Ухвала

від 28.11.2017 по справі 915/1043/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

28 листопада 2017 року Справа № 915/1043/17

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ КАРГІЛЛ» (01601, м. Київ, вул. Мечникова, 3; ідентифікаційний код 20010397)

до відповідача: Селянського (фермерського) господарства «ОСОБА_1О.» (55600, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код 20901343)

про: стягнення 311503,95 грн.,

представники сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився.

Суть спору:

09 жовтня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АТ КАРГІЛЛ» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою за вих. № 4812 від 05.10.2017, в якій просить суд:

- стягнути з Селянського (фермерського) господарства «ОСОБА_1О.» заборгованість за договором поставки № CVS 59587 від 10.01.2014 на загальну суму 426500,98 грн., з яких: основний борг - 408818,70 грн., 3% річних - 17682,28 грн.;

- стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

Суд зазначає, що судові витрати складаються із судового збору, сплаченого позивачем за платіжним дорученням № 996 від 05.10.2017 за звернення до господарського суду з вищевказаною позовною заявою, в розмірі 6397,51 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: умов договору поставки № CVS 59587 від 10.01.2014, специфікації № 1/59587 від 10.01.2014, акту 1 приймання-передачі мінеральних добрив від 14.02.2014, рахунку-фактури № 5987/3895 від 29.10.2014; банківської виписки з поточного рахунку позивача за період з 10.01.2014 по 04.10.2017; повідомлень ПАТ Креді ОСОБА_2 про середньозважені курси гривні до іноземних валют; норм статей 712, 627, 204, 525, 526 , 530 , 629, 692, 610 , 612, 625 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, та мотивовані тим, що відповідач взагалі не розрахувався за поставлений товар, тобто не виконав обов'язок оплати отриманого товару у визначені в специфікаціях терміни.

Ухвалою суду від 11.10.2017 порушено провадження у справі № 915/1043/17 з призначенням її розгляду на 07 листопада 2017 року та викладено вимоги до сторін.

06.11.2017 до суду від позивача надійшли наступні документи:

- письмові пояснення за вих. № 4888 від 03.11.2017 з доданими документами (на виконання вимог ухвали суду від 11.10.2017);

- письмові пояснення за вих. № 4890 від 03.11.2017.

Крім того, 06 листопада 2017 року позивач звернувся до суду з заявою за вих. № 4889 від 03.11.2017 про зменшення позовних вимог та повернення судового збору , в якій просить суд:

- стягнути з відповідача заборгованість за договором поставки № CVS 59587 від 10.01.2014 на загальну суму 311503,95 грн., з яких: основний борг - 293821,67 грн., 3% річних - 17682,28 грн.;

- стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати в розмірі 4672,55 грн.;

- винести ухвалу про повернення позивачу судового збору в розмірі 1724,96 грн., що сплачений відповідно до платіжного доручення № 996 від 05.10.2017, оригінал якого знаходиться у матеріалах справи № 915/1043/17.

Заява аргументована здійсненням часткового зарахування власних вимог за договором № CVS 59587 від 10.01.2014 проти зустрічних однорідних вимог відповідача за договором поставки № CVР74305 від 05.11.2014, строк виконання яких настав, на суму 114997,03 грн., відповідно до заяви за вих. № 4817 від 09.10.2017 про зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі п. 3.8.1 договору поставки № CVS 59587 від 10.01.2014, ч. 3 ст. 203 ГК України, ст. 601 ЦК України, а також статтями 4, 7 Закону України Про судовий збір (в частині повернення суми судового збору).

Вказана заява за вих. № 4889 від 03.11.2017 підписана представником ТОВ «АТ КАРГІЛЛ» ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності № 2017/133 від 19.06.2017. Судом встановлено, що повірений за даною довіреністю уповноважений, зокрема, підписувати та подавати заяви про зменшення позовних вимог.

За правилами ч. ч. 4, 6 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог . До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

За змістом підпункту 3.10 пункту 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (із змінами) передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві . Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством .

Наведена заява позивача не суперечить зазначеним нормам процесуального права, а отже була прийнята судом до розгляду з виконанням покладеного на суд обов'язку визначення нової ціни позову, а саме: 311503,95 грн., виходячи з якої й вирішуватиметься спір із зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині ухвали.

У судовому засіданні 07.11.2017, в яке представники сторін не з'явилися, розгляд справи судом було розпочато по суті (з урахуванням заяви позивача про зменшення позовних вимог ) та винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 28 листопада 2017 року і зобов'язано відповідача виконати вимоги ухвали суду від 11.10.2017.

22 листопада 2017 року до суду від позивача надійшла заява за вих. № 4933 від 21.11.2017 про припинення провадження у справі та про відмову від позову в частині , в якій позивач просить суд:

- припинити провадження у даній справі в частині стягнення основного боргу за договором у розмірі 293821,67 грн. (з урахуванням зменшення розміру позовних вимог) на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України;

- прийняти відмову позивача від позову в частині стягнення із Селянського (фермерського) господарства «ОСОБА_1О.» 3% річних у розмірі 17682,28 грн.

Заява аргументована тим, що відповідач перерахував на користь позивача 200000 грн. в рахунок частковою погашення заборгованості за договором. Окрім цього, залишок основного боргу у сумі 93821,67 грн. був прощений позивачем в порядку ст. 605 ЦК України. Таким чином, станом на дату подачі цієї заяви у відповідача відсутня основна заборгованість за договором. Крім того, відповідач добровільно відшкодував позивачу судовий збір у розмірі 4672,55 грн.

Також позивач в особі уповноваженого на це представника заявив про відмову від позову у справі № 915/1043/17 в частині стягнення із відповідача 17682,28 грн. - 3% річних та відзначив, що розуміє наслідки відмови від позову, а відмова від позову не порушує його прав.

Вказана заява за вих. № 4933 від 21.11.2017 підписана представником ТОВ «АТ КАРГІЛЛ» ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності № 2017/207 від 15.11.2017. Судом встановлено, що повірений за даною довіреністю уповноважений, зокрема, підписувати та подавати заяви про відмову від позову.

За правилами ч. ч. 4, 6 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

За змістом підпункту 3.10 пункту 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (із змінами) передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції.

Наведена заява позивача не суперечить зазначеним нормам процесуального права, а отже прийнята судом до розгляду.

Відповідач вимоги суду щодо надання відзиву на позовну заяву та заперечень проти позову не виконав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про отримання 10.11.2017 копії ухвали Господарського суду Миколаївської області від 07.11.2017 у справі № 915/1043/17 на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400131637744.

28 листопада 2017 року представники сторін у судове засідання не з'явилися, причини неявки не повідомили.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд -

В С Т А Н О В И В:

10 січня 2014 року між сторонами укладено договір поставки № CVS 59587, згідно з предметом якого в порядку і на умовах, передбачених цим договором, позивач, як постачальник, зобов'язався поставити і передати у власність, а відповідач, як покупець, прийняти та оплатити насіння зернових, олійних, технічних культур, засоби захисту рослин (ЗЗР), добрива згідно специфікацій до цього договору, надалі поіменовані - товар (п. 1.1).

За умовами договору:

2.1. Загальна кількість товару визначається в специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору. У випадку неможливості поставки товару в асортименті, передбаченому відповідною специфікацією, постачальник має право запропонувати покупцеві замінити вид товару, поставка якого неможлива, на аналогічний. У разі відмови покупця від заміни виду товару, поставка якого неможлива, вважається, що зобов'язання сторін щодо поставки такого товару припинені за взаємною згодою сторін.

3.1. Ціна товару зазначається у специфікаціях, що є невід'ємними частинами цього договору. Ціна товару підлягає коригуванню у відповідності з п. 3.4 цього договору.

3.4. Порядок розрахунків за окремий товар, а також необхідність забезпечення виконання зобов'язання покупця визначається у відповідній специфікації. Сторони можуть обрати наступний порядок розрахунків за товар.

