Постанова

від 27.11.2017 по справі 910/11262/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2017 р. Справа№ 910/11262/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пашкіної С.А.

суддів: Калатай Н.Ф.

Сітайло Л.Г.

За участю представників сторін:

від позивача: Золотопун С.В. (довір. б/н від 11.02.2017);

від відповідача: Софін О.В. (довір. №680-ЮД від 23.11.2017);

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк"

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2017р.

у справі №910/11262/17(суддя Лиськов М.О.)

за позовом Об'єднання співвласників будинку № 47 "Оселя"

до Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк"

про стягнення 8 172, 96 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.09.2017р. у справі №910/11262/17 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Універсал банк" на користь Об'єднання співвласників будинку № 47 "Оселя" 3 630,28 грн. основної заборгованості за комунальні послуги, 160,24 грн. 3% річних, 752,16 грн. інфляційних втрат, 3 630,28 грн. пені та 1 600, 00 грн. судового збору.

Рішення місцевого господарського суду грунтується на тому, що відповідач, як власник приміщення в багатоквартирному жилому будинку, функції по утриманню якого здійснює об'єднання співвласників, зобов'язаний також нести витрати по утриманню спільного неподільного майна.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2017 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що оскільки ПАТ Універсал Банк не укладав з ОСБ №47 Оселя договору про надання житлово-комунальних послуг, тому не може нести відповідальності за несплату житлово-комунальних послуг.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін судова колегія встановила.

Об'єднання співвласників будинку № 47 "Оселя" (позивач) створено відповідно до Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" для обслуговування, ремонту і реконструкції житлового будинку та утримання прибудинкової території. 26.08.2008 воно зареєстроване Васильківською районною державною адміністрацією Київської області та є балансоутримувачем житлового будинку №47 по вулиці Вокзальній в селищі Глеваха Васильківського району Київської області. Відповідно до рішення № 1 від 17.01.2009 загальних зборів зазначений житловий будинок прийнято на обслуговування та фінансування ОСБ з 01.02.2009.

Згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з 02.07.2014 відповідач є власником квартири загальною площею 47 кв.м. за адресою Київська область, Васильківський район, с. Глеваха, вул. Вокзальна 47, кв.7 (а.с.14).

Відповідно до статті 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відповідно до статті 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Крім того, статтею 13 Закону України Про житлово-комунальні послуги класифіковано житлово - комунальні послуги за призначенням, відповідно до якого житлово - комунальні послуги поділяються, зокрема, і на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо).

Статтею 1 вищезазначеного Закону України визначено, що споживач - це фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Відповідно до статті 32 Закону України Про житлово-комунальні послуги плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, розмір плати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлюється залежно від капітальності, рівня облаштування та благоустрою.

Доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що оскільки ПАТ Універсал Банк не укладав з ОСБ №47 Оселя договору про надання житлово-комунальних послуг, тому не може нести відповідальності за несплату житлово-комунальних послуг, не можуть бути покладені в основу рішення з огляду на наступне.

Так, у ч.1 ст.19 Закону України Про житлово-комунальні послуги передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, однак відповідно до п.1 ч.1 ст.20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до п.5 ч.3 ст.20 Закону України Про житлово-комунальні послуги споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Споживач, як зазначалось раніше - це фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

З наведеного вбачається, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016.

Відповідно до положень ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести - відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

Правилами ст. 179 ЖК України передбачено, що користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 № 572, власник та наймач (орендар) квартири, житлового приміщення у гуртожитку зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно з положеннями ст.1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", об'єднання співвласників багатоквартирного будинку ("ОСББ") є юридичною особою, створеною власниками для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання неподільного та загального майна.

Відповідно до положень ст.4 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", основна діяльність такого об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав власників приміщень на володіння та користування спільним майном членів об'єднання, належне утримання будинку та прибудинкової території, сприяння членам об'єднання в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання. Об'єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між членами об'єднання.

Укладення договору між співвласником будинку та об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку законом не передбачена і як раніше зазначалось - відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Відповідно до абзацу 4 частини 1 статті 17 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов'язків об'єднання має право вимагати своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об'єднання платежів, зборів і внесків від власників приміщень, а також відрахувань до резервного і ремонтного фондів, тобто не залежно від членства в об'єднанні.

