Ухвала

від 27.11.2017 по справі 826/11298/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/11298/16 Головуючий у 1-й інстанції: Вєкуа Н.Г. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

Іменем України

27 листопада 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Суддів За участю секретаряВівдиченко Т.Р. Земляної Г.В. Лічевецького І.О. Кондратенко Я.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ГТ Компонентс на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 жовтня 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ГТ Компонентс до Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю ГТ Компонентс (далі - ТОВ ГТ Компонентс ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.05.2016р. № 1802615141.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 жовтня 2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю ГТ Компонентс звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 12.04.2016р. по 18.04.2016р. Головним управлінням ДФС у м. Києві було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ ГТ Компонентс (код ЄДРПОУ 38716234) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ БАКТО ГРУП ( код 39793729) та ТОВ Прайд Трейд Груп (код 39776724) за період з 01.11.2015р. по 30.11.2015р.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог: п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 249 215 грн., у тому числі по періодах: за листопад 2015 року в сумі 56 711 грн., за грудень 2015 року в сумі 192 503 грн.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт перевірки від 25.04.2016р. № 70/26-15-14-01-04/38716234, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.05.2016р. № 1802615141, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 373 823 грн., в тому числі: за основним платежем в розмірі 249 215 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 124 608 грн.

За результатами розгляду заперечень на Акт перевірки від 25.04.2016р. № 70/26-15-14-01-04/38716234, Головне управління ДФС у м. Києві надано відповідь від 12.05.2016р. № 10660/10/26-15-14-01-04, якою висновки Акту перевірки було залишено без змін, а заперечення - без задоволення.

За результатами адміністративного оскарження, Державною фіскальною службою України прийнято рішення від 20.07.2016р. № 15615/16/199-99-11-01-02-25, яким податкове повідомлення-рішення від 17.05.2016р. № 1802615141 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, а також права та обов'язки платників податків і зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України, який вступив в силу з 01.01.2011 року.

Відповідно до підпункту а п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з безпосереднім придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Положеннями пункту 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З наведеного вбачається, що умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту є придбання платником податків товарів (послуг) для використання їх в своїй господарській діяльності. Підставою для виникнення такого права є податкова накладна, виписана контрагентом платника податків, який зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що податковий кредит є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту є придбання платником податків товарів (послуг) для використання їх в своїй господарській діяльності.

Вивченням матеріалів справи колегією суддів встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю ГТ Компонентс (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю БАКТО ГРУП було укладено договір поставки № 434 від 20.11.2015 року, відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується передати (постачити) покупцеві товар, а покупець зобов'язується приймати товар та оплачувати його в порядку і на умовах визначених договором.

Водночас, аналогічний договір було укладено також з Товариством з обмеженою відповідальністю Прайм Трейд Груп № 67/12/552 від 12.10.2015 року.

Згідно з п. 2.2 вказаних договорів, поставка товару здійснюється на умовах DDР, м. Київ, місцезнаходження покупця, якщо інше не визначено сторонами. Умови поставки розуміються згідно з міжнародними правилами тлумачення торгових термінів Інкотермс 2010 , які застосовуються з урахуванням особливостей, пов'язаних із внутрішньодержавним характером договору, а також тих особливостей, що випливають з його умов.

Відповідно до п. 2.4 договорів, товар вважається переданим постачальником та прийнятим продавцем з моменту підписання уповноваженими представниками сторін відповідного документу, що засвідчує факт приймання-передачі товару (видаткова накладна, акт приймання-передачі товару, тощо).

Пунктом 3.1 передбачено, що якість товарів, що поставляються цим договором повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості.

Згідно розділу 7 договорів передбачено, зокрема, що постачальник гарантує якість товару та його відповідність вимогам і нормам чинного законодавства (ДСТУ, ТУ, технічним регламентам, тощо) та можливість його безперервної, безперечної і надійної експлуатації протягом гарантійного строку.

На підтвердження реальності господарських операцій з вказаними вище контрагентами позивачем надано видаткові накладні, рахунки на оплату, реєстри вхідних податкових накладних, банківські виписки, докази реалізації придбаних товарів.

Жодних інших документів, передбачених пунктами 2.4, 3.1, 7.4 договорів, позивачем ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду надано не було.

Разом з тим, з Акту перевірки вбачається, що керівником та головним бухгалтером ТОВ БАКТО ГРУП в одній особі значиться гр. ОСОБА_6.

В ході перевірки контролюючим органом було використано інформацію щодо проведення допиту гр. ОСОБА_6, здійсненого співробітниками ОУ ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, яка повідомила, що не причетна до ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ БАКТО ГРУП .

Крім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що ТОВ Прайд Трейд Груп не було подано декларації по податку на додану вартість за листопад 2015 року, інформація про трудові ресурси: звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) зарахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за листопад 2015 року.

В листопаді 2015 року на адресу ТОВ Прайд Трейд Груп та ТОВ БАКТО ГРУП виписано податкові накладні від ТзОВ Квітневе з номенклатурою кукурудза .

