Рішення

від 23.11.2017 по справі 921/537/17-г/4

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 листопада 2017 рокуСправа № 921/537/17-г/4

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Бурди Н.М.

за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Злагода", вул. Суворова, 58-Б, с. Чорноморка , Очаківський район, Миколаївська область, 57515 (юридична адреса); вул. Громадянська, 5/1, м. Миколаїв, 54001 (адреса для листування)

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ГЛТ ГРУП", вул. Київська, 6-А, м. Тернопіль, Тернопільська область, 46024

про cтягнення заборгованості в сумі 177 870 грн.

За участю представників сторін:

позивача: не з'явився;

відповідача: не з'явився.

Суть справи:

Приватне сільськогосподарське підприємство "Злагода", с. Чорноморка, Очаківський район, Миколаївська область звернулось 21.09.2017 (згідно відтиску штампу вхідної кореспонденції канцелярії Господарського суду вх. № 575 від 21.09.2017) до Господарського суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ГЛТ ГРУП", м. Тернопіль, про cтягнення заборгованості в сумі 177 870 грн.

Ухвалою суду від 25.09.2017р. порушено провадження по справі, судове засідання призначено на 26.10.2017.

26.10.2017 позивач у судове засідання не з'явився, а натомість через канцелярію суду подав письмові пояснення (вх. № 18121 від 05.10.2017), у яких, серед іншого зазначив про те, що виконати вимоги ухвали суду від 25.09.2017 не має змоги, оскільки з огляду на відсутність підприємства відповідача за поштовою адресою, зазначеною в ЄДРПОУ, відсутня можливість вручення будь-якої кореспонденції. Крім того, з метою виконання вимог вказаної ухвали суду, позивач повторно надіслав на адресу відповідача вимогу про повернення коштів, докази про що просив долучити до матеріалів справи.

21.11.2017 позивачем на адресу суду згідно супровідного листа б/н від 17.11.2017 (вх. номер 2065021 від 21.11.2017) надіслано для долучення до матеріалів справи копію конверту, повернутого адресату разом із повідомленням про вручення поштового відправлення №5400129908595, який містить відмітку поштової установи: повертається по закінченню терміну зберігання .

Відповідач витребуваних судом документів не подав, явку свого уповноваженого представника у судові засідання не забезпечив, причини неявки суду не повідомив. Процесуальні документи надсилались йому судом за адресою, яка зазначена в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб , фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Київська, 6-А, м. Тернопіль, Тернопільська область, 46024, однак повідомлення про вручення поштового відправлення станом на день розгляду справи повернуто відділом поштового зв'язку по причині: неправильно зазначена (відсутня) адреса одержувача та за зазначеною адресою не значиться .

За змістом статті 64 ГПК, у разі якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто, повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи, що явка відповідача не визнавалася судом обов'язковою, поданих доказів є достатньо для вирішення спору по суті, брати участь в судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст.22 ГПК України, процесуальні документи надсилалися судом за юридичною адресою відповідача, вказаною у позовній заяві, Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, тому, з урахуванням приписів ч.1 ст.64 ГПК України, п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-08/140 від 15.03.2010р. "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами в господарському судочинстві", господарський суд вважає, що відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, відтак, застосовуючи принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, що закріплені в п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України та беручи до уваги забезпечення сторонам рівних та належних умов для надання доказів, необхідних для розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні, за правилами ст.75 ГПК України.

У відповідності до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався для надання можливості сторонам прийняти участь у її розгляді та подати витребувані судом документи.

Розглянувши матеріали справи, господарським судом встановлено наступне:

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України та п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст.1 ГПК України правом на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів наділені, зокрема, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Приватне сільськогосподарське підприємство "Злагода" зареєстроване як юридична особа, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованим за електронним запитом суду станом на 25.09.2017 року за № НОМЕР_1, а отже наділене правом на звернення до господарського суду за захистом своїх прав.

15 серпня 2017 між ПСГП Злагода (надалі - Покупець) та ТзОВ ГЛТ Груп (надалі - Постачальник ) укладено Договір поставки № 15/08-11 (надалі - Договір), згідно з умовами якого Постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим Договором передати у власність , а Покупець прийняти та оплатити мінеральні добрива, загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю. Загальна вартість, умови та строки поставки і оплати яких визначена Сторонами у Специфікації, яка є додатками до цього Договору і становить його невід'ємну частину (п. 1.1. Договору).

