Рішення

від 22.11.2017 по справі 910/11428/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.2017Справа №910/11428/17

За позовом заступника прокурора міста Києва в інтересах держави;

до відповідача-1: Київської міської ради;

до відповідача-2: фізичної особи-підприємця Кравченка Олега Ярославовича;

про: визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору, визнання відсутнім права користування.

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача: Бондарчук І.П. - посвідчення від 13.05.2014 № 026128;

відповідача-1: Власенко І.І. - за довіреністю від 22.08.2017 № 225-КМГ-2905;

відповідача-2: Поздняков А.Ю. - за довіреністю від 10.04.2017 № 259.

С У Т Ь С П О Р У:

Заступник прокурора міста Києва звернувся до господарського суду міста Києва в інтересах держави із позовом до Київської міської ради та фізичної особи-підприємця Кравченка Олега Ярославовича про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору, визнання відсутнім права користування.

Позовні вимоги мотивовані невідповідністю оспорюваного рішення нормам закону, оскільки право оренди земельної ділянки, що не знаходиться під об'єктом нерухомості особи можуть набувати лише на конкурентних засадах, а також тому, що земельна ділянка не може бути надана в межах червоних ліній, відтак підлягає визнанню незаконним та скасуванню. В свою чергу, укладений між відповідачами договір оренди земельної ділянки від 12.04.2017 № 1301 підлягає визнанню судом недійсним на підставі ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, оскільки укладений на підставі незаконного рішення органу місцевого самоврядування. Як наслідок, у відповідача-2 відсутнє право користування земельною ділянкою, яка є об'єктом оренди за оспорюваним правочином, укладеного на підставі оспорюваного рішення.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.07.2017 (суддя Головатюк Л.Д.) позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 910/11428/17. Розгляд справи призначено на 03.08.2017.

Відповідач-1 скориставшись правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, надав до суду відзив, яким позов відхилив повністю з урахуванням того, що порядок передачі (надання) земельних ділянок на час виникнення спірних правовідносин регулювався, зокрема, рішенням Київської міської ради від 28.02.2013 № 63/9120, дія якого поширюється на випадки надання (передачі) в оренду без проведення торгів у разі, зокрема, розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб. Таким чином оспорюване рішення прийняте Київською міською радою в межах наданих повноважень. Крім того, жодним нормативним актом, який регулює порядок передачі у власність чи користування земельних ділянок комунальної власності, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна (будівлі, споруди), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, не унормовано, що при розробленні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок мають враховуватись певні пропорції співвідношення площі таких об'єктів та площі земельної ділянки, яка відводиться.

Господарський суд міста Києва, в порядку передбаченому ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою від 03.08.2017 відклав розгляд даної справи на 12.09.2017.

Відповідач-2 скориставшись правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, надав до суду відзив, яким позов відхилив повністю з урахуванням того, що оспорюване рішення прийняте Київською міською радою в межах наданих повноважень. В свою чергу, не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі: розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб. Крім того, твердження позивача про незаконність передачі в оренду земельної ділянки в межах червоних ліній спростовується тим, що правовий висновок управління правового забезпечення секретаріату Київської міської ради не є кінцевим рішенням ради і у разі винесення зазначеного проекту рішення на розгляд пленарного засідання сесії, остаточне рішення приймається шляхом голосування депутатами Київської міської ради.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.09.2017 заяву фізичної особи-підприємця Кравченка Олега Ярославовича про відвід судді Головатюк Л.Д. задоволено.

В результаті проведеного 15.09.2017 повторного автоматичного розподілу справу № 910/11428/17 передано на розгляд судді Балац С.В.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 18.09.2017 справу № 910/11428/17 прийнято до провадження судді Балац С.В. Розгляд справи призначено на 06.11.2017.

Господарський суд міста Києва, в порядку передбаченому ст.ст. 69, 77 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою від 06.11.2017 продовжив строк розгляду спору та відклав розгляд даної справи на 22.11.2017.

В судовому засіданні 22.11.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи повноважних представників сторін по суті даного спору та дослідивши наявні докази у матеріалах даної справи, господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Київської міської ради I сесії VIII скликання від 14.07.2016 № 744/744 "Про передачу фізичній особі - підприємцю Кравченку Олегу Ярославовичу земельної ділянки для розташування, експлуатації та обслуговування відкритої автостоянки на вул. Леніна, 55-а (літера "Е") (мікрорайон Бортничі) у Дарницькому районі м. Києва", (далі - оспорюване рішення), зокрема, вирішено:

- затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки фізичній особі - підприємцю Кравченку Олегу Ярославовичу для розташування, експлуатації та обслуговування відкритої автостоянки на вул. Леніна, 55-а (літера "Е") (мікрорайон Бортничі) у Дарницькому районі м. Києва (категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, заява ДЦ N 01038-000172887-014 від 10.04.2015, справа Д-1657) (п. 1);

- передати фізичній особі - підприємцю Кравченку Олегу Ярославовичу, за умови виконання пункту 3 цього рішення, в оренду на 5 років земельну ділянку площею 0,5274 га, у тому числі 0,0582 га в межах червоних ліній (кадастровий номер 8000000000:90:222:0020, витяг з Державного земельного кадастру N НВ-8000047302013), для розташування, експлуатації та обслуговування відкритої автостоянки на вул. Леніна, 55-а (літера "Е") (мікрорайон Бортничі) у Дарницькому районі м. Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва у зв'язку з набуттям права власності на майно (витяг з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 02.04.2013 N 1898052) (п. 2).