3.4.3. Часткова (повна) оплата після поставки товару, із застосуванням базової ціни товару.

3.4.3.2. В будь-якому випадку, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику повну вартість товару, скориговану згідно умов цього договору, платіжним дорученням шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника не пізніше терміну, визначеному у відповідній специфікації. У випадку несвоєчасного виконання покупцем вимог цього пункту, якщо зобов'язання забезпечене гарантією згідно п. 4.10 договору, постачальник має право на наступний день після терміну сплати повної вартості товару, вказаного в специфікації, звернутися до банку-гаранта з вимогою про сплату коштів в повному обсязі.

3.4.3.3. Базова ціна товару по кожному виду товару і його загальна вартість вказується в специфікаціях, що є невід'ємними частинами цього договору. Вказані в специфікації в гривнях ціни і вартість товару (тобто остаточна ціна і вартість товару) підлягають коригуванню на момент виставлення рахунку-фактури або дати фактичного зарахування коштів на банківський рахунок постачальника (у випадку сплати за простроченим рахунком), якщо курс банку змінився більше, ніж на 1% в порівнянні з курсом банку на дату підписання відповідної специфікації.

Підпунктами 3.4.3.4.1, 3.4.3.4.2, 3.4.3.4.3, 3.4.3.4.4 пункту 3.4.3.4 договору сторонами визначено формули, за якими здійснюється коригування ціни товару.

3.5. Сторони домовились вважити процедуру коригування ціни товару в порядку, вказаному в п. 3.4 цього договору, чинною протягом всього строку дії цього договору і не вважати таке коригування ціни односторонньою зміною умов договору.

3.7. Оплата товару вважається здійсненою в момент зарахування грошовий коштів на банківський рахунок постачальника, з урахуванням положень цього договору.

3.8.1. У випадку прострочення оплати за товар покупцем, якщо під час прострочення покупця у постачальника виникне зобов'язання щодо сплати грошових коштів покупцеві в рамках будь-яких інших договірних чи позадоговірних відносин між постачальником і покупцем, постачальник має право виконати свої зобов'язання щодо сплати грошових коштів покупцеві шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог до покупця, при цьому покупець зобов'язаний прийняти таке виконання, без пред'явлення будь-яких претензій постачальникові.

4.1. Поставка товару здійснюється в строк, вказаний в специфікації, однак не раніше зарахування на банківський рахунок постачальника попередньої оплати в повному обсязі, якщо здійснення попередньої оплати передбачено у відповідній специфікації. Якщо умовами специфікації зазначено обов'язковість видачі на користь постачальника банківської гарантії оплати товару, поставка товару, на додаток до інших умов договору, здійснюється лише після отримання постачальником банківської гарантії від банку-гаранта покупця згідно п. 4.10 цього договору.

4.2. Умови та місце поставки товару вказуються у відповідній специфікації на товар. Передача товару від постачальника покупцеві здійснюється за актом приймання-передачі.

4.4. Товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем за кількістю, асортиментом та якістю в момент поставки згідно п. 4.5 договору. З цього часу право власності на товар, а також ризик випадкової втрати, знищення та/чи пошкодження товару переходить до покупця.

4.5. Моментом поставки вважається:

4.5.1. на умовах поставки EXW (в редакції Інкотермс 2010) - підписання представником покупця видаткової накладної на товар. При цьому покупець зобов'язаний попередньо узгодити з постачальником час відвантаження товару.

Згідно п. 7.1 договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Договір скріплений підписами і печатками обох сторін.

Матеріали справи свідчать, що:

1) 10.01.2014 сторонами складено специфікацію № 1/59587 до договору поставки № CVS 59587 від 10.01.2014, згідно якої:

Постачається: товар: карбамід; упаковка: мішок 50 кг; одиниця виміру: т; кількість одиниць виміру: 30; загальна вартість (всього товару на суму з ПДВ): 125701,20 грн.

