставки товару. У подальшому з вказаного насіння було виготовлено соняшникову олію та шрот соняшнику, які ТОВ Бессарабія-Агро скеровано за зовнішньоекономічними контрактами на експорт, що підтверджено наявними в органах державної фіскальної служби України відомостях про митне оформлення товару та фактичне переміщення митного кордону України.

Якість товару насіння соняшнику підтверджуються картками аналізу зерна, складеними у порядку, передбаченому Інструкцією про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженій наказом Міністерства аграрної політики України від 13.10.2008 року № 661.

Аналізи зерна зроблено у лабораторії ПП Бессарабія-В , атестованій та сертифікованій у порядку, передбаченому Законом України Про метрологію та метрологічну діяльність . Між ТОВ Бессарабія-Агро та ПП Бессарабія-В укладений договір на перероблення продукції.

Вказані обставини не заперечується відповідачем. Навпаки, відповідач, як в акті перевірки, так і в поданій апеляційній скарзі, підтверджує факт представлення до перевірки первинно-бухгалтерської документації позивача щодо наведених контрагентів.

Разом з цим, як вбачається з акту оскаржуваної перевірки та апеляційної скарги, доходячи висновки про не підтвердження господарських операцій позивача з ТОВ Діавест Груп , ТОВ Спрінг Інвестмент , ТОВ Веструм , ТОВ Кілен ЛТД , ТОВ Спецторг Трейдінг , ТОВ Форенекс , ТОВ Сілма ЛТД , ТОВ Оксі-Лайф , відповідач послався на те, що позивачем були укладені договори поставки з наведеними контрагентами, згідно яких постачальниками було відвантажено ТОВ Бессарабія-Агро (покупець) насіння соняшника.

Перевіркою встановлено, що договори поставки є лише двосторонніми, підписаними з боку постачальників - ТОВ Діавест Груп , ТОВ Спрінг Інвестмент , ТОВ Веструм , ТОВ Кілен ЛТД , ТОВ Спецторг Трейдінг , ТОВ Форенекс , ТОВ Сілма ЛТД , ТОВ Оксі-Лайф , з боку покупця - ТОВ Бессарабія-Агро (стаття 9 даних договорів не містить реквізитів, печатки та підпису третьої сторони - ТОВ Ост-Континент ).

Відповідач вказує, що до перевірки не надано документів, які б підтверджували сплату ТОВ Бессарабія-Агро до ТОВ Діавест Груп , ТОВ Спрінг Інвестмент , ТОВ Веструм , ТОВ Кілен ЛТД , ТОВ Спецторг Трейдінг , ТОВ Форенекс , ТОВ Сілма ЛТД , ТОВ Оксі-Лайф за насіння соняшника.

Відповідач в акті перевірки зазначив, що за даними платника, кредитове сальдо взаєморозрахунків між ТОВ Бессарабія-Агро та ТОВ Діавест Груп , ТОВ Спрінг Інвестмент , ТОВ Веструм , ТОВ Кілен ЛТД , ТОВ Спецторг Трейдінг , ТОВ Форенекс , ТОВ Сілма ЛТД , ТОВ Оксі-Лайф по рахунку 631 - 0 грн.

Перевіркою встановлено, що ТОВ Бессарабія-Агро було перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ Ост-Континент грошові кошти із зазначенням призначення платежу - перерахування коштів згідно договору комісії б/н від 05.05.2016 року на закупівлю соняшника, без ПДВ .

Відповідач в акті перевірки посилається на те, що при цьому до перевірки не надано договору комісії б/н від 05.05.2016 року та будь-яких інших первинних, фінансових документів (звітів комісіонера, тощо), крім вищезазначених платіжних доручень, якими підтверджено здійснення фінансово - господарської операції по договору комісії.

Відповідач вказує, що у п. 4.3 договорів поставки ТОВ Ост-Континент зазначено, як третя особа, на користь якої буде переказано вищезазначену суму грошових коштів, як сплату за поставлений товар.

Відповідно до договорів поставки: п. 4.2 - покупець (ТОВ Бессарабія-Агро ) здійснює повну оплату вартості товару, шляхом 100% оплати; п. 5.1 - покупець (ТОВ Бессарабія-Агро ) зобов'язується прийняти та оплатити товар.

Таким чином, за висновками податкового органу, не уявляється можливим встановити отримання саме постачальником насіння соняшника ТОВ Діавест Груп , ТОВ Спрінг Інвестмент , ТОВ Веструм , ТОВ Кілен ЛТД , ТОВ Спецторг Трейдінг , ТОВ Форенекс , ТОВ Сілма ЛТД , ТОВ Оксі-Лайф грошових коштів, як сплату за отриманий товар.

Крім того, відповідач зазначає, що у п. 3.3 договорів поставки визначено, що сторони шляхом підписання цих договорів узгодили, що при поставці постачальником товару з показниками якості по вологості або по сміттєвій домішці, що не відповідають показникам, визначених у п. 2.2 цих договорів (бодай за одним з них), вартість товару, зазначена у додатковій угоді, зменшується на суму витрат покупця на доробку товару (сушіння, очищення) до показників, визначених у п. 2.2 цих договорів, та пов'язане з доробкою зважування, приймання, відвантаження продукції у пункті його доробки, згідно тарифів ТОВ РІВ.А.ХОЛДІНГ у м. Ізмаїл, однак договори поставки, надані до перевірки, взагалі не містить пункту 2.2 статті 2.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно не прийняті до уваги вказані доводи відповідача, як на підставу для висновку про не підтвердження господарських операцій позивача з наведеними контрагентами, з огляду на викладене.

