Постанова

від 21.11.2017 по справі 816/1480/17

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2017 року м. ПолтаваСправа № 816/1480/17

Полтавський окружний адміністративний суд колегією у складі:

головуючого судді - Бойка С.С.,

суддів - Алєксєєвої Н.Ю., Єресько Л.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Лайко О.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представників відповідача - Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представників відповідача - ГУ Держгеокадастру у Полтавській області - ОСОБА_4, ОСОБА_5,

представника третьої особи - ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Миргородського приватного орендного сільськогосподарського інкубаторно-птахівничого підприємства до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, третя особа: Приватне підприємство "Геопроект" про визнання протиправними та скасування рішень, визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

04 вересня 2017 року Миргородське приватне орендне сільськогосподарське інкубаторно-птахівниче підприємство звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, третя особа: Приватне підприємство "Геопроект" у якій просив:

визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області у скасуванні висновку державної експертизи землевпорядної документації від 03 квітня 2017 року № 552;

визнати протиправним рішення Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, викладене у листі від 21 липня 2017 року № 28-28-0.23-11487/2-17, про відмову у спростуванні висновку державної експертизи землевпорядної документації від 03 квітня 2017 року № 552;

зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області повторно провести державну експертизу землевпорядної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності кадастровий номер 5323281400:00:001:0006, площею 10,8413 га, виготовленої Приватним підприємством "Геопроект" у 2017 році на виконання договору № 133/02-М від 20 лютого 2017 року;

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області щодо укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 27 квітня 2006 року щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності кадастровий номер 5323281400:00:001:0006, площею 10,8413 га.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що складений відповідачем за результатами розгляду технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності кадастровий номер 5313281400:00:001:0006, площею 10,8413 га під господарськими будівлями та дворами для ведення товарного сільськогосподарського виробництва від 2017 року негативний висновок державної експертизи землевпорядної документації від 03 квітня 2017 року № 552 не відповідає фактичним обставинам, суперечить законодавству у сфері земельних правовідносин, та не узгоджується з попереднім позитивним висновком державної експертизи землевпорядної документації від 23 вересня 2016 року № 1062, сформульованим відповідачем за наслідками розгляду виготовленої у 2016 році технічної документації з нормативної грошової оцінки цієї ж земельної ділянки. Вказував на те, що наявність негативного висновку державної експертизи землевпорядної документації порушує права та законні інтереси позивача, а тому останній звертався до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області та до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру з клопотаннями про скасування спірного висновку державної експертизи землевпорядної документації від 03 квітня 2017 року, однак відповідачі залишили звернення позивача без задоволення, що стало підставою для звернення останнього до суду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представники відповідачів у судовому засіданні позов не визнали, просили суд відмовити у його задоволенні.

У письмових запереченнях Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області представник відповідача пояснив, що Миргородським приватним орендним сільськогосподарським інкубаторно-птахівничим підприємством у 2016 році виготовлено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності кадастровий номер 5313281400:00:001:0006, площею 10,8413 га під господарськими будівлями та дворами для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка отримала позитивний висновок державної експертизи землевпорядної документації від 23 вересня 2016 року № 1062. Після отримання позитивного висновку позивач до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області з питань поновлення договору оренди землі не звертався, натомість у 2017 році замовив виготовлення технічної документації з нормативної грошової оцінки цієї ж земельної ділянки, яка за наслідками розгляду отримала негативний висновок державної експертизи землевпорядної документації від 03 квітня 2017 року № 552. Зазначений висновок відповідач вважає обґрунтованим, об'єктивним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Представник третьої особи в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що 27 квітня 2006 року між Миргородським приватним орендним сільськогосподарським інкубаторно-птахівничим підприємством та Миргородською районною державною адміністрацією укладено договір оренди землі предметом якого є передача в оренду на 10 років земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності кадастровий номер 5323281400:00:001:0006, площею 10,8413 га (під господарськими будівлями та дворами) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Гаркушинської сільської ради (за межами населених пунктів) Миргородського району Полтавської області /а.с. 13-14/. Вказаний договір зареєстровано в Миргородському районному відділі Полтавської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру" при Держкомземі України, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 27 квітня 2006 року за № 040654500007.

