Постанова

від 22.11.2017 по справі 904/7581/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.2017 року Справа № 904/7581/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач),

суддів: Верхогляд Т.А., Пархоменко Н.В.,

при секретарі судового засідання : Саланжій Т.Ю.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №3/17 від 12.12.2016 р., представник;

представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2017р. у справі №904/7581/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Миртех" (м. Кам'янське, Дніпропетровської області)

до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (м.Дніпро)

про стягнення суми інфляційних втрат та 3% річних за неналежне виконання зобов'язань за договором поставки № 14053т від 25.07.2014 у загальному розмірі 4 653 136 грн. 70 коп. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 28.09.2017),

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2017р. у даній справі (суддя Фещенко Ю.В.), у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" про відстрочку виконання судового рішення у справі № 904/7581/17 відмовлено.

Позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (49038, м. Дніпро, Центральний район, вулиця Академіка Белелюбського, будинок 7; ідентифікаційний код 00659101) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Миртех" (51931, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, проспект Свободи, будинок 32-А; ідентифікаційний код 33686300) - 4 155 065 грн. 25 коп. - інфляційних втрат, 454 641 грн. 33 коп. - 3% річних, 69 145 грн. 60 коп. частину витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2017 у справі №904/10331/15 стягнуто з ПАТ Дніпропетровський тепловозоремонтний завод на користь ТОВ Миртех 5 259 057,06 грн.

Рішення від 21.02.2017 року по справі №904/10331/15 не виконано в повному обсязі.

На підставі ст. 625 ЦК України суд позовні вимоги задовольнив частково, оскільки позивачем не правильно було здійснено розрахунок.

Не погодившись з рішенням суду, до апеляційного господарського суду звернулось Приватне акціонерне товариство "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" із апеляційною скаргою. Посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, скаржник просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2017 року по справі " 904/7581/17 повністю та винести нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Судові витрати просить покласти на позивача.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на наступне.

ВГСУ в своїй Постанові від 13 червня 17р по справі № 914/2743/16 вказує:

Як зазначено у листі Вищого господарського суду України від 07.04.2008 р. за № 01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" до нового кредитора в тому числі переходять в повному обсязі і субсидіарні права. Якщо предмет зобов'язання є подільним (наприклад, зобов'язання по сплаті грошових коштів як основного боргу), то новому кредитору може бути передана лише частина прав первісного кредитора разом із субсидіарними правами у відповідній частині. Субсидіарні права не можуть передаватися самостійно без передачі основних прав за зобов'язанням.

Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів.

За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, на думку відповідача, після 02.03.17р. (дати підписання договору про відступлення права вимоги № 2/14053т відносно видаткової накладної № 11 від 29.07.14р), саме новому Кредитору (ТОВ Протон 2014 ) перейшло право вимоги інфляційних втрат та 3% річних нарахованих за період після 02.03.17. Відповідач вважає, що укладеними до договору про відступлення права вимоги додатковими угодами № 1 від 01.07.2017р та № 2 від 19.09.17р, сторони (позивач та ТОВ Протон 2014 ) встановили, що до нового кредитора не переходять права вимоги інфляційних втрат та 3% річних за період до 02.03.17.

Не дивлячись на те, що інфляційні втрати та 3% річних є субсидіарними правами, які з 02.03.17 р перейшли разом з основними правами до третьої особи (ТОВ Протон 2014 ), суд в своєму рішенні стягнув на користь позивача інфляційні втрати та 3% річних по накладної № 11 від 29.07.14р за період з березня 2017р.

Також скаржник вважає, що господарський суд прийняв рішення про права особи, що не була залучена до справи, а саме ТОВ Протон 2014 , що відповідно до ст. 104 ГПК України є підставою для скасування рішення в будь-якому випадку.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду у від 01.11.2017 року у складі колегії суддів: головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач), суддів: Євстигнеєва О.С. Пархоменко Н.В., апеляційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду у судовому засіданні на 22.11.2017 року.

Розпорядженням керівника апарату суду від 21.11.2017 року, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Євстигнеєва О.С., призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у судовій справі №904/7581/17, за результатами якої змінено склад судової колегії на головуючого суддю: Білецьку Л.М., суддів: Верхогляд Т.А., Пархоменко Н.В.

22.11.2017 року оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

В судовому засіданні представник ТОВ "Миртех" надав пояснення по справі та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення місцевого господарського суду від 09.10.2017 року по справі №904/7581/17 - залишити без змін.

Від голови правління Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки представник заводу ОСОБА_2 не може прибути в судове засідання у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.