Так, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, згідно пунктів 1.1 договорів поставки між ТОВ Бессарабія-Агро та ТОВ Діавест Груп , ТОВ Спрінг Інвестмент , ТОВ Веструм , ТОВ Кілен ЛТД , ТОВ Спецторг Трейдінг , ТОВ Форенекс , ТОВ Сілма ЛТД , ТОВ Оксі-Лайф постачальники зобов'язуються поставити та передати товар у власність ТОВ Бессарабія-Агро (покупець), а ТОВ Бессарабія-Агро зобов'язується прийняти та оплатити насіння соняшника.

Сторони підтвердили взаємну згоду на те, що кошти у рахунок оплати поставленого товару за вищевказаними договорами буде переказано на користь третьої особи ТОВ Ост-Континент .

За змістом договорів поставки, постачальники шляхом підписання даних договорів підтверджують, що третя сторона поінформована з фактом та змістом укладання цих договорів та надала згоду на отримання коштів (п. 1.5). Згідно цього пункту договорів підпис та печатка ТОВ Ост-Континент на договорах комісії не вимагається, договір є двостороннім.

Таким чином, сторони в договорах чітко вказували на користь кого ТОВ Бессарабія-Агро повинно перерахувати кошти.

У свою чергу, ТОВ Ост-Континент надало на адресу ТОВ Бессарабія-Агро лист, в якому надавало згоду на отримання коштів від ТОВ Бессарабія-Агро за вказаними договорами поставки.

Згідно платіжних доручень, описаних контролюючим в акті перевірки від 07.02.2017 № 31/15-32-14-02/39076260 та долучених до матеріалів справи, ТОВ Ост-Континент отримало від ТОВ Бессарабія-Агро грошові кошти.

Відповідно до приписів п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з положеннями п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України право на податковий кредит не залежить від факту оплати товару, а системне тлумачення у взаємозв'язку з приписами наведеного п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України дозволяє зробити висновок, що факт поставки товару також є підставою для виникнення податкових зобов'язань та права на податковий кредит.

Отже, сам контролюючий орган спочатку визнає факт отримання грошових коштів за поставлений товар, а в подальшому доходить протилежного за змістом висновку про безоплатність поставленого товару.

Також, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно наголошено, що в порушення положень Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 20.08.2015 року № 727 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.10.2015 року за № 1300/27745), перевіряючими в акті перевірки від 07.02.2017 року за № 31/15-32-14-02/39076260, рівно як і представником відповідача під час судового розгляду, не наведено необхідних і достатніх доказів для спростування факту поставки товару ТОВ Діавест Груп , ТОВ Спрінг Інвестмент , ТОВ Веструм , ТОВ Кілен ЛТД , ТОВ Спецторг Трейдінг , ТОВ Форенекс , ТОВ Сілма ЛТД , ТОВ Оксі-Лайф на користь ТОВ Бессарабія-Агро .

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно враховано, що згідно договорів поставки між ТОВ Бессарабія-Агро та ТОВ Діавест Груп , ТОВ Спрінг Інвестмент , ТОВ Веструм , ТОВ Кілен ЛТД , ТОВ Спецторг Трейдінг , ТОВ Форенекс , ТОВ Сілма ЛТД , ТОВ Оксі-Лайф постачальники зобов'язуються поставити та передати товар у власність ТОВ Бессарабія-Агро (покупець), а ТОВ Бессарабія-Агро зобов'язується прийняти та оплатити насіння соняшника.

Таким чином, вказані договори є двосторонніми, а відтак підлягають підписанню лише двома підприємства - ТОВ Діавест Груп , ТОВ Спрінг Інвестмент , ТОВ Веструм , ТОВ Кілен ЛТД , ТОВ Спецторг Трейдінг , ТОВ Форенекс , ТОВ Сілма ЛТД , ТОВ Оксі-Лайф (з однієї сторони) та ТОВ Бессарабія-Агро . При цьому, згода на отримання грошових коштів ТОВ Ост-Континент міститься в окремому листі ТОВ Ост-Континент , в якому підприємство визнало факт розуміння умов договорів поставки між ТОВ Бессарабія-Агро та вказаними контрагентами.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно враховано, що на підтвердження подальшого руху придбаного у вказаних підприємств насіння соняшнику позивачем, як до перевірки, так і до суду надані копії приходних ордерів на передачу сировини - соняшнику від ТОВ Бессарабія-Агро до ПП Бессарабія-В у межах переробки давальницької сировини, що є належним та допустимим доказом реальності господарських операцій з поставки товару. У подальшому із вказаного насіння було виготовлено соняшникову олію та шрот соняшнику, який скеровано за зовнішньоекономічними контрактами на експорт, що підтверджено відомостях про митне оформлення товару та фактичне переміщення митного кордону України.

Що стосується посилань відповідача на відсутність п. 2.2 ст. 2 договорів з наведеними контрагентами позивача, на який йде посилання в договорах, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно вказано, що очевидним є допущення механічної помилки. Так, у п. 3.3 договорів, визначено, що сторони шляхом підписання цих договорів узгодили, що при поставці постачальниками товару з показниками якості по вологості або по сміттєвій домішці, що не відповідають показникам, визначених у п. 2.2 цих договорів (бодай за одним з них), вартість товару, зазначена у додатковій угоді, зменшується на суму витрат покупців на доробку товару (сушіння, очищення) до показників, визначених у п. 2.2 цих договорів, та пов'язане з доробкою зважування, приймання, відвантаження продукції у пункті його доробки, згідно тарифів ТОВ РІВ.А.ХОЛДІНГ у м. Ізмаїл.

