Постанова

від 22.11.2017 по справі 904/4149/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2017 рокуp Справа № 904/4149/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Данилової М.В., суддівАлєєвої І.В., Корсака В.А. за участю представників сторін позивача, відповідача, третьої особи не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлено належно) розглянувши матеріали касаційної скаргиКриворізької міської ради на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.06.2017 у справі№904/4149/15 Господарського суду Дніпропетровської області за позовомКриворізької міської ради відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю "Пірсан" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:Криворізька північна об'єднана державна податкова інспекція головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області простягнення 122 585, 40 грн.

ВСТАНОВИВ:

Криворізька міська рада звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пірсан" про стягнення на користь територіальної громади м. Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради заборгованості по орендній платі за землю за договором оренди земельної ділянки від 22.04.2008 № 414, що виникла за період оренди з 01.01.2014 по 11.06.2014, у сумі 122 585, 40 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2017 (суддя Загинайко Т.В.) позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пірсан" на користь Криворізької міської ради 122 585,40 грн. - заборгованості та 1 838,78 грн. витрат по сплаті судового збору.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.06.2017 (головуючий суддя Коваль Л.А., судді Верхогляд Т.А., Чередка А.Є..), рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2017 р. скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Криворізької міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пірсан" судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 2 696,88 грн.

Не погоджуючись із прийнятою постановою, Криворізька міська рада звернулася до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким залишити в силі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2017.

В своїй скарзі Криворізька міська рада посилається на неналежне дослідження всіх доказів в їх сукупності та встановлення всіх обставин, необхідних для правильного вирішення спору, що призвело, на думку скаржника, до невідповідності висновків Дніпропетровського апеляційного господарського суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.10.2017 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач зазначає, що Дніпропетровським апеляційним господарським судом було вірно застосовано норми матеріального та процесуального права, винесено законну постанову і підстави для її скасування відсутні.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 22.04.2008 Криворізька міська рада (орендодавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Пірсан" (орендар) уклали договір оренди земельної ділянки (надалі - договір), відповідно до умов якого (пункт 1) у редакції додаткової угоди до договору від 12.06.2011 про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки від 11.06.2008 № 040810800414 та внесення змін до нього орендодавець на підставі рішень міської ради від 27.04.2007 № 1205 та від 30.01.2008 № 2286 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення для розміщення автозаправної станції, яка знаходиться на вул. 23 Лютого, 52а у Тернівському районі м. Кривого Рогу.

В оренду передається земельна ділянка площею 0,72 га (пункт 2 договору).

Відповідно до пункту 3 Договору кадастровий номер земельної ділянки: 1211000000:07:373:0030.

Пунктом 17 договору встановлено, що передача земельної ділянки орендарю здійснюється у п'ятиденний термін після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі.

Договір зареєстрований у Криворізькому відділі Дніпропетровської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 11.06.2008 за № 040810800414.

За актом приймання-передачі земельної ділянки від 11.06.2008 робоча комісія міської ради по оформленню прийому та передачі земельних ділянок в межах міста, затверджена рішенням міської ради від 21.06.2005 № 65 та змінами від 21.11.2006 № 609, 28.03.2007 № 1063, у складі наведених в акті осіб передала, а відповідач прийняв в оренду обумовлену договором оренди земельну ділянку.

Відповідно до пункту 5 договору оренди земельної ділянки договір укладено на 3 роки.

В подальшому, додатковою угодою від 12.06.2011 термін дії договору оренди земельної ділянки від 11.06.2008 № 040810800414 продовжено на три роки (пункт 1 додаткової угоди).

Зазначена додаткова угода зареєстрована у Управлінні Держкомзему у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області 15.02.2012 за № 121100004001001.

Отже, термін дії договору оренди земельної ділянки закінчився. Ця обставина сторонами у справі не заперечується.

