Постанова

від 23.11.2017 по справі 902/443/17

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2017 року Справа № 902/443/17

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Козир Т.П. - головуючого, Гольцової Л.А., Іванової Л.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Хрещатик" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 9 серпня 2017 року у справі Господарського суду Вінницької області за позовом ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Хрещатик" до ТОВ "Ладижинська пересувна механізована колона № 42", третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Осипенко Дмитро Олегович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

УСТАНОВИВ:

У травні 2017 року ТОВ "Ладижинська пересувна механізована колона №42" (далі - позивач) звернулось до ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Хрещатик" (далі - відповідач), третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Осипенко Дмитро Олегович, з позовом про визнання виконавчого напису нотаріуса щодо стягнення з ТОВ "Ладижинська пересувна механізована колона № 42" на користь ПАТ "КБ "Хрещатик" боргу за кредитним договором № 13/15 КЛ від 27 жовтня 2015 року, а також штрафних санкцій на загальну суму 575023 гривні 56 коп., вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Дмитром Олеговичем за реєстр. № 604, таким, що не підлягає виконанню.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що виконавчий напис вчинено з порушенням норм закону.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 8 червня 2017 року позов задоволено повністю.

Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 604, вчинений 3 лютого 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Дмитром Олеговичем щодо стягнення з ТОВ "Ладижинська пересувна механізована колона № 42" на користь ПАТ "КБ "Хрещатик" боргу за кредитним договором № 13/15 КЛ від 27 жовтня 2015 року на загальну суму 575023 гривні 56 коп., який складається з 415278 гривень 90 коп. боргу за кредитом; 76758 гривень 54 коп. боргу за процентами (за період з 1 квітня 2016 року по 31 грудня 2016 року); 8641 гривні 28 коп. штрафних санкцій за простроченими процентами; 42891 гривні 17 коп. штрафних санкцій за простроченим боргом за кредитом (за період з 7 вересня 2016 року по 15 січня 2017 року) та 26993 гривні 13 коп. втрат коштів від інфляції за прострочення повернення кредитного боргу (за період з вересня 2016 по листопад 2016).

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 9 серпня 2017 року рішення Господарського суду Вінницької області від 8 червня 2017 року залишено без змін, апеляційну скаргу ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Хрещатик" залишено без задоволення.

У касаційній скарзі ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Хрещатик" просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 8 червня 2017 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 9 серпня 2017 року, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Зазначає, що Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не містить чітко встановлених обмежень для банку щодо нарахування відсотків за користування кредитними коштами та/або штрафних санкцій, а тому подальше нарахування відсотків за кредитним договором здійснюється у відповідності до умов укладеного договору.

Вказує на те, що за системним аналізом норм ст. ст. 1048, 1054 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 346 Господарського кодексу України, ст. 47 Закону України "Про банки банківську діяльність", п. 41 ч. 2 ст. 46, п. 8 прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" відкликання (анулювання) ліцензії для банку має наслідком заборону видавати кредити (розміщувати залучені кошти) без ліцензії, а відкликання ліцензії не є підставою для припинення права банку щодо нарахування процентів, передбачених кредитним договором та застосування штрафних санкцій, передбачених договором та законом за неналежне виконання умов кредитного договору.

Вважає, що приватний нотаріус діяв згідно встановленого розд. 5 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 22 лютого 2012 року за № 282/20595, та не допустив порушень норм законодавства, виклавши зміст виконавчого напису на окремому бланку, який прошито до оригіналу кредитного договору.

Заперечує проти доводів щодо недотримання банком тридцятиденного строку з моменту одержання боржником письмової вимоги.

Посилається на безпідставність доводів позивача про те, що приватному нотаріусу не було надано первинних бухгалтерських документів.

Повноважні представники сторін та третьої особи у судове засідання не з'явились.

Враховуючи, що про час та місце розгляду касаційної скарги сторони та третя особа повідомлені належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.

Обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 27 жовтня 2015 року між ПАТ "КБ "Хрещатик" (банк) та ТОВ "Ладижинська пересувна механізована колона № 42" (позичальник) укладено кредитний договір №13/15 КЛ, за яким банк відкриває позичальнику відкличну відновлювальну кредитну лінію з лімітом в сумі 420000 гривень 00 коп. зі сплатою процентів у розмірі 24,6 % річних до 24 жовтня 2016 року, а позичальник зобов'язується використати кредит, повернути банку суму кредиту та сплатити відсотки за користування кредитом і комісію у строки, розмірі та порядку, передбачених цим договором.

Згідно із п. 1.2 договору позичальник зобов'язується використати кредит на цілі, передбачені даним кредитним договором, сплатити банку проценти за користування кредитом і комісію у розмірі та порядку, передбачених цим договором та повернути банку суму кредиту в порядку і строки, передбачені цим договором.

За положеннями п. п. 4.1, 4.3 договору позичальник зобов'язаний сплачувати банку проценти за користування кредитом у розмірі 24,6 % річних. Проценти за користування кредитом розраховуються за поточний календарний місяць з урахуванням фактичного періоду користування кредитом на фактичну суму заборгованості із врахуванням фактичної кількості днів у році (метод факт/факт).

Пунктом 4.11 договору передбачено, що у випадку, якщо позичальник прострочив сплату процентів за користування кредитом, комісій за цим договором або не сплатив черговий платіж з погашення основної суми кредиту або не виконав інших умов кредитного договору і банк скористався своїм правом на вимогу дострокового повернення кредиту, строк повернення всієї суми кредиту вважається таким, що наступив на 31 день з моменту пред'явлення вимоги.

27 жовтня 2015 року сторонами підписано Додаток №1 до кредитного договору №13/15 КЛ.

2 червня 2016 року рішенням Національного банку України № 46 відкликано банківську ліцензію ПАТ "КБ Хрещатик".

У зв'язку з непроведенням розрахунків та наявністю у позичальника боргу банком направлено на адресу позивача вимоги, а саме: письмова вимога № 30/23/08-1905 від 16 травня 2016 року про погашення боргу в розмірі 10972 гривень 70 коп., претензія № 3/12199 від 26 грудня 2016 року, в якій банк констатував наявність 539990 гривень 29 коп. загального боргу, та вимога № 3/159 від 17 січня 2017 року, згідно яких банк вимагав погашення всього боргу за кредитним договором та повідомляв про настання строку повернення всієї суми кредиту до 7 вересня 2016 року, що передбачено п. 4.11 кредитного договору.

26 грудня 2016 року банк направив ТОВ "Ладижинська пересувна механізована колона № 42" претензію № 3/12199 щодо погашення боргу за кредитним договором № 13/15 КЛ у сумі 539990 гривень 29 коп., з яких 415278 гривень 90 коп. - тіло кредиту, 68105 гривень 76 коп. - прострочені відсотки за користування кредитом у період з 1 квітня по 30 листопада 2016 року, 28263 гривень 93 коп. - штрафні санкції за прострочення погашення кредиту за період з 7 вересня по 30 листопада 2011 року, 6136 гривень 23 коп. - штрафні санкції за прострочення погашення відсотків з 30 квітня по 30 листопада 2016 року, 2893 гривень 34 коп. - плата за порушення грошового зобов'язання, 19312 гривень 13 коп. - втрат коштів від інфляції.

17 січня 2017 року банк звернувся до боржника з вимогою 3/159, в якій наполягав на погашенні боргу у сумі 575023 гривень 56 коп., з яких 415278 гривень 90 коп. - тіло кредиту, 76758 гривень 54 коп. - простроченого боргу за відсотками та 82986 гривень 12 коп. штрафних санкцій.