Миргородське приватне орендне сільськогосподарське інкубаторно-птахівниче підприємство звернулось до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області з клопотанням про поновлення вищевказаного договору оренди землі від 27 квітня 2006 року (вхідний номер 28-1723/0/1-16 від 21 березня 2016 року).

Листом від 18 травня 2016 року № 28-16-7777.6-3744/2-16 Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області повідомило ініціатора звернення про відсутність заперечень проти поновлення указаного договору оренди землі, проте висловило незгоду із запропонованим позивачем розміром орендної плати та висунуло пропозицію встановити її у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а також рекомендовано Миргородському приватному орендному сільськогосподарському інкубаторно-птахівничому підприємству розробити за власний рахунок технічну документацію з нормативної грошової оцінки указаної вище земельної ділянки /а.с. 17/.

14 липня 2016 року між Миргородським приватним орендним сільськогосподарським інкубаторно-птахівничим підприємством (Замовник) та Приватним підприємством "Геопроект" (Розробник) укладено договір на розробку технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності кадастровий номер 5323281400:00:001:0006, площею 10,8413 га № 60/07-М /а.с. 18/ на виконання умов якого розробник подав виготовлену ним технічну документацію /а.с. 19-48/ до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області для проведення державної експертизи землевпорядної документації.

За результатами проведення вказаної експертизи Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області складено позитивний висновок державної експертизи землевпорядної документації від 23 вересня 2016 року № 1062 /а.с. 49/, проте додаткову угоду про поновлення позивачу договору оренди землі від 27 квітня 2006 року не підписано.

28 лютого 2017 року набрала чинності ОСОБА_7 нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2016 року № 831 (далі - ОСОБА_7 № 831).

Враховуючи те, що ОСОБА_7 № 831 є більш вигідною для позивача 20 лютого 2017 року ним було уклало договір з Приватним підприємством "Геопроект" № 133/02-М на розробку технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, кадастровий номер 5323281400:00:001:0006, площею 10,8413 га /а.с. 50/.

На виконання умов зазначеного договору розробник подав виготовлену ним технічну документацію до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області для проведення державної експертизи землевпорядної документації.

За результатами проведення указаної експертизи Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області надало негативний висновок державної експертизи землевпорядної документації від 03 квітня 2017 року № 552.

11 квітня 2017 року замовником технічної документації подано скаргу до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області з вимогою про скасування вищезазначеного негативного висновку державної експертизи землевпорядної документації від 03 квітня 2017 року № 552 /а.с. 83/, яка за наслідками розгляду відповідачем залишена без задоволення /а.с. 84/.

14 квітня 2017 року позивачем надіслано на адресу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру звернення "Про надання офіційного роз'яснення", в якому зазначено, що під час проведення державної експертизи виготовленої землевпорядної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки між розробником технічної документації та Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області виникли методологічні розбіжності щодо виготовлення землевпорядної документації. З огляду на викладені обставини позивач просив надати роз'яснення, яку саме із діючих в ОСОБА_7 необхідно застосувати при виготовленні технічних документацій з нормативної грошової оцінки земельних ділянок /а.с. 82/.

У відповідь на вказане звернення Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру надіслала лист від 24 травня 2017 року № 28-28-0.22-7701/2-17 в якому повідомила, що правові засади проведення оцінки земель визначені в Законі України "Про оцінку земель" (далі-Закон). Відповідно до статті 18 Закону нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Постановою Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2016 року № 831 затверджено нову ОСОБА_7 нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, яка набрала чинності 01 березня 2017 року (далі - ОСОБА_7). Вказаною Методикою змінено підходи до нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, в тому числі, земель під господарськими будівлями і дворами, оцінка яких також здійснюється відповідно до ОСОБА_7. Пунктами 1 та 2 ОСОБА_7 визначено, що нормативна грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення проводиться окремо за сільськогосподарськими угіддями (ріллею, багаторічними насадженнями, сіножатями, пасовищами, перелогами) та несільськогосподарськими угіддями на землях сільськогосподарського призначення. Інформаційною базою для нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, в тому числі земель під господарськими будівлями і дворами, є відомості Державного земельного кадастру (кількісна і якісна характеристика земель бонітування ґрунтів, економічна оцінка земель), документація із землеустрою /а.с. 85/.

