Рішення

від 22.11.2017 по справі 910/17532/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.2017Справа №910/17532/17

Суддя Господарського суду міста Києва Князьков В.В.

за участю секретаря судового засідання Коваленко О.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Державного підприємства Енергоринок , м. Київ

до відповідача: Публічного акціонерного товариства ДТЕК Крименерго , м. Київ

про стягнення 247 365,60 грн.

За участю представників:

від позивача: Деревинська О.М., Єременко О.А.

від відповідача: Клименкова Я.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство Енергоринок звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства ДТЕК Крименерго про стягнення заборгованості в розмірі 247 365,60 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором про реструктуризацію заборгованості №65Р/02 від 30.09.2013 в частині здійснення передбачених договором щомісячних платежів зі сплати 3% річних та пені за період з січня по червень 2017 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2017 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 01.11.2017.

01.11.2017 позивачем подано до суду клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2017 розгляд справи, за клопотанням відповідача, відкладено на 22.11.2017.

22.11.2017 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому Публічне акціонерне товариство ДТЕК Крименерго проти задоволення позову заперечило, посилаючись на виникнення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що перешкоджають належному виконанню відповідачем умов договору про реструктуризацію заборгованості №65Р/02 від 30.09.2013.

У судове засідання представники позивача з'явились, позовні вимоги підтримали.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову надав заперечення.

У судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні складено протокол, який долучений до матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

02.06.2008 між Державним підприємством Енергоринок (ДПЕ) та Відкритим акціонерним товариством Крименерго (ЕК) укладено договір №14/212/4726/01, за умовами якого ДПЕ зобов'язується продавати, а ЕК зобов'язується купувати електроенергію та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору.

Відповідно до пункту 6.4 договору №14/212/4726/01 від 02.06.2008 остаточний розрахунок за куплену ЕК в ДПЕ електроенергію в розрахунковому місці здійснюється ЕК до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, з поточних або інших (крім поточного зі спеціальним режимом використання) рахунків ЕК. У цьому випадку ЕК зобов'язана обов'язково вказати призначення платежу. Якщо до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, ЕК не здійснила повну поточну оплату вартості електроенергії за розрахунковий місяць, ДПЕ надсилає до ЕК факсимільним зв'язком попередження про можливість обмеження споживання в обсязі недоплаченої ЕК в розрахунковому місяці електроенергії. Обмеження може бути застосоване ДПЕ після 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Пунктом 11.6 договору №14/212/4726/01 від 02.06.2008 передбачено, що його укладено на термін з 01.06.2008 по 31.12.2008. Дія Договору автоматично продовжується на кожний наступний рік, якщо жодна із сторін не заявила письмово про намір розірвати цей договір за один місяць до дати закінчення строку дії цього договору.

Згідно з додатковими угодами №6958/02 від 12.05.2011 та №8786/02 від 06.07.2012 до договору №14/212/4726/01 від 02.06.2008 правонаступником прав і обов'язків Відкритого акціонерного товариства Крименерго за вказаним договором є Публічне акціонерне товариство ДТЕК Крименерго .

На виконання умов договору №14/212/4726/01 від 02.06.2008 позивачем та відповідачем було складено та підписано акт купівлі-продажу електроенергії від 31.12.2012, згідно з яким у грудні 2012 року позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято електроенергію в обсязі 484 915,120 тис.кВт.г на загальну суму 184 883 844,44 грн.

30.09.2013 між Державним підприємством Енергоринок (кредитор) та Публічним акціонерним товариством ДТЕК Крименерго (боржник) укладено договір про реструктуризацію заборгованості №65Р/02 (далі - Договір), згідно з пунктом 1.1 якого сторони домовились про розстрочення погашення заборгованості, що виникла у боржника перед кредитором на підставі договору купівлі-продажу електроенергії №14/212/4726/01 від 02.06.2008.

Відповідно до пункту 2.1 Договору загальна сума заборгованості, що підлягає реструктуризації за цим договором, складає 29 345 220,04 грн., а саме:

- заборгованість за електричну енергію - 26 871 563,76 грн. за договором №14/212/4726/01 від 02.06.2008, у т.ч. ПДВ 4 478 593,96 грн., яка придбана боржником у грудні 2012 року та підтверджується актом про наявність та розмір заборгованості;

- заборгованість зі сплати 3% річних у сумі 572 033,01 грн. за прострочення оплати коштів в сумі 26 871 561, 76 грн. за період з 15.01.2013 по 01.10.2013, яку нараховано на підставі статті 625 Цивільного кодексу України за порушення пункту 6.4 Договору купівлі-продажу електроенергії №14/212/4726/01 від 02.06.2008;

- пеня в сумі 1 901 623,27 грн., яку нараховано на підставі пункту 7.3.2 та за порушення пункту 6.4 Договору купівлі-продажу електроенергії №14/212/4726/01 від 02.06.2008.

