Рішення

від 21.11.2017 по справі 914/1988/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.11.2017р. Справа № 914/1988/17

Господарський суд Львівської області у складі

судді Фартушка Т.Б. при секретарі Сало О.А.

розглянув матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Сервіскотломонтаж-Львів , м. Львів,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Кузь , м. Львів,

про: стягнення надлишково сплачених коштів

ціна позову: 42199,76 грн.

Представники:

Позивача: ОСОБА_1 - представник (довіреність від 20.10.2017р. №7);

Відповідача: ОСОБА_2 - представник (довіреність від 13.10.2017р. №02).

Суть спору:

Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сервіскотломонтаж-Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю Кузь про стягнення 42199,76 грн. надлишково сплачених коштів.

Ухвалою Господарського суду Львівської області у даній справі від 02.10.2017р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 24.10.2017р. В судових засіданнях 24.10.2017р. та 07.11.2017р. оголошувалась перерва до 07.11.2017р. та 21.11.2017р. відповідно, про що представники Сторін належним чином повідомлялись під розписку в судовому засіданні.

Представникам Сторін оголошено права і обов'язки, визначені ст.ст. 20, 22, 28, 38, 59 ГПК України. Крім того, в ухвалах Господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані чи оголошені ОСОБА_3 (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення, а також письмові повідомлення про оголошення перерви в судовому засіданні) зазначено, що права та обов'язки сторін визначені ст.ст. 20, 22, 28, 38, 59 ГПК України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Представники Позивача в судове засідання з'явились, позовні вимоги підтримали, в судовому засіданні надали усні пояснення по суті спору, аналогічні до викладених у позовній заяві.

Представник Відповідача в судове засідання з'явився, проти позову заперечив, надав усні пояснення по суті спору, аналогічні до викладених у запереченнях на позовну заяву.

Суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.4 -3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі Господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, Учасників судового процесу зобов'язувалось надати всі докази в обґрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 -3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам судового процесу щодо обґрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до вимог ст.4 -7 ГПК України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Впродовж розгляду справи в судових засіданнях суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Розглянувши документи і матеріали, подані до суду, заслухавши пояснення представників Сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

10.09.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Сервіскотломонтаж-Львів (Позивач, Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Кузь (Відповідач, ОСОБА_4) укладено Договір будівельного підряду на виконання робіт по об'єкту: Реконструкція підвальної котельні на вул.Лемика, 30 №12-сб (надалі - Договір), за умовами якого (п. 1.1.) ОСОБА_4 у порядку та на умовах Договору зобов'язувався виконати за завданням Замовника відповідно до проектно-кошторисної документації і в обумовлений Договором строк загально-будівельні роботи з реконструкції підвальної котельні на вул.Лемика, 30 у м.Львові, а Замовник зобов'язувався надати ОСОБА_4 будівельний майданчик, передати проектно-кошторисну документацію, прийняти закінчені будівельні роботи і сплатити вартість виконаних робіт.

Відповідно до пункту 2.1. Договору роботи за Договором повинні бути виконані в терміни відповідно до Графіку виконання робіт (додаток №2 до Договору), що є невід'ємною частиною Договору.

ОСОБА_5 пункту 3.1. Договору вартість робіт згідно твердої договірної ціни становить 112837,20 грн., в тому числі 18806,20 грн. податку на додану вартість.

Тверда договірна ціна визначається на основі проектно-кошторисної документації і встановлюється незмінною на весь обсяг будівництва і не уточнюється, за винятком випадків, визначених Державними будівельними нормами (ДБН Д.1.1-1-2000) та чинним законодавством України (п.3.2. Договору).

Пунктом 3.4. Договору визначено, що перед початком робіт Замовник сплачує аванс у розмірі 30 відсотків вартості Договору.

Відповідно до пункту 3.5. Договору остаточний розрахунок за фактично виконані роботи проводиться після виконання і приймання передбачених Договором робіт після підписання Замовником представлених ОСОБА_4 належно оформлених ОСОБА_4 виконаних робіт (форма КБ-2в) та Довідки (форма КБ-3), накладних на матеріали, рахунку на оплату, шляхом платежу на розрахунковий рахунок ОСОБА_4 в межах бюджетних призначень та при умові поступлення коштів на рахунок Замовника по даному об'єкту.