Дане клопотання не розглядалося колегією суддів, оскільки воно надійшло до канцелярії Дніпропетровського апеляційного господарського суду 22.11.2017 року о 15:30 год., а судове засідання було призначено на 10:15 год., і почалося о 10:45 год.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши представників учасників апеляційного провадження, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2017 року у справі №904/7581/17 слід залишити без змін з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що між Приватним акціонерним товариством "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (далі - замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Миртех" (далі - постачальник, позивач) було укладено договір поставки №14053т (далі - договір, а.с. 46-47), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність замовника товар відповідно до специфікації, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити за поставлену продукцію на умовах даного договору (пункт 1.1. договору).

У пункті 16.2. договору сторони визначили, що термін дії договору з моменту його підписання до 31.12.2014.

Доказів визнання недійсним або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.

Укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 266 Господарського кодексу України передбачено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Так, у пунктах 1.2. та 1.3. договору сторони визначили найменування товару: запчастини тепловоза ТЕ116, виробник: ВАТ "Коломенський завод", м. Коломна, Росія.

Згідно з пунктом 3.1 договору кількість та асортимент товару передбачається у специфікації (додаток № 1), яка є невід'ємною частиною договору.

У відповідності до вказаних умов між сторонами було підписано специфікації, в яких сторони погодили найменування товару, його кількість, ціну та загальну вартість (а.с.48-51).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, позивачем в період з 29.07.2014 по 22.08.2014 було поставлено відповідачу товар на загальну суму 5 759 057 грн. 56 коп. відповідно до наступних видаткових накладних:

- видаткової накладної № 11 від 29.07.2014 на суму 1 891 244 грн. 04 коп. (довіреність № 1327 від 29.07.2014, товарно-транспортна накладна № 4/07 від 29.07.2014);

- видаткової накладної № 12 від 30.07.2014 на суму 604 186 грн. 63 коп. (довіреність № 1327 від 29.07.2014, товарно-транспортна накладна № 5/07 від 30.07.2014);

- видаткової накладної № 13 від 30.07.2014 на суму 969 433 грн. 39 коп. (довіреність № 1327 від 29.07.2014, товарно-транспортна накладна № 5/07 від 30.07.2014);

- видаткової накладної № 14 від 30.07.2014 на суму 216 592 грн. 18 коп. (довіреність № 1327 від 29.07.2014, товарно-транспортна накладна № 5/07 від 30.07.2014);

- видаткової накладної № 15 від 30.07.2014 на суму 291 761 грн. 02 коп. (довіреність № 1327 від 29.07.2014, товарно-транспортна накладна № 5/07 від 30.07.2014);

- видаткової накладної № 16 від 15.08.2014 на суму 400 324 грн. 37 коп. (довіреність № 1430 від 15.08.2014, товарно-транспортна накладна № 1/08 від 15.08.2014);

- видаткової накладної № 17 від 15.08.2014 на суму 316 638 грн. 58 коп. (довіреність № 1430 від 15.08.2014, товарно-транспортна накладна № 1/08 від 15.08.2014);

- видаткової накладної № 18 від 15.08.2014 на суму 325 347 грн. 95 коп. (довіреність № 1430 від 15.08.2014, товарно-транспортна накладна № 1/08 від 15.08.2014);

- видаткової накладної № 19 від 22.08.2014 на суму 683 257 грн. 18 коп. (довіреність № 1430 від 15.08.2014);

- видаткової накладної № 21 від 22.08.2014 на суму 60 272 грн. 22 коп. (довіреність № 1430 від 15.08.2014, товарно-транспортна накладна № 2/08 від 22.08.2014) (а.с.54-78).

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, заборгованість за поставлений відповідно до вказаних видаткових накладних товар була предметом спору у справі № 904/10331/15.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2017 у справі № 904/10331/15 вирішено стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Миртех" 5 259 057 грн. 56 коп. заборгованості та 78 885 грн. 87 коп. витрат по сплаті судового збору.

Вказане рішення суду мотивоване порушенням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 14053т від 25.07.2014 в частині повної та своєчасної оплати поставленого позивачем в період з 29.07.2014 по 22.08.2014 товару, у зв'язку з чим судом була визнана правомірною та стягнута заборгованість у сумі 5 259 057 грн. 56 коп., яка є сумою основного боргу. Судові витрати за рішенням суду покладені на відповідача.

Вказане рішення суду не було оскаржене сторонами та набрало законної сили 10.03.2017, що підтверджується листом господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2017 (а.с.27).

Позивач просив суд на підставі статті 625 ЦК України стягнути з відповідача інфляційних втрати за період прострочення з вересня 2014 року по червень 2017 року в сумі 4 195 859 грн. 64 коп. та 3% річних за період з 22.10.2014 по 21.09.2017 в сумі 457 277 грн. 06 коп., оскаржуване рішення не виконано.

Норми статті 124 Конституції України визначають обов'язковість виконання усіма суб'єктами прав судового рішення.