21 червня 2017 року Миргородське приватне орендне сільськогосподарське інкубаторно-птахівниче підприємство звернулось до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин - Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру з клопотанням про спростування висновків державної експертизи землевпорядної документації, в якому прохав спростувати вищезазначений висновок державної експертизи землевпорядної документації від 03 квітня 2017 року № 552 та призначити проведення повторної державної експертизи землевпорядної документації /а.с. 86-87/.

За результатами розгляду вказаного вище клопотання Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру листом від 21 липня 2017 року № 28-28-0.23-11487/2-17 повідомила ініціатора звернення про відсутність підстав для спростування висновку державної експертизи землевпорядної документації від 03 квітня 2017 року № 552 /а.с. 88/.

Не погоджуючись з рішеннями відповідачів, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку висновку державної експертизи землевпорядної документації від 03 квітня 2017 року № 552, колегія суддів виходить за такого.

Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією У країни, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини першої статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, або державних органів приватизації, або центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів в межах їх повноважень, визначених ним Кодексом.

Згідно з абзацом 3 пункту 1 Прикінцевих положень Закону України "Про оренду землі" та пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування відповідно до закону земель державної і комунальної власності орендодавцями земельних ділянок у межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, є відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади в межах повноважень, визначених Земельним кодексом України.

Відповідно до частини шостої статті 123 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Правову основу державної експертизи землевпорядної документації складають Конституція України, Земельний кодекс України, Закон України "Про землеустрій", Закон України "Про державну експертизу землевпорядної документації", ОСОБА_7 проведення державної експертизи землевпорядної документації, затверджена наказом Держкомзему України від 03 грудня 2004 року № 391, зареєстрована Міністерством юстиції України від 21 грудня 2004 року № 1618/10217, а також інші нормативно-правові.

Судом встановлено, що пункт 10 складеного за результатами розгляду технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності кадастровий номер 5323281400:00:001:0006, площею 10,8413 га від 2017 року негативного висновку державної експертизи землевпорядної документації від 03 квітня 2017 року № 552 містить такі зауваження:

при розробці технічної документації не враховані вимоги статей 5, 13, 15, 18 Закону України "Про оцінку земель" в частині підстав та мети проведення нормативної грошової оцінки (станом на 01 січня 2016 року Приватне підприємство "Геопроект" здійснено розрахунок нормативної грошової оцінки даної земельної ділянки, площею 10,8413 га);

при розрахунку нормативної грошової оцінки не враховано види економічної діяльності суб'єкта земельних відносин, який здійснює використання земельної ділянки, на якій розміщені господарські будівлі; не уточнено дані щодо цільового призначення земельної ділянки (дана земельна ділянка має бути оцінена як землі промисловості);

не враховані вимоги 9, 12, 13, 15, 36 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" в частині подання даної технічної документації для здійснення обов'язкової первинної державної експертизи (див. висновок від 30 серпня 2016 року № 1062 щодо здійснення вже обов'язкової первинної державної експертизи цього об'єкту; клопотання на проведення державної експертизи від 07 березня 2017 року).

Разом із тим вищевказані висновки державної експертизи землевпорядної документації від 03 квітня 2017 року № 552 не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом.

Так, метою проведення нормативної грошової оцінки, визначеною в абзацах 5-6 пояснювальної записки технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності кадастровий номер 5323281400:00:001:0006, площею 10,8413 га від 2017 року, є визначення розміру орендної плати за земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності кадастровий номер 5323281400:00:001:0006, площею 10,8413 га (під господарськими будівлями та дворами). Зі змісту вказаної пояснювальної записки вбачається, що остання містить і підставу проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, якою є договір на виконання робіт від 20 лютого 2017 року № 133/02-М, укладений між Приватним підприємством "Геопроект" та Миргородським приватним орендним сільськогосподарським інкубаторно-птахівничим підприємством.

