Рішення

від 27.11.2017 по справі 922/3228/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ



ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2017 р.

Справа № 922/3228/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Хотенця П.В.

при секретарі судового засідання Помпі К.І.

розглянувши справу

за позовом

Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків

до

Товариства з додатковою відповідальністю "СУТРА", м. Харків

про

стягнення 38447,70 грн., розірвання договору оренди та зобов*язання звільнити приміщення

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, дов. № 03 від 04.01.2017 року

відповідача - не з*явився

ВСТАНОВИВ:

Розглядається позовна вимога про стягнення з відповідача 31489,59 грн. заборгованості з орендної плати, 6958,11 грн. пені та штрафа, розірвання договору оренди № 4450-Н від 21 січня 2010 року, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та Товариством з додатковою відповідальністю "СУТРА" та зобов*язання відповідача звільнити та повернути орендоване майно - нежитлове приміщення - кімнату № 2 на третьому поверсі чотирьохповерхового учбового корпусу № 1 (інв. № 01010001), загальною площею 102,1 кв.м., за адресою: м. Харків, пр-т. Московський, 19, балансоутримувачу - Харківському професійному ліцею будівництва і комунального господарства за Актом приймання-передачі.

Враховуючи, що заяв та клопотань представниками сторін не заявлено, суд переходить до розгляду справи по суті.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги і просить їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з*явився, відзив на позовну заяву та документи на виконання ухвали суду про порушення провадження у справі суду не надав.

Разом з цим, 30 жовтня 2017 року до суду повернулася копія судової ухвали про порушення провадження у справі № 922/3228/17 з поштовою відміткою "за закінчення терміну зберігання".

Як визначено у пунктах 3.9. та 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Необхідно мати на увазі, що розгляд справи за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Так, процесуальні документи у даній справі (ухвала суду про порушення провадження у справі) направлялася всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідної ухвали; (ухвали суду про відкладення розгляду справи) направлялися відповідачу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідних ухвал.

Таким чином, суд вважає, що відповідач повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи, але відповідач не з'явився у засідання суду, водночас судом вжито всі заходи для належного повідомлення його про час та місце розгляду справи.

Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України, статтею 4-3 та статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, судом встановлено наступне.

21 січня 2010 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (позивачем, орендодавцем) та Товариством з додатковою відповідальністю "СУТРА" (відповідачем, орендарем) було укладено договір оренди №4450-Н за умовами якого, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - нежитлове приміщення - кімнату №2 на третьому поверсі чотирьохповерхового учбового корпусу № 1 (інв. № 01010001), загальною площею 102,1 кв.м., за адресою: м. Харків, пр-т. Московський, 19, що перебуває на балансі - Харківського професійного ліцею будівництва і комунального господарства, вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 06 жовтня 2009 року і становить 330324,00 грн.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до пункту 1.2. договору, майно було передано в оренду з метою розміщення курсів з навчання водіїв автомобілів.

Згідно пункту 10.1. договору, договір оренди був укладений строком на 2 роки та 11 місяців, що діє з 21 січня 2010 року до 21 грудня 2012 року.

Додатковими угодами №1 від 04 березня 2013 року, та №3 від 02 лютого 2016 року договір оренди №4450-Н від 21 січня 2010 року продовжено до 21 жовтня 2018 року.

Орендна плата згідно пункту 3.1 договору визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року №786 (зі змінами) (далі - методика розрахунку), і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - грудень 2009 року - 2833,30 грн. (згідно додатку №2).

Орендна плата за перший місяць оренди - січень 2010 року визначається шляхом корегування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за січень 2010 року.

При цьому, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць (пункт 3.3 договору).

Відповідно до пункту 3.6. орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу щомісячно, до 12 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до вимог діючої методики, у співвідношенні: безпосередньо до державного бюджету на рахунки, визначені фінансовими органами: у розмірі 70%; на рахунок, визначений балансоутримувачем - у розмірі 30%.

Додатковою угодою №2 від 18 червня 2013 року до договору оренди №4450-Н від 21 січня 2010 року внесено зміни, а саме: 1. Розділ “Предмет договору”. У п.1.1. після слів “(далі - балансоутримувач” викласти в новій редакції з 21 грудня 2012 року.

