Рішення

від 09.07.2010 по справі 2-2134/10

БАЛАКЛІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

справа № 2-2134/10

м. Балаклія 09.07.2010 року

Балаклійський районний суд Харківської області у складі:

головуючого : Стригуненко В.М.,

за участю секретаря : Паточка А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Балаклійському районі Харківської області про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 пенсійного фонду України в Балаклійському районі Харківської області (далі - УПФУ в Балаклійському районі Харківської області), в якому просив визнати дії відповідача незаконними з 01.01.2008 року по день винесення рішення , зобов'язати провести перерахунок, виплатити, як дитині війни, підвищення до пенсії в законодавчо установлених розмірах за період з 01.01.2008 року .

В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що належить до соціальної категорії Дитина війни та відповідно до ст.6 Закону України Про соціальний захист дітей війни , має право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком. Проте, у 2008-2010 роках вказана допомога позивачу виплачувалась, однак не в належних розмірах.

Відповідач надав заперечення на позов, в яких просить суд в задоволенні позову відмовити. Вважає свої дії правомірними через невизначеність на законодавчому рівні органу на який покладено обов'язок здійснення таких виплат особам, які мають статус дитини війни, за рахунок яких коштів повинні здійснюватися ці виплати та який розмір мінімальної пенсії за віком необхідно застосовувати при обчисленні таких доплат. При цьому, відповідач зазначив про необґрунтованість доводів позову щодо застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , оскільки розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених за цим Законом.

Для розгляду позову сторони в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, однак надали заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Суд вирішив можливим розглянути справу за відсутності сторін, на підставі наявних у справі доказів.

Суд, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши матеріали справи, оцінивши ці докази в сукупності, визнає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені обставини і визначені відповідні до них правовідносини.

Позивач народився 17 січня 1939 року .

Згідно із ст.1 Закону України Про соціальний захист дітей війни дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Відповідно, позивач є дитиною війни в розумінні Закону України Про соціальний захист дітей війни . Даний факт підтверджується копією посвідчення позивача з проставленим в ньому штампом Дитини війни .

Враховуючи зазначений статус позивача, суд зазначає, що його соціальний захист регулюється Законом України Про соціальний захист дітей війни .

Відповідно до ст.6 Закону України Про соціальний захист дітей війни дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Виходячи з того, що позивач є дитиною війни в розумінні Закону України Про соціальний захист дітей війни , суд вважає, що на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України Про соціальний захист дітей війни , в тому числі й право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 зазначеного Закону.

Згідно зі ст.7 Закону України Про соціальний захист дітей війни , фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до п.п. 41 розділу 2 закону України Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України текст статті 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни викладено в наступній редакції:

Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп\2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п. 41 розділу 2 Закону України Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України .

Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Виходячи з викладеного УПФУ в Балаклійському районі Харківської області з 22.05.2008 року повинно було нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України Про соціальний захист дітей війни в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

З січня 2008 року по грудень 2009 року позивачу нараховувалось та виплачувалось зазначене підвищення відповідно до встановленого розміру, що підтверджується інформацією, наведеною в письмових запереченнях УПФУ в Балаклійському районі Харківської області.

Таким чином, до ухвалення рішення Конституційним Судом України, тобто до 22.05.2008 року, відповідач, здійснював позивачу доплати, передбачені ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни в редакції від 01.01.2008 року, тобто діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів, а тому позовні вимоги щодо стягнення підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року задоволенню не підлягає.

Виходячи з приписів ч.2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення Конституційним Судом України рішення, відповідач з 22.05.2008 року відповідно до ст.6 Закону України Про соціальний захист дітей війни повинен був нараховувати та здійснювати виплату позивачу відповідного підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальних пенсій за віком, яка встановлюється Законом про державний бюджет на відповідний рік. Тому за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року позивачу повинен бути здійснений перерахунок вказаного підвищення до пенсії.

Ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ч.4 ст.8 Цивільно-процесуального кодексу України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України (254к/96-ВР) закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Судом встановлено, що пенсію і доплату до неї позивачу ОСОБА_2 Пенсійного Фонду у Балаклійському районі Харківської області в 2008 році нараховано і виплачено відповідно до постанов КМУ №530 від 28.05.2008 року та №654 від 16.07.2008 року Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян .

Суд не може погодитися з таким розрахунком, проведеним відповідачем, щодо встановлення підвищення до пенсії позивача, оскільки відповідно до п.6 ч.1 ст.92 Конституції України виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а ст.75 Конституції встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Закон України Про соціальний захист дітей війни має вищу юридичну силу і, виходячи з загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, саме Закон підлягає застосуванню при вирішення даного спору.

