Постанова

від 22.11.2017 по справі 910/9549/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2017 р. Справа№ 910/9549/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Тищенко А.І.

Скрипки І.М.

при секретарі судового засідання Денисюк І.Г.

за участю представників:

від позивача: не з'явився.

від відповідача: Поета К.Ю. за дов. № Ц13-04/-119-17 від 16.06.2017

Розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

на рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2017 у справі № 910/9549/17 (суддя Босий В.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аркем"

до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 345 774,20 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.08.2017 позов задоволено частково, а саме: стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 240 997,39грн., пеню у розмірі 35 491,15 грн., 3 % річних у розмірі 7 091 грн., інфляційні у розмірі 29 084,11 грн..

Не погодившись із вказаним рішенням, ПАТ "Українська залізниця" подало апеляційну скаргу, у якій, скаржник просить:

- скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2017 у справі № 910/9549/17 прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом позовні вимоги задоволені частково, через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга має бути задоволена, а рішення місцевого господарського суду має бути скасоване.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2017 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2017 у справі № 910/9549/17 разом з доданими до неї матеріалами було повернуто скаржнику на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України.

18.10.2017 апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшла до Київського апеляційного господарського суду повторно.

Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів для розгляду даної апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: Гончаров С.А. (головуючий), Скрипка І.М., Тищенко А.І.

Разом із апеляційною скаргою апелянт звернувся до апеляційного суду з клопотанням про відновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.10.2017 відновлено Публічному акціонерному товариству Українська залізниця строк на апеляційне оскарження, прийнято до розгляду та порушити апеляційне провадження у справі № 910/9549/17. Розгляд справи призначено на 22.11.2017.

В судовому засіданні 22.11.2017 представник апелянта подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив задовольнити її, а рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2017 у справі № 910/9549/17 скасувати.

В судове засідання 22.11.2017 позивач свого представника не направив, про день, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі.

Згідно із п.3.9.2 Постанови № 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Дослідивши матеріали справи, які містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності представника позивача за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишене без змін, виходячи із наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між Державним підприємством "Дніпропетровський проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту України "Дніпрозалізничпроект" (замовник) та ТОВ "Аркем" виконавець) 27.11.2015 було укладено договір на виконання послуг з обстеження, паспортизації виробничих будівель і споруд № 12050/2 (далі - "Договір"), відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобов'язується надати послуги з обстеження, паспортизації виробничих будівель і споруд по відокремлених підрозділах ДТГО "Львівська залізниця", а замовник - прийняти і оплатити дані послуги.

Між Філією "Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" та ТОВ "Аркем" 03.12.2015 було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору відповідно до умов якої змінено назву, юридичний статус, юридичну адресу і реквізити замовника на: Філія "Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".

Як визначено п. 3.1 Договору, розрахунки проводяться шляхом: оплати замовником після підписання сторонами актів приймання-передачі наданих послуг.

Відповідно до п. 3.5 Договору підставою для проведення розрахунків є підписаний в обумовленому розділі та порядку акт приймання-передачі наданих послуг і виставлений замовнику рахунок на проведення оплати за надані послуги.

Згідно з п. 3.6 Договору розрахунки за надані послуги здійснюються протягом 15 календарних днів з дати реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, за наявності належним чином оформлених та підписаних сторонами актів приймання-передачі наданих послуг, та після оплати послуг Генеральним замовником ДТГО "Львівська залізниця".

На виконання умов Договору позивач виконав, а відповідач прийняв послуги на загальну суму 240 997,39 грн., що підтверджується актом здачі-прийомки проектно-вишукувальних робіт № 01 від 30.05.2016.

Даний спір виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті виконаних робіт, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 240 997,39 грн.

Договір є договором підряду, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України та Глави 33 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Як визначено ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивачем були виконані, а відповідачем прийняті роботи на загальну суму 240 997,39 грн., що підтверджується актом здачі-прийомки проектно-вишукувальних робіт № 01 від 30.05.2016.