Пунктами 4.2.2. та 4.2.4. Договору ОСОБА_3 встановлено зобов'язання Замовника приймати від ОСОБА_4 виконаних робіт за формою КБ-2в та Довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3 тільки в межах бюджетних призначень на поточний рік, перевірити їх і підписати протягом п'яти робочих днів, чи повернути в цей же строк ОСОБА_4 для виправлення, а також оплатити прийняті виконані роботи тільки в межах бюджетних призначень при умові поступлення коштів на рахунок Замовника по даному об'єкту.

Відповідно до пункту 4.4.1. Договору ОСОБА_4 зобов'язаний виконувати роботу у відповідності до вимог проектно-кошторисної документації, будівельних норм і правил, графіку виконання робіт та чинного законодавства України.

ОСОБА_5 пункту 5.1. Договору передавання виконаних робіт ОСОБА_4 і прийняття робіт Замовником оформляється ОСОБА_4 приймання-передачі, підписаним представниками двох Сторін.

ОСОБА_6 приймання-передачі виконаних робіт за формою КБ-3 підписується Замовником протягом трьох днів після його подання ОСОБА_4. ОСОБА_6 приймання-передачі виконаних робіт за формою КБ-3 ОСОБА_4 подає не пізніше 24 числа поточного місяця. Розрахунок вартості виконаних робіт виконується за фактично виконаний об'єм робіт (п.5.2. Договору).

Відповідно до пункту 9.1. Договору Договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками Сторін і є чинним до виконання ОСОБА_3 обов'язків за ним.

Графіком виконання робіт, що є додатком №2 до Договору, ОСОБА_3 погоджено, що Замовник доручає, а ОСОБА_4 бере на себе зобов'язання виконати роботи за Договором вартістю 112837,20 грн. у строк з 10.09.2013р. по 10.10.2013р.

ОСОБА_7 Договір підписано повноважними представниками, їх підписи засвідчено відтисками печаток юридичних осіб - Сторін Договору.

На виконання умов укладеного між ОСОБА_3 Договору Позивачем згідно Платіжних доручень від 13.09.2013р. №2110 на суму 29082,96 грн., від 19.09.2013р. №2133 на суму 25000,00 грн., від 03.10.2013р. №2184 на суму 40000,00 грн. та від 31.10.2013р. №2269 на суму 30000,00 грн. здійснено перерахування коштів на користь Відповідача за Договором на загальну суму 124082,96 грн. Призначення платежу в Платіжному дорученні від 13.09.2013р. №2110: Аванс за загально-будівельні роботи згідно Договору від 10.09.2013р. №12-сб в сумі 24235,80 грн., ПДВ - 4847,16 грн. ; Платіжному дорученні від 03.10.2013р. №2184: Аванс за загально-будівельні роботи згідно Договору від 10.09.2013р. №12-сб в сумі 20833,33 грн., ПДВ - 4166,67 грн. ; Платіжному дорученні від 03.10.2013р. №2184: За загально-будівельні роботи згідно Договору від 10.09.2013р. №12-сб в сумі 33333,33 грн., ПДВ - 6666,67 грн. ; Платіжному дорученні від 31.10.2013р. №2269: За загально-будівельні роботи згідно Договору від 10.09.2013р. №12-сб в сумі 25000,00 грн., ПДВ - 5000,00 грн. . Належним чином завірені копії вказаних Платіжних доручень долучено до матеріалів справи, оригінали оглянуто судом в судовому засіданні.

Відповідачем на виконання умов укладеного Договору виконано та передано Позивачу роботи на суму 81883,20 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи належним чином завіреними копіями ОСОБА_3 приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) від 29.08.2014р. №1 та Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3) за серпень 2014р. від 29.08.2014р. б/н. ОСОБА_7 та Довідка підписано повноважними представниками, їх підписи засвідчено відтисками печаток юридичних осіб - Сторін Договору. Належним чином завірені копії вказаних ОСОБА_7 та Довідки долучено до матеріалів справи, оригінали оглянуто судом в судовому засіданні.

Позивач зазначає, що неодноразово звертався до Відповідача із вимогами про повернення зайво сплачених коштів. Відповідачем вказані вимоги залишено без відповіді та реагування. Належні, достатні та допустимі докази повного або часткового погашення боргу, стягнення якого є предметом спору у справі, в матеріалах справи відсутні, станом на час розгляду справи по суті Сторонами суду не заявлені та не подані. З підстав наведеного Позивач просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 42199,76 грн. надлишково сплачених коштів за Договором.