Посилання Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області на те, що мета проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки позивача "для визначення розміру орендної плати за земельну ділянку" була досягнута виготовленням попередньої технічної документації з нормативної грошової оцінки від 2016 року, а тому мета виготовлення технічної документації на цю ж земельну ділянку у 2017 році у поданій на розгляд технічній документації від 2017 року не розкрита, - відхиляються судом з тих підстав, що чинне законодавство у сфері земельних правовідносин не обмежує землекористувачів у праві щорічно виготовляти нову технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Відтак, зауваження, сформульоване у пункті 10.1 висновку державної експертизи землевпорядної документації від 03 квітня 2017 року № 552 є безпідставним.

Методикою нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2016 року № 831, визначено, що нормативна грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення проводиться окремо за сільськогосподарськими угіддями (ріллею, багаторічними насадженнями, сіножатями, пасовищами, перелогами) та несільськогосподарськими угіддями на землях сільськогосподарського призначення. Інформаційною базою для нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, у тому числі земель під господарськими будівлями і дворами, є відомості Державного земельного кадастру (кількісна і якісна характеристика земель, бонітування ґрунтів, економічна оцінка земель), документація із землеустрою.

При цьому вищевказана ОСОБА_7 не передбачає врахування видів економічної діяльності землекористувача під час визначення нормативної грошової оцінки його землі, а тому суд вважає розрахунок, що міститься у технічній документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності кадастровий номер 5323281400:00:001:0006, площею 10,8413 га від 2017 року, обґрунтованим та правомірно визначеним.

Інші зауваження пункту 10.2 висновку державної експертизи землевпорядної документації від 03 квітня 2017 року № 552 щодо неуточнення даних про цільове призначення земельної ділянки не визнаються судом, оскільки цільове призначення земельної ділянки визначається під час її формування. З витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за кадастровим номером 5323281400:00:001:0006, наявного в матеріалах технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності кадастровий номер 5323281400:00:001:0006, площею 10,8413 га, вбачається, що зазначена земельна ділянка належить до категорії земель сільськогосподарського призначення, цільовим її призначенням є ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Оскільки в установленому законом порядку цільове призначення земельної ділянки позивача не змінювалось, то твердження відповідача про те, що "дана земельна ділянка має бути оцінена як землі промисловості" є необґрунтованим, безпідставним та таким, що суперечить відомостям Державного земельного кадастру.

Висновки відповідача про невідповідність технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності кадастровий номер 5323281400:00:001:0006, площею 10,8413 га від 2017 року вимогам Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" в частині її подання для здійснення обов'язкової первинної державної експертизи не відповідають фактичним обставинам.

Абзацом 12 частини першої статті 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" передбачено, що обов'язковій державній експертизі підлягає технічна документація з бонітування ґрунтів, нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Приписами статей 12 та 13 цього ж Закону визначено, що об'єкти державної експертизи можуть передаватися на первинну, повторну та додаткову державні експертизи. Первинна державна експертиза передбачає проведення всіх необхідних заходів у процесі підготовки обґрунтованого висновку державної експертизи щодо об'єктів державної експертизи.

Матеріалами справи підтверджено, що попередня технічна документація з нормативної грошової оцінки земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності кадастровий номер 5323281400:00:001:0006, площею 10,8413 га від 2016 року, пройшла державну експертизу землевпорядної документації та отримала позитивний висновок від 23 вересня 2016 року № 1062 на підставі вимог ОСОБА_7 нормативної грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення (крім земель населених пунктів) від 23 листопада 2011 року № 1278 та Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення (крім земель населених пунктів) від 22 серпня 2013 року № 508, що підтверджується змістом висновку державної експертизи землевпорядної документації від 23 вересня 2016 року № 1062 не заперечувалось представником Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області.