До ГУ ДВС у м. Києві від Хмельницької РДПІ ГУ ДФС у Хмельницькій області надійшов Акт перевірки ТзОВ Квітневе , відповідно до якого встановлено, що протягом 19.11.2015р., 02.12.2015р. та 03.12.2015р. ТОВ Квітневе , за відсутності декларування в податковій декларації з ПДВ за листопад 2015 року податкових зобов'язань спеціального режиму оподаткування на суму ПДВ 77 181 200,98 грн. зареєструвало в ЄДРПН податкові накладні за листопад 2015 року. В податкових накладних зареєстрованих в ЄДРПН зазначені електронні цифрові підписи директора ОСОБА_7 04.12.2015 року СУ ФР ГУ ДФС у Хмельницькій області відкрито кримінальне провадження за ч. 1 ст. 205 КК України № 32015240000000061 щодо факту фіктивного підприємства ТОВ Квітневе . З пояснень ОСОБА_7, відібраних ОУ ДПІ у Хмельницькій області вбачається, що вона не причетна до внесення змін до ЄДР щодо засновників та посадових осіб ТОВ Квітневе , його діяльності, відкритих банківських рахунків, отримання електронних цифрових підписів.

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 05.03.2012р. у справі № 21-421а11, контрагенти позивача, податкові накладні, яких стали підставою для формування податкового кредиту, зареєстровані в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість за зверненням невстановлених осіб від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Викладене кореспондується також з позицією наведеною у постанові Верховного Суду України від 01.09.2009р. № 21-1258во09, а саме: суди попередніх інстанцій не взяли до уваги те, що позивач мав фінансово-господарські зв'язки з особами, діяльність яких мала ознаки фіктивного підприємства, які за юридичною адресою не знаходилися, проти засновників яких порушено кримінальні справи.

Крім цього, Верховний Суд України у постанові від 22 листопада 2016 року (справа № 21-2430а16) зазначив, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

При розгляді конкретної справи суди такі доводи органу влади мають перевіряти та оцінювати.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладеній у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватись іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Таким чином, позивачем не надано документального підтвердження тих обставин та відносин, які супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності підтверджують їх реальне виконання, а відтак, і не доведено того, що обумовлені правочинами товари поставлені саме цими контрагентами, у зв'язку з чим, колегія суддів вважає безпідставними та необґрунтованими доводи апелянта щодо подальшої реалізації придбаного товару на користь інших осіб.

Крім цього, доводи апелянта з приводу того, що його контрагенти на момент господарських взаємовідносин були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, не дають підстав вважати, що вони мали на меті настання реальних правових наслідків.

Отже, правомірним є висновок суду першої інстанції про те, що подані ТОВ ГТ Компонентс первинні документи бухгалтерського та податкового обліку не є достатніми доказами фактичного виконання операцій; спірні господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з виявленими податковим органом фактами ознак фіктивної діяльності контрагентів позивача свідчить про безтоварність господарських операцій, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку цього Товариства.

Колегією суддів також враховується те, що у своїй постанові від 22 вересня 2015 року по адміністративній справі № 826/16369/13, Верховний Суд України зазначив, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання зобов'язаний заперечувати проти доводів суб'єкта владних повноважень. Хоча чинне податкове законодавство не встановлює конкретного переліку документів, складенням яких має оформлюватися господарська операція, документування господарської операції має відповідати законодавчо установленим вимогам щодо оформлення такої операції, договірним умовам та/або звичаєвій практиці.

Так, надані позивачем видаткові накладні, рахунки на оплату, реєстри вхідних податкових накладних, банківські виписки, докази реалізації придбаних товарів не є достатніми доказами фактичного виконання договорів поставки товарно-матеріальних цінностей.

Крім цього, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що платник податку повинен бути розумним та обачним при виборі контрагента. Перевірка наявності у постачальника державної реєстрації та реєстрації у податковому органі не характеризує підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентноспроможну особу на ринку відповідних товарів, що діє через уповноважену особу, яка представляє інтереси підприємства. Отже, заходи спрямовані на отримання витягу з Єдиного державного реєстру та інших документів реєстраційного характеру, не є достатніми, позаяк отримані платником відомості не дозволяють кваліфікувати контрагентів як добросовісних партнерів, що гарантують виконання своїх зобов'язань через уповноважених представників.

Одними із належних рівнів обачності є: відсутність інформації про фактичне місцезнаходження контрагента, а також про місцезнаходження складських (виробничих та/або торгових) приміщень, відсутність інформації про спосіб отримання відомостей про контрагента, відсутність реклами в ЗМІ, рекомендації партнерів або інших осіб, сайту контрагента, тощо).

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що фінансово-господарська діяльність контрагентів позивача здійснювалась ними поза межами правового поля, а укладені ними правочини (договори) є такими, що вчиненні без мети настання реальних наслідків.

За наведених обставин, зібраних доказів у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку щодо протиправності відображення даних у податковому обліку за спірними операціями, а відтак, оскаржуване податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві від 17.05.2016р. № 1802615141 є правомірним, а відтак, скасуванню не підлягає.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю ГТ Компонентс та відсутність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ГТ Компонентс залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 жовтня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Судді Вівдиченко Т.Р. Земляна Г.В. Лічевецький І.О.

Повний текст ухвали виготовлено 30.11.2017 року