- сторони дійшли згоди про те, що Ціна та загальна вартість Товару визначаються Сторонами в Специфікації, яка є невід'ємною частиною договору (п. 2.1. Договору);

- відповідно до п.п. 3.2. - 3.3. Договору Товар відвантажується зі складу Постачальника на склад Покупця за умови 100% сплати рахунку-фактури, а доставка Товару здійснюється протягом двох календарних днів з моменту надходження коштів на розрахунковий рахунок Постачальника;

- п.5.2. Договору передбачено, що у разі затримки поставки Товару або поставки Товару не в повному обсязі, заявленому Покупцем, Постачальник сплачує неустойку у розмірі 15% від суми непоставленого Товару за кожен день затримки.

Вказаний договір вступив в силу з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2017, а в частині виконання зобов'язань Сторонами - до повного його виконання (п. 8.1. Договору).

Відповідно до Специфікації, яка є невід'ємним додатком до Договору №15/08-11 від 15.08.2017, Товаром визначено 7 тонн селітри аміачної №34.4%, за ціною 5500,00грн. без ПДВ за 1 тонну, загальною вартістю 46200,00грн. в т.ч. ПДВ 20%, а також в загальну суму поставки включено послуги з експедитування Товару. Також у зазначеній специфікації зазначено, що Товар відвантажується зі складу за умови 100% сплати рахунку-фактури.

З метою здійснення передоплати, відповідачем було виставлено позивачу рахунок-фактуру №СФ-0000568 від 15.08.2017р. на оплату Товару (селітри аміачної №34.4%) у кількості 7 тонн загальною вартістю 46200,00грн.

На виконання взятих на себе згідно з вимогами п. 3.1. Договору зобов'язань позивач перерахував на рахунок Відповідача кошти в розмірі 46200,00грн., що підтверджується оригіналом платіжного доручення №35 від 15.08.2017р.

Відповідач у відповідності до вимог п.3.3. Договору був зобов'язаний здійснити поставку Товар Покупцю протягом двох календарних днів з моменту надходження коштів на розрахунковий рахунок, тобто не пізніше 17.08.2017р., однак станом на день заявлення позову поставка не відбулась.

Позивач також зазначає про неодноразові спроби вручити відповідачу поштову кореспонденцію, або ж у інший спосіб повідомити Постачальника про вимогу повернути Покупцю суму попередньої оплати у розмірі 46200,00грн, однак з огляду на відсутність підприємства відповідача за поштовою адресою, зазначеною в ЄДРПОУ, здійснити це не вбачається за можливе.

І так як подані позивачем докази свідчать про 100% передоплату товару, а також невиконання відповідачем зобов'язань з поставки товару у строк, узгоджений Сторонами у Договорі, ПСГП Злагода звернулось до суду з позовом про стягнення в примусовому порядку 46 200 грн попередньої оплати та 131 670 грн неустойки за несвоєчасне виконання зобов'язань з поставки товару.

Оцінивши зібрані у справу докази та дослідивши норми чинного законодавства, що регулюють розглядувані правовідносини, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення частково з огляду на таке:

Відповідно до ст.ст. 509, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 ГК України в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання, що виникають з договору або з інших підстав, визначених ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Таким чином, цивільні права та обов'язки виникають з договорів, тобто носять диспозитивний характер. Це полягає у обов'язку сторін договору виконувати взяті на себе зобов'язання, визначені умовами договору.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами у даній справі виникли зобов'язання, що випливають із договору поставки, що регулюється положеннями ст.712 ЦК України, в силу яких продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно норм цивільного та господарського законодавства договір купівлі-продажу є оплатним, тобто при набутті речі у власність, покупець сплачує продавцеві вартість (ціну) речі, яка обумовлена договором, зобов'язуючим, що обумовлено взаємним виникненням у кожної із сторін прав та обов'язків, а саме, зобов'язання продавця передати покупцю річ та право вимоги оплати і зобов'язання покупця сплати вартість отриманої речі та право її вимоги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Матеріалами справи (оригіналом платіжного доручення №35 від 15.08.2017р.) підтверджується перерахування позивачем на рахунок відповідача вартості передоплати за товар у розмірі 46200,00грн. на підставі договору поставки №5/08-11 від 15.08.2017.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом п. 3.3. Договору відповідач був зобов'язаний здійснити доставку Товару протягом двох календарних днів з моменту надходження коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Однак, матеріали справи не містять, а відповідачем не надано суду доказів поставки товару на загальну суму Договору у визначений його п. 3.3 строк.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами та одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.ст. 525, 629 ЦК України).