06.11.2017р. Відповідачем подано до суду Заперечення на позовну заяву (вх. №37504/17), у яких вважає позов безпідставним та необґрунтованим, просить суд відмовити Позивачу в його задоволенні з підстав того, що протягом періоду чинності Договору ОСОБА_3 не приймалось рішень щодо перегляду ціни Договору, відповідні зміни до Договору не вносились. В той же час, факт виконання робіт, обсяг яких передбачених Договором, підтверджується складеним та підписаним ОСОБА_3 приймання-передачі виконаних робіт (форма КБ-2в) від 29.08.2014р. №1, а згідно приписів статті 853 ЦК України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до умов договору підряду, оглянути її і, в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків, негайно заявити про них підряднику. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право в подальшому посилатись на відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Окрім того, як на підставу своїх заперечень проти позову, Відповідач покликається на ощадливість Виконавця. Так, згідно ч.2 ст. 845 ЦК України, якщо фактичні витрати підрядника виявилися меншими від тих, які передбачалися при визначенні ціни (кошторису), підрядник має право на оплату роботи за ціною, встановленою договором підряду, якщо замовник не доведе, що отримане підрядником заощадження зумовило погіршення якості роботи.

Відповідач зазначає, що Позивачем не доведено належними, достатніми та допустимими доказами факту звернення до Відповідача із заявами про недоліки в роботі, спричинені меншою вартістю робіт, а ніж встановлено Договором, чи претензіями про повернення зайво сплачених коштів за Договором.

Також, Відповідач зазначає, що між ОСОБА_3 було укладено два аналогічні договори на проведення робіт №12-сб та №13-сб. ОСОБА_5 звіряння розрахунків між ОСОБА_3 сума сплачених Позивачем за двома Договорами коштів становить 224041,44 грн., яка складається із суми коштів, сплачених за Договором №12-сб в розмірі 81883,20 грн., а також суми коштів 142158,24 грн., сплачених за Договором №13-сб в розмірі 99958,48 грн., та 42199,76 грн., призначення яких змінено Відповідачем на підставі листа Позивача від 31.12.2014р. №198, у якому останній просив змінити призначення платежу згідно Платіжного доручення від 31.10.2013р. №1584 на суму 30000,00 грн. та частково в розмірі 12199,76 грн. згідно Платіжного доручення від 31.10.2013р. №2184 на загальну суму 42199,76 грн. і зарахувати вказану суму в рахунок оплати робіт за Договором від 24.09.2013р. №13-сб.

Стягнення суми зайво сплачених коштів за Договором №13-сб було предметом спору у справі №914/1056/17, рішенням Господарського суду Львівської області від 11.10.2017р. у справі №914/1056/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сервіскотломонтаж-Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю Кузь про стягнення 26499,56грн. надлишково сплачених коштів в позові Товариства з обмеженою відповідальністю Сервіскотломонтаж-Львів відмовлено.

ОСОБА_7 рішенням встановлено, що в матеріалах справи є долучена позивачем копія листа позивача вих.№277 від 03 жовтня 2013 року щодо уточнення призначення платежу за платіжним дорученням №2184 від 03.10.2013р. , адресованого керівнику Західного ГРУ ПАТ КБ Приватбанк . У листі йдеться про те, що 03 жовтня 2013 року ТОВ Сервіскотломонтаж-Львів платіжним дорученням №2184 перерахував кошти ТзОВ Кузь у сумі 40000,00 грн., однак при заповненні платіжного доручення №2184 бухгалтер підприємства допустив неточність в реквізиті призначення платежу , зазначив не в повному обсязі призначення платежу, а саме не вписав реквізити усіх договорів, за якими проводиться вищезазначена оплата. У платіжному дорученні №2184 в реквізиті призначення платежу замість за загально-будівельні роботи згідно договору 12-сб від 10.09.2013 року, у сумі 33333,33 грн., ПДВ-20% 6666,67 грн. , йдеться у листі, має бути зазначено за загально-будівельні роботи згідно договору 12-сб від 10.09.2013 року у сумі 27800,24 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 4633,37 грн., згідно договору 13-сб від 24.09.2013 року 12199,76 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 2033,29 грн. .

Позивач вказує у листі, що помилка була виявлена вже після відправлення платіжного доручення до Банку. У зв'язку з наведеним позивач просив Банк внести вищезазначені зміни до призначення платежу. Усі інші реквізити платіжного доручення №2184 від 03.10.2017 року просив вважати вірними.

