Постанова

від 30.11.2017 по справі 826/10930/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2017 року м. Київ № 826/10930/17

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вовк П.В. розглянув в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДСФ у м. Києві до малого приватного підприємства на підставі власності громадянина України Веста про стягнення заборгованості.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов адміністративний позов Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі також - ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві, позивач) до малого приватного підприємства на підставі власності громадянина України Веста (далі також - МПП Веста , відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 34 707, 82 грн. з рахунків відповідача у банках, що обслуговують такого платника податків.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у відповідача перед бюджетом виникла заборгованість з податку на додану вартість та податку на прибуток у загальному розмірі 34 707, 82 грн., внаслідок несплати в установлений законодавством строк узгоджених грошових зобов'язань.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 вересня 2017 року було відкрито скорочене провадження у справі № 826/10930/17 та запропоновано відповідачу у десятиденний строк з дня одержання копії ухвали про відкриття скороченого провадження надати суду письмові заперечення проти позову та всі докази на їх підтвердження, які наявні у відповідача.

Зазначена ухвала про відкриття скороченого провадження у адміністративній справі направлялась на адресу відповідача зазначену в позові, а також в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, проте була повернута до суду із позначкою за закінченням терміну зберігання .

Відповідно до положень ч. 3 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), судове рішення вважається врученим, у тому числі у разі повернення поштового відправлення, яке не вручено адресату з незалежних від суду причин, та у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за адресою, повідомленою цими особами суду, або за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, чи для фізичних осіб, які не мають статусу підприємців, за адресою їх місця проживання чи місця перебування, яка зареєстрована у встановленому законом порядку.

МПП Веста у встановлений судом строк письмових заперечень проти позову, пояснень чи доказів щодо заявлених позовних вимог, на підтвердження або спростування обставин, зазначених у позові, не надано, як і заяви про визнання позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

В С Т А Н О В И В:

МПП Веста (код ЄДРПОУ 19119979) знаходиться за адресою: 03148, місто Київ, Святошинський район, вулиця Академіка Кіпріанова, будинок 4, квартира 92 та перебуває за основним місцем обліку в ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- форми Р від 16 квітня 2013 року № 0001902250, яким МПП Веста збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 13 486, 00 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 10 789, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 2 697, 00 грн.;

- форми Р від 16 квітня 2013 року № 0001892250, яким МПП Веста збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 4 101, 00 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 3 281, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 820, 00 грн.

ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві приймалась податкова вимога форми Ю від 03 березня 2014 року № 905-25, якою сума заборгованості МПП Веста визначена на рівні 17 120, 82 грн.

Вказана податкова вимога була отримана підприємством 02 квітня 2014 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, наявним в матеріалах справи.

Згідно даних податкової інспекції, станом на дату звернення до суду з цим позовом, за відповідачем рахується податковий борг з податку на додану вартість та податку на прибуток у загальному розмірі 34 707, 82 грн.

Несплата відповідачем у встановлений законом строк узгоджених сум податкових зобов'язань обумовила позивача на звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Оцінивши за правилами статті 86 КАС України наявні докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд не погоджується з викладеними у позовній заяві доводами, виходячи з наступного.

Відповідно до положень статті 67 Конституції України (тут і далі по тексту всі нормативно-правові акти наведені в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з пп. 16.1.4 п. 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі також - ПК України), платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (пп. 14.1.156 п. 14.1 статті 14 ПК України).

Відповідно до п. 54.1 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно п. 57.1 статті 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 57.3 статті 57 ПК України встановлено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно п. 59.1 статті 59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Відповідно до п. 59.3 статті 59 ПК України, податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Згідно з п. 59.5 статті 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відповідно до пп. 14.1.162 п. 14.1 статті 14 ПК України, пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов'язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки.

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (пп. 14.1.175 п. 14.1 статті 14 ПК України).

Відтак, враховуючи, що сума податкових зобов'язань відповідачем не була сплачена своєчасно, вона набула статусу податкового боргу.

Контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини (пп. 20.1.34 п. 20.1 статті 20 ПК України).

Водночас, у відповідності до пп. 14.1.137 п. 14.1 статті 14 ПК України, орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно з п. 41.2 статті 41 ПК України, органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.

Пунктом 41.3 статті 41 ПК України передбачено, що повноваження і функції контролюючих органів визначаються цим Кодексом, Митним кодексом України та законами України.

Розмежування повноважень і функціональних обов'язків контролюючих органів визначається законодавством України.

За правилами ч. 2 статті 50 КАС України позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб'єкти владних повноважень.

Вжитий у цих процесуальних нормах термін суб'єкт владних повноважень означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 статті 3 КАС України).

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Особливість процесуальної правосуб'єктності ДПІ як суб'єкта владних повноважень в адміністративному судочинстві полягає у можливості звернення до суду лише у разі, якщо таке право прямо передбачено законом.

Водночас, Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні від 21 грудня 2016 року № 1797-VІІІ, який набрав чинності з 01 січня 2017 року (за виключенням окремих статей), були внесені зміни до Податкового кодексу України в частині розмежування функцій контролюючих органів та по державних податкових інспекцій.

Так, згідно пп. 19-1.1.22 п. 19-1.1 статті 19-1 ПК України, контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, зокрема, здійснюють погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів.