Разом із тим, виготовлена позивачем технічна документація з нормативної грошової оцінки земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності кадастровий номер 5323281400:00:001:0006, площею 10,8413 га від 2017 року мала пройти процедуру державної експертизи землевпорядної документації в порядку, передбаченому Методикою від 16 листопада 2016 року № 831, про що зазначено й у листі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 24 травня 2017 року № 28-28-0.22-7701/2-17 /а.с. 85/. Натомість, Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області під час проведення державної експертизи землевпорядної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності кадастровий номер 5323281400:00:001:0006, площею 10,8413 га від 2017 керувалось приписами ОСОБА_7 нормативної грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення (крім земель населених пунктів), затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1278.

Слід зауважити, що обидві з вищевказаних ОСОБА_7 є чинними, а відтак, позивач має право на власний розсуд застосовувати для виготовлення технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки ту з них, яка на його переконання створює для підприємства більш сприятливі економічні наслідки.

Оскільки технічна документація з нормативної грошової оцінки земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності кадастровий номер 5323281400:00:001:0006, площею 10,8413 га від 2017 року (на відміну від технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності кадастровий номер 5323281400:00:001:0006, площею 10,8413 га від 2016 року) процедуру державної експертизи землевпорядної документації не проходила, а підстави для проведення повторної або додаткової державної експертизи зазначеної технічної документації, передбачені статтями 14-15 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації", - відсутні, суд не вбачає підстав для висновку про те, що подана позивачем у 2017 році технічна документація з нормативної грошової оцінки земельної ділянки не підлягає первинній державній експертизі землевпорядної документації.

Крім того, суд звертає увагу на те, що чинним законодавством землекористувач не обмежений у праві на виготовлення технічної документації для проведення нормативної грошової оцінки землі частіше, ніж це передбачено статтею 18 Закону України "Про оцінку землі". Разом із тим, подання такої документації до територіального органа Держгеокадастру для проведення первинної експертизи землевпорядної документації щоразу зумовлюватиме виникнення обов'язку в останнього щодо її здійснення.

Таким чином, під час формулювання пункту 10.3 висновку державної експертизи землевпорядної документації від 03 квітня 2017 року № 552 Головним управління Держгеокадастру у Полтавській області не взято до уваги те, що складена у 2017 році технічна документація з нормативної грошової оцінки земельної ділянки позивача процедуру первинної державної експертизи землевпорядної документації не проходила, а тому спірний висновок у цій частині не відповідає дійсності.

Відтак, посилання відповідача на те, що висновок державної експертизи землевпорядної документації щодо одного і того самого об'єкта не може вважатись первинним, відхиляються судом, оскільки експертизі підлягає розроблена землевпорядна документація, а не сам об'єкт.

Враховуючи те, що позивачем не просить визнати протиправним та скасувати висновок державної експертизи землевпорядної документації, суд вважає за необхідне згідно з частиною другою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог та задля ефективного відновлення прав позивача - визнати протиправним та скасувати висновок державної експертизи землевпорядної документації від 03 квітня 2017 року № 552.

За правовою позицією Конституційного суду України правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (рішення КСУ від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 та від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

Верховенство права, будучи одним з основних принципів демократичного суспільства, передбачає судовий контроль над неправомірним втручанням у право кожної людини.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

У своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Частиною першою статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, висновок Верховного суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу (неоднакове застосування норм матеріального чи процесуального права), є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Кодекс адміністративного судочинства України не містить визначення термінів нормативно-правовий акт та правовий акт індивідуальної дії.

Водночас, за усталеними в теорії права підходами до класифікації актів нормативно-правовий акт - виданий суб'єктом владних повноважень документ, який встановлює, змінює чи припиняє дію обов'язкових правил поведінки, обмежених в часі, просторі та за колом осіб, та призначений для неодноразового застосування. Правовий акт індивідуальної дії - виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий з метою реалізації положень нормативно-правового акта щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов'язкових правил поведінки та стосується прав і обов'язків чітко визначеного суб'єкта (суб'єктів), якому він адресований.

Обов'язковою ознакою як нормативно-правового акта загальної дії так і правового акта індивідуальної дії є юридичний характер, тобто обов'язковість його приписів для відповідного суб'єкта (суб'єктів), дотримання яких забезпечується правовими механізмами.

