Постанова

від 21.11.2017 по справі 817/1647/17

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 листопада 2017 р.Р і в н е 817/1647/17 09год. 55 хв.

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О. за участю секретаря судового засідання Янчар О.П. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1,

відповідача: представник не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Рівненській області доУкраїнсько-польського підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Україна" про стягнення капіталізованих платежів,-

В С Т А Н О В И В:

Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Рівненській області звернулось до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Українсько-польського підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Україна" про стягнення капіталізованих платежів в розмірі 894326,81 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказало, що за відповідачем обліковується заборгованість з капіталізованих платежів на суму 894326,81 грн., яка останнім добровільно сплачена не була, а тому підлягає стягненню в судовому порядку.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач заперечень на адміністративний позов не подав, в судове засідання не прибув, причини неприбуття суду не повідомив. Про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином (а.с.26).

Судом не визнавалася обов'язковою участь сторін в судовому засіданні. Відповідно до ч.4 ст.128 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, встановивши фактичні обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши їх в сукупності, відповідно до вимог закону, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Суд встановив, що у зв'язку з ліквідацією Українсько-польського підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Україна"" позивачем на адресу ліквідаційної комісії було направлено заяву про визнання кредитором по капіталізованих платежах з вимогою провести капіталізацію платежів потерпілих на виробництві на суму 894326,81 грн. та перерахувати кошти на рахунок Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Рівненській області. До зазначеної заяви позивачем було додано розрахунок капіталізації коштів для розрахунку з потерпілим на виробництві (а.с.10).

На момент звернення до суду з позовом відповідачем капіталізацію платежів не проведено, кошти на рахунок позивача не перераховано.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи суд зазначає на наступне.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 112 Цивільного кодексу України, у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у першу чергу щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом.

Частиною другою статті 1205 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом.

В силу приписів ст. 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №1105-XIV від 23.09.1999, органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням та провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування є Фонд соціального страхування України.

Згідно з п.5 ч.1 ст.11 цього Закону джерелами формування коштів Фонду є, в тому числі, і капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Єдиний порядок, який визначений Кабінетом Міністрів України - це Порядок капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань суб'єкта підприємницької діяльності - банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №765 від 06.05.2000.

Цей порядок був розроблений на реалізацію статей 45 і 92 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" №2343-XII від 14.05.1992.

Разом з тим, оскільки відсутній механізм капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства, яке ліквідується на підставі рішення засновників, а також беручи до уваги, що спірні правовідносини є подібними, суд приходить до висновку, що в даній справі необхідно застосовувати аналогію закону.

Відповідно до абзацу 2 ч.1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Верховним Судом України у постанові 26.06.2012 року в справі №21-156а12 сформовані правові висновки з приводу того, що вимоги Порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань суб'єкта підприємницької діяльності - банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №765 від 06.05.2000 поширюються на правовідносини щодо стягнення заборгованості по капіталізації платежів з підприємств, які ліквідуються поза процедурою банкрутства.

Відповідно до п. 1 Порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань суб'єкта підприємницької діяльності - банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №765 від 06.05.2000, капіталізація платежів здійснюється щодо кожної особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідності виплати майбутніх платежів.

Пункт 2 вказаного Порядку визначає порядок розрахунку щодо кожного платежу, що підлягає капіталізації.

В силу вимог п. 3 цього Порядку капіталізація платежів, передбачених підпунктами 1 - 5 пункту 2 цього Порядку, розраховується на період, що визначається як різниця між середньою тривалістю життя для чоловіків і жінок у країні та їх віком на момент здійснення капіталізації.

На підставі вищезазначеного Порядку Управлінням виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Рівненській області здійснені розрахунки потреби в капіталізації коштів по потерпілою: ОСОБА_3, яка отримує страхові виплати.

Сума платежів, яка підлягає капіталізації підтверджується розрахунком потреби в капіталізації коштів, долученим до матеріалів справи та складає 894326,81 грн.

Вказаний розрахунок є обґрунтованим та раціональним.

На підставі вказаного розрахунку позивач на адресу ліквідаційної комісії відповідача направив заяву про визнання кредитором по капіталізованих платежах на вказану суму. Разом з тим, заява до виконання прийнята не була.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з Українсько-польського підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Україна"" суми капіталізованих платежів є обґрунтованими.

Оскільки капіталізовані платежі в добровільному порядку відповідачем не сплачені, тому вони підлягають стягненню з Українсько-польського підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Україна" в судовому порядку.

Згідно з статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Оцінивши усі наявні докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, відповідають обставинам справи та наявним матеріалам, у зв'язку з чим підлягають до задоволення.

Судові витрати по справі згідно з ч.4 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Українсько-польського підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Україна" (код ЄДРПОУ 32413264) на користь Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Рівненській області (код ЄДРПОУ 41313357) 894326,81 грн. (вісімсот дев'яносто чотири тисячі триста двадцять шість грн. 81 коп.) капіталізованих платежів, які перерахувати на поточний рахунок Рівненського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області 371710000300384 у ГУ ДКСУ в Рівненській області, МФО 833017 (код ЄДРПОУ 41444628).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Дорошенко Н.О.