Постанова

від 16.11.2017 по справі 814/2240/17

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

16 листопада 2017 року Справа № 814/2240/17

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Устинова І.А. , за участю секретаря судового засідання Мирко О.С.,

представника позивача: Яковішина Я.М.,

представника відповідача: Федорінського Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Агроресурси", вул. Адміральська, 1, корп.1, кв. 18, м. Миколаїв, 54030

доГоловного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001 провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 12.10.2017р. № 00035121402, №00035131402,

в с т а н о в и в: Товариство з обмеженою відповідальністю Агроресурси (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної фіскальної служби України від 12.10.2017 року № 00035121402;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної фіскальної служби України від 12.10.2017 року № 00035131402.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що винесені відповідачем податкові повідомлення-рішення є безпідставними та протиправними, оскільки ТОВ Агроресурси не завищувало податковий кредит на суму 166600 гривень. Доводи покладені відповідачем в основу висновків Акта перевірки та оскаржуваних податкових повідомлень-рішень ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах, отже не можуть бути підставою для висновків про порушення позивачем податкового законодавства та підставою для прийняття вищезазначених податкових повідомлень-рішень. Позивач вважає, що ТОВ Агроресурси діяло виключно в рамках діючих положень Податкового Кодексу та Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, тому винесені податкові повідомлення-рішення є безпідставними, протиправними та підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, зазначивши, що винесені податкові повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими, отже скасуванню не підлягають.

В судовому засіданні представник відповідача просив в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши всі матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Головним управління ДФС у Миколаївській області проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю фірма Агроресурси , за результатом якої складено Акт № 1249/14-29-14-02/20880948 від 26.09.2017 року Про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю фірма Агроресурси (код 20880948) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 30.06.2017, в тому числі з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість з 01.07.2014 по 30.06.2017 валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 30.06.2017 (далі - Акт перевірки).

На підставі пункту 44.7 статті 47 Податкового кодексу України 2 грудня 2010 року № 2755-VI, із змінами і доповненнями (далі- ПКУ), у встановлені законодавством терміни, позивач надав заперечення до Акту перевірки, за результатами розгляду яких було отримано відповідь від 12.10.2017 р. № 7639/10/14-29-14-02-11 про відмову у задоволенні заперечень позивача.

12.10.2017 року позивачем були отримані наступні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі складеного Акту перевірки:

- № 00035121402, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 389 094 грн. у тому числі за податковим зобов'язанням - 319 977 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 69 117 грн.;

- № 00035131402, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 249 900 грн. у тому числі за податковим зобов'язанням - 166 600 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 83 300 грн.

Стосовно порушень, встановлених актом перевірки, на підставі яких відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення, що оскаржуються, суд зазначає наступне.

Щодо висновку про завищення фінансових витрат, то ТОВ фірма Агроресурси не завищувало фінансові витрати за 2014 - І півріччя 2017 років на суму винагороди за здійснення факторингу в якості оплати за відступленням прав грошової вимоги (дебіторська заборгованість), а саме:

2014 рік на суму 322 078 грн.,

2015 рік на суму 231936 грн.,

2016 рік на суму 289022 грн.,

І півріччя 2017 року на суму 151752 грн.

Висновки в Акті перевірки обґрунтовано тим, що отримані платником податків кошти від ПАТ МАРФІНБАНК є результатом операцій, які прирівнюються до операцій зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника податків в оплату товарів. Оскільки, за здійснення факторингу за цією Угодою, Фактор отримує винагороду, яка на думку контролюючого органу, не відноситься до поняття проценти , так як Фактором, за визначену плату придбаваються права грошової вимоги (дебіторської заборгованості) клієнта по відношенню до третіх осіб, клієнт не має право відносити до складу витрат суму винагороди.

ТОВ фірма Агроресурси було укладено угоди з ПАТ МАРФІН БАНК про надання факторингового обслуговування № 0002/NFF від 20.06.2013 року та № 0008/NFF від 21.07.2015 року. Грошові кошти, які ТОВ фірма Агроресурси отримувало за умовами вказаних угод від фактора (ПАТ МАРФІН БАНК ) були використані в основній господарській діяльності підприємства. За здійснення факторингу за вищевказаними угодами клієнт (ТОВ фірма Агроресурси ) сплачує фактору щомісячно плату у розмірі, що обумовлено вказаними угодами. Реєстрів розрахункових документів (у т. ч. накладних, товарно-транспортних накладних тощо), прийнятих до факторингу, в ході перевірки платника податків надавався відповідачу. Крім того, відповідачем в ході перевірки встановлено факт передачі права вимоги дебіторської заборгованості від платника податків до ПАТ МАРФІНБАНК .