Всі ці дані містяться в пунктах 2.1 договорів.

Крім того, судом першої інстанції вірно враховано, що ТОВ Бессарабія-Агро не є стороною договору комісії б/н від 05.05.2016 року із ТОВ Ост-Континент . Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, посилання у платіжних дорученнях на переказ коштів на користь ТОВ Ост-Континент зроблено помилково та відкориговано листами ТОВ Бессарабія-Агро від 19.05.2016 року № 173 про коригування призначення платежів та ТОВ Ост-Континент від 21.05.2016 року № 22 про коригування призначення платежів та отримання коштів, що було залишено поза увагою контролюючим органом.

Також, судом першої інстанції вірно визнані необґрунтованими висновки перевіряючих щодо неналежного складання видаткових накладних на отриманий від ТОВ Діавест Груп , ТОВ Спрінг Інвестмент , ТОВ Веструм , ТОВ Кілен ЛТД , ТОВ Спецторг Трейдінг , ТОВ Форенекс , ТОВ Сілма ЛТД , ТОВ Оксі-Лайф , ТОВ Рефул Ресурс , ТОВ Стік Груп , ТОВ Специнвест , ТОВ Нордлайф , ТОВ Лоза Новоозерного , ТОВ Спіріт Компані , ТОВ Креонгруп Інвест , ТОВ Зерноторгова Компанія Прометей товар - насіння соняшника, в яких не зазначені посадові особи відповідальні за здійснення господарської операції і правильність оформлення видаткової накладної, проставлені лише підписи, тому не можливо ідентифікувати, кому вони належать, не визначено місце складання видаткової накладної, не зазначені реквізити одержувача товару.

Так, суд першої інстанції вірно послався на те, що статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до частин першої, другої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як унормовано у частині першій статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 9 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказаний перелік обов'язкових реквізитів кореспондується і в пункт 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну № 88 від 24.05.1995 року, згідно якого первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа, код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа, дані про документ, що засвідчує особу - одержувача.

З огляду на матеріали справи, видаткові накладні скріплені печаткою відповідача, однак, не вказано прізвища особи, яка вчинила підпис, що, на думку податкового органу, нівелює належність та допустимість зазначених накладних, як доказів переміщення товару.

При цьому, всі складені між сторонами договорів видаткові накладні підписані представниками підприємств без зауважень. Як зазначив представник позивача, товар прийнятий комірниками ТОВ Бессарабія-Агро , про що свідчать підписи на накладних, завірені печатками.

Слід зазначити, що вимоги норм законодавства щодо правильності оформлення первинних документів, передбачають наявність в документах такого реквізиту, як інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції лише альтернативно такому обов'язковому реквізиту, як особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому, податковий орган не заперечує проти автентичності відтисків печаток, здійснених на видаткових накладних, а також не наводить аргументації про втрату печаток, її підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч волі підприємства.

Крім того, відповідно до ст. 2 Господарського кодексу України, учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження та основі відносин власності.

Згідно зі ст. 62 Господарського кодексу України, підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органами місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.

Відповідно до п. 64 Постанови Кабінету Міністрів України № 1893 від 27.11.1998 року Про затвердження Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію , (яка діяла на час складання документів), яка є обов'язковою для усіх підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, порядок обліку, зберігання і використання печаток, штампів і бланків суворої звітності визначається відповідними відомчими інструкціями. Контроль за їх виготовленням, зберіганням та використанням покладається на канцелярії організацій та осіб, відповідальних за діловодство. Згідно п. 65 зазначеної постанови, особи, які персонально відповідають за облік і зберігання печаток, штампів і бланків, призначаються наказами керівників організацій. Виходячи з вищезазначеного, особи які мають право зберігати та використовувати печатки підприємства призначаються наказом керівника організації та несуть персональну відповідальність за неналежне зберігання та використання печатки.

Таким чином, відтиск печатки підприємства, наявний, зокрема, на первинних документах, є свідченням участі такого підприємства, як юридичної особи, у здійсненні певної господарської операції (у даному випадку - прийнятті товару).

Отже, надані позивачем видаткові накладні є належними та допустимими доказами, дефектність яких податковим органом не доведена.

Відповідно до п. 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.1995 року № 88, повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи-підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові кошти, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим Договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

Таким чином, чинне законодавство не зобов'язує в разі отримання ТМЦ надавати саме довіреність; такі повноваження підтверджуються письмовими договорами поставки.

Також, судом першої інстанції вірно звернуто увагу на те, що висновок контролюючого органу в частині неможливості ідентифікації згідно видаткових накладних особи, яка отримувала товар, - суперечить висновкам цих самих осіб, зроблених раніше: Згідно наданих до перевірки видаткових накладних, отримувала соняшник від ТОВ Зерноторгова Компанія Прометей ОСОБА_2 (комірник ТОВ Бессарабія-Агро ), що свідчить про непослідовний, безсистемний і вибірковий характер оцінювання перевіряючими спірних правовідносин.

В листі від 26.08.2011 року № 31-08420-07- 25/21247 Мінфін підкреслює, що обов'язковим реквізитом первинного документу є дата і місце його складання (в інформації про місце складання документу необхідно вказувати населений пункт, в якому він складається). Інакше кажучи, при вказівці місця складання первинного документу мова йде саме про населений пункт (м. Ізмаїл), а не про конкретну адресу (з вказівкою вулиці, будинку). Згідно Методичних рекомендацій по використанню ДСТУ 4163-2003 Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів , оформленні протоколом засідання Методкомісії Держкомархіву України від 07.11.2003 року № 7. Дані методрекомендації допускають можливість невказання даного реквізиту, якщо місце складання документу випливає із інших його реквізитів (наприклад, із назви підприємства, яке склало документ чи даних про нього). Також вищевказані Методрекомендації роз'яснюють призначення даного реквізиту: уникнення помилок під час визначення місцезнаходження підприємства (п. 3.14).