25 січня 2017 року ТОВ "Ладижинська пересувна механізована колона № 42", не погоджуючись з розміром вказаного у вимогах банку боргу, у своєму повідомленні № 4 про результати розгляду претензії № 3/12199 від 26 грудня 2016 року визнало вимоги щодо сплати кредиту в сумі 415278 гривень 90 коп. та не погодилось щодо сплати процентів за користування кредитом за період з 1 квітня по 30 листопада 2016 року в сумі 68105 гривень 76 коп., штрафних санкцій на загальну суму 34400 гривень 16 коп., плати за порушення грошового зобов'язання на суму 2893 гривень 34 коп. та втрат коштів від інфляції в сумі 19312 гривень 13 коп. через відсутність у банку ліцензії на здійснення банківської діяльності у вказаний період.

3 лютого 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Д.О. вчинено виконавчий напис № 604 щодо стягнення з ТОВ "Ладижинська пересувна механізована колона № 42" на користь ПАТ "КБ "Хрещатик" боргу за кредитним договором № 13/15 КЛ від 27 жовтня 2015 року, а також штрафних санкцій на загальну суму 575023 гривні 56 коп., з яких: 415278 гривень 90 коп. - боргу за кредитом, 76758 гривень 54 коп. - несплачених процентів (за період з 1 квітня по 31 грудня 2016 року); 8641 гривня 28 коп. - штрафних санкцій за простроченими процентами, 42891 гривня 17 коп. - штрафних санкцій за прострочення заборгованості за кредитом (за період з 7 вересня 2016 року по 15 січня 2017 року), 4460 гривень 54 коп. - плати за порушення грошового зобов'язання (за період з 7 вересня 2016 року по 15 січня 2017 року) та 26993 гривні 13 коп. - втрат коштів від інфляції за прострочення повернення кредитного боргу (за період з вересня по листопад 2016 року).

22 лютого 2017 року постановою державного виконавця Ладижинського міського відділу ДВС ГТУЮ у Вінницькій області Пекною Я.М. відкрито виконавче провадження ВП № 53438571 з примусового виконання виконавчого напису № 604 від 3 лютого 2017 року.

Наведене стало підставою звернення з даним позовом про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, з тих підстав, що виконавчий напис вчинено на підставі документів, які не підтверджують безспірність вимог банку, а суми нарахованих процентів та штрафних санкцій не відповідають дійсності.

Правовідносини сторін виникли з кредитного договору, за яким, згідно із ст. 1054 Цивільного кодексу України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною 2 наведеної норми визначено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно із ст. 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України "Про нотаріат" передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Згідно Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 20 лютого 2012 року (далі - Порядок), для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України. Виконавчий напис (окрім вимоги про неоплату чеку) вчиняється нотаріусом незалежно від місця виконання вимоги, знаходження боржника або стягувача.

Для вчинення виконавчого напису стягувачем або уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, має бути зазначено: відомості про найменування і адресу стягувача та боржника; дата та місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код в ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо.

Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі, якщо нотаріусу буде необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача.

Судами встановлено, що із оскаржуваного напису не можна встановити, на підставі якої саме заяви стягувача він вчинений.

Відповідно до п. 2.3 гл.16 Порядку вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушень.

Судами встановлено, що зі змісту оспорюваного виконавчого напису вбачається, що відображена в ньому сума боргу відповідає розрахунку боргу у вимозі банку №3/159, направленій на адресу позивача 17 січня 2017 року. Датою складання і підписання вимоги є 17 січня 2017 року, що дає підстави вважати, що банком порушено вимоги щодо спливу 30-денного строку з моменту одержання боржником письмової вимоги.

Виконавчий напис на іпотечному договорі, що передбачає задоволення вимоги іпотекодержателя за основним зобов'язанням, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами основного зобов'язання, вчиняється нотаріусом за умови подання іпотекодержателем документів, достатніх для встановлення безспірності заборгованості та прострочення виконання зобов'язання.