Відповідно до частини 1 статті 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.

Відповідно до пункту 11 частини 1 статті 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" № 2664-ІІІ від 12.07.2001року факторинг вважається фінансовою послугою.

Відповідно до пункту 8 розділу I "Загальні положення" Положення про Державний реєстр фінансових установ, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28.08.2003 р. N 41 (в редакції розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 16.01.2007 р. N 6640), документом, що підтверджує статус фінансової установи, є свідоцтво.

ПАТ МАРФІНБАНК , як фінансова компанія має право здійснювати без отримання ліцензій та/або дозволів відповідно до діючого законодавства України факторинг, як наслідок, наділено відповідними повноваженнями на укладення договорів факторингу.

Зміст умов Угод про надання факторингового обслуговування № 0002/NFF від 20.06.2013 року та № 0008/NFF від 21.07.2015 року свідчить, що вони за своєю сутністю є договорами факторингу. Отже, правовідносини між сторонами Угоди регулюються положеннями цієї Угоди.

Отже, доводи контролюючого органу, що кошти отримані від Фактора за наведеною Угодою не є коштами за відступлення права вимоги по відношенню до контрагентів-покупців (дебіторів), а як наслідок, скаржник отримав грошові кошті від покупця, є помилковими.

Таким чином, грошові кошти, які отримувалися платником податків від ПАТ МАРФІНБАНК, не можуть вважатися як операції зарахування коштів від покупця.

Згідно з частиною 1 статті 1077 ЦК України відносини між фактором та клієнтом носять оплатний характер, фактору має бути забезпечена можливість одержання винагороди за послуги по фінансуванню діяльності клієнта.

Операції з відступлення права вимоги належать до операцій особливого виду, для яких п. 153.5 ст. 153 Податкового кодексу визначені спеціальні правила оподаткування.

З метою оподаткування платник податку веде облік фінансових результатів операцій від проведення операцій з продажу (передачі) або придбання права вимоги зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари, виконані роботи чи надані послуги третьої особи, зобов'язань за фінансовими кредитами, а також за іншими цивільно-правовими договорами.

При першому відступленні зобов'язань витрати, понесені платником податку - першим кредитором, визначаються в розмірі договірної (контрактної) вартості товарів, робіт, послуг, за якими виникла заборгованість, за фінансовими кредитами - у розмірі заборгованості за даними бухгалтерського обліку на дату здійснення такого відступлення відповідно до вимог цього Кодексу, а за іншими цивільно-правовими договорами - у розмірі фактичної заборгованості, що відступається.

Зазначений порядок діяв до 01.01.2015 року, тобто висновки перевірки щодо завищення фінансових витрат за 2014 на суму винагороди за здійснення факторингу в якості оплати за відступленням прав грошової вимоги (дебіторська заборгованість) в розмірі 322 078 грн. є безпідставними, оскільки саме зазначеним порядком і керувалося ТОВ фірма Агроресурси .

Починаючи з 01.01.2015 року, об'єктом оподаткування є прибуток iз джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збiльшення або зменшення) фiнансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фiнансовiй звiтностi пiдприємства вiдповiдно до нацiональних положень (стандартiв) бухгалтерського облiку або мiжнародних стандартiв фiнансової звiтностi, на рiзницi, якi виникають вiдповiдно до положень роздiлу III Податок на прибуток пiдприємств ПКУ (пiдпункт 134.1.1 пункту 134.1 статтi 134 ПКУ в редакцiї, чиннiй з 01.01.2015 р.).

При цьому ПКУ не передбачено рiзницi щодо операцiй з вiдступлення права вимоги, на якi коригується фiнансовий результат до оподаткування, тобто такi операцiї вiдображаються згiдно з правилами бухгалтерського облiку.

Отже, для визначення правильності нарахування податку на прибуток, платнику податків необхідно починаючи з 01.01.2015 встановити, чи правильно було розраховано фінансовий результат до оподаткування за відповідний період та яким чином спірні операції повинні відображатись в бухгалтерському обліку платника податків.

Перевіркою не обґрунтовано невідповідність суми винагороди за здійснення факторингу в якості оплати за відступлення прав грошової вимоги вищенаведеним нормам.

Отже, наявні докази підтверджують, що ПАТ МАРФІНБАНК надано платнику податків фінансова послуга - факторинг, який має оплатний характер.

Зв'язок отриманої фінансової послуги з господарською діяльністю платника податків полягає у тому, що платником податків отримано фінансування від факторингової компанії.