На листі позивача вих.№277 від 03 жовтня 2013 року проставлено штамп з наступними даними: вхідний №20.1000.7-2013108 від 07.10.2013 року , що не підтверджує того, що зазначений лист 07.10.2013 року поступив саме до Західного ГРУ ПАТ КБ Приватбанк і зареєстрований останнім у книзі вхідної кореспонденції, оскільки з відбитку штампу не вбачається до якої юридичної особи поступив лист, яка особа прийняла цей лист, поставила штамп і зареєструвала лист (її посадове становище, П.І.Б.). Доказів на підтвердження того, що лист відсилався Банку через поштове відділення зв'язку матеріали справи теж не містять. Не містять матеріали справи і доказів того, що зазначений лист (чи інший з цього ж питання) позивач скеровував відповідачу; не містять матеріали справи й доказів на підтвердження погодження відповідачем розщеплення коштів за виконані роботи по двох договорах за платежем в сумі 40 000,00 грн. (платіжне доручення №2184) та чи отримав позивач від Банку відповідь на лист вих.№277 від 03 жовтня 2013 року; які результати розгляду Банком вказаного листа.

Як вбачається зі штампу Західного ГРУ ПАТ КБ Приватбанк на платіжному дорученні №2184 від 03.10.2013 року, банківська операція проведена 03.10.2013 року, тобто, кошти перераховані відповідачу до звернення позивача з листом до Банку.

За таких обставин позивачем не доведено, що із платежу в сумі 40000,00 грн. (платіжне доручення №2184) згідно договору 13-сб від 24.09.2013 року перераховано 12199,76 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 2033,29 грн. за виконані роботи.

Відповідно до ч.3 ст.35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В спростування викладених Відповідачем доводів Позивачем 16.11.2017р. подано до суду письмові пояснення (вх. №38813/17), у яких вказує на те, що рішенням Господарського суду Львівської області від 11.10.2017р. у справі №914/1056/17 встановлено, що Відповідачем у справі зараховано всі кошти, сплачені згідно Платіжних доручень від 13.09.2013р. №2110 на суму 29082,96 грн., від 19.09.2013р. №2133 на суму 25000,00 грн., від 03.10.2013р. №2184 на суму 40000,00 грн. та від 31.10.2013р. №2269 на суму 30000,00 грн. зараховано як оплату робіт за Договором від 10.09.2013р. №12-сб.

З підстав наведеного суд критично оцінює доводи Відповідача щодо зарахування сплачених згідно Платіжного доручення від 31.10.2013р. №1584 на суму 30000,00 грн. та частково в розмірі 12199,76 грн. згідно Платіжного доручення від 31.10.2013р. №2184 на загальну суму 42199,76 грн. в рахунок оплати робіт за Договором від 24.09.2013р. №13-сб.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

ОСОБА_5 ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

ОСОБА_5 ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

ОСОБА_5 з ч.1 ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

ОСОБА_5 ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Частиною 1 статті 216 ГК України передбачено, що Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення (ч. 2 ст. 218 ГК України).

Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Приписами ч.1 ст.875 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

У пункті 6 оглядового листа Вищого господарського суду України від 18.02.2013р. №01-06/374/2013 Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України) вказано, що, за приписами частини першої статті 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до частини четвертої статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

ОСОБА_5 із ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

ОСОБА_5 із ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У ч.1 ст.612 ЦК України зазначено, що Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

ОСОБА_5 ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищенаведене, зокрема, підтвердження Позивачем факту наявності боргу Відповідача з повернення зайво сплачених коштів, суд дійшов висновків про те, що позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача 42199,76 грн. суми зайво сплачених коштів є підставними та обґрунтованими, а право Позивача порушене.

Проте, до клопотання від 24.10.2017р. вх. №35836/17 Відповідачем подано заяву про застосування позовної давності.

Щодо доданої до клопотання від 24.10.2017р. (вх. №35836/17) заяви про застосування позовної давності суд зазначає наступне.

У поданій заяві Відповідач просить суд застосувати до правовідносин, які виникли між ОСОБА_3, наслідки спливу строку позовної давності.

Так, Відповідач у поданій заяві зазначає, що роботи за Договором на суму 81883,20 грн. передано Відповідачем та прийнято Позивачем ОСОБА_6 приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) від 29.08.2014р. №1, а відтак, саме 29.08.2014р. у Позивача, як сторони Договору, виникли підстави для звернення до Відповідача із претензіями щодо стягнення надмірно сплачених коштів, чи повернення помилково сплачених коштів чи іншими претензіями фінансового характеру.

