Рішення

від 27.11.2017 по справі 910/17547/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.2017Справа №910/17547/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Віратех

до Товариства з обмеженою відповідальністю Ден-буд

про стягнення 34693,86 грн. та зобов'язання вчинити дії.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача - Мельниченко Н.О. (представник за довіреністю);

від відповідача - не з'явилися.

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано вимоги указаного позову, з урахуванням прийнятої судом в порядку ст. 22 ГПК України заяви про уточнення, а фактично - про збільшення позовних вимог, про стягнення заборгованості та санкцій за договором №ВР/А/235/12 від 01.12.2016 та про зобов'язання Відповідача повернути орендоване за цим договором обладнання.

Відзиву на позов Відповідач не подав, у засідання представників не направив, хоча судом були вчинені всі дії щодо належного повідомлення Відповідача про призначення справи до розгляду - ухвали суду надсилалися на адресу місцезнаходження Відповідача згідно відомостей з ЄДР, тому будь-які несприятливі наслідки такого ненаправлення представників покладаються на Відповідача відповідно.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Аналогічна правова позиція викладена в п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18. Суд приймає до уваги, що явка представників сторін у засідання обов'язковою не визнавалась. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило та перед судом не доведено обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні.

Отже, суд дійшов висновку про відсутність встановлених ст. 77 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює розгляд справи за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі договору №ВР/А/235/12 від 01.12.2016 між Позивачем, як орендодавцем, та Відповідачем, як орендарем, Позивачем в оренду Відповідачу було передано будівельне обладнання - люльку будівельну ZLP 630, 6м (фарба + цинк) Beijing, що підтверджується залученим до справи актом приймання-передачі від 01.12.2016.

За користування майном Відповідач зобов'язався сплачувати Позивачу, зокрема, орендну плату у встановленому Договором порядку та розмірі (розділ 4 Договору).

Позивач заявляє до стягнення заборгованість з орендних платежів, яка виникла у зв'язку з неповною та несвоєчасною оплатою орендних платежів за період з грудня 2016 року по жовтень 2017 року у сумі 32622 грн.

Розрахунок заборгованості судом перевірено та визнано обґрунтованим і арифметично правильним; розмір заборгованості є доведеним залученими Позивачем до справи вищеописаними доказами, а також відсутністю їх спростування з боку Відповідача.

Доказів наявності у Відповідача претензій щодо якості та/або комплексності отриманих по Договору послуг оренди матеріали справи не містять.

Отже, заборгованість Відповідача з орендної плати у сумі 32622 грн., яка не була погашена на час подання позову, та залишається непогашеною на даний час, Позивачем належним чином відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України та ст. 193 ГК України доведена, документально підтверджена і Відповідачем не спростована.

Враховуючи вищенаведене позовні вимоги про стягнення 32622 грн. заборгованості з орендної плати визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також, виходячи з положень ст.ст. 610, 611, 612 ЦК України, ч. 2 ст. 193 ГК України, Відповідач є порушником грошового зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом, та зокрема у вигляді нарахування та стягнення:

- 24% річних на підставі п. 6.3 Договору, якою збільшено розмір процентів річних, встановлений ст. 625 ЦК України;

- пені на підставі п. 6.2 Договору та ст.ст. 546, 549 ЦК України.

Розрахунок 24% річних та пені судом також перевірено та визнано обґрунтованим, оскільки розраховані Позивачем санкції не перевищують дозволені до стягнення згідно з законом, а їх розмір є доведеним залученими Позивачем до справи вищеописаними доказами, а також відсутністю їх спростування з боку Відповідача.

З огляду на наведене позовні вимоги про стягнення 710,14 грн. 24% річних та 739,72 грн. пені визнаються судом обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Крім того, у п. 7.2 Договору сторони погодили, що дострокове розірвання Договору можливе лише з ініціативи орендодавця (Позивача), зокрема, у випадку нездійснення орендарем (Відповідачем) 1-го і більше чергових платежів, у строки і розмірах, які визначені Договором.