Отже, якщо інше не вказано, то документ складено в місці знаходження підприємства. Необхідність в його заповненні виникає лише в тому випадку, якщо місцезнаходження підприємства і місце складання документу не співпадає.

Також, Вищий адміністративний суд України висловив правову позицію в своїх постановах від 30.08.2011 року № К-38259/10, від 13.12.2011 року № К/9991/48451/11, в яких зазначив, що відсутність такого реквізиту, як місце складання в первинному документі є несуттєвим недоліком, який не позбавляє такий документ статусу первинного і не зменшує його значення, як підтверджуючого документу тієї чи іншої господарської операції.

Крім того, судом першої інстанції вірно визнані необґрунтованими висновки ГУ ДФС в Одеській області про неправомірне завищення ТОВ Бессарабія-Агро податкового кредиту та необґрунтоване завищення собівартості реалізованих товарів через надання до перевірки неналежно оформлених товарно-транспортних накладних на транспортування насіння соняшника від ТОВ Діавест Груп , ТОВ Спрінг Інвестмент , ТОВ Веструм , ТОВ Кілен ЛТД , ТОВ Спецторг Трейдінг , ТОВ Форенекс , ТОВ Сілма ЛТД , ТОВ Оксі-Лайф , ТОВ Рефул Ресурс , ТОВ Стік Груп , ТОВ Специнвест , ТОВ Агросвіт ТД , ТОВ Нордлайф , ТОВ Лоза Новоозерного , ТОВ Спіріт Компані , ТОВ Креонгруп Інвест , ТОВ Зерноторгова Компанія Прометей .

Так, згідно п. 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 року № 363, товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб'єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

З наданих позивачам до суду копій товарно-транспортних накладних вбачається, що останні містять всі необхідні відомості, передбачені Правилами № 363 від 14.10.1997 року, у зв'язку із чим, твердження відповідача про неналежність вказаних документів є безпідставними.

Крім того, судом першої інстанції вірно зазначено, що товарно-транспортна накладна є транспортною документацією, яка підтверджує операції саме з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, не встановлюють правил податкового обліку платника податків, яким у даному випадку є позивач. Документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна, не є документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджує обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Щодо посилань контролюючого органу на незаконне формування податкового кредиту та собівартості реалізованих товарів ТОВ Зерноторгова Компанія Прометей , ТОВ Агросвіт ТД , ТОВ Прометей-голд , ТОВ Лоза Новоозерного СФГ Кристал через зазначення неправильної адреси місцезнаходження ТОВ Бессарабія-Агро , колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно зазначено наступне.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас, статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Приписами ч. 2 ст. 9 Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 року № 88, встановлено вичерпний перелік обов'язкових реквізитів первинного документу, за наявності яких той чи інший документ є письмовим доказом вчинення господарської операції, а саме (у редакції станом на момент складання первинних документів): назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В п. 2.15 і п. 2.16 Положення № 88 зазначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Ступінь деталізації змісту і обсягу господарської операції Законом № 996 і Положенням № 88 не встановлено, тому її можуть визначати особи, які відповідають за здійснення господарської операції і правильність її оформлення. При цьому така деталізація має забезпечити розкриття змісту господарської операції та ідентифікацію активів, зобов'язань, доходів або витрат, з нею пов'язаних.

Отже, згідно з нормами законодавства, чинного на момент складання первинних документів, обов'язковим реквізитом первинного документу було місце складання документу (реквізит місце складання первинного документу виключено Законом України Про внесення змін до деяких законів України щодо усунення адміністративних бар'єрів для експорту послуг № 1724-VIII від 03.11.2016 року), а не місцезнаходження підприємства.

Крім того, зазначення в окремих документах адреси місцезнаходження ТОВ Бессарабія-Агро : Одеська обл., Арцизький район, с. Холмське, вул. Радянська, 59 замість адреси: Одеська область, м. Ізмаїл, Болградське шосе, 8а не є внесенням до вказаних документів недостовірних відомостей, оскільки адреса Одеська обл., Арцизький район, с. Холмське, вул. Радянська, 59 - це адреса ТОВ Бессарабія-Агро згідно Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, до 16.12.2015 року (дати внесення змін до Реєстру на виконання протоколу Загальних зборів учасників ТОВ Бессарабія-Агро від 11.12.2015 року № 17), а адреса Одеська область, м. Ізмаїл, Болградське шосе, 8а - адреса цілісного майнового комплексу - виробничого комплексу ТОВ Бессарабія-Агро , придбаного згідно договору купівлі-продажу виробничого комплексу від 17.08.2015 року, засвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_3, зареєстрованого від 17.08.2015 року № 23721397, а з 16.12.2015 року - це адреса згідно Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Таким чином, обидві адреси Одеська обл., Арцизький район, с. Холмське, вул. Радянська, 59 та Одеська область, м. Ізмаїл, Болградське шосе, 8а є такими, що на законних підставах використовувалися у господарському документообороті ТОВ Бессарабія-Агро , а відтак сам по собі факт зазначення у складських квитанціях адреси ТОВ Бессарабія-Агро як Одеська обл., Арцизький район, с. Холмське, вул. Радянська, 59 жодним чином не впливає на реальність виконання вказаних господарських операцій.

