Рішення

від 21.11.2017 по справі 369/12375/14-ц

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/12375/14-ц

Провадження № 2/369/965/17

РІШЕННЯ

Іменем України

21.11.2017 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Пінкевич Н.С.,

при секретарі Водала А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства Будівельник НВМ про розірвання договору, відшкодування матеріальної і моральної шкоди та за зустрічним позовом приватного підприємства Будівельник НВМ до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором, -

в с т а н о в и в :

У листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом. Свої вимоги мотивувала тим, що 27 березня 2014 року між нею та Приватним підприємством Будівельник НВМ було укладено договір № 007/3 про виконання ремонту будинку з добудовою по вул. Київській, 157 у с. Горенка Київської області. За умовами договору загальна договірна вартість робіт становить 150 000 грн., а строк виконання робіт до 31 грудня 2014 року. На виконання умов договору ОСОБА_1 у період з 28 березня по 18 квітня 2014 року повністю оплатила вартість робіт і матеріалів у розмірі 150 000 грн, які передала готівкою під підпис директору ПП Будівельник НВМ ОСОБА_2 Зазначала, що у порушення умов даного договору ПП Будівельник НВМ виконало роботи неякісно та в червні 2014 року запропонувало їй підписати акт приймання виконаних робіт за квітень 2014 року, який містив завищений обсяг та вартість робіт, ніж передбачено договором. Після її відмови підписати акт приймання виконаних робіт та на її прохання виправити недоліки, директор ПП Будівельник НВМ в односторонньому порядку відмовився від виконання умов договору і припинив роботи. Позивач вказувала, що на її неодноразові письмові звернення про усунення недоліків (21 липня 2014 року, 13 серпня 2014 року) відповідач не відреагував. Згідно з висновком спеціаліста частина виконаних відповідачем ремонтно-будівельних робіт, зазначених в акті приймання виконаних робіт за квітень 2014 року, не відповідає вимогам Державних будівельних норм, фактичні обсяги робіт та використаних матеріалів не відповідають обсягам робіт та матеріалів.

Просила суд розірвати договір №007/3 від 27 березня 2014 року, укладений між нею та ПП Будівельник НВМ ; стягнути на її користь з ПП Будівельник НВМ на відшкодування завданих збитків та моральної шкоди в розмірі 133 483,40 грн.

При розгляді справи позивачка неодноразово збільшувала розмір позовних вимог. Остаточно просила суд розірвати договір №007/3 від 27 березня 2014 року, укладений між нею та ПП Будівельник НВМ ; стягнути з ПП Будівельник НВМ на свою користь матеріальну шкоду в розмірі 163 780,40 грн., які складаються з сплаченої суми за договором у розмірі 150 000 грн., вартість відновлювального ремонту у розмірі 3 980 грн 40 коп., моральну шкоду у розмірі 5 000 грн. та витрати за оплату висновку спеціаліста у розмірі 4 000 грн., витрати за виклик експерта.

У січні 2014 року ПП Будівельник НВМ звернулося до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Свої вимоги мотивувало тим, що ОСОБА_1 не виконала своїх зобов'язань, передбачених пунктом 2.1 договору від 27 березня 2014 року, а саме, вона здійснила оплату у розмірі 120 000 грн. не на рахунок виконавця, а передала їх готівкою ОСОБА_2, який хоча і являється директором ПП Будівельник НВМ , однак він не мав правових підстав для їх отримання, користується цими коштами та не має наміру їх повертати. Також ПП Будівельник НВМ зазначало, що 12 травня 2014 року відповідно до пункту 2.1 договору ним було надано ОСОБА_1 акт приймання-передачі виконаних робіт, яка у порушення пункту 3.2 договору протягом 5 днів з дня отримання даного акту не заявила жодних зауважень щодо повноти і якості виконаних робіт. У зв'язку з цим ПП Будівельник НВМ прийняло рішення про закриття акту приймання - передачі виконаних робіт в односторонньому порядку. Однак ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 107 703 грн 60 коп. не перерахувала на рахунок виконавця.

Просив суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 120 000 грн., а з ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 107 703 грн. 60 коп.; стягнути на свою користь солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суму сплаченого судового збору.

У судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали. Просили суд задоволити позов в повному обсязі, проти доводів зустрічного позову заперечували. Просили суд задоволити позов та відшкодувати завдані матеріальні збитки та моральну шкоду. У задоволенні зустрічного позову просили відмовити через необґрунтованість.

У судовому засіданні представник ПП Будівельник НВМ зустрічний позов підтримало, проти доводів позову ОСОБА_1 в частині стягення вартості відновлювального ремонту позов, в решті позовних вимог заперечував. Просив суд задоволити зустрічний позов та частково задоволити позовні вимоги, а також вирішити питання про поворот виконання рішення суду, яке в подальшому було скасовано.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в розгляді справи, дослідивши матеріали справи, оглянувши телефон, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

За ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Частиною 3 ст. 875 ЦК України передбачено, що до договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

При розгляді справи судом встановлено, що 27 березня 2014 року між ОСОБА_1 (замовник) та ПП Будівельник НВМ (виконавець) в особі директора ОСОБА_3 укладено договір № 007/3. За умовами даного договору ОСОБА_1 доручає, а ПП Будівельник НВМ виконує роботи погоджені замовником згідно з кошторисною документацією по ремонту будинку з добудовою по вул. Київській, 157, у с. Горенка Київської області.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що строк виконання робіт до 31 грудня 2014 року.

Згідно з пунктом 2.1 договору загальна договірна вартість договору згідно розрахунку договірної ціни становить 150 000 грн. Замовник здійснює попередню оплату вартості робіт протягом 3-х робочих днів після підписання даного договору, шляхом перерахування 80 % коштів на рахунок виконавця, або оплачує готівкою, остаточний розрахунок проводиться по закінчення робіт та підписання акту виконаних робіт.

На виконання умов договору ОСОБА_1 сплатила директору ПП Будівельник НВМ 150 000 грн, а саме, 23 березня 2014 року у розмірі 120 000 грн, 15 квітня 2014 року у розмірі 15 000 грн, 17 квітня 2014 року у розмірі 13 000 грн та 18 квітня 2014 року у розмірі 2 000 грн, що підтверджується підписами директора ПП Будівельник НВМ у договорі.

У червні 2014 року ПП Будівельник НВМ надало ОСОБА_1 акт приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2014 року, згідно з яким вартість робіт визначена у розмірі 227 703 грн 60 коп., тобто на 77 703, 60 грн більше ніж договірна ціна (а.с.56-59, т.1).

За ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню обставини, які визнавались сторонами.

Так, з пояснень сторін встановлено, що ОСОБА_1 відмовилась підписувати вказаний акт у зв'язку з завищенням ціни, не завершенням відповідачем робіт за договором, наявністю недоліків у виконаних роботах та відсутністю документів на матеріали і роботи. У зв'язку з цим, позивач неодноразово усно і письмово зверталася до відповідача з проханням усунути недоліки та надати накладні і сертифікати відповідності на матеріали. Дані обставини не оспорювались сторонами при розгляді справи.

Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Спірні правовідносини, які склалися між сторонами, регулюються нормами Цивільного кодексу України, що опосередковують правовідносини за договором підряду, згідно з яким одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1 ст. 837 ЦК України).

Згідно зі ст. 852 ЦК України, якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором. За наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 2 ст. 839 ЦК України підрядник відповідає за неналежну якість наданих ним матеріалу і устаткування, а також за надання матеріалу або устаткування, обтяженого правами третіх осіб.

Статтею 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч. 5 ст. 653 ЦК України якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Аналогічні положення щодо розірвання договору та відшкодування збитків передбачені і Законом України Про захист прав споживачів .

