Ухвала

від 20.11.2017 по справі 761/22520/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого суддіОСОБА_1 ,суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 20 листопада 2017 року апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23 червня 2016 року,

ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою задоволено клопотання слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_6 , яке погоджене з прокурором у кримінальному провадженні прокурором відділу прокуратури Київської області ОСОБА_7 та накладено арешт, зокрема, на нежитлове приміщення приймально-заготівельний пункт загальною площею 79,2 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Вирішуючи питання про вид заходу забезпечення кримінального провадження, слідчий суддя врахував правову підставу для арешту майна, дослідив докази, які вказують на вчинення кримінального правопорушення, можливий розмір шкоди завданої кримінальним правопорушенням, наслідки арешту майна для інших осіб, а також те, що майно, на яке слідчий просить накласти арешт визнано постановою від 01 червня 2016 року речовими доказами, відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, та прийшов до висновку про необхідність задоволення клопотання.

Не погоджуючись з таким рішенням, ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23 червня 2016 року в частині накладення арешту на нежитлове приміщення приймально-заготівельний пункт загальною площею 79, 2 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ., та постановити нову ухвалу, якою відмовити в цій частині у задоволені клопотання слідчого.

Щодо строків апеляційного оскарження ОСОБА_5 зазначає, що про існування ухвали слідчого судді їй стало відомо 05 вересня 2017 року, після отримання листа, в якому голова Броварської районної спілки споживчих товариств повідомила останню про те, що на майно, яке належить ОСОБА_5 на праві приватної суспільної власності і яке було придбано у Броварської РССТ, накладено арешт, та до цього листа було долучено копію судового рішення.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала слідчого судді є не обґрунтованою, не мотивованою, висновки викладенні в ухвалі не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, яка винесена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Так, ОСОБА_5 посилається на те, що слідчий суддя у оскаржуваному судовому рішенні не зазначив підстав, з яких він дійшов до висновку, що розгляд зазначеного клопотання без участі власників майна є необхідним.

Разом з тим, автор апеляційної скарги вважає, що слідчий суддя, призначаючи справу до розгляду, до початку розгляду справи по суті вже мав на меті накласти арешт на перелічене в клопотанні майно, про що зазначено в ухвалі, яка була виготовлена після виходу з нарадчої кімнати. Це свідчить про те, що до початку розгляду клопотання, слідчий суддя вирішив справу не перебуваючи в нарадчій кімнаті, чим порушив таємницю нарадчої кімнати.

Крім того, в апеляційній скарзі зазначається і про те, що оскаржувана ухвала була ухвалена в порушення вимог ч. 1 ст. 170, ч. 1 ст. 98, ст. 372, ч.ч. 1, 2 п. 5, ч. 5 ст. 173 КПК України.

Так, як стверджує ОСОБА_5 , слідчий суддя посилаючись на постанову про визнання речовим доказом від 01 червня 2016 року, мав перевірити законність зазначеного процесуального рішення на відповідність вимогам статті 98 КПК України. Майно на яке було накладено арешт не відповідало вимогам статті 98 КПК України, на що вказує факт відсутності обґрунтування законності прийняття рішення про визнання речовими доказами майна на яке накладено арешт.

Крім того, слідчий суддя не перевіривши існування обґрунтованої підозри вчинення кримінального правопорушення застосував заходи забезпечення.

Звертає власник майна увагу і на те, що в оскаржуваній ухвалі відсутнє посилання на докази, якими встановлено, що предметом злочину є майно на яке накладено арешт, а існування саме тільки витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань не є підставою для задоволення клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження в тому числі накладення арешту на майно.

На переконання автора апеляційної скарги, в ухвалі слідчого судді відсутні докази існування ризиків передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, та не зазначено, яких саме ризиків необхідно запобігти оскаржуваним судовим рішенням.

Крім того, не наведено доводів та доказів, у відповідності до яких слідчий суддя прийшов до висновку, що майно, на яке було накладено арешт може бути використано як речовий доказ у кримінальному провадженні.

Як стверджує ОСОБА_5 , оскаржуване судове рішення не містить ані в мотивувальній ані в резолютивній її частині визначення правової підстави застосування арешту майна.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Київській області України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості якого 19 листопада 2015 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42015110000000553, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358, ч. 5 ст. 191 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що посадові особи Броварської районної спілки споживчих товариств використали підроблене рішення позачергової конференції Броварської райспоживспілки від 12 грудня 2011 року в Господарському суді Запорізької області, в результаті чого розтратили майно Броварського міського споживчого товариства та Київської облспоживспілки, чим спричинили матеріальну шкоду в особливо великих розмірах.