Частиною другою статті 193 ГК України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України визначено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зібрані у справі докази свідчать про неодноразові спроби позивача надіслати/вручити ТзОВ ГЛТ Груп вимогу про повернення суми попередньої оплати за договором поставки, однак з огляду на відсутність адресата за вказаною адресою, поштова кореспонденція повертається адресату відділенням поштового зв'язку по закінченню терміну зберігання без вручення (докази направлення долучені до матеріалів справи).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованого за запит суду станом на 25.09.2017, місцезнаходженням ТзОВ ГЛТ Груп зазначено : м. Тернопіль, вул. Київська, 6А, що відповідає адресі, зазначеній позивачем у позовній заяві, а також у договорі поставки №15/08-11 від 15.08.2017 та адресі, на яку надсилалась вимога про повернення суми попередньої оплати за договором поставки, а відтак, з огляду на те, що у разі зміни юридичної адреси відповідач зобов'язаний повідомити про це контрагента та внести відповідні зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, слід вважати, що вказана вимога одержана адресатом з моменту її надіслання (02.10.2017) .

Таким чином, у відповідача з 02.10.2017 (дати надіслання вимоги) виникло грошове зобов'язання по поверненню позивачу передоплати, а строк його виконання настав.

Наведене свідчить, що позивач скористався правом, наданим йому ст. 693 ЦК України, зокрема на власний розсуд вимагати передання оплаченого, але не переданого у встановлений строк товару, або ж вимагати повернення суми попередньої оплати, оскільки, вимагаючи повернення коштів попередньої оплати, тим самим відмовився від поставки та прийняття товару і виконання договору постачальником.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень .

Приймаючи до уваги, що в процесі судового розгляду спору відповідачем не подано, а судом не здобуто жодних доказів, які б свідчили про погашення заявленої суми позову, а тому позовні вимоги про стягнення з ТзОВ ГЛТ Груп 46200,00 грн попередньої оплати підлягають до задоволення як правомірно заявлені, документально підтверджені та неоспорені відповідачем.

Щодо вимоги ПСГП Злагода про стягнення з відповідача 131 670 грн неустойки за несвоєчасне виконання зобов'язань, нарахованих позивачем у відповідності до п. 5.2. Договору за затримку поставки Товару, господарський суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні з наступних підстав.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу приписів ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст.ст. 546-551 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання і її розмір (ч.2 ст. 551 ЦК України) встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Проаналізувавши норми ст. ст. 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України, слід вважати, що грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.

Таким чином, грошовим зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 3 ст. 510 Цивільного кодексу України якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Отже, грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається, у тому числі, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

З огляду на наведене, правовідношення, в якому покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати за недопоставлений товар, а продавець повинен повернути ці кошти - є грошовим зобов'язанням.

Відтак, предметом позовних вимог по справі, що розглядається є саме грошове зобов'язання, що полягає у поверненні суми попередньої оплати за товар за договором поставки № 15/08-11 від 15 серпня 2017 р.

Як передбачено ч. 3 ст. 693 Цивільного кодексу України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Статтею 536 Цивільного кодексу передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Пунктом 5.2. договору поставки №15/08-11 від 15.08.2017 передбачено, що у разі затримки поставки Товару або поставки Товару не в повному обсязі, заявленому Покупцем, Постачальник сплачує неустойку у розмірі 15% від суми непоставленого Товару за кожен день затримки, що згідно розрахунку позивача за період з 18.08.2017 по 05.09.2017 становить 131 670 грн.

Однак, як встановлено судом в ході розгляду справи, ПСГП Злагода відмовилось від отримання товару за Договором, а, натомість, просить стягнути з відповідача суму попередньої оплати за непоставлений товар.

І так як умовами п. 5.2 Договору сторонами передбачено відповідальність у вигляді неустойки саме за затримку поставки товару або поставку такого товару не в повному обсязі, а не за порушення грошового зобов'язання (повернення попередньої оплати), а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача суми неустойки, нарахованої на суму непоставленого товару.

Судові витрати, у відповідності з вимогами ст.ст. 44, 49 ГПК України та Закону України „Про судовий збір» , покладаються на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст. 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ГЛТ ГРУП", вул. Київська, 6-А, м. Тернопіль, Тернопільська область, 46024, ідент. код 33322173

- на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "Злагода", вул. Суворова, 58, корпус Б, с. Чорноморка , Очаківський район, Миколаївська область, 57515, ідент. код 32738174 46200 (сорок шість тисяч двісті) грн. 00 коп. попередньої оплати та 2668 (дві тисячі шістсот шістдесят вісім) грн 06 коп. в повернення сплаченого судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після вступу рішення у законну силу.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Повне рішення складено 01.12.2017.

Суддя Н.М. Бурда