Постанова

від 29.11.2017 по справі 826/19809/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И місто Київ 29 листопада 2017 року                     13:00                               справа №826/19809/16 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка  В.А., за участю секретаря Яцюти М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовомПублічного акціонерного товариства “Київметробуд” доОфісу великих платників податків Державної фіскальної служби провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Публічне акціонерне товариство “Київметробуд” (далі по тексту – позивач, ПАТ  “Київметробуд”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі по тексту – відповідач, Офіс), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15 вересня 2016 року №0003414209 та від 07 грудня 2016 року №0006182200. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/19809/17, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду. В судовому засіданні 25 травня 2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення позову заперечив; на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, - В С Т А Н О В И В: Відповідно до податкового повідомлення-рішення Офісу від 15 вересня 2016 року №0003414209 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123  Податкового кодексу України, за порушення пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України ПАТ  “Київметробуд” збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 2  776  047,00 грн., в тому числі за основним платежем – 1  850  698,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 925  349,00 грн. Відповідно до податкового повідомлення-рішення Офісу від 07 грудня 2016 року №0006182200 згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, за порушення підпункту 134.1.1. пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України ПАТ  “Київметробуд” зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2015 рік на 200  337,00 грн. Зазначені податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі акта від 30 серпня 2016 року №1309/28-19-42-06/0138432 “Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ  “Київметробуд” (код ЄДРПОУ 01387432) з питань дотримання вимог податкового законодавства, правильності обчислення та своєчасності сплати до державного бюджету України податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ “Компанія Планета” (код ЄДРПОУ 39974322) за період з 01.11.2015  по 31.12.2015 року” (далі по тексту – акт перевірки) та рішення Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарг від 18 листопада 2016 року №24853/6/99-99-11-01-02-15. В акті перевірки встановлено порушення позивачем підпункту 134.1.1. пункту 134.1  статті 134 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств за 2015 рік, пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за листопад та грудень 2015 року в сумі 1  850  698,00 грн. Висновки акта перевірки ґрунтуються на тому, що позивач неправомірно сформував дані податкового обліку за безтоварними операціями з придбання товарів у ТОВ “Компанія Планета” та безпідставним включенням до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість, у зв'язку із не підтвердженням реальності господарських операцій з урахуванням наступного: у видаткових накладних відсутні окремі обов'язкові реквізити, а саме місце складання документа та дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції з боку ПАТ “Київметробуд”; товарно-транспортні накладні та інші додаткові документи, що підтверджують транспортування товару та його оприбуткування, до перевірки не надано; в ході аналізу податкової звітності ТОВ “Компанія Планета” встановлено відсутність у контрагента достатньої матеріальної бази та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення спірних операцій; аналізом Єдиного реєстру податкових накладних не встановлено реальності придбання та реалізації товарно-матеріальних цінностей, поставлених ПАТ  “Київметробуд”; за даними Єдиного реєстру податкових накладних по ланцюгу постачання встановлено невідповідність номенклатури придбаного та реалізованого товару та встановлено його походження. З урахуванням викладеної інформації, на думку відповідача, укладений між ПАТ  “Київметробуд” та ТОВ “Компанія Планета” договір поставки не опосередковувався реальним виконанням операції, яка становить його предмет, а фактично здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операцій у складено первинні документи в супереч норм статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”. Позивач вважає протиправними оскаржувані податкові повідомлення-рішення, виходячи з того, що господарські операції із ТОВ “Компанія Планета” підтверджені належним чином оформленими первинними документами та податковими накладними, є реальними та відповідають дійсному економічному змісту, а ПАТ  “Київметробуд” дотримано передбачені Податковим кодексом України умови для формування даних податкового обліку, що враховуються при визначенні фінансового результату до оподаткування, та податкового кредиту. Відповідач у письмовому запереченні проти позову повністю підтримав висновки акта перевірки. Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог, звертає увагу на наступне. Згідно усталеної позиції Верховного Суду України при розгляді справ даної категорії судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій ПАТ  “Київметробуд” з його контрагентом - ТОВ “Компанія Планета”; мету придбання та обставини використання придбаних робіт/товарів у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції. Наявні у справі докази підтверджують, що між ПАТ  “Київметробуд” (покупець) та ТОВ “Компанія Планета” (постачальник) укладено договір поставки від 02 листопада 2015  року №1, за умовами якого постачальник зобов'язується передати покупцю продукцію в кількості, асортименті, з якісними характеристиками, в строки та по цінах згідно умов даного договору, а покупець зобов'язується оплатити та прийняти товар. Відповідно пункту 3.4 договору поставка товару по місту Києву здійснюється за рахунок та власними силами постачальника протягом 14 робочих днів з моменту здійснення передоплати. Згідно з рахунками-фактурами та видатковими накладними, які датовані листопадом груднем 2015 року та перелік яких зазначено на стор. 8 акта перевірки, ТОВ “Компанія Планета” поставило для позивача товарно-матеріальні цінності (кальцій хлористий, рідке скло, бензин, дизельне паливо, сталь, організаційна та побутова техніка, меблі б/у, листи, труби, дошка, шпунт Ларсена, круг алмазний, ремонтний розчин та ін.) на загальну суму 17  098  186,09 грн. (без податку на додану вартість - 14  248  488,31 грн.). Протягом листопад-грудня 2015 року ТОВ “Компанія Планета” виписало на адресу позивача податкові накладні на загальну суму 17  098  186,09 грн., у тому числі податок на додану вартість – 2  849  697,68 грн. Розрахунки між позивачем та наведеними вище контрагентами проведені у безготівковій формі, що встановлено в акті перевірки та підтверджується відповідними платіжними дорученнями. За правилами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (в редакції, яка діє з 01 січня 2015 року) об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Таким чином, фінансовий результат до оподаткування визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань. За визначенням статті 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - нормативно-правовий акт, затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, що визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам; міжнародні стандарти фінансової звітності (далі - міжнародні стандарти) - прийняті Радою з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку документи, якими визначено порядок складання фінансової звітності; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до частини другої статті 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частина друга статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” встановлює, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України “Про електронний цифровий підпис”, або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Згідно з положеннями частин четвертої-шостої Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Суд встановив, що первинні документи, складені у межах спірних правовідносин (видаткові накладні) містять усі обов'язкові реквізити, окрім місця їх складання, разом з тим, окремі недоліки в оформленні первинних документів, носять оціночний характер та не є безумовною підставою для висновку про позбавлення їх юридичної сили та доказовості, про що неодноразово наголошував Вищий адміністративний суд України, наприклад, у постанові від 28 січня 2016 року №К/9991/28670/12. Досліджені судом видаткові накладні містять підпис уповноваженої особи ПАТ  “Київметробуд”, що, в свою чергу, є достатнім реквізитом відповідно до положень частини другої статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”. Щодо посилань відповідача на ненадання до перевірки товарно-транспортних накладних та інших додаткових документів, що підтверджують транспортування товару та його оприбуткування, суд звертає увагу, що Офіс не надав суду доказів, які б підтверджували звернення до ПАТ  “Київметробуд” із вимогою надати такі документи в ході перевірки, а позивач відмовився їх надати, а саме відповідного акта відмови у наданні документів, що передбачено пунктом 85.6 статті 85 Податкового кодексу України. Крім того, відповідач не довів, що перевезення товару здійснювалось за рахунок позивача і, відповідно, мав обов'язок зберігати документи щодо здійснення таких перевезень. Висновки акта перевірки про не підтвердження реальності господарських операцій у зв'язку з посиланням на аналіз податкової звітності ТОВ “Компанія Планета” та аналіз Єдиного реєстру податкових накладних по ланцюгу постачання є помилковими, тому що чинне законодавство не ставить право платника податків на формування податкових вигод у залежність від змісту податкової звітності його контрагентів та номенклатури придбаного/проданого товару третіми особами. Досліджуючи питання пов'язаності придбаних позивачем товарів з його господарською діяльністю, суд зазначає про наступне. Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Суд встановив, що основним предметом діяльності ПАТ  “Київметробуд” є будівництво, реконструкція та технічне переобладнання метрополітену, тунельних споруд різноманітного призначення, інших об'єктів виробничого призначення, будівництво об'єктів житлового та соціально-культурного призначення та інша будівельна діяльність. ПАТ  “Київметробуд” на праві приватної власності належить комплекс будівель і споруд у м. Києві по вул. Світлогірська, №2/25, загальною площею 31157,40 кв. м., що підтверджується свідоцтвом про право власності від 12 липня 2005 року серії ЯЯЯ №479897; та орендує земельну ділянку для експлуатації та обслуговування вказаних будівель на підставі договору оренди земельної ділянки від 11 жовтня 2011 року, укладеного із Київською міською радою. Згідно з довідкою про кадри ПАТ  “Київметробуд” спискова чисельність працівників усіх підрозділів складає 1084 осіб. Для здійснення основного виду діяльності позивач володіє необхідними основними виробничими фондами, про що свідчить витяг з оборотно-сальдової відомості по рахунку 10; позивач має ліцензію на господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури, серії АЕ №525584, видану 26 січня 2015 року Державною архітектурно-будівельною інспекцією України, строком дії до 20 січня 2020 року; дозволи Територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Київській області та м. Києві, Головного управління Держпраці у Київській області на здійснення робіт з підвищеної небезпеки та експлуатацію устаткування, а також спеціальний дозвіл на провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею від 04  грудня 2016 року №КВЗ-2016-166А, виданий Головним управлінням Служби безпеки України у м. Києві та Київській області. Зібрані у справі докази підтверджують, що частина придбаного у ТОВ “Компанія Планета” товару використана під час виконання будівельних робіт з хімічного закріплення ґрунтів вздовж ліній Київського метрополітену на підставі договору підряду від 19 квітня 2012 року №8-П-12, укладеного із замовником – Комунальним підприємством “Київський метрополітен”; при виконанні робіт ТЗ-7 ПАТ  “Київметробуд” з підсилення тимчасового кріплення на Дніпровській ГАЕС на замовлення замовника ПАТ “Укргідноенерго” за договором субпідряду від 27 березня 2011 року №1-01/2011; при виконанні робіт із будівництва Другої нитки Головного міського каналізаційного колектора у м. Києві на замовлення УКБ ПАТ “АК “Київводоканал” за договором від 27 лютого 2015 року №173/30/14-15; інша частина придбаного товару у подальшому реалізована ТОВ  “Приватлінк” за договором поставки від 16 листопада 2015 року №193/003. На підтвердження реальності господарських операцій та використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивач надав суду копії наступних документів: господарські договори разом із додатками та додатковими угодами до них, довідки про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ-3, акти приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в, підсумкові відомості ресурсів, графіки виконаних робіт, плани фінансування робіт, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, калькуляція, ліцензія на здійснення господарської діяльності зі створення об'єктів архітектури, дозволи, договір оренди землі, свідоцтво про право власності, штатні розписи, . Співставлення змісту первинних документів та доказів підтвердження фактичного використання товарів вказує, що ПАТ  “Київметробуд” здійснювало витрати на придбання у ТОВ “Компанія Планета” товарів для провадження своєї господарської діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано. При цьому суд враховує, що в акті перевірки відповідачем не встановлено завищення задекларованих позивачем сум доходу від реалізації робіт/товарів, отриманих від вищевказаного контрагента та сум зобов'язань з податку на додану вартість, нарахованого в ціні цих робіт/товарів, чим по суті визнається їх постачання. За таких підстав, суд вважає, що позивач правомірно формував дані податкового обліку за перевірений період по взаємовідносинам з ТОВ “Компанія Планета”. При вирішенні даного спору суд враховує вимоги статті 18 Закону України “Про  державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості. Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ “Компанія Планета” було зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що не заперечується відповідачем. Суд відхиляє висновки акта перевірки про відсутність необхідної матеріальної бази та кількості трудових ресурсів для виконання спірних операцій як такі, що не підтверджуються документально. Посилання акта перевірки на інформацію Єдиного реєстру податкових накладних про відсутність у постачальників придбання товарів, зазначених у номенклатурі виписаних ними податкових накладних, які постачались на адресу позивача, яка, на думку відповідача, спростовує походження товару, суд до уваги не приймає, зважаючи на те, що реєстрації підлягають податкові накладні на суму податку на додану вартість більше 10  000,00 грн. Враховуючи викладене, беручи до уваги наявність підтверджуючих документів, а також придбання товарів з метою провадження господарської діяльності, висновки акта перевірки про порушення Податкового кодексу України в частині оподаткування податком на прибуток є помилковими, а збільшення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток - протиправним. Таким чином, податкове повідомлення-рішення Офісу від 07 грудня 2016 року №0006182200 підлягає скасуванню, а позовні вимоги у цій частині - задоволенню. Оцінюючи правомірність висновків акта перевірки про безпідставне включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість відповідних сум податку по відносинах із ТОВ “Компанія Планета”, суд керується наступним. Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит – це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а)  придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г)  ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням. Судом встановлено вище, що придбання позивачем у ТОВ “Компанія Планета” товарів безпосередньо пов'язано з його господарською діяльністю, а здійснені господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами. Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кодекс України передбачає лише такі випадки для не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), як не підтвердження податковими накладними та/або відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, та/або порушення порядку заповнення податкової накладної оформлення їх з порушенням вимог (пункт 198.6 статті 198, пункт 201.10 статті 201). Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а)  порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в)  повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є)  ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України). За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ “Компанія Планета”, було зареєстроване як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку товарів. Перелік та реквізити податкових накладних, виписаних постачальником та які стали підставою для формування податкового кредиту, наведено на стор. 37-43 акта перевірки. Суд звертає увагу, що порушень з приводу правильності оформлення та реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних в акті перевірки не встановлено. Відповідно до приписів статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Так, в контексті спірних правовідносин належить відмітити рішення Європейського Суду з прав людини у справах “Інтерсплав” проти України (2007 рік, заява №803/02),“Булвес“ АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і “Бізнес Супорт Центр” проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), у яких, перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу №1, Європейський суд з прав людини застосовував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає додержання “справедливого балансу” між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави. Провівши відповідну оцінку, Європейський Суд з прав людини визнав, що “справедливий баланс” не додержується, коли платника податку на додану вартість позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників. Таким чином, за змістом норм Податкового кодексу України право покупця на податковий кредит з податку на додану вартість не ставиться в залежність від дотримання контрагентами вимог законодавства та вчинення ймовірних зловживань за ланцюгом постачання товару. Враховуючи викладене, на думку суду, позивач правомірно відносив до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість по відносинам із ТОВ  “Компанія Планета”, тому, висновки актів перевірки про заниження податку на додану вартість є помилковими, а збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість протиправним. Таким чином, податкове повідомлення-рішення Офісу від 15 вересня 2016 року №0003414209 є протиправним та підлягає скасуванню. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням  повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ПАТ  “Київметробуд” підлягає задоволенню. Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: 1.  Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства “Київметробуд” задовольнити повністю. 2.  Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 15 вересня 2016 року №0003414209 та від 07 грудня 2016 року №0006182200. 3.  Присудити з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства “Київметробуд” понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 44  645,76 (триста п'ятдесят чотири тисячі двісті тридцять дев'ять гривень шістдесят шість копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби. Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя                                                                                            В.А. Кузьменко