Середній курс ПАТ Креді ОСОБА_2 долара США до гривні: 8,24 грн.

Базис поставки товару: EXW в редакції Інкотермс 2010. Самовивіз покупцем зі складу постачальника.

Строк поставки: 16.02.2014.

Термін сплати повної вартості товару: 10.10.2014.

Умови оплати: б) оплата після поставки - 100% від загальної вартості товару, вказаної в цій специфікації.

Додаткові умови: у випадку, якщо покупець сплачує за простроченим рахунком - коригування остаточної ціни здійснюється одноразово на момент повної оплати за товар згідно виставленому рахунку.

Специфікація скріплено підписами та печатками постачальника та покупця.

2) 14.02.2014 сторонами складено, підписано та скріплено печатками акт 1 приймання-передачі мінеральних добрив за договором поставки № CVS 59587 від 10.01.2014 (специфікація № 1/59587 від 10.01.2014) про те, що постачальник передав, а покупець прийняв мінеральні добрива: карбамид в мішках по 50 кг - 30 тонн.

3) 29.10.2014 постачальником виставлено покупцю рахунок-фактуру № 59587/3895, яким скориговано суму вартості поставленого товару, а саме: 197552,26 грн. (разом з ПДВ). Згідно повідомлення ПАТ Креді ОСОБА_2 від 29.10.2014 про середньозважені курси гривні до іноземних валют, курс долара США становив 12,950.

За інформацією позивача, відповідач взагалі не розрахувався за поставлений товар, про що свідчить банківська виписка з рахунку ТОВ «АТ КАРГІЛЛ» в ПАТ Креді ОСОБА_2 № 26008000037001 за період з 10.01.2014 по 04.10.2017.

4) 05.10.2017 у відповідності до п. п. 3.1, 3.4.3 позивач надіслав відповідачу рахунок-фактуру № 59587/435 від 04.10.2017, яким скориговано суму вартості поставленого товару, а саме: 408818,70 грн. (разом з ПДВ). Згідно повідомлення ПАТ Креді ОСОБА_2 від 04.10.2017 про середньозважені курси гривні до іноземних валют, курс долара США становив 26,799.

Предметом даного позову виступають майнові вимоги позивача щодо стягнення з відповідача сум основного боргу та трьох відсотків річних внаслідок порушення останнім договірних зобов'язань по своєчасній оплаті поставленого товару.

Отже, спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями чинного законодавства про поставку.

Так, згідно приписам ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно положень ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до змісту ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд встановив наступне:

09 жовтня 2017 року позивач надіслав відповідачу заяву за вих. № 4817 від 09.10.2017 про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Так, 25 листопада 2014 року між ТОВ «АТ КАРГІЛЛ» , як покупцем, та СФГ «ОСОБА_1О.» , як постачальником, укладено договір поставки № CVР74305. Про виконання договору свідчать: товарно-транспортна накладна № 54 від 06.11.2014 та рахунок № 4 від 07.11.2014 на суму 114997,03 грн. Отже, заборгованість покупця перед постачальником за вказаним договором становить 114997,03 грн.

Заявою за вих. № 4817 від 09.10.2017 позивач повідомив відповідача, що 09.10.2017 ТОВ «АТ КАРГІЛЛ» на підставі п. 3.8.1 договору поставки № CVS 59587 від 10.01.2014, ч. 3 ст. 203 ГК України та ст. 610 ЦК України здійснює зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав та котрі існують між ТОВ «АТ КАРГІЛЛ» та СФГ «ОСОБА_1О.» . Таким чином, станом на 09.10.2017 основний борг СФГ «ОСОБА_1О.» перед ТОВ «АТ КАРГІЛЛ» складає: 293821,67 грн. (= 408818,70 грн. - 114997,03 грн.).

Відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Згідно з ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Як вище судом було встановлено, 3.8.1 договору поставки № CVS 59587 від 10.01.2014 сторони передбачили, що у випадку прострочення оплати за товар покупцем, якщо під час прострочення покупця у постачальника виникне зобов'язання щодо сплати грошових коштів покупцеві в рамках будь-яких інших договірних чи позадоговірних відносин між постачальником і покупцем, постачальник має право виконати свої зобов'язання щодо сплати грошових коштів покупцеві шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог до покупця, при цьому покупець зобов'язаний прийняти таке виконання, без пред'явлення будь-яких претензій постачальникові.

Відповідачем розрахунок заявленої позивачем до стягнення суми основного боргу не спростовано.

Беручи до уваги вищевикладене, позивач цілком правомірно зменшив розмір заявлених позовних вимог в частині основного боргу з 408818,70 грн. до 293821,67 грн. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, наслідком чого стало звернення позивача до господарського суду з заявою за вих. № 4889 від 03.11.2017 про зменшення позовних вимог.

З урахуванням прийняття судом вказаної заяви позивача про зменшення позовних вимог, підлягає вирішенню судом і питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог.

Приписами ч. 2 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Статтею 7 Закону України «Про судовий збір» врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору, в тому числі визначено підстави такого повернення, яке здійснюється за ухвалою суду.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи наведені норми та обставини, суд вважає за можливе повернути позивачу з Державного бюджету України зайво сплачений судовий збір у розмірі 1724,96 грн., сплачений згідно платіжного доручення № 996 від 05.10.2017, оригінал якого міститься в матеріалах справи № 915/1043/17 (а. с. 9).

Натомість, наявні в матеріалах справи докази, надані суду після порушення провадження у справі, свідчать про таке:

13 листопада 2017 року , з метою врегулювання спору, що виник у зв'язку із неналежним виконанням покупцем умов договору поставки, між сторонами спору укладено додаткову угоду до договору поставки № CVS 59587 від 10.01.2014 (далі - договір), за умовами якої:

1. У зв'язку із наявністю у покупця заборгованості перед постачальником згідно договору у загальному розмірі 426500,98 грн., з яких: 408818,70 грн. - основний борг, 17682,28 грн. - 3% річних, постачальник звернувся до Господарського суду Миколаївської області із позовом про стягнення цієї заборгованості. 11 жовтня 2017 року Господарським судом Миколаївської області порушено провадження у справі № 915/1043/17 про стягнення із покупця заборгованості у зазначеному розмірі.

2. Станом на дату укладення цієї додаткової угоди покупець сплатив постачальнику 200000 грн. в рахунок часткового погашення заборгованості згідно договору. Крім цього постачальник провів зарахування частини власних грошових вимог проти грошових вимог покупця до постачальника за договором поставки № СVР74305 на суму 114997,03 грн. Таким чином заборгованість покупця за договором складає 93821,67 грн.

3. Цим сторони домовилися, що зобов'язання покупця щодо сплати боргу за договором у розмірі 93821,67 грн. припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) постачальником згідно ст. 605 Цивільного кодексу України з моменту набрання чинності даною додатковою угодою.

4. Постачальник зобов'язується відмовитися від вимог щодо стягнення 3% річних у справі № 915/1043/17.

5. Постачальник зобов'язується вжити заходів щодо припинення провадження у справі № 915/1043/17.

6. Дана додатком угода складена українською мовою у двох автентичних примірниках для кожної із сторін. Наявність підпису та печатки сторони на додатковій угоді підтверджує отримання нею примірника цієї додаткової угоди.

7. Дана додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання та скріплення печатками сторін.

Додаткова угода скріплена підписами та печатками сторін.

Згідно зі статтями 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилами статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підтвердження виконання відповідачем зобов'язання щодо погашення основного боргу в розмірі 200000,00 грн. (двома платежами від 07.11.2017 та від 08.11.2017 на суми 80000,00 грн. та 120000,00 грн. відповідно), а також відшкодування позивачу суми судового збору 07.11.2017 платежем в розмірі 4672,55 грн., позивачем надано суду банківську виписку з рахунку ТОВ «АТ КАРГІЛЛ» в ПАТ Креді ОСОБА_2 № 26008000037001.

