Рішення

від 30.10.2017 по справі 910/14470/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.2017Справа №910/14470/17

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю Ексім-стандарт

До відповідача товариства з обмеженою відповідальністю ДІЄСА

Про стягнення 466032,59 грн.

Суддя Ковтун С.А.

Представники сторін:

від позивача Балацький І.В. (за дов.)

від відповідача Трещов А.О. (за дов.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду міста Києва звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю Ексім-стандарт до товариства з обмеженою відповідальністю ДІЄСА про стягнення 466032,59 грн. за договором № 25 від 29.11.2011, з яких: 359665,83 грн. боргу, 47052,17 грн. пені, 50298,31 грн. інфляційних, 9016,28 грн. 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку щодо оплати поставленого позивачем товару.

Суд своєю ухвалою від 30.08.2017 порушив провадження у справі № 910/14470/17.

Відповідач у поданому суду відзиві позовні вимоги відхилив у повному обсязі, зазначивши, що товар не реалізований кінцевому споживачу, у зв'язку з чим, відповідно до умов договору, термін сплати за цей товар не настав. Крім того, не сплили 240 днів, протягом яких відповідач має повернути товар постачальнику за умови, якщо постачальник ініціює таке повернення. За твердженням відповідача, жодних ініціатив щодо повернення товару з боку позивача відповідачеві не находило. Також відповідач зазначив, що позивач безпідставно посилається на підписаний сторонами акт взаєморозрахунків від 26.09.2016, оскільки цей акт не свідчить про визнання відповідачем боргу, а підтверджує наявність певної кількості нереалізованого товару.

Під час розгляду справи суд витребував у позивача дані про стан розрахунків за договором № 25 від 29.11.2011 на даний час, вимогу від 30.06.2017 (вих. № 11) щодо оплати товару та докази надсилання їх відповідачеві.

На виконання вимог суду позивач подав виписки по рахунку від 09.12.2016, від 12.12.2016, від 04.07.2017, від 17.07.2017 та від 01.08.2017, а також копію вимоги вих. № 11 від 30.06.2017 та докази її надсилання відповідачеві.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

29.11.2011 товариство з обмеженою відповідальністю Ексім-стандарт (постачальник) та товариство з обмеженою відповідальністю ДІЄСА (покупець) уклали договір № 25 (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити і передати у власність покупця товари народного споживання (товар), а покупець - прийняти й оплатити товар на умовах цього Договору.

Згідно з п. 3.5.1 Договору (в редакції додаткової угоди від 29.11.2014) покупець зобов'язався сплатити кожну партію фактично прийнятого товару протягом 15 календарних днів з моменту реалізації товару роздрібному споживачеві, але в будь-якому випадку, не раніше дати отримання повного комплекту документів на товар (партію товару). Покупець не рідше двох разів в місяць (станом на середину місяця і станом на кінець місяця інформує постачальника про хід реалізації товару роздрібному покупцю шляхом надсилання відповідної інформації по факсу або по електронній пошті.

Право власності на товар від постачальника до покупця переходить з моменту підписання відвантажувальних документів (п. 2.8 Договору).

Позивач поставив, а покупець отримав товар на загальну суму 12397432,83 грн..

Відповідач сплатив за товар частково.

30.06.2017 позивач надіслав на адресу відповідача вимогу вих. № 11 від 30.06.2017 на суму 758134,01 грн., з яких: 385073,06 грн. боргу, 254305,12 грн. пені, 93925,64 грн. інфляційних, 24830,19 грн. 3% річних.

Відповідач отримав вказану вимогу 06.07.2017 (відмітка на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення № 03115 14099818).

Предметом спору у даній справі є заборгованість за поставлений товар за накладними: № ЕХ0521-001, № ЕХ0521-002 від 21.05.2015; № ЕХ0514-002, № ЕХ0514-003 від 14.05.2015; № ЕХ0430-001 від 30.04.2015; № ЕХ0423-001, № ЕХ0423-002 від 23.04.2015; № ЕХ0416-002 від 16.04.2015.

Вирішуючи питання про настання строку платежу за отриманий товар, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів до нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 693 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором - строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Отже, оцінка умов Договору на предмет з'ясування факту встановлення строку оплати отриманого товару підлягає здійсненню виходячи з положень ст. 530 ЦК України. Оскільки строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення (ст. 251 ЦК України), виходячи з положень ст. 530 ЦК України строк є встановленим у разі зазначення даного періоду у часі, або вказівки на подію, яка неминуче має настати. В інших випадках строк є не встановленим.

З огляду на це, момент реалізації поставлено товару, з якою Договором пов'язаний момент обчислення строку оплати, в контексті ст. 530 ЦК України не є вказівкою на подію, яка неминуче має настати, оскільки настання даного моменту носить ймовірний характер, а не категоричний характер.

Таким чином, строк оплати Договором не встановлений,у зв'язку з чим покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття (ст. 692 ЦК України).

Станом на день розгляду справи відповідач 359665,83 грн. боргу не сплатив.

Згідно з нормами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 359665,83 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Пунктом 7.4 Договору сторони погодили, що у разі прострочення сплати за поставлений товар покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період нарахування пені, за кожен день від суми такого прострочення.

Позивач заявив до стягнення 47052,17 грн. пені за період з 12.02.2017 по 12.08.2017.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, пеня підлягає нарахуванню тільки протягом шести місяців з дня прострочення зобов'язання.

Оскільки поставки здійснені у 2015 році, 6-ти місячний термін не охоплює період, за який нарахована пеня. За таких обставин суд відмовляє у стягненні 47052,17 грн. пені.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобов'язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача, перевіреним судом, до стягнення з відповідача підлягає 50298,31 грн. інфляційних та 9016,28 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи рішення, суд зобов'язаний керуватись наданими сторонами доказами.

Позивачем належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача до останнього підлягають задоволенню в частині стягнення 359665,83 грн. боргу, 50298,31 грн. інфляційних та 9016,28 грн. 3% річних, а разом 418980,42 грн.. У стягненні 47052,17 грн. пені суд відмовляє.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ДІЄСА (вул. Червоноармійська, 45, м. Київ, 03150, код 36483471) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Ексім-стандарт (вул. Мельникова, 83-Д (літера В), поверх 5, кімната 4, м. Київ, 04119, код 32856593) 359665,83 грн. боргу, 50298,31 грн. інфляційних, 9016,28 грн. 3% річних, 6284,71 грн. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Повний текст рішення складено 30.11.2017.

Суддя С. А. Ковтун