“Вартість майна визначена згідно з незалежною оцінкою станом на 21 грудня 2012 року і становить 391700,00 (триста дев*яносто одна тисяча сімсот гривень), без урахувань ПДВ”

2. Розділ 3 “Орендна плата”. П. 3.1. викладено в новій редакції з 21 грудня 2012 року: “3.1. Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорцій її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року №786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку), і становить без ПДВ за перший місяць перерахунку - грудень 2012р. - 3270,70 грн. (розраховано згідно з додатком №1 до цієї додаткової угоди).

Різниця по сплаті орендної плати, що виникне за період з 21 грудня 2012 року до моменту набрання чинності цієї додаткової угоди, повинна бути сплачена орендарем протягом 2-х місяців з моменту її підписання”.

Відповідачем взято на себе зобов’язання своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату ( пункт 5.3. договору).

Як вбачається з матеріалів справи, зазначене зобов’язання не виконувалося у зв’язку з чим за період з листопада 2016 року по червень 2017 року за орендарем обліковується заборгованість з орендної плати в сумі 31489,59 грн.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статті 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору - стаття 611 Цивільного кодексу України.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до статтей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, а відповідачем договірні зобов’язання виконані не в повному обсязі, і суд вимоги по стягненню прокурором та позивачем заборгованості, вважає обґрунтованими, законними, такими, що підлягають задоволенню.

Приписами статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 1 частини 1 статті 287 Господарського кодексу України визначено, що орендодавцями щодо державного та комунального майна є зокрема Фонд державного майна України, його регіональні відділення - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом

Частиною 1 статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" регламентовано, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Положеннями частин 1, 2 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності.

Орендна плата, встановлена за відповідною методикою, застосовується як стартова під час визначення орендаря на конкурсних засадах.

Частиною 3 статті 18 Законом України "Про оренду державного та комунального майна2 визначений обов'язок орендаря вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі, положення якої крім іншого кореспондується з частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України та частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України.

Пунктом 5.3. договору оренди № 5585-Н, визначено, що орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

За таких обставин суд вважає за необхідне позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 31489,59 грн. заборгованості з орендної плати задовольнити.

Відповідно до пунктів 3.7 та 3.8 договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає стягненню до державного бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати. У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим кодексом, іншими законами та договором.

За змістом статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Згідно частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статтей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Як свідчать матеріали справи, позивачем був наданий обґрунтований розрахунок пені та штрафа за період з 27 липня 2016 року по 13 липня 2017 року , відповідно до якого сума пені складає 4753,84 грн., сума штрафа складає 2204,27 грн.

Перевіривши правомірність нарахування позивачем вказаних сум, суд встановив, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, умовам договору та підлягає задоволенню.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав передбачених статтею 783, та пунктом 1 статті 784 Цивільного кодексу України у порядку встановленому статтею 188 Господарського кодексу України.

Згідно частини 3 статті 26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

У разі припинення або розірвання договору орендар зобов‘язаний повернути балансоутримувачу, вказаному орендодавцем, орендоване майно (пункт 10.9 договору оренди).

Відповідно до частини 1 статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах зазначених у договорі оренди.

Частиною 5 пункту 5.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 12 визначено, що суд вирішуючи питання щодо дострокового розірвання договору оренди у зв'язку з несплатою орендарем (наймачем) платежів, господарським судам слід враховувати таке.

Законом (частина третя статті 291 Господарського кодексу України, частина друга статті 651, стаття 783 Цивільного кодексу України) передбачено можливість розірвання договору найму (оренди) за рішенням суду на вимогу однієї з сторін, а статтею 782 Цивільного кодексу України - право наймодавця на односторонню відмову від такого договору у разі невнесення наймачем плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Відповідне право наймодавця на відмову від договору найму не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою щодо розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо має місце істотне порушення умов договору.