У зв'язку із цим, відсутність у первинних документах відомостей про місцезнаходження ТОВ Бессарабія-Агро або зазначення у них адреси Одеська обл., Арцизький район, с. Холмське, вул. Радянська, 59 замість Одеська область, м. Ізмаїл, Болградське шосе, 8а не нівелює змісту вказаних документів та не впливає на їх належність у розумінні ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та ст. 44 Податкового кодексу України.

Також, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно не погодився з висновком контролюючого органу щодо нереальності господарських операцій між ТОВ Зерноторгова Компанія Прометей , СФГ Кристал , ТОВ Прометей-голд та ТОВ Бессарабія-Агро на підставі того, що не заповнені графи На відпуск видано наказ від... у складських квитанціях на зерно.

Так, процедуру ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки (далі - зерно) на елеваторах, хлібних базах, хлібоприймальних, борошномельних і комбікормових підприємствах (далі - підприємства) незалежно від їх форм власності на момент виникнення спірних правовідносин встановлювала Інструкція про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженої наказом Мінагрополітики від 13.10.2008 року № 661, яка втратила чинність 21.05.2017 року.

Згідно з п. 1.10 розд. V Інструкції № 661 при видачі зерновим складом партії зерна виконуються такі організаційно-технологічні операції: власник зерна (уповноважена ним особа) подає заяву щодо його витребування та пред'являє складські документи на зерно, яке він бажає забрати зі складу; ВТЛ передає в бухгалтерію показники якості партії зерна (форма N 47), що зберігається, які склалися на момент відпуску; бухгалтерія готує попередній акт-розрахунок, у якому проводить розрахунки обсягу основного, побічних продуктів і відходів, що належать власнику, вираховує втрати згідно з нормами і ставить до відома власника зерна (представника власника); бухгалтерія оформлює наказ про відпуск зерна за формою N 16; оформлюються пропуск, транспортні документи всіх видів (ТТН, коносамент, залізничні накладні); визначаються брутто, тара і нетто транспортного засобу з відображенням у вагових журналах і в товарно-транспортних накладних; ВТЛ визначає фактичні показники якості завантаженого в транспортний засіб зерна, заносить результати аналізу в картку аналізу зерна і журнал форми N ЗХС-49, оформлює посвідчення про якість (форми NN 42, 40, 41, 43) та передає результати в бухгалтерію для проведення кінцевих розрахунків; бухгалтерія оформляє акт-розрахунок за фактичними показниками якості і перевіряє правильність проведених розрахунків за надані зерновим складом послуги та їх сплату.

Отже, відповідний наказ видає бухгалтерія саме зернового складу, а тому ТОВ Бессарабія-Агро не могло мати відповідного наказу, і тим більше нести відповідальність за не зазначення його реквізитів у складському документі.

Крім того, ТОВ Бессарабія-Агро згідно з п. 1 Інструкції № 661 не належить до суб'єктів господарювання, на які поширює свою дію Інструкція № 661, яка встановлює процедуру ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки (далі зерно) на елеваторах, хлібних базах, хлібоприймальних, борошномельних і комбікормових підприємствах.

Слід зазначити, що у рішенні Верховного Суду України від 27.10.2015 року у справі № 2а-10463/10/0870 висловлена правова позиція, відповідно до якої сама по собі наявність або відсутність окремих документів не може бути підставою для висновків про відсутність господарської операції та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства у зв'язку з його господарською діяльністю.

Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування податкового кредиту за відсутності факту придбання товару.

Аналогічна позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року № 1936/11/13-11.

Таким чином, не зазначення у складських квитанціях реквізитів відповідного наказу, що не є реквізитом первинного документа, не може слугувати доказом неправомірного збільшення собівартості реалізованих товарів та завищення суми податкового кредиту по операціям ТОВ Зерноторгова Компанія Прометей , СФГ Кристал , ТОВ Прометей-голд .

Колегія суддів також вважає, що суд першої інстанції вірно не погодився із висновками перевіряючих про нереальність господарської операції через відсутність заяв щодо витребування зерна ТОВ Бессарабія-Агро від ТОВ Прометей-Елеватор (місце зберігання соняшнику).

Згідно з п. 1.7 розд. V Інструкції № 661, кожна партія зерна видається її власнику матеріально відповідальною особою складу за кількістю і за якістю зерна на основі письмового звернення власника, доручення на право отримання зерна, наказу по зерновому складу (форма N16), попередньо складеного акта-розрахунку (додаток 7).

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що під час перевірки контролюючий орган не звертався до ТОВ Бессарабія-Агро з вимогою надати вищевказані заяви.

При цьому, ТОВ Бессарабія-Агро на виконання приписів п. 1.7, 1.10 розд. V Інструкції № 661 зверталося у встановленому порядку до ТОВ Прометей-Елеватор із відповідними заявами на витребування насіння соняшнику власності ТОВ Бессарабія-Агро , копії яких додані до матеріалів справи.

Отже, висновок ГУ ДФС в Одеській області про відсутність вказаних заяв є безпідставним.

Також, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно вказано, що положення Інструкції № 661 та Податкового кодексу України не дозволяють дійти висновку про те, що відсутність вказаних заяв власника зерна свідчить про відсутність зерна на зберіганні та нереальність господарської операції, а тому перевіряючими перебільшено юридичне значення таких заяв для відображення операцій в бухгалтерському та податковому обліках.

Суд першої інстанції також вірно визнав безпідставними обґрунтування перевіряючими висновків акту перевірки наявною податковою інформацією по контрагентам позивача.