В той же час, статтею 19-3 ПК України визначений вичерпний перелік функцій державних податкових інспекцій, які:

19-3.1.1. здійснюють сервісне обслуговування платників податків;

19-3.1.2. здійснюють реєстрацію та ведення обліку платників податків та платників єдиного внеску, об'єктів оподаткування та об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням;

19-3.1.3. формують та ведуть Державний реєстр фізичних осіб - платників податків, Єдиний банк даних про платників податків - юридичних осіб, реєстри, ведення яких покладено законодавством на контролюючі органи;

19-3.1.4. виконують інші функції сервісного обслуговування платників податків, визначені законом.

Виходячи з системного аналізу вказаних вище правових норм, суд приходить до висновку, що податкові інспекції, з урахуванням викладених особливостей, позбавлені повноважень контролюючого органу як органу стягнення, уповноваженого на звернення до суду із вимогами про стягнення податкового боргу.

Частиною 2 статті 5 КАС України встановлено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно ч. 1 статті 48 КАС України, здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).

Адміністративна процесуальна правоздатність - абстрактна умова володіння всіма процесуальними правами і обов'язками. Вона передбачає можливість конкретної особи стати суб'єктом конкретних процесуальних правовідносин, стати персоніфікованим носієм прав і обов'язків, передбачених законом для даного суб'єкта і даних правовідносин.

В даному випадку правосуб'єктність податкових інспекцій щодо звернення до адміністративного суду визначена положеннями ПК України. А оскільки, наведені процесуальні норми не наділяють позивача повноваженнями щодо звернення до адміністративного суду із позовом про стягнення податкового боргу, суд вважає заявлені позовні вимоги ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві безпідставними, а тому такими що не підлягають задоволенню.

Більш того, законодавець не продовжив для податкових інспекцій дію повноваження на звернення до суду із вимогами щодо стягнення податкового боргу, котрий виник до 01 січня 2017 року.

При вирішенні даної справи, суд також враховує лист Державної фіскальної служби України від 15 листопада 2017 року № 19470/5/99-99-11-04-04-16 Про повноваження державних податкових інспекцій , з якого вбачається, що з 01 січня 2017 року державні податкові інспекції не наділені повноваженнями щодо звернення до суду із позовами про стягнення коштів платника податків, які має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Здійснення зазначених та інших повноважень, передбачених статтею 19-1 ПК України, з 01 січня 2017 року належить Головним управлінням ДФС в областях, місті Києві та Офісу великих платників податків ДФС.

Додатково до наведеного, суд звертає увагу, що Закон України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні від 21 грудня 2016 року № 1797-VІІІ, який набрав чинності з 01 січня 2017 року був офіційно опублікований, зокрема, в газеті Голос України (2016, 12, 31.12.2016 № 251), що свідчить про обізнаність позивача щодо змін, внесених таким Законом до ПК України, станом на дату звернення до суду із даним позовом.

Частиною 1 статті 52 КАС України передбачено, що суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

В ході розгляду даної справи позивач, так само як і Головне управління ДФС в м. Києві не звертались до суду із відповідними заявами про заміну неналежного позивача по справі.

З урахуванням того, що заміна неналежної сторони є правом а не обов'язком суду, яка допускається лише за умови згоди такої сторони, відсутності відповідного клопотання та враховуючи явну обізнаність ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві про позбавлення його права на звернення до суду із даним позовом, суд вважає умисним допущення позивачем порушення порядку стягнення заборгованості з МПП Веста шляхом подання до суду даного позову саме ним, а не уповноваженим на це органом.

Тобто в даному випадку відсутні підстави для заміни первинного позивача та вбачаються підстави для відмови в задоволенні позову.

Верховний Суд України в своїй постанові від 16 жовтня 2012 року по справі № 21-281а12, зокрема, зазначив про те, що суб'єкт владних повноважень має діяти виключно в межах та у спосіб, що встановлені законом, оскільки він виконує державні функції, і лише держава шляхом законодавчого регулювання визначає його завдання, межі його повноважень та спосіб, у який він здійснює ці повноваження. Розширене тлумачення суб'єктом владних повноважень способів здійснення своїх повноважень не допускається.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що заявлена вимога ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві про стягнення з МПП Веста податкового боргу знаходиться поза межами повноважень позивача як органу стягнення в розумінні п. 41.2 статті 41 ПК України, а відтак відсутні підстави для задоволення даного позову.

Більш того, ухвалою суду від 05 вересня 2017 року про відкриття провадження по справі, зокрема зобов'язано позивача в строк протягом п'яти днів з дати отримання даної ухвали надати суду:

- докази вручення/направлення податкових повідомлень/рішень № 0001892250, № 0001902250 від 16 квітня 2013 року чи інші докази з яких можливо встановити дату узгодження таких рішень;

- докази дотримання встановленого законом строку звернення до суду з даним позовом.

Вказана ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 254 КАС України та оскарженню не підлягає.

Відповідно до положень ч. 1 статті 255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Згідно наявної в матеріалах справи розписки, копію ухвали суду від 05 вересня 2017 року отримав уповноважений представник позивача 08 вересня 2017 року.

Всупереч зазначеним вище нормам чинного законодавства, суб'єктом владних повноважень не виконано вимоги ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва в частині надання зазначених вище документів, що додатково свідчить про необґрунтованість позовних вимог.

Згідно зі статтею 161 КАС України, під час прийняття постанови суд вирішує наступні питання, зокрема:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень ч. 1 статті 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів та висновків експертів.

Згідно положень статті 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Враховуючи положення статті 94 КАС України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.

Керуючись статтями 69-71, 160-162, 183-2, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДСФ у м. Києві до малого приватного підприємства на підставі власності громадянина України Веста про стягнення заборгованості - відмовити.

Постанова, відповідно до ч. 1 статті 254 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя П.В. Вовк