Згідно з положеннями ч.ч.2,3 ст.10 Закону України Про захист прав споживачів , якщо під час виконання робіт (надання послуг) стане очевидним, що їх не буде виконано з вини виконавця згідно з умовами договору, споживач має право призначити виконавцю відповідний строк для усунення недоліків, а в разі невиконання цієї вимоги у визначений строк - розірвати договір і вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення недоліків третій особі за рахунок виконавця. У разі виявлення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) споживач має право на свій вибір вимагати: 1) безоплатного усунення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) у розумний строк; 2) відповідного зменшення ціни виконаної роботи (наданої послуги); 3) безоплатного виготовлення іншої речі з такого ж матеріалу і такої ж якості чи повторного виконання роботи; 4) відшкодування завданих йому збитків з усуненням недоліків виконаної роботи (наданої послуги) своїми силами чи із залученням третьої особи; 5) реалізації інших прав, що передбачені чинним законодавством на день укладення відповідного договору.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

За змістом ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до ст. 338 ЦПК України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Згідно з висновком спеціаліста з будівельно-технічних питань № 14182 від 01 листопада 2014 року у будинку по вул. Київській, 157 у с. Горенка Київської області встановлено, що ремонтно-будівельні роботи, які зазначені в акті приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2014 року не відповідають вимогам Державних будівельних норм. Фактичні обсяги робіт та використаних матеріалів не відповідають обсягам робіт та матеріалів, які зазначені в акті ПП Будівельник НВМ . Вартість відновлювального ремонту, проведення якого необхідне для усунення пошкоджень опоряджувальних покриттів приміщень першого поверху через відмову від договору відповідачем становить 3 980 грн 40 коп.

Відповідно до протоколу комісії з будівництва, екології, транспорту, благоустрою, шляховому будівництву, зв'язку та підприємницької діяльності від 03 листопада 2014 року при обстеженні житлового будинку по вул. Київській, 157 у с. Горенка Київської області встановлено, що стінові блоки мають тріщини та сколи, шви між ними не повністю заповнені розчином, деякі частини стін візуально мають відхилення від рівня, дерев'яні перекриття виконані з балок, які мають дефекти (тріснуті, трухляві), частина балок складається з декількох дошок, при цьому відсутні з'єднання між ними та балками.

Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи № 8292 від 04 вересня 2015 року, проведеної у ТОВ Незалежний інститут судових експертиз , виконані ремонтно-будівельні роботи не відповідають вимогам нормативно-правових актів в галузі будівництва, вартість фактично виконаних будівельно-ремонтних робіт станом на квітень 2014 року становить 157 234 грн.

Враховуючи висновки суду касаційної інстанції, пояснення сторін щодо конфліктних ситуацій при виконанні договору, наявні в матеріалах справи докази, висновки експертизи та пояснення експерта, суд приходить до висновку, що укладений договір може бути розірваним та як наслідок розірвання договору відповідач зобов'язаний відшкодувати завдані збитки, що витрачені позивачем на відновлювальний ремонт в розмірі 3 980,40 грн.

Щодо стягнення грошових коштів, сплачених ОСОБА_1 на виконання умов договору в розмірі 150 000 грн. суд відмовляє, оскільки для виконання будівельних робіт ПП Будівельник НВМ , в свою чергу на виконання ним умов договору від 27 березня 2014 року, придбавав будівельні матеріалі та фактична вартість будівельно-ремонтних робіт станом на квітнень 2014 року становить 157 234 грн. Тому позовні вимоги цій частині не відповідають вимогам закону, оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, що внаслідок дій відповідача, позивачу було завдано збитків на суму 150 000 грн., та суперечить вимогам Закону України Про захист прав споживачів та нормам ЦК України.

Відповідно до ст.. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, що полягає у душевних стражданнях яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в іншій спосіб, незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Пунктом 9 постанови Пленум Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Чинним ЦК України передбачена відповідальність за невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором про надання послуг у вигляді відшкодування останнім неустойки, встановленої договором або законом і відшкодування збитків, та не передбачена відповідальність у вигляді відшкодування моральної шкоди, а також те, що така відповідальність не передбачена сторонами у договорі.

Отже, відшкодування моральної шкоди в договірних відносинах не відбувається, якщо таке відшкодування прямо не передбачено договором, укладеним між сторонами.

Крім того, суд враховує, що до даного договору застосовуються положення ЦК, якщо інше не встановлено законом, а також законодавство про захист прав споживачів, зокрема, Закон України Про захист прав споживачів , але п. 5 ст. 4 цього Закону передбачено відшкодування моральної шкоди тільки в разі її заподіяння небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством.