Між Київською міською радою, як орендодавцем, (далі - відповідач-1) та фізичною особою-підприємцем Кравченком Олегом Ярославовичем, як орендарем, (далі - відповідач-2) укладено договір оренди земельної ділянки від 12.04.2017, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвин А.С., зареєстрованого в реєстрі за номером 1301 (далі - оспорюваний правочин), відповідно до предмету якого відповідач-1, на підставі оспорюваного рішення передає, а відповідач-2 приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку (далі - об'єкт оренди/земельна ділянка), визначену цим правочином, для розташування, експлуатації та обслуговування відкритої автостоянки. Земельна ділянка, яка є об'єктом оренди, належить до земель комунальної власності територіальної громади міста Києва на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності". Реєстрація права власності на об'єкт оренди здійснюється згідно з Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" одночасно з державною реєстрацією права оренди (п. 1.1 оспорюваного правочину).

Пунктом 2.1 оспорюваного правочину визначено, що об'єктом оренди відповідно до відомостей державного земельного кадастру, оспорюваного рішення та цього правочину є земельна ділянка з наступними характеристиками:

- кадастровий номер - 8000000000:90:222:0020;

- місце розташування - вулиця Харченка Євгенія (колишня назва - Леніна), 55-а (літера "Е") (мікрорайон Бортничі) у Дарницькому районі м. Києва;

- цільове призначення - 12.04 для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства;

- категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення;

- вид використання - для розташування, експлуатації та обслуговування відкритої автостоянки;

- розмір (площа) - 0,5274 (нуль цілих п'ять тисяч двісті сімдесят чотири десятитисячних) га, у тому числі 0,0582 га в межах червоних ліній.

Позивач вказує, що площа земельної ділянки, яка надана відповідачу-2 у 75 разів перевищує площу нерухомого майна, яке на ній розташоване, а також про те, що оспорюваним рішенням відповідачу-2 передано земельну ділянку не для обслуговування та експлуатації існуючого нерухомого майна, а для розташування, експлуатації та обслуговування відкритої автостоянки. Відтак з урахуванням вимог ч.ч. 1, 2 Земельного кодексу України, відповідач-2 міг набути не на конкурентних засадах лише право користування земельною ділянкою, на якій знаходиться нерухоме майно, що перебуває у його власності, для обслуговування такого майна.

Також позивач зазначає, що відповідно до висновку управління правового забезпечення діяльності відповідача-1 від 12.04.2016 № 08/230-708 до проекту рішення про передачу спірної земельної ділянки відповідачу-2, земельна ділянка не може бути надана в межах червоних ліній, про що зазначено у висновку головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 07.04.2008 № 19-4185.

Однак, вказана вимога про прийняття рішення відповідачем-1 не виконана, оскільки з наявної документації із землеустрою частина земельної ділянки площею 0,0582 га розташована в межах червоних ліній.

Враховуючи те, що оспорюваний договір укладений на підставі незаконного рішення органу місцевого самоврядування, він підлягає визнанню недійсним в судовому порядку.

Таким чином, позивач вказує, що зазначені права та охоронювані законом інтереси підлягають захисту шляхом визнання відсутності права користування спірною земельною ділянкою у відповідача-2.

Спір між сторонами судового процесу виник внаслідок невідповідності, на думку прокурора, оспорюваного рішення нормам закону оскільки право оренди земельної ділянки, що не знаходиться під об'єктом нерухомості особи можуть набувати лише на конкурентних засадах, а також тому, що земельна ділянка не може бути надана в межах червоних ліній, відтак підлягає визнанню незаконним та скасуванню. В свою чергу, укладений між відповідачами оспорюваний договір підлягає визнанню судом недійсним на підставі ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, оскільки укладений на підставі незаконного рішення органу місцевого самоврядування. Як наслідок, зазначені права та охоронювані законом інтереси підлягають захисту шляхом визнання відсутності права користування спірною земельною ділянкою у відповідача-2.

Частиною 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або Законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Пунктом 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що вирішення відповідно до закону питань, що стосуються регулювання земельних відносин є виключно компетенцією міських рад.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Приписами ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України встановлено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Рішення приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).

Згідно ч. 2 ст. 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Порядок передачі (надання) земельних ділянок у користування або у власність із земель комунальної власності в м. Києві на час виникнення спірних правовідносин був, зокрема, врегульований рішенням відповідача-1 від 28.02.2013 № 63/9120 "Про тимчасовий порядок передачі (надання) земельних ділянок у користування або у власність із земель комунальної власності в місті Києві".

