Постанова

від 01.11.2017 по справі 910/3930/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2017 р. Справа№ 910/3930/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсакової Г.В.

суддів: Чорної Л.В.

Яковлєва М.Л.

при секретарі судового засідання Матюхіні І.В.

за участю представників:

від позивача: Алєксєєв С.С. - за довіреністю;

від відповідача: Ковальова Л.П. - за довіреністю;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Скрап-Центр" на рішення господарського суду міста Києва від 13.07.2017 (дата підписання 24.07.2017)

у справі № 910/3930/17 (суддя Борисенко І.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі регіональної філії "ПРИДНІПРОВСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" Публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Скрап-Центр"

про стягнення 117 255,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва звернулося Публічне акціонерне товариство "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі регіональної філії "ПРИДНІПРОВСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" Публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Скрап-Центр" про стягнення з останнього штрафу за неправильно зазначену масу вантажу в сумі 117 255,00 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.07.2017 у справі № 910/3930/17 позов задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Скрап-Центр" на користь Публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі регіональної філії "ПРИДНІПРОВСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" штраф у сумі 117 255 грн. 00 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 1 758 грн. 83 коп.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Скрап-Центр" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 13.07.2017 у справі № 910/3930/17 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не вірно застосовано норми матеріального та процесуального права, не з'ясовані обставини справи, дослідження доказів було неповним та необ'єктивним.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2017 колегією суддів у складі: головуючого судді Корсакової Г.В., суддів: Чорної Л.В., Яковлєва М.Л. прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Скрап-Центр" на рішення господарського суду міста Києва від 13.07.2017 у справі № 910/3930/17 до провадження, розгляд справи призначено на 20.09.2017.

30.08.2017 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів.

Відповідно до розпорядження начальника управління Київського апеляційного господарського суду № 09-53/3774/17 від 19.09.2017 у зв'язку з виходом судді Чорної Л.В. у відпустку, яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/3930/17.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 19.09.2017 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Корсакової Г.В., суддів: Хрипуна О.О., Яковлєва М.Л.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2017 прийнято справу № 910/3930/17 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Скрап-Центр" на рішення господарського суду міста Києва від 13.07.2017 у справі № 910/3930/17 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Корсакова Г.В., судді: Хрипун О.О., Яковлєв М.Л.

20.09.2017 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2017 розгляд справи відкладено на 18.10.2017.

28.09.2017 через канцелярію суду від відповідача надійшли обґрунтування надання додаткових доказів.

17.10.2017 через канцелярію суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін.

Відповідно до розпорядження заступника начальника відділу Київського апеляційного господарського суду № 09-53/4115/17 від 17.10.2017 у зв'язку з участю судді Хрипуна О.О., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у круглому столі, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/3930/17.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 17.10.2017 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Корсакової Г.В., суддів: Чорної Л.В., Яковлєва М.Л.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2017 прийнято справу № 910/3930/17 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Скрап-Центр" на рішення господарського суду міста Києва від 13.07.2017 до провадження у наступному складі колегії суддів: головуючий суддя - Корсакова Г.В., судді: Чорна Л.В., Яковлєв М.Л.

В судовому засіданні 18.10.2017 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 01.11.2017.

24.10.2017 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на заперечення позивача.

В судовому засіданні 01.11.2017 представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив суд її задовольнити, скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив суд оскаржуване рішення залишити без змін.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно із ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у вересні 2016 року за залізничною накладною № 32276842 зі станції Вінниця Південно-Західної залізниці відправником ТОВ "Скрап-Центр" відправлено до станції Запоріжжя-Ліве Придніпрвської залізниці вантаж - брухт чорних металів, не пойменованих у алфавіті, у вагоні №66722349. Вантажоодержувачем визначено у вказаній накладній ПАТ "Запоріжсталь".

Відповідно до п. 24 залізничної накладної маса вантажу становить 59 600 кг.

Спосіб визначення маси - на вагонних вагах (150 т) (п. 26 залізничної накладної).