Окрім того, щодо вимог Позивача про повернення коштів в сумі 11245,76 грн. Відповідач зазначає, що Позивач набув право пред'являти претензію щодо повернення зайво сплачених коштів на вказану суму виникло у Позивача 31.10.2013р., оскільки Платіжне доручення №2269 про перерахування останнього (четвертого) платежу за Договором датоване 31.10.2013р., а загальна сума сплачених коштів (згідно Платіжних доручень від 13.09.2013р. №2110 на суму 29082,96 грн., від 19.09.2013р. №2133 на суму 25000,00 грн., від 03.10.2013р. №2184 на суму 40000,00 грн. та від 31.10.2013р. №2269 на суму 30000,00 грн.) на 11245,76 грн. перевищує ціну Договору в розмірі 112837,20 грн., яка, згідно пункту 3.1. та 3.2. Договору є твердою та не підлягає збільшенню.

Статтею 256 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Приписами статті 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною п'ятою статті 261 ЦК України встановлено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

ОСОБА_5 приписів ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Відповідно до ч.4 названої статті сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд зазначає і аналогічну правову позицію викладено у пункті 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів (у чинній редакції), що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Так, Відповідач у поданій заяві зазначає, що позовна заява датована 26.09.2017р., ухвала Господарського суду Львівської області про порушення провадження у даній справі - 02.10.2017р., в той же час, матеріали справи не містять доказів поважності пропуску строку позовної давності, а відтак, Позивачем пропущено строк позовної давності за зверненням до суду із вимогами про стягнення з Відповідача на користь Позивача 42199,76 грн. зайво сплачених коштів. З підстав наведеного Відповідач просить суд відмовити Позивачу в задоволенні позову у зв'язку із пропуском строку позовної давності.

Як вбачається із відмітки уповноваженої особи канцелярії суду про прийняття позовних матеріалів, позовну заяву Позивачем подано до Господарського суду Львівської області 28.09.2017р.

Відтак, Позивачем пропущено строк позовної давності.

З урахуванням доводів мотивувальної частини рішення щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача суми основного боргу з повернення зайво сплачених коштів, встановивши порушення прав Позивача, відсутність належних, достатніх та допустимих доказів переривання строку позовної давності чи поважності пропуску її строку, суд дійшов висновків про те, що в задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі у зв'язку із пропуском Позивачем строку позовної давності.

Відповідно до вимог ст.4 -7 ГПК України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

21.11.2017р. у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 27.11.2017р..

Щодо судових витрат суд зазначає наступне.

Позивачем за подання позовної заяви до господарського суду згідно Платіжного доручення від 27.09.2017р. №6973 сплачено судовий збір в розмірі 1684,00 грн.

Відповідно до ч.2 ст.44 ГПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Сплата судового збору здійснюється в порядку і розмірі, встановленому Законом України Про судовий збір .

ОСОБА_5 ч.1; п.п.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України Про судовий збір (у чинній станом на момент подання позовної заяви до суду редакції) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Нормою статті 7 Закону України Про Державний Бюджет України на 2017 рік установлено у 2017 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу: в розрахунку на місяць у розмірі 1600 гривень.

Суд зазначає, і аналогічна правова позиція викладена у п.2.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України (із змінами та доповненнями), що статтею 55 ГПК передбачено визначення ціни позову у позовах про стягнення грошей і про витребування майна; відповідні позовні заяви мають майновий характер, і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за приписом підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону.

Позивачем при поданні позовної заяви до суду заявлено одну вимогу майнового характеру - про стягнення з Відповідача на користь Позивача 42199,76 грн., відтак, сума судового збору за подання вказаної позовної заяви до господарського суду становить 1600,00 грн.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

ОСОБА_5 ч.2 ст.7 Закону України Про судовий збір у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Враховуючи неподання передбаченого Законом клопотання суд зазначає про відсутність правових підстав для вирішення питання щодо повернення суми зайво сплаченого судового збору. Проте, наведене не позбавляє Позивача права звернення до суду з відповідним клопотанням.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, залишити сплачений згідно Платіжного доручення від 19.10.2017р. №1902 за подання позовної заяви до господарського суду судовий збір в розмірі 1600,00 грн. за Позивачем.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 4 -3 , 4 -7 , 22, 29, 33, 34, 38, 43, 49, 82-87 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.173, 174, 181, 184, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 3, 6, 11, 15, 16, 202, 509, 525, 526, 527, 530, 601, 610, 612, 614, 625, 626, 627, 628, 629, 632, 832, 837, 875 Цивільного кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т. Б.