Згідно з пунктом 6 договору оренди земельної ділянки (з урахуванням додаткової угоди від 12.06.2011) річна орендна плата вноситься орендарем виключно у грошовій формі незалежно від результатів діяльності орендаря у трикратному розмірі земельного податку, що встановлюється Податковим кодексом України, на підставі витягу із технічної документації (або довідки) про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виконаного управлінням Держкомзему у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, на рахунок Управління держказначейства у Тернівському районі м. Кривого Рогу.

Відповідно до пункту 8 договору оренди земельної ділянки (з урахуванням додаткової угоди від 12.06.2011) орендна плата вноситься щомісячно протягом 30-ти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця; за неповний календарний місяць орендна плата сплачується за дні фактичного користування земельною ділянкою; річна орендна плата за користування земельною ділянкою за період з дат закінчення договору оренди від 11.06.2008 № 040810800414 до укладання цієї додаткової угоди провадиться орендарем відповідно до Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 10 договору розмір нормативної грошової оцінки не є сталим і змінюється у зв'язку з проведенням її щорічної індексації та на підставі інших вимог діючого законодавства; орендар самостійно зобов'язується щорічно відповідно до інформації Держкомзему про коефіцієнт індексації грошової оцінки земель, опублікований в засобах масової інформації, здійснювати індексацію грошової оцінки земельної ділянки; зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її індексація проводиться без внесення змін та доповнень до цього договору.

За положеннями пункту 11 договору, обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженою Кабінетом Міністрів формою, що заповнюється під час укладання або зміни умов договору чи продовження його дії.

Пунктом 12 договору встановлено, що розмір та сума орендної плати переглядається без внесення змін до цього договору у разі, у тому числі, зміни (збільшення або зменшення за рішенням міської ради) розмірів річної орендної плати за землю, базової вартості 1 кв. м земель міста, розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.

Пунктом 14 договору передбачено, що орендар (крім громадян) самостійно обчислює суму орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подає відповідному органу державної податкової служби міста податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

За розрахунком різниці плати за землю по договору оренди земельної ділянки (державна реєстрація від 11.06.2008 № 040810800414) з додатковою угодою про продовження терміну дії договору (державна реєстрація від 15.02.2012 № 121100004001001), термін дії закінчився 11.06.2014, по Товариству з обмеженою відповідальністю "Пірсан" під розміщення автозаправної станції на вул. 23 Лютого, 52а площею 7200 кв.м у Тернівському районі за період 01.01.2014 - 11.06.2014 (розрахунок виконаний на підставі Податкового кодексу України та п. 5 додатку до рішення міської ради від 26.06.2013 № 2088 по Тернівському району, орендна плата визначена у трикратному розмірі земельного податку), який Криворізька міська рада надала при зверненні з позовом до суду (додаток до позовної заяви) (а.с. 23, т. 1), відповідач за користування земельною ділянкою за період з 01.01.2014 по 11.06.2014 повинен був сплатити орендну плату у загальній сумі 204 309,00 грн., у свою чергу, відповідач сплатив орендну плату у сумі 81 723,60 грн., отже, позивач вважає, що заборгованість відповідача з орендної плати за вказаний період оренди становить 122 585,40 грн.

Обставини наявності заборгованості відповідача з орендної плати за період користування земельною ділянкою на підставі договору з 01.01.2014 по 11.06.2014 і спричинили звернення позивача з позовом до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з тих обставин, що відповідно до наданого позивачем розрахунку відповідач за користування земельною ділянкою за період з 01.01.2014 по 11.06.2014 повинен був сплатити орендну плату у загальній сумі 204 309,00 грн., строк оплати якої відповідно до умов договору оренди земельної ділянки вважається таким, що настав. Проте, відповідачем орендну плату за користування земельною ділянкою сплачено частково, а саме у сумі 81 723,60 грн. За таких обставин місцевий господарський суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем по оплаті орендної плати за користування орендованою земельною ділянкою становить 122 585,40 грн., а оскільки на момент розгляду справи доказів погашення заборгованості з орендної плати у сумі 122 585,40 грн. відповідач не надав, вбачав підстави стягнути дану суму боргу у судовому порядку.