Судом перевірені обставини, викладені в заяві позивача за вих. № 4933 від 21.11.2017, в сукупності з наданими доказами, та встановлено, що дійсно відповідачем 07.11.2017 та від 08.11.2017, тобто в період розгляду даної судової справи, сплачено заборгованість за договором поставки № CVS 59587 від 10.01.2014 на користь позивача 200000,00 грн., а зобов'язання відповідача щодо сплати заборгованості за договором поставки № CVS 59587 від 10.01.2014 у розмірі 93821,67 грн. припинено внаслідок звільнення (прощення боргу) позивачем.

Відповідно ст. 605 Цивільного кодексу зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, зокрема, у разі відсутності предмету спору.

Згідно з п. 4.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із змінами) припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Пунктом 4.4 вказаної постанови пленуму ВГСУ також встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Приймаючи до уваги вищенаведені норми та обставини, у зв'язку з тим, що між сторонами не залишилось спірних питань по суті спору в частині основного боргу за договором поставки № CVS 59587 від 10.01.2014 (в розмірі 293821,67 грн. (з урахуванням зменшення розміру позовних вимог)), провадження у справі в цій частині підлягає припиненню за відсутністю предмета спору.

Розглянувши заяву позивача за вих. № 4933 від 21.11.2017 в частині відмови від позовних вимог у вигляді 3% річних у розмірі 17682,28 грн. в сукупності з матеріалами справи, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 4 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами.

До прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.

Про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Відповідно до п. 4.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із змінами) припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Пунктом 4.6 вказаної постанови пленуму ВГСУ також встановлено, що у випадках відмови позивача від позову (пункт 4 частини першої статті 80 ГПК) господарському суду слід керуватись частиною шостою статті 22 ГПК, тобто перевіряти, чи не суперечить ця відмова законодавству та чи не порушує вона інтереси інших осіб.

Перевіривши викладені в заяві за вих. № 4933 від 21.11.2017 обставини, суд вважає, що подана позивачем заява про відмову від позову в частині стягненн з відповідача 3% річних не суперечить вищевказаним нормам процесуального права та не порушує інтереси інших осіб, а отже відмова прийнята судом, з огляду на що провадження у даній справі в цій частині також підлягає припиненню.

Таким чином, беручи до уваги встановлені судом обставини в сукупності, провадження у справі № 915/1043/17 загалом підлягає припиненню на підставі ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 22, 32, 33, 34, 43, 78, п. п. 1-1, 4 ч. 1 ст. 80, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Закону України «Про судовий збір» , суд -

У Х В А Л И В:

1. Прийняти відмову Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ КАРГІЛЛ» від позову у справі № 915/1043/17 в частині стягнення із Селянського (фермерського) господарства «ОСОБА_1О.» 3% річних у розмірі 17682,28 грн.

2. Провадження у справі № 915/1043/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ КАРГІЛЛ» до Селянського (фермерського) господарства «ОСОБА_1О.» про стягнення 311503,95 грн. припинити.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «АТ КАРГІЛЛ» (01601, м. Київ, вул. Мечникова, 3; ідентифікаційний код 20010397) з Державного бюджету України (отримувач: УК у м. Миколаїв/м. Миколаїв/22030101; код отримувача: 37992781; рахунок отримувача: 31218206783002; банк отримувача: ГУ ДКСУ у Миколаївській області; код банку: 826013; призначення платежу: КБК-22030001;*101;20010397 Суд.сбір, за позовом ТОВ «АТ КАРГІЛЛ» до ФГ «ОСОБА_1О.» , Господарський суд Миколаївської області ) зайво сплачений судовий збір у розмірі 1724 (одна тисяча сімсот двадцять чотири) грн. 96 коп., сплачений згідно платіжного доручення № 996 від 05.10.2017, оригінал якого міститься в матеріалах судової справи № 915/1043/17.

Ухвала набирає законної сили з моменту її винесення та може бути оскаржену у встановленому законом порядку.

Суддя О.Г. Смородінова