У пункті 2.5 Договору сторони погодили, що загальний строк реструктуризації (погашення) заборгованості боржника перед кредитором за цим договором встановлюється до 31.12.2018 (включно).

Перший платіж з погашення заборгованості, що підлягає реструктуризації за цим договором, повинен бути здійснений не пізніше 31.01.2014 (включно) (п. 2.6 Договору).

Кожний черговий платіж має бути здійснений боржником не пізніше останнього числа місяця, в якому він (платіж) підлягає перерахуванню згідно з графіком, наведеним в пункті 2.7 Договору.

Відповідно до пункту 5.1 Договору останній набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2018.

На підтвердження наявності заборгованості на загальну суму 884 993 061,41 грн. станом на 01.09.2013 сторонами було складено та підписано акт звірки взаєморозрахунків (додаток №1 до Договору).

Спір у даній справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошових зобов'язань за Договором зі здійснення щомісячних платежів зі сплати 3% річних та пені за період з 01.01.2017 по 30.06.2017, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості в розмірі 247 365,60 грн.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає договір про реструктуризацію заборгованості №65Р/02 від 30.09.2013 як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з графіком погашення заборгованості, викладеним у пункті 2.7 Договору, відповідач зобов'язався щомісячно, а саме не пізніше останнього числа відповідного місяця, здійснювати платежі за сплати 3% річних в сумі 9 533,88 грн. та пені в сумі 31 693,72 грн.

Отже, з урахуванням положень статті 530 Цивільного кодексу України та пункту 2.7 Договору, станом на час розгляду справи строк виконання відповідачем грошових зобов'язань за сплати 3% річних та пені за період з 01.01.2017 по 30.06.2017, щодо яких заявлено позов, настав.

При цьому, за період з 01.01.2017 по 30.06.2017 розмір заборгованості за Договором зі сплати 3% річних становить 57 203,28 грн. (9 533,88 грн. х 6 місяців = 57 203,28 грн.), зі сплати пені - 190 162,32 грн. (31 693,72 грн. х 6 місяців = 190 162,32 грн.), а всього за спірний період - 247 365,60 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Одночасно з цим, приймаючи до уваги посилання відповідача на настання форс-мажорних обставин, господарський суд зазначає наступне.

За приписами статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з пунктом 4.1 Договору у випадку виникнення обставин непереборної сили, що унеможливлюють виконання сторонами своїх зобов'язань, сторони звільняються від виконання своїх зобов'язань на час дії зазначених обставин.

У пункті 4.2 Договору сторони погодили, що непереборною силою визначаються наступні події: війна і військові дії, повстання, мобілізація, блокада, епідемії, пожежа, вибухи, аварії на транспорті і стихійні лиха, акти органів влади, що мають вплив на виконання зобов'язань сторін і всі інші подібні події й обставини.

Настання обставин непереборної сили підтверджується уповноваженими органами відповідно до законодавства України. Належним доказом існування обставин непереборної сили є довідка Торгово-промислової палати України (п. 4.4 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, 23.02.2015 Публічному акціонерному товариству ДТЕК КРИМЕНЕРГО було видано сертифікат Торгово-промислової палати України №3363 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) щодо зобов'язань за договором №65Р/02 від 30.09.2013 про реструктуризацію заборгованості, що виникла на підставі договору купівлі-продажу електроенергії від 02.06.2008 №14/212/4726/01, яким засвідчено настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зокрема: експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, протиправні дії третіх осіб, захоплення 21.01.2015 підприємства (адміністративна будівля за адресою: м. Сімферополь, вул. Гаспринського, буд. 9, всі структурні підрозділи) та його майна групою озброєних осіб на території Автономної Республіки Крим. При цьому, встановлено, що форс-мажорні обставини почали діяти з 21.01.2015 та тривають.

За приписами Закону України Про торгово-промислові палати в Україні завданнями торгово-промислових палат є, зокрема, подання практичної допомоги підприємцям у проведенні торговельно-економічних операцій на внутрішньому та зовнішньому ринках.

Згідно ч. 3 ст. 14 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Статтею 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні передбачено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Таким чином, сертифікат № 3363 від 23.02.2015 виданий Торгово-промисловою палатою України є належним доказом, що засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), однак зазначений доказ оцінюється судом в сукупності з іншими доказами та обставинами по справі. У даному випадку доведення факту настання обставин непереборної сили не є достатніми для звільнення від виконання зобов'язання на час дії цих обставин, оскільки необхідно підтвердити їх здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання.

Як вказав Верховний Суд України у постанові від 10.06.2015 у справі №3-216гс15, для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання згідно зі статтями 617 Цивільного кодексу України, 218 Господарського кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, повинна довести: наявність обставин непереборної сили; їх надзвичайний характер; неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; причинний зв'язок між цими обставинами і понесеними збитками.