З урахуванням положень статей 653, 795 Цивільного кодексу України та умов договору, якщо останніми передбачено, що після закінчення або дострокового розірвання договору оренди нарахування орендної плати за фактичне користування майном припиняється з моменту підписання акта приймання-передачі приміщень орендодавцеві, нарахування орендної плати за відповідний період є правомірним.

Позовні вимоги, пов'язані з прийняттям майна з оренди (за наслідками припинення відповідного договору оренди), узгоджуються з приписом пункту 5 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України, яким передбачений такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як примусове виконання обов'язку в натурі.

Отже, орендар на підтвердження виконання зобов'язання за договором оренди (найму) вправі в судовому порядку вимагати прийняття від нього орендодавцем майна, яке було предметом договору, та документального оформлення такого прийняття згідно з частиною першою статті 545, частиною другою статті 795 Цивільного кодексу України.

Відмова наймодавця від договору найму, можливість якої передбачена частиною першою статті 782 Цивільного кодексу України, є правом, а не обов'язком наймодавця. яке може бути реалізоване в позасудовому порядку. Наявність зазначеного права не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою про розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) належних платежів.

Тому, з огляду на те, що відповідачем не виконуються умови договору оренди в частині сплати орендної плати протягом трьох місяців підряд (з листопада 2016 по червень 2017), позивач має усі правові підстави, у судовому порядку, розірвати договір оренди та вимагати повернення майна.

До того ж, Вищий господарський суд України у своїй постанові від 06 червня 2016 року у справі № 923/2005/15 у подібних правовідносинах дійшов висновку, що істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди державного (комунального) майна, як не внесення орендної плати, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання вказаного договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю (наймодавцю).

Крім того, аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 08 травня 2011 року у справі № 3-26гс12, та з огляду на приписи статті 111-28 ГПК України згідно якої висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загаченої юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати. Враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Пунктом 3.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що якщо строк (строки), на який (які) судом було відстрочено або розстрочено сплату судового збору, закінчився, а таку сплату не здійснено, господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи може своєю ухвалою продовжити цей строк (але не довше, ніж до прийняття судового рішення по суті справи), або звільнити сторону від сплати судового збору, або стягнути несплачену суму судового збору у прийнятті судового рішення.

Згідно пунктом 3.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у разі коли господарським судом було відстрочено сплату позивачем судового збору, який з тих чи інших причин до прийняття рішення зі справи сплачено не було, а останнє прийнято на користь позивача, то стягнення суми судового збору здійснюється безпосередньо з відповідача у доход державного бюджету України.

Враховуючи вищевикладене витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 124, 129 Конституції України, статтями 509, 525, 526, 530, 610, 611, 629, 638, 651, 782, 783 Цивільного кодексу України, статтями 174, 193 Господарського кодексу України, статтями 18, 19, 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статтями 1, 4, 12, 22, 33-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Розірвати договір оренди № 4450-Н від 21 січня 2010 року, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та Товариством з додатковою відповідальністю "СУТРА" (61183, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 23763798).

Зобов*язати Товариство з додатковою відповідальністю "СУТРА" (61183, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 23763798) звільнити та повернути орендоване майно - нежитлове приміщення - кімнату № 2 на третьому поверсі чотирьохповерхового учбового корпусу № 1 (інв. № 01010001), загальною площею 102,1 кв.м., за адресою: м. Харків, пр-т. Московський, 19, балансоутримувачу - Харківському професійному ліцею будівництва і комунального господарства за Актом приймання-передачі.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "СУТРА" (61183, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 23763798) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області (61057, м. Харків, майдан Театральний, буд. 1, отримувач: УК Московськ/мХар Московськи/22080300; код ЄДРПОУ УДКСУ: 37999607; номер рахунку: 31116094700007; установа банку: ГУДКСУ у Харківській області; МФО банку: 851011) 31489,59 грн. заборгованості з орендної плати та 6958,11 грн. пені та штрафа,

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "СУТРА" на користь державного бюджету України (одержувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, рахунок 31215256700001, банк отримувача - Головне управління державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача 820019, код класифікації доходу бюджетів 22030106) 4800,00 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 30.11.2017 р.

Суддя

ОСОБА_2