Суд зазначає, що оскаржені у межах даного провадження листи Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області та Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру не являються індивідуальними актами ненормативного характеру, а відтак, не можуть бути об'єктом оскарження в суді.

Обираючи спосіб захисту, суд виходить із критерію ефективності для відновлення порушених прав, а тому вважає за необхідне застосувати найбільш ефективний спосіб на думку суду, а саме визнавши протиправним та скасувавши висновок державної експертизи землевпорядної документації від 03 квітня 2017 року № 552 та зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області повторно провести державну експертизу землевпорядної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності кадастровий номер 5323281400:00:001:0006, площею 10,8413 га, виготовленої Приватним підприємством "Геопроект" у 2017 році на виконання договору № 133/02-М від 20 лютого 2017 року.

Надаючи оцінку позовним вимогам про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області при поновленні договору оренди землі від 27 квітня 2006 року щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності кадастровий номер 5323281400:00:001:0006, площею 10,8413 га терміном на 10 років та клопотанню відповідача про залишення вказаної позовної вимоги без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення, колегія суддів виходить з наступного.

Під бездіяльністю розуміється пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи чи інтереси фізичних або юридичних осіб, в тому числі неприйняття рішення у випадках, коли таке рішення повинно бути прийнято відповідно до вимог закону. Сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб'єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов'язаний був і міг вчинити.

В ході розгляду справи, судом встановлено, що після отримання позитивного висновку державної експертизи землевпорядної документації від 23 вересня 2016 року позивач звернувся до керівника Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області з проханням продовжити строк дії договору оренди землі від 27 квітня 2006 року. Однак станом на дату розгляду справи жодної відповіді від нього не отримав.

Отже, Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області до цього часу не розглянуто звернення позивача про продовження строку дії договору оренди землі від 27 квітня 2006 року, а тому на даний час наявний факт бездіяльності відповідача щодо розгляду вказаного звернення, що в свою чергу свідчить про дотримання Миргородським приватним орендним сільськогосподарським інкубаторно-птахівничим підприємством строків звернення, встановлених статтею 99 КАС України.

Враховуючи прийняття судом рішення про зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області повторно провести державну експертизу землевпорядної документації з нормативно грошової оцінки земельної ділянки, що у відповідності до листа Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 18.05.2016 №28-16-7777.6-3744/2-16 є передумовою поновлення договору оренди та у разі отримання позитивного висновку вказаної експертизи позивач буде повторно звертатися до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області із заявою про продовження строку дії договору оренди.

На даний час у суду відсутні підстави вважати, що Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області буде допущено бездіяльність щодо розгляду заяви позивача про продовження строку дії договору оренди землі від 27 квітня 2006 року поданої ним до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області після отримання висновку експертизи землевпорядної документації, а тому позовна вимога про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області при поновленні договору оренди землі від 27 квітня 2006 року щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності кадастровий номер 5323281400:00:001:0006, площею 10,8413 га терміном на 10 років є передчасною та задоволенню не підлягає.

Крім того, суд вважає за необхідне вказати, що відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією України чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Поняття суб'єкта владних повноважень визначено у пункті 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно із яким суб'єкт владних повноважень це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За приписами пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, компетенція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори.

Для визначення ознак публічно-правового спору суд повинен встановити, зокрема, наявність матеріально-правових відносин між учасниками спору. Публічно правовий спір може виникати із конституційних, адміністративних, фінансових та інших правовідносин, зміст яких складає, з одного боку, обов'язок органу публічної адміністрації вчинити певний акт на користь особи і з іншого право особи вимагати виконання цього обов'язку від органу публічної адміністрації як від носія владних повноважень. Більш того, особа повинна бути переконана у тому, що такі відносини перебувають у стані порушення норми або права.

Спираючись на норми Конституції, як норми прямої дії, якими визначено зміст прав та свобод, особа має можливість вимагати від держави в особі органів публічної адміністрації належної організації та безпосереднього виконання кореспондуючих обов'язків.