При проходженні вагону через станцію Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, на підставі ст. 24 Статуту залізниць України залізницею проведено перевірку маси вантажу, під час якої було виявлено, що маса вантажу у вищезазначеному вагоні не відповідає масі вказаній відправником у накладній.

Так, як стверджує позивач, перевіркою встановлено, що фактична маса вантажу у вагоні № 66722349 складає 54 700 кг, тобто на 4 900 кг менше, ніж вказано відповідачем у залізничній накладній.

За результатами перевірки станцією Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці складено комерційний акт серії РА № 015741/477 від 19.09.2016 та на підставі ст. ст. 122, 118 Статуту залізниць України позивачем нараховано відповідачу штраф за невірно вказану у накладній масу вантажу у розмірі п'ятикратної провізної плати в загальній сумі 117 255,00 грн., стягнення якого є предметом позову у даній справі.

Приймаючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що вимога позивача є правомірною, обґрунтованою та документально підтвердженою.

Проте, колегія суддів з таким висновком місцевого господарського суду не погоджується та виходить з наступного.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про залізничний транспорт" законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Законів України "Про транспорт", "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.

Стаття 908 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із ст. 306 Господарського кодексу України, встановлює, що загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до статей 909 Цивільного кодексу України , 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй відправником вантаж до пункту призначення та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ч. 5 ст. 307 Господарського суду України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 2 Статуту залізниць України (далі - Статут) передбачено, що обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом визначає Статут залізниць України.

Згідно з статті 6 Статуту накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Статтею 23 Статуту передбачено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Відповідно до статті 24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Статтею 122 Статуту передбачено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Статтею 118 Статуту передбачено стягнення штрафу у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

З огляду на вказані норми за неправильно зазначену у накладній масу відповідальність несе відправник.

Як вбачається з матеріалів справи у графі 55 накладної № 32276842 правильність внесених відомостей підтвердив своїм електронно-цифровим підписом уповноважений представник ТОВ Скрап-Центр , у графі 24 такої накладної "Маса вантажу, визначена відправником" зазначено цифрами 59 600 кг та прописом - п'ятдесят дев'ять тисяч шістьсот. У графі 25 "Маса вантажу, визначена залізницею" відсутні зазначення маси вантажу у кілограмах (брутто вантажу) та загальної маси вантажу прописом.

Відповідно до п. 28 "Правил приймання вантажів до перевезення", які зареєстровані в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 № 861/5082 вантажі, завантажені відправником у вагони відкритого типу (платформи, на піввагони, тощо), а у даному випадку спірні вагони є напіввагонами, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагону, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Відповідно до п. 7 "Правил приймання вантажів до перевезення" маса вантажів, які перевозяться навалом насипом, наливом, визначається зважуванням на вагонних вагах.

Даний пункт кореспондується з "Правилами перевезення вантажів навалом і насипом", які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 № 542 п. 1.1. яких трактує вантажі, які не потребують упакування, в залежності від фракційного складу перевозяться навалом або насипом. У перевізних документах на ці вантажі у графі "найменування вантажу" проставляється "навалом".

У додатку № 1 до цих правил надано перелік вантажів, які допускаються до перевезення навалом або насипом серед яких зазначено - метали чорні.

Відходи та брухт чорних металів відповідно до довідника кодів товарів відповідно до Української класифікації товарів УКТ ЗЕД відносяться до групи 72 чорні метали та мають свій особистий код 7204.

Саме тому у графі 20 залізничної накладної зазначено "навал", тому вантаж може бути прийнятим до перевезення лише після зважування.

Крім цього, відповідно до п. 5 "Правил приймання вантажів до перевезення" передбачено, що за домовленістю відправника, залізниці та одержувача вантажу можуть бути встановлені інші способи визначення маси.

Сторонами в накладній узгоджено порядок визначення маси вантажу на 150-тонних вагонних вагах. Графа 26 залізничної накладної відповідно до додатку 3 Правил оформлення перевізних документів "спосіб визначення маси" заповнюється відправником/залізницею та в ній зазначається спосіб визначення маси.