У відповідності до пункту 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як передбачено умовами договору, оплата за надані послуги протягом 15 календарних днів з дати реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (п. 3.6).

Місцевий господарський суд вірно зазначив, що реєстрація позивачем податкової накладної в реєстрі не є подією, яка має неминуче настати, оскільки ТОВ "Аркем" не є платником ПДВ.

Таким чином, сторонами не було погоджено строк (термін) виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати виконаних робіт.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Як передбачено п. 1 ч. 1 ст. 889 Цивільного кодексу України, замовник зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.

Отже, приписами Цивільного кодексу України визначено строк оплати замовником виконаних робіт - після остаточного завершення та здачі робіт.

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що акт здачі-прийомки проектно-вишукувальних робіт був підписаний сторонами 30.05.2016, відтак замовник був зобов'язаний оплатити прийняті роботи 31.05.2016.

Посилання апелянта на недійсність Додаткової угоди № 1 до Договору та акту здачі-прийомки проектно-вишукувальних робіт № 01 від 30.05.2016 не приймається апеляційним господарським судом до уваги в силу положень ст. 215 Цивільного кодексу України, оскільки заявником не надано доказів визнання таких правочинів недійсними в судовому порядку.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 240 997,39 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент подання позовної заяви настав.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Як підтверджується матеріалами справи, у відповідача наявні грошові зобов'язання по сплаті на користь позивача 240 997,39 грн. на підставі Договору. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення матеріали справи не містять.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги ТОВ "Аркем" про стягнення з ПАТ "Українська залізниця" заборгованості у розмірі 240 997,39 грн. є правомірними та обґрунтованим.

Позивачем, також, заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 68 601,70 грн., 3% річних у розмірі 7 091,00 грн. та інфляційних у розмірі 29 084,11 грн. за неналежне виконання грошового зобов'язання.

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Як передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як передбачено п. 7.3 Договору, замовник за порушення строків оплати вартості послуг сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, включаючи день сплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Місцевий господарський суд вірно відзначив, що відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, тому розрахунок наданий позивачем є невірним, оскільки пеня нарахована на період який становить більше ніж шість місяців.

Таким чином, замовник зобов'язаний був оплатити прийняті роботи 31.05.2016, то прострочення виконання зобов'язання (порушення прав позивача) за Договором почалось з 01.06.2016, а відтак, позивач мав нараховувати пеню за період з 01.06.2016 по 30.11.2016.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем заявлено про застосування спеціальної позовної давності, щодо нарахованої позивачем пені.

Згідно з ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується в один рік.

Відповідно до ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вбачається з матеріалів справи, що позовна заява надіслана до суду засобами поштового зв'язку 09.06.2017, що підтверджується відбитком штемпеля на конверті.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені нарахованої у період з 01.06.2016 по 09.06.2016, не підлягають задоволенню, оскільки сплинув строк позовної давності, а відповідачем подано заяву про застосування наслідків пропуску строку позовної давності в цій частині.

Беручи до уваги викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 35 491,15 грн. В іншій частині пеня обрахована без врахування приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та з пропуском строку позовної давності.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Апеляційний господарський суд, здійснивши перерахунок заявлених позивачем до стягнення з відповідача інфляційних та 3 % річних з урахуванням встановленого строку настання виконання грошового зобов'язання за Договором, вважає вірним висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 7 091,00 грн. та інфляційні у розмірі 29 084,11 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позивних вимог та стягнення з ПАТ "Українська залізниця" на користь ТОВ "Аркем" заборгованості у розмірі 240 997,39 грн., пені у розмірі 35 491,15 грн., 3% річних у розмірі 7 091,00 грн. та інфляційних у розмірі 29 084,11 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно частини 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що доводи Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2017 у справі № 910/9549/17 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2017 у справі № 910/9549/17 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2017 у справі № 910/9549/17 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/9549/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді А.І. Тищенко

І.М. Скрипка