При цьому, згідно зі статтею 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

З урахуванням того, що у справі № 904/10331/15 було встановлено факт наявності основного боргу за поставлений у період з 29.07.2014 по 22.08.2014 товар, судом під час розгляду даної справи вказані обставини не встановлюються та не доводяться з огляду на таке.

Відповідно до частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Таким чином, судове рішення у справі № 904/10331/15 не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення не можуть йому суперечити.

Так, рішенням суду у справі № 904/10331/15 встановлено факт настання терміну оплати поставленого у спірний період товару, а також факт прострочення відповідачем своїх грошових зобов'язань за вказаним договором.

На час розгляду цієї справи, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2017 у справі № 904/10331/15 набрало законної сили, що відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України є підставою для звільнення позивача від доказування обставин, встановлених під час розгляду справи № 904/10331/15.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Миртех" з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, в оплату поставленого у період з 29.07.2014 по 22.08.2014 товару позивачем були виставлені такі рахунки:

- в оплату видаткової накладної № 11 від 29.07.2014 було виставлено рахунок № 39 від 29.07.2014 на суму 1 891 244 грн. 04 коп. (а.с.53);

- в оплату видаткової накладної № 12 від 30.07.2014 було виставлено рахунок № 40 від 30.07.2014 на суму 604 186 грн. 63 коп. (а.с.57);

- в оплату видаткової накладної № 13 від 30.07.2014 було виставлено рахунок № 41 від 30.07.2014 на суму 969 433 грн. 39 коп. (а.с.59);

- в оплату видаткової накладної № 14 від 30.07.2014 було виставлено рахунок № 42 від 30.07.2014 на суму 216 592 грн. 18 коп. (а.с.61);

- в оплату видаткової накладної № 15 від 30.07.2014 було виставлено рахунок № 43 від 30.07.2014 на суму 291 761 грн. 02 коп. (а.с.63);

- в оплату видаткової накладної № 16 від 15.08.2014 було виставлено рахунок № 51 від 15.08.2014 на суму 400 324 грн. 37 коп. (а.с.66);

- в оплату видаткової накладної № 17 від 15.08.2014 було виставлено рахунок № 52 від 15.08.2014 на суму 316 638 грн. 58 коп. (а.с.69);

- в оплату видаткової накладної № 18 від 15.08.2014 було виставлено рахунок № 53 від 15.08.2014 на суму 325 347 грн. 95 коп. (а.с.71);

- в оплату видаткової накладної № 19 від 22.08.2014 було виставлено рахунок № 54 від 15.08.2014 на суму 683 257 грн. 18 коп. (а.с.74);

- в оплату видаткової накладної № 21 від 22.08.2014 було виставлено рахунок № 55 від 22.08.2014 на суму 60 272 грн. 22 коп. (а.с.76).

При цьому, поставлений у спірний період товар було оплачено відповідачем:

- 01.08.2014 в сумі 200 000 грн. 00 коп., що підтверджується банківською випискою від 01.08.2014 з призначенням платежу: "оплата за договором № 14053т від 25.07.2014" на суму 200 000 грн. 00 коп. (а.с.80);

- 13.08.2014 в сумі 200 000 грн. 00 коп., що підтверджується банківською випискою від 13.08.2014 з призначенням платежу: "оплата за договором № 14053т від 25.07.2014" на суму 200 000 грн. 00 коп. (а.с.80);

- 02.10.2015 в сумі 100 000 грн. 00 коп., що підтверджується банківською випискою від 02.10.2015 з призначенням платежу: "оплата за договором № 14053т від 25.07.2014" на суму 100 000 грн. 00 коп. (а.с.81);

- 07.04.2017 в сумі 50 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 1937 від 07.04.2017 з призначенням платежу: "оплата за договором про відступлення права вимоги № 2/14053т від 02.03.2017" на суму 50 000 грн. 00 коп. (а.с.90);

- 13.04.2017 в сумі 100 000 грн. 00 коп., що підтверджується банківською випискою від 13.04.2017 з призначенням платежу: "оплата за договором про відступлення права вимоги № 2/14053т від 02.03.2017" на суму 100 000 грн. 00 коп. (а.с.82);

- 16.06.2017 в сумі 150 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 3477 від 16.06.2017 з призначенням платежу: "оплата за договором про відступлення права вимоги № 2/14053т від 02.03.2017" на суму 150 000 грн. 00 коп. (а.с.92);

- 22.06.2017 в сумі 150 000 грн. 00 коп., що підтверджується банківською випискою від 22.06.2017 з призначенням платежу: "оплата за договором про відступлення права вимоги № 2/14053т від 02.03.2017" на суму 150 000 грн. 00 коп. (а.с.83);

- 29.06.2017 в сумі 50 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 3751 від 29.06.2017 з призначенням платежу: "оплата за договором про відступлення права вимоги № 2/14053т від 02.03.2017" на суму 50 000 грн. 00 коп. (а.с.91).