Так, як вірно зазначено судом першої інстанції, податковою визнається інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контрольні органи завдань і функцій у порядку, встановленому ПК. Як зазначається в пп. 14.1.171 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, поняття податкова інформація вживається у значенні, закріпленому в Законі України Про інформацію (ст. 16).

Відповідно до п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами (пп. 21.1.1); не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (пп. 21.1.4); забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій (пп. 21.1.2); забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень (пп. 21.1.3).

Відповідно до п. 83.1 ст. 81 Податкового кодексу України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені цим Кодексом; (83.1.2) податкова інформація; (83.1.3) експертні висновки; (83.1.4) судові рішення; (83.1.6) податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, зміст відтвореної в акті перевірки податкової інформації щодо контрагентів позивача не містить деталізації такої інформації, відповідачем не зазначено, яка саме інформація щодо контрагентів позивача, на думку податкового органу, свідчить про нереальність операцій позивача.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем не надано доказів проведення перевірок/звірок контрагентів позивача при яких досліджувались саме операція позивача з вказаними контрагентами та відповідно встановлено їх не підтвердження.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, контролюючим органом не було здійснено запитів про проведення зустрічних звірок для підтвердження отриманих від платника податків та зборів даних. Натомість, податковий орган обмежився наявної в його розпорядженні податковою інформацією, яку поклав в основу висновків про безтоварність операцій, при цьому, як зазначено вище така інформація не містить деталізації та даних щодо дослідження саме операція позивача з його контрагентами.

Однак, колегія суддів вважає недостатніми для висновків акту перевірки про порушення позивачем податкового законодавства, посилання в ньому лише на податкову інформацію відносно контрагентів позивача, оскільки дослідження договорів позивача з його контрагентами, які на думку перевіряючих не відповідають закону, поставок та інших господарських операцій, умов цих договорів, їх виконання з посиланням на первинні документи, такі висновки не ґрунтуються на законодавстві і не можуть бути підставою для прийняття рішень про донарахування податкових зобов'язань та застосування штрафних санкцій відносно позивача.

На думку колегії суддів, такого роду обґрунтування, взагалі не припустимі в офіційних документах суб'єктів владних повноважень, на підставі яких приймаються акти індивідуальної дії, на зразок оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки, по-перше, приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України чітко визначено, що органи державної влади та їх посадові особи можуть діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тобто, роблячи висновок про допущення будь-яким суб'єктом правовідносин порушення діючого законодавства, орган державної влади зобов'язаний чітко встановити склад такого порушення, зазначивши, в якій саме події воно полягає та якими саме фактичними даними (доказами) це підтверджується, та жодним чином не викладати припущення щодо порушення законодавства за відсутності належних доказів на підтвердження їх вчинення. По-друге, суб'єкт владних повноважень повинен бути здатним підтвердити правомірність зроблених ним висновків у законодавчо визначеному порядку.

Також, колегія суддів зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем та їх постачальником, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, позивач та його контрагенти на момент укладання та виконання спірних операцій були зареєстровані в ЄДР, знаходились на податкову обліку в ДПІ, мали свідоцтва платника податку на додану вартість, що не заперечується відповідачем.

Вирішуючи спірне питання, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно враховані первинні документи, які надавалися позивачем, як в ході перевірочних заходів, так і під час їх адміністративного та судового оскарження: договори, акти приймання-передачі наданих послуг, податкові накладні, рахунки на оплату тощо, складені ТОВ Бессарабія-Агро та перевізниками, які не є пов'язаними особами з ТОВ Бессарабія-Агро , та у сукупності підтверджують реальний рух активів між ТОВ Прометей-Елеватор , на якому зберігалося придбане насіння соняшнику.

Крім того, на підтвердження подальшого руху придбаного насіння соняшнику позивачем надані копії приходних ордерів на передачу сировини - соняшнику від ТОВ Бессарабія-Агро до ПП Бессарабія-В у межах переробки давальницької сировини, що є додатковим доказом реальності господарських операцій з поставки товару. У подальшому з вказаного насіння було виготовлено соняшникову олію та шрот соняшнику, які ТОВ Бессарабія-Агро скеровано за зовнішньоекономічними контрактами на експорт, що підтверджено наявними в органах державної фіскальної служби України відомостях про митне оформлення товару та фактичне переміщення митного кордону України.

Якість товару насіння соняшнику підтверджуються картками аналізу зерна, складеними у порядку, передбаченому Інструкцією про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженій наказом Міністерства аграрної політики України від 13.10.2008 року № 661.

Аналізи зерна зроблено у лабораторії ПП Бессарабія-В , атестованій та сертифікованій у порядку, передбаченому Законом України Про метрологію та метрологічну діяльність . Між ТОВ Бессарабія-Агро та ПП Бессарабія-В укладений договір на перероблення продукції.

Судом першої інстанції також вірно врахований висновок Судової плати в адміністративних справах Верховного Суду України, викладений у постанові № 21-511а14 від 09.12.2014 року, про те, що висновки, викладені у акті, є відображенням дій податкових інспекторів, не породжують правових наслідків для платника податків і, відповідно, а інформація, що надійшла за результатами податкового контролю, використовується для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу (аналогічної позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 10.09.2013 року у справі № 21-237а13, від 03.11.2015 року у справі № 21-99а15, від 01.12.2015 року у справі № 21-3133а15, від 03.02.2016 року у справі № 21-4265а15 та Вищий адміністративний суд України у постанові від 06.07.2016 року у справі № К/800/33177/15).