Рішенням загальних зборів співвласників ОСБ № 47 "Оселя" від 27.03.2016р. встановлено, що до виключної компетенції загальних зборів членів об'єднання відноситься затвердження кошторису, балансу об'єднання та річного звіту, визначення розмірів внесків та платежів членами об'єднання.

Стаття 15 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" передбачає, що співвласник зобов'язаний: виконувати обов'язки, передбачені статутом об'єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; використовувати приміщення за призначенням, дотримуватися правил користування приміщеннями; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі; виконувати передбачені статутними документами обов'язки перед об'єднанням.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" термін "співвласники багатоквартирного будинку (співвласники)" вживається в такому значенні - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.

Згідно ст.4 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" основна діяльність такого об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав власників приміщень на володіння та користування спільним майном членів об'єднання, належне утримання будинку та прибудинкової території, сприяння членам об'єднання в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обгрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання. Об'єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між членами об'єднання.

Співвласник зобов'язаний, зокрема, виконувати обов'язки, передбачені статутом об'єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі (ч.1 ст.15 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку").

Господарським судом міста Києва встановлено, що розміри внесків співвласників будинку на утримання будинку та прибудинкової території затверджені рішеннями загальних зборів ОСБ №2 від 22.03.2009, №1 від 06.02.2011, №2 від 18.02.2012, №1 від 31.03.2013, №1 від 09.02.2014, №1 від 15.03.2015, №1 від 27.03.2016 та №1 від 11.02.2017.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п.18 Порядку обліку та оплати послуг, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Отже, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що відповідач, як власник приміщення в багатоквартирному жилому будинку, функції по утриманню якого здійснює об'єднання співвласників, зобов'язаний також нести витрати по утриманню спільного неподільного майна незалежно від членства в об'єднанні в розмірі затверджених в установленому порядку тарифів.

Господарським судом міста Києва встановлено, що відповідачем не було здійснено оплату вартості витрат на утримання будинку та прибудинкової території у зв'язку з чим утворилася заборгованість в розмірі 3 630,28 грн.

01.10.2016 позивач направив відповідачу лист(претензію) № 47 від 01.10.2016 щодо оплати заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території та рахунок на оплату заборгованості.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконав свої зобов'язання перед позивачем, про що свідчить довідка про заборгованість за утримання будинку і прибудинкової території, за житлово-комунальні послуги відповідача (а.с.26).

З урахуванням викладеного, зважаючи на те, що будь-яких доказів щодо оплати заборгованості відповідачем не надано, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 3 630,28 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 160,24 грн. 3% річних, 3 630,28 грн. пені та 752,16 грн. інфляційних втрат.

Згідно з ч.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" (далі - Закон 686-XIV), зокрема, за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач вчасно не виконував покладені на нього зобов'язання щодо оплати за спожиті ним комунальні послуги, він є таким, що порушив зобов'язання.

Перевіривши наявний в матеріалах справи розрахунок пені, судова колегія дійшла висновку про те, що він є арифметично правильним та обґрунтованим, у зв'язку з чим місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 3 630,28 грн.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наявний в матеріалах справи розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, судова колегія дійшла висновку про те, що він є арифметично правильним та обгрунтованим, у зв'язку з чим місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 160,24 грн. 3% річних та інфляційних втрат у розмірі 752,16 грн.

Клопотання відповідача, заявлене в судовому засіданні апеляційної інстанції щодо застосування позовної давності до вимог про стягнення штрафних санкцій судова колегія відхиляє, оскільки як слідує з матеріалів справи вказане клопотання не було заявлено відповідачем при вирішенні спору в суді першої інстанції і не враховувалося судом при прийнятті рішення, а відповідно ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення.

Враховуючи викладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2017р. не підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст.101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2017р. у справі №910/11262/17 залишити без змін.

3. Справу №910/11262/17 повернути до Господарського суду міста Києва

Головуючий суддя С.А. Пашкіна

Судді Н.Ф. Калатай

Л.Г. Сітайло