Залізнична накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача, то саме в ній сторони домовились щодо саме цього вагону про спосіб визначення маси.

Як встановлено судовою колегією відповідно до книги зважування на вагонних вагах станції Вінниця П-Зах (ф. ГУ-36) за 14.09.2016, вагон № 66722349 на станції Вінниця зважувався працівником залізниці. Тара вагона склала 22200 кг. При зважуванні встановлено вагу вантажу брутто - 81800 кг., нетто - 59600 кг.

Таку вагу зазначено відповідачем у графі 24 залізничної накладної № 32276842. Більш того, таку вагу зафіксовано у поданих ТОВ Скрап-Центр супровідних документах - документи про якість та посвідчення про вибухобезпечність, хімічну та радіаційну безпечність.

Здійснення зважування працівниками залізниці обумовлено тим, що лише у залізниці є такі ваги. Жоден працівник відповідача не володіє в повному обсязі знаннями та навиками роботи з ваговимірювальними засобами та пристроями - у даному випадку для визначення маси у вагоні. Об'єктивно зважування на чужих вагах не мав можливості провести відповідач, оскільки не має ключів доступу до чужого майна, та не має відповідних спеціалістів.

Порядок участі працівників залізниці при зважуванні вагонів регулюється Збірником тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними - послуги (Тарифне керівництво №1) (затв. наказом №317 від 26.03.2009 Міністерства транспорту та зв'язку України та зареєстровано в Мін'юсті 15.04.2009 за N 340/16356).

Пунктом 3 Розділу 1 Тарифного керівництва №1 встановлено, що державні регульовані тарифи встановлюються на: роботи і послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, перелік яких наведено в розділі III цього Збірника. Так, зокрема до розділу III входить пункт 4 "Збір за зважування вантажів або порожніх вагонів (контейнерів) та за участь працівника залізниці у зважуванні й/або видачі вантажу", де в підпункті 4.2 передбачено, що за участь на вимогу вантажовласника працівника залізниці у зважуванні й/або видачі вантажу нараховується збір у розмірі 66,2 грн за перші півгодини і 14,7 грн за кожні наступні півгодини. Неповні півгодини округлюються до повних.

П. 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів встановлено, що усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.

Таким чином, участь працівника залізниці при зважуванні вагону здійснюється на вимогу вантажовласника, за що сплачується державний регульований тариф, який в свою чергу відображається у накопичувальній картці.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ Скрап-Центр не подана письмова вимога на участь працівника залізниці у зважуванні вагону; не подано доказів сплати державного регульованого тарифу за участь працівника залізниці при зважуванні вагону; відсутні у накопичувальній картці відомості про надання такої послуги, як участь працівника залізниці при зважуванні вагону.

Разом з цим, судом першої інстанції не враховано, що накопичувальна картка № 17091945 від 17.09.2016 містить відомості про надання вантажовідправнику послуги зважування на вагах залізниці згідно збірнику тарифів розділ ІІІ п. 4.1, яким передбачено, що збір за зважування вантажів або порожніх вагонів (контейнерів) та за зважування вантажів у пунктах перевалки на вагах залізниці (перевізника) нараховується за кожну операцію в таких розмірах: 75,2 грн. за один вагон будь-якої вантажопідйомності.

Таким чином, працівниками станції Вінниця в усіх можливих документах зазначено, що позивачем здійснено зважування на своїх вагах і це підтверджується: накопичувальною карткою № 17091945 від 17.09.2016 щодо здійснення платежів за зважування на вагах залізниці, випискою з книги зважування ГУ № 36.

Як зазначено в п. 4.1. Інструкції про порядок застосування засобів вагозважувальної техніки на залізничному транспорті України, яка затверджена Наказом Міністерства Інфраструктури України від 31.07.2012 № 442 за результатами зважування оформляються перевізні документи.

Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що саме позивачем було зважено вантаж і записано вагу у свою книгу проведення зважування ГУ № 36, відповідач на підставі даних залізниці вніс в п. 24 накладної відомості щодо маси вантажу.