За висновками суду, наданий відповідачем сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) №3363, виданий Торгово-промисловою палатою України 23.02.2015 за вих.№828/05-4, не підтверджує наявності обставин, які звільняють боржника від відповідальності за порушення зобов'язання. При цьому, господарський суд виходить з того, що у даному сертифікаті було встановлено факт захоплення 21.01.2015 підприємства (адміністративної будівлі за адресою: м. Сімферополь, вул. Гаспринського, 9) та його майна групою озброєних осіб на території Автономної Республіки Крим.

Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України , який набрав чинності, 15.04.2014, сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя віднесено до тимчасово окупованої території України.

Однак, згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням юридичної особи Публічного акціонерного товариства ДТЕК Крименерго (ідентифікаційний код 00131400) є місто Київ. При цьому, адреса: м. Сімферополь, вул. Гаспринського, 9, відповідає зареєстрованому місцезнаходженню відокремленого підрозділу відповідача - Філії ДТЕК Крименерго Публічного акціонерного товариства ДТЕК Крименерго (ідентифікаційний код 39228645).

Відповідно до статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій (ч. 1 ст.95 Цивільного кодексу України). Юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями (ч.1 ст. 96 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Отже, вступаючи у договірні відносини, юридична особа несе відповідні комерційні ризики пов'язані із своєю господарською діяльністю.

У даному випадку судом враховано, що стороною договору про реструктуризацію заборгованості №65Р/02 від 30.09.2013 є саме юридична особа - Публічне акціонерне товариство ДТЕК Крименерго , яка зареєстрована у місті Києві (державна реєстрація змін до установчих документів в частині зміни місцезнаходження відповідача проведено 23.05.2014). Відтак, можливі збитки відповідача внаслідок ситуації, що виникла 21.01.2015 на території окупованої території Автономної Республіки Крим, не мають ознаки надзвичайності чи невідворотності для виконання обов'язку саме за договором, на підставі якого виник спір у даній справі.

Твердження відповідача щодо неможливості здійснення ним господарської діяльності, в тому числі, неможливості виконання умов Договору через відсутність доступу до банківських рахунків юридичної особи, не знайшли свого аргументованого підтвердження та не були доведені належними та допустимими доказами відповідно до вимог ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

За висновками суду, прямий причинно-наслідковий зв'язок між настанням 21.01.2015 обставин непереборної сили, зазначених у сертифікаті Торгово-промислової палати України №3363, та між неможливістю відповідача виконати зобов'язання зі сплати грошових коштів за Договором за період з 01.01.2017 по 30.06.2017 відсутній.

Також матеріали справи не містять доказів дотримання відповідачем строку повідомлення позивача про неможливість виконання ним зобов'язань внаслідок обставин непереборної сили, який визначений пунктом 4.3 Договору.

Згідно з п. 4.5 Договору неповідомлення або несвоєчасне повідомлення, чи ненадання належного доказу однією із сторін про неможливість виконання прийнятих за даним договором зобов'язань, позбавляє сторону права посилатися на будь-яку вищевказану обставину як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов'язань.

Крім того, виходячи зі змісту ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України, у випадку порушення зобов'язання, виконання якого виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, сторона звільняється саме від відповідальності за порушення зобов'язання, а не від обов'язку його виконання. Враховуючи те, що предметом позовних вимог у даній справі є стягнення грошових зобов'язань за договором реструктуризації, а не штрафних санкцій, нарахованих за його невиконання, підстави для звільнення відповідача від виконання грошових зобов'язань за Договором відсутні.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона за допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного рішення справи.

За висновками суду, всупереч викладеним вище нормам закону, відповідачем не було надано до матеріалів справи належних та допустимих доказів неможливості виконання ним грошових зобов'язань за Договором за період з 01.01.2017 по 30.06.2017 в сумі 247 365,60 грн.

Враховуючи, що відповідачем не спростовано факту порушення взятих на себе грошових зобов'язань, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Державного підприємства Енергоринок про стягнення з Публічного акціонерного товариства ДТЕК Крименерго заборгованості в розмірі 247 365,60 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за розгляд даної справи підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1 . Позовні вимоги Державного підприємства Енергоринок задовольнити у повному обсязі.

2 . Стягнути з Публічного акціонерного товариства ДТЕК Крименерго (01032, м. Київ, вул. Льва Толстого, буд. 57; ідентифікаційний код 00131400) на користь Державного підприємства Енергоринок (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 27; ідентифікаційний код 21515381) заборгованість в розмірі 247 365 (двісті сорок сім тисяч триста шістдесят п'ять) грн. 60 коп. та судовий збір в розмірі 3 710 (три тисячі сімсот десять) грн. 48 коп.

3 . Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 22.11.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.11.2017.

Суддя В.В. Князьков