Рішення

від 21.11.2017 по справі 910/16689/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.11.2017Справа № 910/16689/17

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інекон-Сервіс"

про стягнення 132 348,34 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Півень Д.О. (представник за довіреністю №17092101 від 21.09.2017р.);

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (надалі - позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інекон-Сервіс" (надалі - відповідач) суми заборгованості за Договором № 9588037 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 13.11.2014р. та Угодою від 11.11.2016р. про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 13.11.2014 №9588037 в розмірі 132 348,34 грн., з яких 125 204,66 грн. сума основного боргу, 5 342,68 грн. інфляційних втрат та 1 801,00 грн. 3% річних.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує на порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору та угоди в частині здійснення своєчасної оплати за поставлену теплову енергію, у зв'язку з чим у відповідача за період з листопада 2016р. по вересень 2017р. виникла заборгованість за використану теплову енергію в розмірі 125 204,66 грн., за наявності якої позивач на підставі ст. 625 ЦК України нарахував та заявив до стягнення з відповідача інфляційні втрати та 3 % річних.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву до матеріалів справи не надав, явку свого представника в судові засідання не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2017р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд призначено на 07.11.2017р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2017р. у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, розгляд справи відкладено до 21.11.2017р.

В судове засідання 21.11.2017р. представник відповідача повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача, належним чином повідомленого про час та місце судового засідання, не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи, а також зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 21 листопада 2017 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13.11.2014р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) було укладено Договір № 9588037 на постачання теплової енергії у гарячій воді (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. постачальник зобов'язувався виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання ,а споживач зобов'язувався отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених у договорі.

Згідно п. 2.3.1. Договору абонент зобов'язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у Додатку № 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у Додатку № 2.

Додатками №1, № 2, №2А, №3, № 3А, № 4, №5, №6, №7 до договору сторони погодили обсяги постачання теплової енергії, тарифи та порядок розрахунків, температурний графік роботи теплових мереж ПАТ Київенерго на 2014/2015р., схему розподілу балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін, технічні характеристики теплових мереж та систем, акт розмежування меж балансової належності тепломереж та експлуатаційної відповідальності сторін, умови припинення подачі теплової енергії, Довідку даних по будинках (спорудах), опалення і гаряче водопостачання яких здійснюється від теплових мереж постачальник станом на 13.11.2014р., Довідку про теплові навантаження об'єктів теплопостачання ТОВ Інекон-Сервіс станом на 13.11.2014р.

11.11.2016р. між позивачем та відповідачем укладено угоду №Р9588037-11/16 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 13.11.2014 №9588037 (надалі - Угода про реструктуризацію заборгованості).

Відповідно до п. 1 Угоди про реструктуризацію заборгованості споживач (відповідач) визнає та підтверджує заборгованість перед теплопостачальною організацією (позивачем) за Договором від 13.11.2014 №9588037 на постачання теплової енергії у гарячій воді станом на 01.11.2016 загальною сумою 357 738,08 грн.

Згідно із п. 2 Угоди про реструктуризацію заборгованості відповідач зобов'язується сплатити зазначену у п. 1 цієї угоди суму протягом листопада 2016 року - травня 2017 року щомісячними платежами згідно із додатком 1 цієї угоди до 25 числа кожного місяця за тарифною групою згідно із вищевказаним договором за реквізитами вказаними у даній угоді.

У відповідності до Додатку № 1 до угоди відповідач зобов'язався здійснювати оплату заборгованості за наступним графіком: до 25 листопада 2016 року - 107 320,00 грн., до 25 грудня 2016 року - 41 740,00 грн., до 25 січня 2017 року - 41 740,00 грн., до 25 лютого 2017 року - 41 740,00 грн., до 25 березня 2017 року - 41 740,00 грн., до 25 квітня 2017 року - 41 740,00 грн., до 25 травня 2017 року - 41 718,08 грн.

Ця угода є невід'ємною частиною договору від 13.11.2014р. № 9588037 на постачання теплової енергії у гарячій воді (пункт 11 Угоди).

Проте відповідач взяті на себе зобов'язання за договором та угодою виконав неналежним чином, оплативши вартість теплової енергії на загальну суму 232 533,42 грн.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказує на те, що у відповідача за період з листопада 2016р. по вересень 2017р. виникла заборгованість за використану теплову енергію в розмірі 125 204,66 грн., за наявності якої позивач на підставі ст. 625 ЦК України нарахував та заявив до стягнення з відповідача інфляційні втрати та 3 % річних.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.

За змістом ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до норм ч. 6 та ч. 7 ст. 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно зі ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Як свідчать матеріали справи, відповідач визнав та підтвердив заборгованість перед позивачем за договором станом на 01.11.2016р. на суму 357 738,08 грн. та частково оплатив позивачеві вартість послуг з постачання теплової енергії на суму 232 533,42 грн., у зв'язку з чим за відповідачем рахується борг в розмірі 125 204,66 грн.

Вказана заборгованість відповідачем не сплачена, доказів її погашення останнім не надано, контррозрахунок не наведено.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оскільки, факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати теплової енергії підтверджений матеріалами справи та не спростований останнім належними та допустимими доказами, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 125 204,66 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 5 342,68 грн. інфляційних втрат та 1 801,00 грн. 3% річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до п. 2. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 N 52/30).

Судом перевірено наведені у матеріалах справи розрахунки інфляційних втрат та 3 5 річних та встановлено, що вони відповідають нормам цивільного законодавства та умовам Договору, їх розмір не перевищує розрахованого судом таких нарахувань, проте при додаванні сум 3 % річних позивачем допущено арифметичну помилку та замість вірної суми 1 800,98 грн. вказано 1 801,00 грн., у зв'язку з чим, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 5 342,68 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню у повному обсязі, а щодо стягнення 3 % річних - частково на суму 1 800,98 грн.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів, що підтверджують та обґрунтовують відсутність у нього підстав для невиконання зобов'язань, передбачених умовами Договору, укладеного з позивачем.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/16689/17 підлягають частковому задоволенню та до стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 125 204,66 грн. суми основного боргу, 5 342,68 грн. інфляційних втрат та 1 800,98 грн. 3% річних.

Судовий збір у розмірі 1 985,22 грн., пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інекон-Сервіс" (ідентифікаційний код 23737565, адреса: 02140, м. Київ, вул. Л.Руденко, буд. 6А, офіс 539П) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (ідентифікаційний код 00131305, адреса: 01001, м. Київ, пл. І.Франка, буд. 5) 125 204,66 грн. (сто двадцять п'ять тисяч двісті чотири гривні 66 коп.) суми основного боргу, 5 342,68 грн. (п'ять тисяч триста сорок дві гривні 68 коп.) інфляційних втрат, 1 800,98 грн. (одну тисячу вісімсот гривень 98 коп.) 3% річних та 1 985,22 грн. (одну тисячу дев'ятсот вісімдесят п'ять гривень 22 коп.) судового збору.

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.11.2017р.

Суддя С.М. Морозов