Суд першої інстанції не погодився з доводами відповідача щодо неправомірності застосування у розрахунку орендної плати коефіцієнту 2,5 до ставки податку, що застосовується у містах обласного значення, пославшись на чинність рішення Криворізької міської ради від 26.06.2013 № 2088 "Про ставки податку за земельні ділянки на території м. Кривого Рогу, пунктом 1.1. якого затверджено та введено в дію з 01.01.2014 ставки податку за земельні ділянки на території міста, визначені відповідно до вимог пункту 1 статті 275 Податкового кодексу України як для міста обласного значення з чисельністю населення від 500 до 1 000 тис. осіб. Відповідно, за висновком суду, коефіцієнт 2,5 визначений зазначеним рішенням Криворізької міської ради як для міста обласного значення, має застосовуватися до регулювання земельних правовідносин у м. Кривому Розі за спірний період з 01.01.2014 по 11.06.2014.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що місцевий господарський суд неправомірно задовольнив позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу з орендної плати, розмір якого встановлено всупереч умовам договору та не надав жодної оцінки посиланням відповідача на правові норми щодо визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності на підставі даних про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, на обов'язковість здійснення орендної плати виключно на умовах, узгоджених сторонами договору.

Переглядаючи в касаційному порядку рішення судів попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.

В силу приписів частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює вимогу щодо виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами статті 2 Закону України "Про оренду землі" (в редакції на дату виникнення спірних правовідносин) відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності (стаття 3 Закону України "Про оренду землі").

За змістом статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою; розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, умовами пункту 6 договору (в редакції додаткової угоди від 12.06.2011) визначено, що річна орендна плата вноситься орендарем виключно у грошовій формі незалежно від результатів діяльності орендаря у трикратному розмірі земельного податку, що встановлюється Податковим кодексом України на підставі витягу із технічної документації (або довідки) про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

З доданого позивачем до позову розрахунку вбачається, що заборгованість відповідача з орендної плати за спірним договором за період користування орендованою земельною ділянкою з 01.01.2014 по 11.06.2014, сума орендної плати, яка підлягає оплаті, була визначена у трикратному розмірі земельного податку, розрахованого з урахуванням ставки податку, затвердженої та введеної в дію з 01.01.2014 рішенням Криворізької міської ради від 26.06.2013 № 2088 "Про ставки податку за земельні ділянки на території м. Кривого Рогу", коефіцієнту диференціації, визначеного цим же рішенням в залежності від мети використання земельної ділянки та району міста, а також коефіцієнту, що застосовується у містах обласного значення.

Так, рішенням Криворізької міської ради від 26.06.2013 № 2088 "Про ставки податку за земельні ділянки на території м. Кривого Рогу" затверджено та введено в дію з 01.01.2014: 1) ставки податку за земельні ділянки на території міста, визначені відповідно до вимог пункту 1 статті 275 Податкового кодексу України як для міст обласного значення з чисельністю населення від 500 до 1 000 тис. осіб; 2) розміри коефіцієнтів диференціації ставки земельного податку за користування земельними ділянками певного функціонального використання та місцезнаходження в межах міста (додаток до рішення). Цим же рішенням надано згоду орендарям земельних ділянок на внесення змін до діючих договорів оренди земельних ділянок у частині розміру річної орендної плати за землю; рекомендовано орендарям земельних ділянок протягом другого півріччя 2013 року звернутися до міської ради з питання внесення відповідних змін до діючих договорів оренди.

Вищевказане рішення ради є чинним та недійсним у встановленому законом порядку не визнано.

З огляду на матеріали справи, постановою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20.02.2014 у справі №210/4946/13-а (2а/210/21/14) в позові до Криворізької міської ради про скасування пункту 1.1 рішення Криворізької міської ради від 26.06.2013 №2088 "Про ставки за земельні ділянки на території м. Кривого Рогу в частині слів "обласного значення" відмовлено. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2014 у справі №210/4946/13-а (2а/210/21/14) постанову Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20.02.2014 у справі №210/4946/13-а (2а/210/21/14) залишено без змін. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.09.2015 у справі №К/800/39053/14 на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2014 у справі №210/4946/13-а (2а/210/21/14) залишено без змін.