Оскільки факторинг є різновидом кредитного фінансування, то проценти, сплачені позичальником на користь кредитора за використання коштів, відповідають поняттю проценти , визначеному у пп 14.1.206 п14.1 ст 14 ПК України і тому є складовою витрат підприємства - позичальника.

Згідно Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати п 27. До фінансових витрат відносяться витрати на проценти (за користування кредитами отриманими, за облігаціями випущеними, за фінансовою орендою тощо) та інші витрати підприємства, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включаються до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку П(С)БО 31 "Фінансові витрати" : Фінансові витрати - витрати на проценти та інші витрати підприємства, пов'язані із запозиченнями).

У бухгалтерському обліку ТОВ фірма Агроресурси сплачені проценти за користування факторинговим фінансуванням обліковуються на рахунку 951 (відсотки за кредит), про що свідчать ОСВ і картки рахунку за 2014-2016 роки та 1-е півріччям 2017 року, що містяться в матеріалах справи. Розбіжність між даними на рахунку 951 та банківськими виписками (містяться в матеріалах справи) за сплаченими процентами відсутня.

Виходячи з вищезазначеного, можна зробити висновок про те, що наведене, спростовує висновки контролюючого органу щодо завищення платником податків витрат в загальній сумі 994788 грн. внаслідок включення до складу витрат в податковому обліку витрат по нарахованим відсоткам за користування факторинговим фінансуванням та комісії за адміністрування дебіторської заборгованості згідно з Угодами про надання факторингового обслуговування.

Актом перевірки встановлено завищення позивачем задекларованих показників у рядку 06.4 Декларації Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати за 2014 рік на суму 152 00,00 грн, за рахунок того, що ТОВ Агроресурси віднесло до складу витрат суму безнадійної дебіторської заборгованості по ТОВ Судоходно - буксирна компанія РИФ .

05.10.2012 року Господарським судом Миколаївської області винесено ухвалу по справі № 18/20/10 про ліквідацію боржника ТОВ Судоходно - буксирна компанія РИФ і погашено кредиторську заборгованість боржника перед ТОВ фірма Агроресурси у сумі 492 813 ,21 грн.

Згідно п.п.159.1.1. п.159.1. ст. 159 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (в редакції 2014 р.) позивач здійснив віднесення суми у розмірі 424864,00 грн. безнадійної дебіторської заборгованості на витрати, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування у Деклараціях з податку на прибуток, що містяться в матеріалах справи.

Таким чином, ТОВ Агроресурси було здійснено заходи щодо віднесення суми безнадійної дебіторської заборгованості на витрати, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, відповідно до норм чинного на момент такого віднесення законодавства.

Актом перевірки встановлені порушення щодо включення позивачем до складу витрат за 2015 рік суму безнадійної дебіторської заборгованості в розмірі 632388 грн. по контрагентам ТОВ Спецмортранс (код ЄДРПОУ 32543201), ТОВ Оптіма-Ойл (код ЄДРПОУ 34949807).

08.07.2009 року Господарським судом Миколаївської області винесено ухвалу по справі 5/57/08 про ліквідацію боржника ТОВ Спецмортранс і погашено кредиторську заборгованість боржника перед ТОВ фірма Агроресурси у сумі 45 730,58 грн.

Заочними рішеннями Ленінського районного суду м. Миколаєва від 10.06.2010 р. у справах №2-1976/2010 р., № 2-1973/2010 р. задоволено вимоги ТОВ фірма Агроресурси щодо стягнення з ТОВ Оптіма-Ойл сум заборгованості в розмірі 124 293,86 грн.

Виконавчі листи по зазначеній заборгованості було повернуто Центральним відділом державної виконавчої служби повернуто стягувану постановами від 19.12.2011 р.

У зв`язку з виникненням у ТОВ фірма Агроресурси дебіторської заборгованості у якої минув строк позовної давності, тобто яка повністю відповідає положенням пп. 14.1.11 п. 14.1. ст. 14 Податкового Кодексу, а дії підприємства спрямовані на повернення вказаної дебіторської заборгованості ТОВ Спецмортранс (код ЄДРПОУ 32543201), ТОВ Оптіма-Ойл (код ЄДРПОУ 34949807), не принесли бажаного результату, тобто така дебіторська заборгованість не може бути визнаною фінансовим активом.