Таким чином, оскільки під час розгляду справи, встановлений рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ТОВ Діавест Груп , ТОВ Спрінг Інвестмент , ТОВ Веструм , ТОВ Кілен ЛТД , ТОВ Спецторг Трейдінг , ТОВ Форенекс , ТОВ Сілма ЛТД , ТОВ Оксі-Лайф , ТОВ Рефул Ресурс , ТОВ Стік Груп , ТОВ Зерноторгова Компанія Прометей , ТОВ Специнвест , ТОВ Агросвіт ТД , ТОВ Прометей-голд , ТОВ Нордлайф , ТОВ Лоза Новоозерного , ТОВ Спіріт Компані , СФГ Кристал , ТОВ Креонгруп Інвест , та зв'язок між фактом придбання позивачем товарів, понесенням витрат і господарською діяльністю цього платника податку, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про фактичність господарських операцій щодо придбання позивачем товарів від своїх контрагентів за перевіряємий період, а також про добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

В свою чергу, в акті перевірки висновки відповідача щодо відсутності фактичності поставки товарів від контрагентів позивача за перевіряємий період, які покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, на думку колегії суддів, ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені жодними документами та доказами з боку відповідача. Більш того, припущення, висновки відповідача в акті перевірки, не є підставою для позбавлення позивача, як добросовісного платника податку, права на віднесення сплачених ним у ціні товару та послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту та валових витрат. Позивач виконав усі передбачені законом обов'язки щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та витрат по господарським операціям з його контрагентами.

Також, однією з підстав для виставлення позивачу податкових повідомлень - рішень від 24.02.2017 року №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, став висновок відповідача про здійснення позивачем продажу транспортного засобу за нижчою від балансової вартості ціною, що призвело до заниження податкових зобов'язань у вересні 2016 року на суму 588642 грн.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, ТОВ Бессарабія-Агро (покупець) укладено договір купівлі - продажу № 0477/04/16 від 31.04.2016 року з TOB ОСОБА_4 Україна (продавець), відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупця транспортний засіб (автомобіль) (надалі - товар) Lexus LX 570 5,7 A/TURJ201L-GNZGKW 54 GZ, 2016 року вироблення, за ціною - 3091944,17 грн., ПДВ - 618388,83 грн.

Згідно з п. 2.1 вищезазначеного договору, сторони погоджуються, що на дату укладання договору ціна товару становить 3091944,17 грн., ПДВ - 618388,83 грн., а загальна сума до стати за товар з урахуванням ПДВ становить 3710333 грн.

Згідно з п. 3.5 вищезазначеного договору, право власності на товар виникає у покупця з моменту підписання накладної.

З огляду на акт, до перевірки надано рахунок - фактуру № СМУ00009503 від 21.04.2016 року, сплату за яким було здійснено 22.04.2016 року платіжним дорученням № 5930 від 22.04.2016 року у сумі 3710333 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 618388,83 грн., видаткову накладну від TOB ОСОБА_4 Україна № СМУ00010235 від 26.04.2016 року на суму 3710333 грн., у т.ч. ПДВ - 618388,83 грн., в якій зазначено: Товар покупцем оглянутий, зовнішніх дефектів, недоліків чи ушкоджень товару під час огляду не виявлено. Товар повністю відповідає умовам договору. покупець не має претензій до продавця щодо комплектності переданого товару та/або виконання продавцем зобов'язань за договором. Згідно до умов договору, в момент підписання цієї видаткової накладної у покупця виникає право власності на товар. Продавець в повному обсязі виконав прийняті на себе зобов'язання щодо передачі товару покупцю в строки та на умовах договору та податкову накладну від ТОВ ОСОБА_4 Україна від 22.04.2016 року № 2535 на суму 3710333 грн., у т.ч. ПДВ - 618388,83 грн.

У бухгалтерському обліку ТОВ Бессарабія-Агро придбання вищезазначеного автомобілю відображено по рахунку 1521 Придбання основних засобів . Оприбуткування автомобілю відображено по Дт 105 Транспортні засоби .

До перевірки надано наказ ТОВ Бессарабія-Агро № 10/5 від 10.05.2016 року щодо використання вищезазначеного автомобілю у господарській діяльності товариства , включення його до переліку основних засобів товариства та ведення обліку основних засобів відповідно до приписів чинного законодавства України .

Згідно акту, перевіркою встановлено, що у вересні 2016 року вищезазначений автомобіль було реалізовано. До перевірки було надано наказ ТОВ Бессарабія-Агро від 20.09.2016 року № 52/1-к Про продаж автомобілю , де зазначено: В зв'язку з продажем автомобіля Lexus LX 570 5,7 А/Т державний номер НОМЕР_4 бухгалтерії зробити уцінку автомобіля згідно експертної оцінки ТОВ Грандторгстрой і підготувати його для передачі ТОВ Сігнал-Авто для подальшого продажу .

За висновком ТОВ Грандторгстрой (код ЄДРПОУ 37857345, сертифікат суб'єкта оціночної діяльності ФДМУ № 623/15 від 07.08.2015 року) про вартість майна звіту про оцінку майна колісного транспортного засобу Lexus LX 570, д/н НОМЕР_5, ідентифікаційний номер JTJHY00W104203744, від 21.09.2016 року, вартість вищезазначеного автомобілю складає 303333,33 грн. (без урахування ПДВ). У короткому технічному опису до звіту одним рядком зазначено: автомобіль після ДТП, непридатний до експлуатації, одометр не працює .

До перевірки надано договір комісії № 6049/16/000166 від 21.09.2016, за яким ТОВ Сігнал-Авто (код ЄДРПОУ 37417394) визначено комісіонером, а ТОВ Бессарабія-Агро - комітентом.