21 червня 2016 року слідчий Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_6 , за погодженням із прокурором у кримінальному провадженні прокурором відділу прокуратури Київської області ОСОБА_7 , звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на майно належне: ТОВ «СОНЯЧНИЙ КВАРТАЛ» (код ЄДРПОУ 38690374), а саме приміщення: бойня нова, яйцесклад, ангар, бойня стара, шкіряний склад, адмінбудівлі заготконтори,виробниче приміщення, адмінбудівля АТП, швейний цех, столярний цех, розташованого, приміщення по виготовленню шлакоблоків, склад будівельних матеріалів, бокси АТП, розташовані за адресою: Київська область, м. Бровари вул. Богунська, 22; ТОВ «ДІЛОВИЙ КОМПЛЕКС ФОРТУНА» (код ЄДРПОУ 38960369), (загальна площа: 367,4 кв.м; місцезнаходження: Київська область, м. Бровари вул. Київська, 139; ОСОБА_8 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) - адмінбудівля (загальна площа: 247,8 кв.м; місцезнаходження: Київська область, м. Бровари, вул. Гонти Івана, 16/1); ТОВ «КОМПЛЕКС ВОКЗАЛЬНИЙ» (код ЄДРПОУ 38690327): приміщення - (загальна площа: 2016,2 кв.м; 148,9 кв.м; місцезнаходження: Київська область, м. Бровари вул. Вокзальна, 22); ТОВ «КОМПЛЕКС МЕРКУРІЙ» (код ЄДРПОУ 38690353): нежиле приміщення - заготівельний пункт (загальна площа: 63 кв.м; місцезнаходження: АДРЕСА_2 );Броварській районній спілці споживчих товариств (код ЄДРПОУ 01702046): .

- нежитлове приміщення - приймально-заготівельний пункт (загальна площа: 79,2 кв.м; місцезнаходження: Київська область, Броварський район с. Пухівка, вул. Леніна, 103Б).

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23 червня 2017 року зазначене клопотання задоволено.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядкустатей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Відповідно до ч. 1ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу

Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду зазначених вимог закону дотримався.

Оскільки дана ухвала оскаржена тільки ОСОБА_5 , то колегія суддів, відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, переглядає ухвалу слідчого судді в межах її апеляційної скарги, а щодо інших осіб, на майно яких накладено арешт вказаною ухвалою слідчого судді, то в цій частині питання законності та обґрунтованості накладення арешту на майно колегією суддів не вирішується.

Задовольняючи дане клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 42015110000000553 в частині накладення арешту на нежитлове приміщення приймально-заготівельний пункт загальною площею 79,2 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, заслухав пояснення слідчого та, дослідивши матеріали, додані до клопотання, прийшов до правильного висновку про необхідність задоволення клопотання, оскільки воно постановою слідчого від 01 червня 2016 року речовими доказами та відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

З урахуванням цього слідчий суддя, всупереч ствердженням автора апеляційної скарги, встановив належні правові підстави, передбачені ч. 1 ст. 170, ч. 3 ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на вищевказане майно, оскільки воно, як вважає колегія суддів відповідає критеріям ст. 98 КПК України.

Крім того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження та збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 132, 170 173 КПК України, наклав арешт на вищезазначене майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, всупереч доводам апеляційної скарги.

Твердження автора апеляційної скарги на те, що слідчий суддя не перевіривши існування обґрунтованої підозри вчинення кримінального правопорушення застосував заходи забезпечення - не можуть бути підставою для задоволення апеляційної скарги та відмови у накладенні арешту, оскільки накладення арешту на майно з метою забезпечення збереження речових доказів можливо на майнобудь-якої фізичної або юридичної особи за наявності підстав вважати, що воно відповідає критеріям зазначеним уст. 98 КПК України, що у цьому випадку і мало місце з огляду на наявність постанови про визнання майна речовим доказом.

Посилання в апеляційній скарзі на те,що слідчий суддя, призначаючи справу до розгляду, до початку розгляду справи по суті вже мав на меті накласти арешт на перелічене в клопотанні майно, про що зазначено в ухвалі, яка була виготовлена після виходу з нарадчої кімнати, що свідчить про те, що до початку розгляду клопотання, слідчий суддя вирішив справу не перебуваючи в нарадчій кімнаті, чим порушив таємницю нарадчої кімнати, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки жодного доказу на підтвердження даного твердження автором апеляційної скарги не надано.

Інші доводи, на які посилається в апеляційній скарзі ОСОБА_5 , також не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки вони є не переконливими і не підтверджуються матеріалами провадження.

При цьому колегія суддів враховує і те, що у відповідності до вимог ст. 174 КПК України законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна, а також і те, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді не встановлено та не вбачаються такі і зі змісту апеляційної скарги.

Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга ОСОБА_5 , навіть з урахуванням усіх викладених в ній доводів, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23 червня 2016 року, в частині задоволення клопотання слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_6 , яке погоджене з прокурором у кримінальному провадженні прокурором відділу прокуратури Київської області ОСОБА_7 про накладення арешту на нежитлове приміщення приймально-заготівельний пункт загальною площею 79, 2 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ,- залишити без змін, а апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_5 , без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа №11-сс/796/4743/2017 Категорія: ст.170 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції ОСОБА_9 Доповідач: ОСОБА_1