Таким чином, висновки Акту перевірки щодо безпідставності включення підприємством до складу витрат за 2015 рік сум безнадійної дебіторської заборгованості в розмірі 632388 грн. по контрагентам ТОВ Спецмортранс (код ЄДРПОУ 32543201), ТОВ Оптіма-Ойл (код ЄДРПОУ 34949807) є неправомірними.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем п. 198.1. ст.. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, із змінами і доповненнями в частині завищення податкового кредиту на суму відхилень, встановленою Системою автоматизованого співставлення податкових зобов`язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДФС між сумами податкових зобов`язань та/або податкового кредиту з податку на додану вартість по операціям з ТЗОВ ГЕЛЕКСІ КАР (код ЄДРПОУ 39563402) на загальну суму 166600 грн., в тому числі за грудень 2016 року у сумі 166600 грн.

ТОВ фірма Агроресурси було укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу № ГК-0000180 від 12.12.2016 року з ТзОВ ГЕЛЕКСІ КАР (код ЄДРПОУ 39563402). За цим договором ТОВ Агроресурси придбало вантажний автомобіль DAF моделі XF105.460 шасі № XLRAS47MS0E938544 2012 року виготовлення, електронна-митна декларація № 204030000/2016/012479 від 07.12.2016 року, про що складено відповідні видаткову накладну № ГК-0000805 від 12.12.2016 року та акт приймання-передачі транспортного засобу від 12.12.2016 року.

Вищевказаний транспортний засіб було оплачено позивачем 16.12.2016 року, про що свідчить відповідна виписка АТ Райффайзен Банк АВАЛЬ від 16.12.2016 року. Продавцем ТзОВ ГЕЛЕКСІ КАР на виконання п.201.10. ст. 201 Податкового Кодексу було складено відповідну податкову накладну № 1277 від 12.12.2016 року та проведено її реєстрацію у ЄРПН 15.12.2016 року (в матеріалах справи додаються: договір купівлі-продажу транспортного засобу № ГК-0000180 від 12.12.2016 року з ТЗОВ ГЕЛЕКСІ КАР , податкова накладна № 1277, квитанція про реєстрацію податкової накладної з реєстраційним № 9242656081, витяг з ЄРПН № 313017, виписка АТ Райффайзен Банк АВАЛЬ від 16.12.2016 року, копія електронної-митної декларації № 204030000/2016/012479 від 07.12.2016 року, копії видаткової накладної № ГК-0000805 від 12.12.2016 року та акту приймання-передачі транспортного засобу від 12.12.2016 року).

Крім того у Акті перевірки зазначається, що податкові зобов'язання по ТОВ фірма Агроресурси за грудень 2016 року в сумі 166 600 грн. контрагентом-постачальником ТзОВ ГЕЛЕКСІ КАР не задекларовані та відповідно вказані суми податку на додану вартість не сплачені до бюджету.

Відповідно до частини 2 статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Крім того, ПК України, а також інші законодавчі акти України не передбачають обов'язків або право одного платника податків вимагати від іншого суб'єкта господарювання інформації чи підтвердження фактів належного подання ним звітності, сплати податків до бюджету, або контролювати показники податкової звітності по ПДВ, або сплату ПДВ іншими платниками податків. Вищенаведені висновки узгоджуються із правовими позиціями Верховного Суду України при вирішенні цієї категорії спорів (Постанова від 09.09.2008р. справа № 21-500во08, від 01.06.2010р. № 21-573во10, від 31.01.2011р. № 21-47а10).

Наведене також узгоджується із судовою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення у справах Інтерсплав проти України, Булвес АД проти Болгарії); Платник податків не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язання зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимоги захисту права власності

Відповідно до положень ПК України, умовою для віднесення платником податків суми до податкового кредиту є зареєстрована в ЄРПН податкова накладна, отже, встановлені під час перевірки порушення платника податків не ґрунтується на чинних нормах податкового законодавства України.

Таким чином вищевикладене доводить те, що ТОВ Агроресурси не завищувало податковий кредит на суму 166600 грн., а діяло виключно в рамках діючих положень Податкового Кодексу та Положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Отже, доводи покладені відповідачем в основу висновків Акта перевірки та оскаржуваних податкових повідомлень-рішень по суті ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах. Тому, можна зробити висновок, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є безпідставними та незаконними.

За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 року №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 11, частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

За таких обставин суд, оцінивши в сукупності надані докази, вважає необхідним задовольнити позовні вимоги повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 11, 71, 94, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірми Агроресурси задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області від 12.10.2017 року № 00035121402.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області від 12.10.2017 року № 00035131402.

4. Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю "Агроресурси" (код ЄДРПОУ 20880948) судовий збір в сумі 9585,00 грн., сплачений платіжним дорученням № 738 від 25.10.2017 року, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області.

Повний текст постанови буде складено протягом п'яти днів з дня закінчення розгляду справи.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя І. А. Устинов