Згідно з п. 1.1 даного договору, комісіонер зобов'язується за дорученням комітента, за винагороду, укласти від свого імені відповідний договір і вчинити за рахунок і в інтересах комітента продаж транспортного засобу, а саме, вищезазначеного автомобілю.

Згідно з п. 4 даного договору, ціна ТЗ заявлена комітентом складає 364000 грн. (ціна без урахування ПДВ - 303333,33 грн., ПДВ - 60666,67 грн.).

До перевірки надано видаткову накладну № 1 від 21.09.2016 року від ТОВ Бессарабія-Агро (постачальник) до ТОВ Сігнал-Авто (покупець) на суму 364000 грн., у т.ч. ПДВ - 60666,67 грн. та акт приймання - передачі транспортного засобу від 21.09.2016 року.

На виконання п. 1.1 договору комісії № 6049/16/000166 від 21.09.2016 року між ТОВ Сігнал-Авто (код ЄДРПОУ 37417394, комісіонер) та ТОВ Бессарабія-Агро (комітент), ТОВ Сігнал-Авто укладено договір № 6049/16/000106 купівлі - продажу транспортного засобу від 21.09.2016 року з фізичною особою - ОСОБА_5, НОМЕР_6 від 30.10.2000 року, де ТОВ Сігнал-Авто визначено продавцем, а ОСОБА_5 - покупцем.

Згідно з п. 1.1 договору № 6049/16/000106 від 21.09.2016 року, продавець зобов'язується передати у власність покупця вищезазначений транспортний засіб та сплатити обумовлену цим договором грошову суму.

Згідно з п. 1.3 договору № 6049/16/000106 від 21.09.2016 року, транспортний засіб оглянутий покупцем. Покупець стверджує, що володіє достатньою інформацією про транспортний засіб, що набувається, задоволений його технічним станом та погоджується прийняти його таким, як він є. Під час огляду транспортного засобу будь-яких дефектів, недоліків, які перешкоджають використанню транспортного засобу за цільовим призначенням, про які не було повідомлено продавцем не виявлено. Претензій до продавця щодо якісних характеристик відчужуваного транспортного засобу покупець не має .

Згідно з п. 1.5 договору № 6049/16/000106 від 21.09.2016 року, право власності на транспортний засіб виникає у покупця з моменту укладання даного жоговору.

Згідно з п. 2.1 договору № 6049/16/000106 від 21.09.2016 року, ціна транспортного засобу складає 364000 грн. (тобто, ціна без урахування ПДВ - 303333,33 грн., ПДВ - 60666,67 грн.)

У бухгалтерському обліку ТОВ Бессарабія-Агро реалізація автомобілю Lexus LX 570 5,7 A/TURJ201L-GNZGKW 54 GZ відображена по рахунку 286 ( Необоротні активи та групи вибуття, утримувані для продажу ).

За даними бухгалтерського обліку підприємства (рахунок 105), залишкова вартість вищезазначеного автомобілю станом на 01.09.2016 року складала - 3246541,37 грн. (без урахування ПДВ).

На підставі викладеного податковий орган дійшов висновку про те, що ТОВ Бессарабія-Агро у вересні 2016 року було здійснено продаж автомобілю за ціною, нижчою від балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, на суму 2943208,04 грн. (3246541,37 грн. - 303333,33 грн.).

Згідно п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, з наданих представником позивача регістру відомостей параметри амортизації ОЗ засіб Lexus LX 570 5,7 внаслідок події уцінення переоцінений та відображений по рах. Дт 131, 975, Кт 105, сума переоцінки - 2780880,98 грн. Відповідно до картки рахунку 105 сальдо на початок 21.09.2016 року засобу Lexus LX 570 5,7 - 3100179,18 грн., переоцінки ОЗ БА000000002 від 21.09.2016 року рах. Дт 975 Кт 105 2780880,98 грн., поточне сальдо 319298,20 грн.; підготовка до передачі ОЗ БА0000000011 рах. Дт 131 Кт 105 15964,87 грн., поточне сальдо 303333,33 грн.

Зазначені докази підтверджують, що у вересні 2016 року позивачем було здійснено продаж автомобіля за балансовою вартістю за даними бухгалтерського обліку, у зв'язку із чим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про помилковість висновків відповідача про порушення ТОВ Бессарабія-Агро щодо заниження зобов'язань у вересні 2016 року на суму 588642 грн. внаслідок продажу засобу за нижчою від балансової вартості ціною.

На підставі наведеного у сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 24.02.2017 року №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень, у зв'язку із чим адміністративний позов підлягає до задоволення.

Доводи апеляційної скарги повністю спростовуються наведеними висновками суду. Колегія суддів звертає увагу на те, що в поданій апеляційній скарзі апелянт лише посилається на висновки акту перевірки, при цьому, не зазначаючи в чому полягає неправильність висновків суду наведені в оскаржуваному рішенні.

Згідно вимог ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, оскільки висновки суду першої інстанції обґрунтовані та відповідають чинному законодавству, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують, колегія суддів, на підставі ст. 200 КАС України, приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 червня 2017 року - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 червня 2017 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Бессарабія-Агро до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - залишити без змін.

Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області (ідентифікаційний код юридичної особи 39398646) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - ГУДКСУ у м. Києві; код банку отримувача (МФО) - 820019; рахунок отримувача - 31215256700001; код класифікації доходів бюджету - 22030106) несплачений судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1583495,99 гривень.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів після набрання законної сили безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: М.П. Коваль

Суддя: С.Д. Домусчі

Суддя: О.О. Кравець

20 листопада 2017 р.