02.03.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Миртех" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю"Протон 2014" (новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги № 2/14053т (а.с.128), відповідно до умов якого первісний кредитор передає новому кредиторові, а новий кредит приймає право вимоги, що належить первісному кредиторові і стає кредитором за договором поставки № 14053т від 25.07.2014, укладеним між первісним кредитором та ПрАТ "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод". За договором до нового кредитора переходить право вимагати від боржника належного та реального виконання обов'язків за договором, визначеним у договорі, в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, а саме: оплати коштів за поставку товару згідно з видатковою накладною № 11 від 29.07.2014 на суму 1 891 244 грн. 04 коп., а загалом 1 891 244 грн. 04 коп. Договір набирає сили і стає обов'язковим для сторін з дати його підписання сторонами і діє до остаточного виконання фінансових зобов'язань (пункти 1.1., 1.2. та 13. договору).

В подальшому, між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 від 01.07.2017 до договору про відступлення права вимоги № 2/14053т від 02.03.2017, якою сторони дійшли згоди доповнити пункт 1.2. договору новим абзацом наступного змісту: "За договором до нового кредитора не переходять права, які забезпечують зобов'язання боржника, що виникли з основного договору, а також права на стягнення з боржника 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, неустойки, штрафних санкцій та збитків в зв'язку із порушенням (невиконанням чи неналежним виконанням) боржником зобов'язань за основним договором, в частині своєчасності та повноти оплати вартості товару, поставленого згідно видаткової накладної № 11 від 29.07.2014". Усі інші умови договору, які не змінені додатковою угодою, залишаються незмінними та обов'язковими для виконання сторонами (а.с.129).

Крім того, додатковою угодою № 2 від 19.09.2017 до договору про відступлення права вимоги № 2/14053т від 02.03.2017, сторони дійшли згоди викласти пункт 1.2. договору в наступній редакції: "За договором до нового кредитора переходить право вимагати замість первісного кредитора від боржника належного та реального виконання обов'язків за договором, визначеним пунктом 1 договору, в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, а саме: оплати коштів за поставку товарів згідно видаткової накладної № 11 від 29.07.2014 на суму 1 391 244 грн. 04 коп. За договором до нового кредитора не переходять права, які забезпечують зобов'язання боржника, що виникли з основного договору, а також права на стягнення з боржника 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, неустойки, штрафних санкцій та збитків в зв'язку із порушенням (невиконанням чи неналежним виконанням) боржником зобов'язань за основним договором, в частині своєчасності та повноти оплати вартості товару, поставленого згідно видаткової накладної № 11 від 29.07.2014" (а.с.130).

Колегією суддів встановлено, що відповідачем зобов'язання за договором поставки № 14053т від 25.07.2014 в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений в період з 29.07.2014 по 22.08.2014 товар, а також рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2017 у справі № 904/10331/15 не виконані, внаслідок чого у нього продовжувала утворюватись заборгованість перед позивачем за договором.

Вказаним рішенням суду було стягнуто з відповідача лише основний борг.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України). При цьому, чинне законодавство не пов'язує припинення грошового зобов'язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 04.07.2011 № 13/210/10 та від 12.09.2011 № 6/433-42/183.

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць.

Вказана правова позиція викладена також у постанові Вищого господарського суду України від 12.04.2017 у справі № 904/11360/16.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (пункти 3.1., 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013).

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, здійснені позивачем (а.с.132-133), є необґрунтованими та такими, що не відповідають умовам договору та фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим місцевим господарським судом здійснено перерахунок інфляційних втрат та 3% річних, що сторонами не оскаржується.

Згідно з пунктом 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків місцевого господарського суду, оскільки відповідно до договору № 2/14053т про відступлення права вимоги до нового кредитора перейшло право вимагати від боржника тільки оплати коштів за поставку товару згідно видаткової накладної № 11 від 29.07.2017 року, однак не перейшло право вимоги інфляційних втрат та 3% річних.

Також скаржник зазначає, що господарським судом прийнято рішення про права та обов'язки особи, а саме ТОВ "Протон" і не залучення його до справи є підставою для скасування рішення на думку скаржника.

Однак предметом даного спору є стягнення суми інфляційних втрат та 3% річних за неналежне виконання зобов'язань за договором поставки №14053т від 25.07.2014 року, право на яке належить ТОВ "Миртех", а не ТОВ "Протон", а тому цей довід скаржника є невірним.

А тому колегія суддів вважає, що, вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для його скасування чи зміни та задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2017р. у справі №904/7581/17- залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2017 року у справі №904/7581/17 - залишити без змін.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Повний текст складений 27.11.2017 року .

Головуючий суддя Л.М. Білецька

Суддя Т.А. Верхогляд

Суддя Н.В. Пархоменко