Крім того, згідно ч.3 ст.22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Порядок обчислення і встановлення доплати до пенсії визначається Кабінетом Міністрів України. Проте, надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених Законом України Про соціальний захист дітей війни . Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком. Звуження підзаконним актом змісту та обсягу права, наданого вищевказаним Законом, є безпідставним.

Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами при вирішенні даного спору застосуванню підлягає саме розмір мінімальної пенсії за віком, установлений у законі Про державний бюджет України на відповідний рік, а не Постанови КМУ, на які посилається відповідач.

Стосовно вимог про зобов'язання відповідача виплачувати позивачу щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за 2009 рік з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, суд вважає їх підлягаючими задоволенню з таких підстав.

В ч.1 ст.54 Закону України Про державний бюджет України на 2009 рік від 26.12.2008 №835-VI /далі Закон №835-VІ/ зазначено, що у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року. Законом України Про Державний бюджет на 2009 рік ніяких змін до ст.6 Закону України Про соціальний захист дітей війни не вносилось.

Тобто, при нарахуванні пенсії позивачу з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року відповідач повинен брати прожитковий мінімум в сумі станом на грудень 2008 року, тобто - 498 гривень, оскільки саме він береться для визначення мінімальної пенсії за віком при нарахуванні та виплаті щомісячну доплату до пенсії згідно Закону України Про соціальний захист дітей війни .

Щодо задоволення позовних вимог про зобов'язання зробити перерахунок пенсії за 2010 рік, то суд зазначає наступне. Статтею 52 Закону України Про Державний бюджет України на 2010 рік встановлений прожитковий мінімум мінімум для осіб, які втратили працездатність, в розмірі: з 01 січня 2010 року - 695 гривень, з 01 квітня 2010 року - 706 гривень, з 01 липня 2010 року - 709 гривень, з 01 жовтня 2010 року - 723 гривні, з 01 грудня 2010 року - 734 гривні. Таким чином, позивачу розмір щомісячної доплати до пенсії згідно Закону України Про соціальний захист дітей війни повинен розраховуватися, виходячи із наведених розмірів прожиткового мінімуму.

Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , суд зазначає наступне.

Сторонами по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст.6 Закону України Про соціальний захист дітей війни має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України Про соціальний захист дітей війни .

Суд вважає за можливе застосувати саме ч.1 ст.28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України Про соціальний захист дітей війни , оскільки цей закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку суду, не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування .

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення Про Пенсійний фонд України і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України Про загальнообов ' язкове державне пенсійне страхування рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача - є ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Балаклійському районі.

Суд вважає безпідставними заперечення відповідача щодо не визначеності на законодавчому рівні питання відносно органу, на який покладено обов ' язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.

Враховуючи викладене вище, суд прийшов до висновку, що обов ' язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст.6 Закону України Про соціальний захист дітей війни покладено на ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Балаклійському районі , за місцем проживання позивача.

Крім того, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії.

Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов ' язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.

За змістом ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом України Про соціальний захист дітей війни реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус дитини війни , серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.

Суд звертає увагу сторін на те, що реалізація особою права, що пов ' язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов ' язань судом не приймається до уваги. Так, наприклад, у справі Кечко проти України Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов ' язань.

Враховуючи, що держава взяла на себе обов ' язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов ' язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали свої повноваження без поважних причин.

Крім того, відповідачем не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов ' язку щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог.

Внаслідок того, що органи Пенсійного Фонду України звільнені від сплати судового збору, то він повинен бути стягнутий з Державного бюджету України, а витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10-11, 60, 88, 208-223 ЦПК, ст.ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни , -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково .

2. Визнати незаконними дії ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Балаклійському районі Харківської області по не виконанню приписів статті 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни , які призвели до порушення прав ОСОБА_1 на своєчасне нарахування та отримання доплати до пенсії за період 22 травня 2008 року по 9 липня 2010 року .

3. Зобов'язати ОСОБА_2 Пенсійного Фонду України в Балаклійському районі Харківської області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України Про загальнообов'язкове пенсійне страхування , за період з 22 травня 2008 року , виходячи із законодавчо встановлених розмірів мінімальної пенсії за віком, провести виплату та здійснювати виплати з урахуванням виплачених сум до зміни порядку визначення державної соціальної підтримки дітей війни відповідно до закону.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 8 гривень 50 копійок судового збору та з ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Балаклійському районі Харківської області 37 гривень понесених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Балаклійський районний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

Головуючий Стригуненко В.М.