Пунктами 3.1 - 3.2 Глави 16 Порядку передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року, згідно п. 2 якого для одержання виконавчого напису при стягненні заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин, подається оригінал кредитного договору та засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Таким чином, виконавчий напис може бути вчинений нотаріусом лише у випадку наявності документів, які підтверджують безспірність боргу боржника перед стягувачем, який виник на підставі певного зобов'язання.

Місцевим господарським судом встановлено, що надані ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Осипенко Д.О. за своїм характером та змістом не є документами, які підтверджують безспірність боргу ТОВ "Ладижинська пересувна механізована колона № 42" перед відповідачем з огляду на наступне.

Безспірним боргом є борг боржника, з яким останній погоджується, що відповідно виключає можливість спору зі сторони боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак і документи, які підтверджують її безспірність, і на підставі яких нотаріусами здійснюються виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними та такими, що містять вираз волі стосовно наявності певного боргу не тільки кредитора, а й самого боржника, або ж підтверджують наявність у боржника перед кредитором боргу саме в такому розмірі.

Зокрема, належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність боргу, а також встановлюють його розмір, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Встановлено, що у спірному виконавчому написі визначено суму боргу, що відображена у розрахунку боргу станом на 16 січня 2017 року, відповідно до вимоги, направленої на адресу позивача № 3/159 від 17 січня 2017 року, та який не підтверджено будь-якими первинними бухгалтерськими документами, а розрахунок суми боргу, складений працівниками банку, не є первинним документом, що фіксує наявність грошового зобов'язання ТОВ "Ладижинська пересувна механізована колона № 42", а є лише одностороннім арифметичним розрахунком банку, який не відображає фактичні і правові підстави для стягнення відповідних сум, не підтверджує безспірність розміру грошових вимог банку до боржника.

Таким чином, на підтвердження безспірності своїх вимог ПАТ "КБ Хрещатик" не було подано нотаріусу первинних документів щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), а тому в нотаріуса були відсутні підстави вважати та фактично встановити, що розмір боргу позивача перед відповідачем, зазначений у виконавчому написі, є саме таким, як його нарахував відповідач, та безспірним.

При цьому судами прийнято до уваги заперечення відповідача щодо сплати процентів за користування кредитом за період з 1 квітня по 30 листопада 2016 року в сумі 68105 гривень 76 коп., штрафних санкцій на загальну суму 34400 гривень 16 коп., плати за порушення грошового зобов'язання на суму 2893 гривні 34 коп. та втрат коштів від інфляції в сумі 19312 гривень 13 коп., про що був повідомлений позивач листом № 4 від 25 січня 2017 року.

На підставі наведеного місцевий та апеляційний господарські суди дійшли юридично мотивованого висновку про те, що на час вчинення виконавчого напису між сторонами кредитного договору № 13/15КЛ від 27 жовтня 2015 року існував спір щодо правомірності та розміру нарахованих відсотків та штрафних санкцій, у зв'язку з чим заявлена банком сума боргу не була безспірною.

З огляду на викладене, місцевий та апеляційний господарські суди, повно встановивши усі істотні обставини справи, надавши їм належну правову оцінку та вірно застосувавши ст. ст. 87, 88 Закону України "Про нотаріат", ст.ст. 1046, 1048, 1049, 1050 Цивільного кодексу України, положення Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 20 лютого 2012 року, Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року, дійшли обгрунтованого висновку про те, що виконавчий напис вчинений за відсутності належного підтвердження безспірності боргу позичальника перед банком та до закінчення тридцятиденного строку після направлення позичальнику письмової вимоги про усунення порушень, а тому підставно задовольнити заявлені позовні вимоги.

За таких обставин рішення та постанова місцевого та апеляційного господарських судів законні та обгрунтовані, а тому зміні чи скасуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7 - 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 9 серпня 2017 року - без зміни.

Головуючий Т. Козир

Судді Л. Гольцова

Л. Іванова