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 3 вказаного порядку передача земельних ділянок в оренду або надання їх у постійне користування здійснюється відповідно до рішення Київської міської ради, яке приймається на підставі відповідної документації із землеустрою, крім випадків, коли відповідно до законодавства та цього Порядку передача в оренду або надання у постійне користування земельної ділянки здійснюється без складання документації із землеустрою. Передача земельних ділянок в оренду або надання їх у постійне користування на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки здійснюється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання) або передачі (надання) земельної ділянки із зміною її цільового призначення.

Враховуючи вказані вище норми відповідачем прийняте оспорюване рішення, яким було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки фізичній особі - відповідачу-2 у зв'язку з набуттям права власності на майно (витяг з державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 02.04.2013 № 1898052).

Доводи позивача про перевищення площі земельної ділянки над площею нерухомого майна на якій воно знаходиться судом відхилені, оскільки жодним нормативним актом, який регулює порядок передачі у власність чи користування земельних ділянок комунальної власності, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна (будівлі, споруди), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, не унормовано, що при розробленні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок мають враховуватись певні пропорції співвідношення площі таких об'єктів та площі земельної ділянки, яка відводиться.

Посилання позивача на правовий висновок управління правового забезпечення секретаріату відповідача-1 щодо надання земельної ділянки в межах червоних ліній та порушення виду використання земельної ділянки судом відхилені, оскільки відповідно до ст. 23 рішення відповідача-1 від 12.11.2014 № 351/351 "Про регламент Київської міської ради" правовий висновок управління правового забезпечення діяльності відповідача-1 є обов'язковим для розгляду профільною постійною комісією на її найближчому засіданні. За результатами такого розгляду профільна постійна комісія приймає рішення або щодо внесення на розгляд Київради проекту рішення, або щодо відхилення проекту рішення. Тобто правовий висновок управління правового забезпечення секретаріату відповідача-1 не є кінцевим рішенням ради і в разі винесення зазначеного проекту рішення на розгляд пленарного засідання сесії, остаточне рішення приймається шляхом голосування депутатами відповідача-1.

Спірна земельна ділянка надана відповідачу-2 в оренду строком на 5 років, площею 0,5274 га, у тому числі 0,0582 га в межах червоних ліній, тобто лише частина земельної ділянки знаходиться в межах червоних ліній, а на момент складання висновку головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 07.04.2008, на який посилається позивач, було чинним рішення відповідача-1 від 08.11.2001 № 95/1529 "Про питання передачі земельних ділянок в оренду та надання в постійне користування в межах червоних ліній у м. Києві", відповідно до якого земельні ділянки в межах червоних ліній можуть передаватись в короткострокову оренду, в тому числі, для встановлення тимчасових збірно-розбірних павільйонів , влаштування відкритих автостоянок, паркувальних майданчиків, інших тимчасових споруд, що не відносяться до малих архітектурних форм. Тому проект землеустрою щодо передачі в оренду спірної земельної ділянки не суперечить положенням закону в частині надання частини земельної ділянки в межах червоних ліній.

Як випливає із оспорюваного рішення спірна земельна ділянка відповідно до класифікації відноситься до такої категорії земель як землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. При цьому, як встановлено в оспорюваному договорі, цільове призначення земельної ділянки - для розміщення та експлуатації будівель та споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства, що відповідає п. 12.4 класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої відповідно до наказу державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548 "Про затвердження класифікації видів цільового призначення земель".

Положеннями ч. 1 ст. 20 Земельного кодексу України визначено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 20 Земельного кодексу України, види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Тому в оспорюваному договорі встановлено вид використання земельної ділянки - для розташування, експлуатації та обслуговування відкритої автостоянки.

Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Приписами ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Враховуючи те, що спірна земельна ділянка не вибувала із власності територіальної громади м. Києва і була надана в оренду для забезпечення міста додатковими об'єктами дорожнього сервісу, тому з прийняттям оспорюваного рішення та укладенням оспорюваного договору не вбачається жодної мети, яка суперечить інтересам держави і суспільства, тому відсутні підстави, визначені ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України для визнання оспорюваного договору недійсним.

Твердження позивача про те, що передача спірної земельної ділянки в оренду без проведення земельних торгів порушує інтереси держави, які полягають у втраті можливості отримати територіальною громадою міста максимально великий розмір орендної плати за використання земельної ділянки у разі продажу права оренди на конкурентних засадах судом відхилені, оскільки за висновками суду вказані твердження є лише припущеннями, які жодним чином не підтверджені належними та допустимими доказами в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, судом враховано, що на спірній земельній ділянці знаходиться нерухоме майно відповідача-2, право власності на яке набуто останнім на підставі рішення Дарницького районного суду м. Києва від 03.09.2012.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, у відповідності до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49 ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28 листопада 2017 року

Суддя С.В. Балац