Наданий Позивачем розрахунок заборгованості Відповідача з орендної плати останнім не спростовано, відтак суд погоджується з доводами Позивача, що вимогою від 12.09.2017 №125 на підставі п. 7.2 Договору Позивач обгрунтовано заявив Відповідачу про розірвання Договору з 12.09.2017, оскільки мало місце нездійснення Відповідачем 1-го і більше чергових платежів, у строки і розмірах, які визначені Договором.

Отже, на підставі п. 7.2 Договору він є розірваним з 12.09.2017, та Відповідач у зв'язку з достроковим розірванням, а отже, припиненням дії Договору, був зобов'язаний відповідно до його умов та ст. 785 ЦК України повернути орендоване майно Позивачу, чого Відповідачем зроблено не було, тому вимоги про зобов'язання повернути орендоване майно також підлягають задоволенню.

Крім того, Відповідачем, як суб'єктом господарювання, було замовлено, а Позивачем виконано ремонт обладнання на суму 622 грн., що підтверджується залученими до справи актом дефектування та актом ремонту від 15.05.2017. Ці акти містять номенклатуру (асортимент) послуг, їх кількість та ціну, підписи представників Відповідача та Позивача. Отже, у відповідності з ч. 1 ст. 181 та ч. 2 ст. 265 ГК України, враховуючи пояснення представника Позивача, та відсутність доказів на їх спростування з боку Відповідача, що договір виконання робіт (надання послуг) у формі єдиного документу між сторонами не укладався, судом встановлено, що між сторонами був укладений договір виконання робіт у спрощений спосіб та у письмовій формі (акти) шляхом надання пропозиції робіт та зустрічного прийняти виконаних робіт.

Тобто, судом з вищенаведеного встановлено укладення між сторонами договору виконання робіт, який містить всі істотні умови господарського договору відповідно до ст. 180 ГК України - предмет (асортимент робіт), ціну (вартість робіт) та строк (настав в момент підписання акта ремонту), та який Позивачем було виконано, а Відповідачем виконання прийнято без зауважень (акт зауважень не містить). Відсутність будь-якої з істотних чи усіх істотних умов Відповідачем перед судом не доведена.

Відповідно до ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Матеріали справи не містять доказів наявності у Відповідача претензій щодо якості та/або комплектності виконаних і відображених у акті робіт, тому, оскільки між сторонами не погоджувалися інші строки оплати, то відповідно до ст. 854 ЦК України, Відповідач повинен був оплатити наведені у акті роботи наступного дня, після прийняття робіт, про що розписався у акті, тому виставлення вимоги за ст. 530 ЦК України тут не обов'язкове (негайний строк оплати, оскільки сторонами не погоджено іншого, встановлений законом - ст. 854 ЦК України). Проте доказів оплати ремонтних робіт на суму 622 грн. матеріали справи не містять.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги про стягнення 622 грн. заборгованості за виконані ремонтні роботи визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судовий збір за ст. 49 ГПК України покладається на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю Ден-буд (м. Київ, вул. Олександра Довженка, буд. 12-А; ідентифікаційний код 39671682) повернути товариству з обмеженою відповідальністю Віратех (м. Одеса, вул. О. Вишні, 1; ідентифікаційний код 40875956) будівельне обладнання, а саме: будівельну люльку ZLP 630, 6м (фарба + цинк) Beijing, загальною вартістю 182963,32 грн., що є предметом оренди за договором оренди будівельного обладнання №ВР/А/235/12 від 01.12.2016.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Ден-буд (м. Київ, вул. Олександра Довженка, буд. 12-А; ідентифікаційний код 39671682) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Віратех (м. Одеса, вул. О. Вишні, 1; ідентифікаційний код 40875956) 32622 (тридцять дві тисячі шістсот двадцять дві) грн. заборгованості з орендної плати, 710 (сімсот десять) грн. 14 коп. 24% річних, 739 (сімсот тридцять дев'ять) грн. 72 коп. пені, 622 (шістсот двадцять дві) грн. вартості ремонтних робіт, а також 3200 (три тисячі двісті) грн. судового збору.

Видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 01.12.2017

Суддя Сташків Р.Б.