При цьому не будь-яке порушення суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків кореспондує праву особи вимагати його припинення. Право на захист (задоволення позову) у особи позивача в межах публічного охоронного відношення виникне за двох умов. По-перше, суд має встановити обов'язок органу влади вчинити певну дію (прийняти рішення). По-друге, має бути доведено правову заінтересованість особи у виконанні цього обов'язку саме на її користь. Закон у вигляді так званої "захисної норми" має гарантувати особі право вимагати від органу публічної адміністрації виконання певного обов'язку на свою користь.

Статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

До того ж у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України).

Отже, компетенція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності перелічених органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських повноважень.

Верховний Суд України у своїй практиці неодноразово висловлював такі правові позиції, викладені у постановах від 11.11.2014 у справі № 21-493а14 (номер в ЄДРСР 42010800) та у справі № 21-405а14 (номер в ЄДРСР 42202870), від 14.02.2012 у справі № 21-1041во10 (номер в ЄДРСР 21839966) та у справі № 21-1042во10 (номер в ЄДРСР 22204809), які в силу положень статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства є обов'язковими для врахування судами нижчих інстанцій.

Згідно з частинами 1, 2 статті 2 Земельного кодексу України, земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Статтею 80 Земельного кодексу України встановлено, що суб'єктами права власності на землю є, зокрема, держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Відповідно до статті 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Земельні відносини поділяються на публічні та приватні. Відповідно і спори в таких відносинах можуть бути як публічно-правовими, так і приватноправовими (цивільними, господарськими).

Згідно з частинами першою та другою статті 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є: фізичні та юридичні особи, держава Україна, ОСОБА_8 Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.

Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Реалізуючі право розпорядження земельними ділянками відповідач має рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими він вступає у відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Тобто, при здійсненні повноважень власника землі відповідач є рівноправним суб'єктом земельних відносин, дії якого спрямовані на реалізацію права розпоряджатися землею.

У відносинах, які склалися між сторонами, відповідач як власник землі вільний у виборі суб'єкта щодо надання йому права оренди земельної ділянки в порядку, встановленому законом, при цьому він не здійснював владних управлінських функцій.

В разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передання земельних ділянок у власність чи оренду подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної ділянки має вирішуватися в порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне (див. постанову Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 11.11.2014 у справі №21-493а14, номер в ЄДРСР 42010800).

Отже за висновками Верховного Суду України у таких справах наявний «спір про право» , який не належить до юрисдикції адміністративних судів.

З контексту постанови ВСУ від 11.11.2014 у справі № 21-405а14 (номер в ЄДРСР 42202870) вбачається, що, по суті, всі спори про захист порушеного права, які виникають із права на земельну ділянку (власності, оренди тощо), зокрема ті, в правову основу яких покладено питання незаконності акта індивідуальної дії, є спорами про захист цивільних прав. Отже, адміністративна юрисдикція на них не поширюється.

В цілому ж позиція Верховного Суду України щодо того, що позов, предметом якого є перевірка правильності формування волі однієї зі сторін стосовно розпорядження землею та передання відповідних прав на неї, не може бути розглянутий за правилами, встановленими Кодексом адміністративного судочинства, є загальновідомою та сталою (див. постанову Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 14.02.2012 у справі №21-1041во10, номер в ЄДРСР 21839966).

Приймаючи до уваги вищенаведене, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на те, що правовідносини. що виникають між сторонами саме із обставин права оренди (його припинення, чи продовження) на підставі договору оренди землі не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Приймаючи до уваги встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно з частиною третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати Висновок державної експертизи землевпорядної документації від 03 квітня 2017 року № 552.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області повторно провести державну експертизу землевпорядної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності кадастровий номер 5323281400:00:001:0006, площею 10,8413 га, виготовленої Приватним підприємством "Геопроект" у 2017 році на виконання договору № 133/02-М від 20.02.2017.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області на користь Миргородського приватного орендного сільськогосподарського інкубаторно-птахівничого підприємства витрати зі сплати судового збору в розмірі 3200,00 грн (три тисячі двісті гривень 00 копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 27 листопада 2017 року.

Головуючий суддя ОСОБА_9 суддя суддя ОСОБА_10 ОСОБА_11