Оскільки між сторонами склалися договірні правовідносини, які не передбачають стягнення моральної шкоди, тому це також є підставою для відмови в задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди. Також суд враховує, що між сторонами склались неприязні та напружені відносин, що не може бути достатньою підставою для стягнення моральної шкоди.

У задоволенні зустрічного позову ПП Будівельник суд відмовляє.

У ст. 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У судовому засіданні відповідно до ст. 10 ЦПК України судом роз'яснювалось права та обов'язки сторін щодо подання суду доказів на підтвердження своїх вимог і заперечень, в тому числі на витребування доказів, у разі складнощів в їх отриманні.

Як вбачається з тексту позовної заяви, також в судовому засіданні, представник позивача за зустрічним позовом не довів тих обставин на які посилався як на підставу позовних вимог, не надав докази в обґрунтування своїх вимог, не спростував тих обставин на які посилалися позивач та представник її в обґрунтування своїх вимог та заперечень, що є його обов'язком відповідно до засад змагальності процесу за ст.. 10 ЦПК України . При цьому суд створив всі умови для змагального процесу, роз'яснював представнику його права та обов'язки.

Отже, суд, оцінюючи докази в їх сукупності, дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність вимог за зустрічним позовом , оскільки вони не відповідають вимогам ст.57-59 ЦПК України.

За ст. 380 ЦПК України питання про поворот виконання вирішує суд апеляційної чи касаційної інстанції, якщо, скасувавши рішення, він закриває провадження у справі, залишає позов без розгляду, відмовляє в позові повністю або задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернено на новий розгляд, а при новому розгляді справи в позові відмовлено або позовні вимоги задоволено в меншому розмірі, або провадження у справі закрито чи заяву залишено без розгляду, суд, ухвалюючи рішення, повинен зобов'язати позивача повернути відповідачеві безпідставно стягнене з нього за скасованим рішенням. У разі неможливості повернути майно в рішенні або ухвалі суду передбачається відшкодування вартості цього майна в розмірі грошових коштів, одержаних від його реалізації. За судовим рішенням про поворот виконання видається виконавчий лист у порядку, встановленому цим Кодексом.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 грудня 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Розірвано договір № 007/3 від 27 березня 2014 року, укладений між ОСОБА_1 та ПП Будівельник НВМ . Стягнуто з ПП Будівельник НВМ на користь ОСОБА_1 150 000 грн сплачених за договором від 27 березня 2014 року, вартість відновлювального ремонту у розмірі 3 980 грн 40 коп., моральну шкоду у розмірі 500 грн та витрати, пов'язані з оплатою висновку спеціаліста у розмірі 4 000 грн. У решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ПП Будівельник НВМ відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 18 квітня 2016 року рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 грудня 2015 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди у розмірі 500 грн. скасовано, у задоволенні позовних вимог у цій частині відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 листопада 2016 року вищевказані судові рішення скасовані, а справу передано на новий судовий розгляд.

Таким чином, на підставі ст. 380 ЦПК України заява представника ПП Будівельник НВМ про поворот виконання рішення підлягає задоволенню.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст.1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову та відмову в задоволенні зустрічного позову.

Керуючись ст.ст. 57-64, 208-223 ЦПК України, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до Приватного підприємства Будівельник НВМ про розірвання договору, відшкодування матеріальної і моральної шкоди задоволити частково.

Розірвати договір укладений 27 березня 2014 року між ОСОБА_1 та Приватним підприємством Будівельник НВМ .

Стягнути з Приватного підприємства Будівельник НВМ на користь ОСОБА_1 матеріальні збитки в розмірі 3980 грн. (три тисячі дев'ятсот вісімдесят грн.).

У задоволенні решти вимог відмовити.

У задоволенні зустрічного позову приватного підприємства Будівельник НВМ до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором відмовити.

В порядку повороту виконання рішення зобов'язати ОСОБА_1 повернути Приватному підприємству Будівельник НВМ стягнені з останнього за рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 грудня 2015 року кошти у сумі 157 980,40 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Н.С. Пінкевич