Таким чином, коефіцієнт 2,5 визначений відповідно до рішення Криворізької міської ради від 26.06.2013 №2088 "Про ставки податку за земельні ділянки на території м. Кривого Рогу", як для міста обласного значення, має застосовуватися до регулювання земельних правовідносин в м. Кривому Розі за спірний період з 01.01.2014 по 11.06.2014.

Як наведено вище, ставка податку за земельні ділянки зазначеним рішенням міської ради визначена відповідно до вимог статті 275 Податкового кодексу України.

Статтею 275 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірної заборгованості з 01.01.2014 - 11.06.2014) було визначено, що до земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, застосовуються ставки у розмірах та порядку передбачених цим Кодексом.

Згідно пункту 275.3 Податкового кодексу України ставки податку за земельні ділянки (за винятком сільськогосподарських угідь та земель лісогосподарського призначення) диференціюють та затверджують відповідні сільські, селищні, міські ради виходячи із ставок податку, встановлених пунктом 275.1 цієї статті, функціонального використання та місцезнаходження земельної ділянки, але не більше трикратного розміру цих ставок податку, з урахуванням коефіцієнтів, установлених пунктом 275.2 цієї статті.

Колегія суддів не заперечує можливість обчислення земельного податку щодо земельних ділянок, грошову оцінку яких не проведено, за їх площею, і це прямо слідує з положень статті 275 Податкового кодексу України.

З огляду на матеріали справи, Товариству з обмеженою відповідальністю "Пірсан" обчислено орендну плату за користування земельними ділянками за 2014 рік із застосуванням ставки земельного податку, встановленої пунктом 275.1 статті 275 Податкового кодексу України та коефіцієнту диференціації ставки земельного податку, затвердженого рішенням Криворізької міської ради від 26.06.2013 №2088 "Про ставки податку за земельні ділянки на території м. Кривого Рогу".

На підставі викладеного, враховуючи, що з 01.01.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю "Пірсан" не виконує обов'язки землекористувача щодо внесення орендної плати в повному обсязі, не сплачує орендну плату за землю з урахуванням коефіцієнту, що застосовується у містах обласного значення, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог Криворізької міської ради.

Колегія суддів зауважує і на тому, що частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України 17.07.1997. Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Стаття 6 Конвенції детально описує процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі при розгляді цивільного позову в національному суді, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Приписами статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вирішуючи даний спір опиралась не тільки на суперечливі і взаємовиключні юридичні обґрунтування сторін, а перш за все на базовий правовий принцип - принцип правової визначеності.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Колегія суддів, розглянувши дану справу у касаційному порядку, встановила, що рішення господарського суду першої інстанції є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, в свою чергу, постанова апеляційного господарського суду від 27.06.2017, на думку колегії суддів, прийнята всупереч норм права, що призвело до невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, що є підставою для її скасування.

З огляду на викладене, касаційна інстанція приймає до уваги доводи касаційної скарги Криворізької міської ради та приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення, в зв'язку з чим оскаржувана постанова апеляційного суду у даній справі підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції залишенню в силі.

Керуючись пунктом 6 статті 111 9 , статтями 111 7 , 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Криворізької міської ради задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.06.2017 у справі № 904/4149/15 скасувати, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2017 залишити в силі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пірсан" (49022, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Океанська, будинок 11, ідентифікаційний код 34590069) на користь Криворізької міської ради (50101, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, площа Молодіжна, будинок 1; ідентифікаційний код 33874388) 2206,54 грн. судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

Доручити Господарського суду Дніпропетровської області видати відповідний наказ.

Головуючий суддя М.Данилова

Судді І. Алєєва

В. Корсак