Позивачем не доведено, що на момент заповнення накладної вага вантажу була інша ніж та, що зазначена відповідачем та зафіксована позивачем в книзі зважування на станції відправлення.

У разі, якщо відправником зазначено не ту вагу, що зазначено в книзі зважування ГУ-36, залізниця повинна відправити відправника на дозувальну площадку, яку передбачено п. 11 Правил приймання вантажів до перевезення та п. 3 параграфу 66 Інструкції з ведення станційної комерційної звітності затвердженої Міністерством путей сообщения СССР від 30.12.1978 № ЦФ/3504, якою введено в дію ведення книги зважування ГУ36, та яка є чинною відповідно до Постанови Верховної Ради України від 12.09.1991 № 1545-ХІІ "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів Законодавства СССР".

У розділі 9 залізничної накладної передбачено, що залізниця отримала від відповідача протокол радіаційного обстеження № 349 від 14.09.2016, документ про якість або сертифікат на продукцію № 349 від 14.09.2016, посвідчення про вибухонебезпечність, хімічну та радіаційну безпечність № 349 від 14.09.2016 - документи, в яких зазначена вага. Залізницею вказані документи перевірено і негативних результатів перевірки щодо невідповідності жодного з них, в тому числі і ваги вантажу не повідомлено. Навпаки, вантаж прийнято до перевезення.

Відповідно до статті 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу. Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами складання актів, які зареєстровані в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855 та затверджені Наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334.

З матеріалів справи вбачається, що по прибутті вагону на станцію Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, при переважуванні на вагонних вагах було виявлено, що маса вантажу зазначена у накладній не відповідає фактичній масі вантажу у вагоні, про що було складено комерційний акт РА № 015741/477 від 19.09.2016.

Як вбачається з комерційного акта серії РА № 015741/477 від 19.09.2016, підставою його складення стала невідповідність маси вантажу, який перевозився у вагоні №66722349, даним, зазначеним вантажовідправником у накладній № 32276842.

З розділу "Д" комерційного акту вбачається, що внаслідок зважування вагону №66722349 в статичному режимі в присутності заст. ДС Клюева, приймальника поїздів Авілової, прийомоздавальника ОСОБА_4 на справних 150 тн. вагоних електронно-тензометричних вагах станції Нижньодніпровськ-Вузол, які пройшли держповірку 15.01.16p, виявлено вагу брутто-76900 кг, тара по документу - 22200 кг, нетто - 54700кг, що менше ваги зазначеної в документі на 4900 кг. Навантаження вантажу рівномірне нижче бортів на 20см. Вантаж вкрито листами заліза, марковано. Поглиблень немає, маркування не порушене. Вагон без дверей, розвантажувальні люки з обох сторін закриті та укручені. В технічному відношенні вагон справний. При повторному зважуванні вагону вага підтвердилася. Зав. вантажним двором за штатним розкладом немає.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що цей акт відповідає вимогам законодавства і є допустимим доказом матеріальної відповідальності ТОВ "Скрап-Центр".

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає, що відомості даного комерційного акта не можуть бути належним доказом у справі, оскільки позивач при здійсненні контрольного переважування застосував інший спосіб зважування, ніж при зважуванні вантажу при його прийманні до перевезення на станції Вінниця.

Пунктом 10 Правил приймання вантажів до перевезення, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 861/5082 встановлено, що метали всіх найменувань які перевозяться навалом зважуються із зупинкою і розчепленням вагонів. Відповідно до ДСТУ 4121 -2002 металобрухт визначається як "метали чорні вторинні". Крім цього, відповідно до Українського класифікатора товарів зовнішньоекономічної діяльності УКТ ЗПТ відходи та брухт чорних металів відносяться до Групи 72 Чорні метали та мають свій особистий код 7204. Таким чином брухт чорних металів (металобрухт) за внутрішньодержавним стандартом та за зовнішньоекономічною класифікацією відноситься до чорних металів.

На станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці зважування вагону проводилось в статичному режимі, при цьому не зазначено, чи здійснювалось розчеплення вагонів, що є обов'язковою умовою при зважуванні чорних металів відповідно до пункту 10 Правил приймання вантажів до перевезення. Зі змісту комерційного акта неможливо достеменно встановити чи правильно визначалась вага вантажу.

Суд першої інстанції прийняв як доказ зважування спірного вагону в статичному режимі з розчепленням, довідку від 06.07.2017 №202/М згідно якої заступник начальника станції Нижньодніпровськ-Вузол повідомив, що вагон №66722349, який прибув 19.09.2016 з вантажем металобрухт по відправці Вінниця-Запоріжжя Ліве, зважувався двічі в статичному режимі на вагах станції Нижньодніпровськ-Вузол, які розташовані на 10 колії сортувального парку "Б" з розчепленням. Зважування проводилось прийомоздавальником вантажу на багажу ОСОБА_4

Колегія суддів не приймає таку довідку, як доказ зважування спірного вагону з розчепленням, оскільки зі змісту комерційного акта це не вбачається, а довідка видана через більш ніж п'ять місяців після такого зважування.

Крім цього, комерційний акт суперечить пункту 10 Правил складання актів (стаття 129 Статуту), які зареєстровані в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855 та затверджені Наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334 (зі змінами в редакції станом на день складання комерційного акта) відповідно до якого, комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, сортувальної платформи) і працівник станції який особисто здійснював перевірку.

Комерційний акт від 19.09.2016 серії РА №015741/477 підписано в присутності заст. ДС ОСОБА_6, приймальника поїздів Авілової, прийомоздавальника ОСОБА_4

Пунктом 10 Правил складання актів передбачено посади трьох осіб, які мають право підписувати комерційні акти та зазначено, що у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені інші працівники залізниці.

У даному випадку лише заст. ДС ОСОБА_6 (заступник начальника станції) є особою, яка уповноважена складати комерційний акт. Інші особи, а саме приймальник поїздів Авілова, прийомоздавальник ОСОБА_4 у разі необхідності могли бути залучені до перевірки вантажу і підписання акта, але не замість, а крім осіб, визначених пунктом 10 Правил складання актів.

Суд першої інстанції послався на довідку №33/М від 14.02.2017, згідно якої по штатному розкладу на ст. Нижньодніпровськ-Вузол відсутні такі посади, як начальник вантажного району, завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи.

Однак, колегія суддів зазначає, що позивачем не надано доказів того, що обов'язки начальника вантажного району (завідувача вантажного двору, складу, контейнерного відділу, сортувальної платформи) покладено на інших осіб чи приймальника поїздів Авілову чи на прийомоздавальника ОСОБА_4.

У комерційному акті не обґрунтовано право підписання акта саме цими вказаними особами, не зазначено їх повноваження на підписання такого акта, в результаті чого акт не може вважатись таким, що складений відповідно до вказаних Правил, тому колегія суддів вважає відсутніми докази підписання комерційного акта уповноваженими на те особами.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що комерційний акт від 19.09.2016 серії РА №015741/477 немає доказової сили і не може підтверджувати неправильне зазначення відповідачем маси вантажу.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивач не довів належним чином наявність обставин, на які він посилався, як на підставу позовних вимог.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає позовні вимоги необґрунтованими, недоведеними та такими, що задоволенню не підлягають.

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що оскаржуване рішення прийнято з невідповідністю висновків суду обставинам справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Скрап-Центр" на рішення господарського суду міста Києва від 13.07.2017 у справі № 910/3930/17 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 13.07.2017 у справі № 910/3930/17 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі регіональної філії "ПРИДНІПРОВСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (49602, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, буд. 108, ідентифікаційний код 40081237) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Скрап-Центр" (02160, м. Київ, вул. Каунаська, буд. 13, ідентифікаційний код 40323689) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1 934 (одна тисяча дев'ятсот тридцять чотири) грн. 70 коп.

5. Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи № 910/3930/17 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Г.В. Корсакова

Судді Л.В. Чорна

М.Л. Яковлєв